Ухвала

від 12.09.2018 по справі 0540/8529/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

12 вересня 2018 р.                                         Справа №0540/8529/18-а

          приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 0540/8529/18-а за адміністративним позовом Громадської організації «Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок» до Донецької обласної державної адміністрації, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Громадська організація «Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок» звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецької обласної державної адміністрації, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація, в якому просить суд:

- визнати незаконною та протиправною бездіяльність Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово - цивільної адміністрації відносно непогодження матеріалів Громадської організації «Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок» про надання в користування мисливських угідь площею 51728,1415 га, які знаходяться в Костянтинівському районі Донецької області;

- зобов'язати Донецьку обласну державну адміністрацію, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації погодити матеріали Громадської організації «Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок» про надання в користування мисливських угідь площею 51728,1415га, які знаходяться в Костянтинівському районі Донецької області, та направити їх до подальшого оформлення до Державного агентства лісових ресурсів України;

- в рахунок забезпечення позову заборонити Донецькій обласній державній адміністрації, Донецькій          військо-цивільній адміністрації надавати в користування мисливські угіддя в Костянтинівському районі Донецької області та заборонити надавати погодження матеріалів про надання в користування мисливських угідь в Костянтинівському районі Донецької області.

Судом встановлено, що одночасно з поданням позовної заяви позивачем до суду надано клопотання про забезпечення позову.

Клопотання про забезпечення позову обґрунтовано тим, що за час розгляду справи в суді інші організації можуть отримати в користування землі на які позивач подав документи, у зв'язку з чим, вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони Донецькій обласній державній адміністрації, Донецькій обласній військо-цивільній адміністрації на надання в користування мисливських угідь в Костянтинівському районі Донецької області та заборони на погодження матеріалів про надання в користування мисливських угідь в Костянтинівському районі Донецької області.

Керуючись статтею 170 КАС України, позивач просить суд постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Донецькій обласній державній адміністрації, Донецькій обласній військо-цивільній адміністрації надавати в користування мисливські угіддя в Костянтинівському районі Донецької області та заборони надавати погодження матеріалів про надання в користування мисливських угідь в Костянтинівському районі Донецької області.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись або мають намір звернутись до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів осіб, які звернулись до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з вимогами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Частиною 1, 3 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивачів на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивачів, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у клопотанні не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Заявником не наведено та не надано жодних доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно частини 1 статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд згідно частини 2 статті 151 КАС України може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Судом встановлено, що додані до матеріалів справи листи, а саме: копія листа №9 від 8.04.2016 року, копія листа №03-158 від 13.04.16 року, копія листа №03-11/2970-16 від 20.05.16 року, копія листа від 22.11.2016 року, копія листа №3 від 1.02.18 року, копія листа №6 від 01.06.18 року, копія листа №7 від 01.06.18 року, копія листа №04-01/1425 від 12.06.18 року, копія листа від 10.07.18 року, на які посилається позивач, інформаційного характеру та містять в собі роз'яснення на звернення позивача.

Наведені доводи позивача, ґрунтуються на його припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, буде істотно ускладнено.

Позивач у клопотанні про забезпечення позову просить суд заборонити Донецькій обласній державній адміністрації, Донецькій військо-цивільній адміністрації надавати в користування мисливські угіддя в Костянтинівському районі Донецької області та заборонити надавати погодження матеріалів про надання в користування мисливських угідь в Костянтинівському районі Донецької області. Разом з цим, позивач не вказав обставини та не надав на їх підтвердження жодних доказів, які б підтверджували можливість таких дій.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до положень частини п'ятої статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі зазначеного, керуючись нормами статей 150-154, 248, 256, 294 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі 0540/8529/18-а за позовною заявою Громадської організації «Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок» до Донецької обласної державної адміністрації, Донецька обласна військово-цивільна адміністрація про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії – відмовити.

Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження та підписана 12 вересня 2018 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала суду про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання) в порядку, визначеному статтею 297 КАС України. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства Українидо початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя                                                             Кочанова П.В.