Постанова

від 20.12.2018 по справі 0540/8529/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року справа №0540/8529/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Шишова О.О., Блохіна А.А., секретар судового засідання Романченко Г.О., за участі представника позивача Луньова В.О., представника відповідача Беспалої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (повне судове рішення складено 19 листопада 2018 року у м. Слов'янську) у справі № 0540/8529/18-а (суддя в І інстанції Кочанова П.В.) за позовом Громадської організації Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Громадська організація Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок (далі - Громадська організація) звернулась до суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач користується мисливськими угіддями з 1998 року, у зв'язку із закінченням терміну дії рішення Донецької обласної ради номер №23/2-33 від 08.07.1998, позивачем направлено до Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства пакет документів для подання його до Донецької обласної ради на прийняття рішення про закріплення у користування громадській організації Костянтинівська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок Донецької області строком на 15 років. Позивач стверджує, що ним вчинено всі необхідні дії та надано всі документи для прийняття відповідачем рішення, проте відповідачем допущено бездіяльність, отже просив суд:

- визнати незаконною та протиправною бездіяльність Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації відносно непогодження матеріалів Громадської організації Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок про надання в користування мисливських угідь площею 51728,1415 га, які знаходяться в Костянтинівському районі Донецької області;

- зобов'язати Донецьку обласну державну адміністрацію, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації погодити матеріали Громадської організації Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок про надання в користування мисливських угідь площею 51728,1415 га, які знаходяться в Костянтинівському районі Донецької області, та направити їх до подальшого оформлення до Державного агентства лісових ресурсів України;

- в рахунок забезпечення позову заборонити Донецькій обласній державній адміністрації, Донецькій військо-цивільній адміністрації надавати в користування мисливські угіддя в Костянтинівському районі Донецької області та заборонити надавати погодження матеріалів про надання в користування мисливських угідь в Костянтинівському районі Донецької області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2018 у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 0540/8529/18-а за позовною заявою Громадської організації до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.

Разом з тим, у судовому засіданні 15 листопада 2018 року позивачем було надано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в порядку ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року організації було відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення позову, оскільки останнім не було надано до суду докази про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про поновлення порушеного права позивача. У зв'язку з чим, 23 жовтня 2018 року організацією було направлено запит до Державного агентства лісових ресурсів щодо звернення до зазначеної установи юридичними особами з підготовленим пакетом документів про надання в користування мисливських угідь в Костянтинівському районі Донецької області та якщо такі звернення були, чи надсилала установа ці документи до обласної державної адміністрації. Листом від 05 листопада 2018 року № 03-11/15258-18, Державне агентство лісових ресурсів, повідомило, що ними опрацьовано пакет документів ТОВ Мисливський будинок Святого Трифона та направлено Подання про надання мисливських угідь загальною площею 36799,97 га в Костянтинівському районі Донецької області на розгляд Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації. Окрім того, на опрацюванні знаходиться пакет документів про надання у користування мисливських угідь ГО Ні пуха, ні пера також на території Костянтинівського району Донецької області.

У зв'язку з чим, позивач зазначає, що якщо суд не заборонить відповідачу надавати в користування мисливські угіддя в Костянтинівському районі Донецької області та не заборонить надавати погодження матеріалів про надання в користування мисливських угідь в Костянтинівському районі Донецької області іншим організаціям, то мисливські угіддя, на які претендує Громадська організація Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок можуть бути передані іншим організаціям, що в свою чергу може унеможливити виконання рішення суду про надання позивачу в користування мисливських угідь площею 51 725,1415 га, які знаходяться в Костянтинівському районі Донецької області. Також, позивач повідомляє, що згідно переліку мисливських угідь Донецької області, вказаних в рішенні Донецької обласної ради № 23/2-33 від 08.07.1998, площа всіх мисливських угідь в Костянтинівському районі становить 84 374 га. Крім того, зазначає, що організація користується мисливськими угіддями в Костянтинівському районі Донецької області більше 20 років, про що свідчить рішення Донецької обласної ради № 23/2-33 від 08.07.1998.

На підставі зазначеного, Громадська організація просила суд постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Донецькій обласній державній адміністрації, Донецькій обласній військово-цивільній адміністрації надавати в користування мисливські угіддя в Костянтинівському районі Донецької області та заборонити надавати погодження матеріалів про надання в користування мисливських угідь в Костянтинівському районі Донецької області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у задоволенні клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі 0540/8529/18-а за позовною заявою Громадської організації Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії було відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Громадська організація подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання про забезпечення адміністративного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує, що ухвалу винесено необґрунтовано, без надання оцінки фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з вимогами частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В силу приписів частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ зазначено, що розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до пункту 17 цієї постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Отже, з огляду на приписи вказаних норм законодавства, вбачається, що у випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.

Крім того, згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачами на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Як вже зазначалось судом вище, в обґрунтування поданого клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі № 0540/8529/18-а позивач зазначив, що необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач не погоджує матеріали Громадської організації Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок про надання в користування мисливських угідь площею 51728,1415 га, які знаходяться в Костянтинівському районі Донецької області, для подальшого направлення їх до Державного агентства лісових ресурсів України.

На звернення адвоката, який представляє інтереси Громадської організації Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок , Державне агентство лісових ресурсів листом від 05 листопада 2018 року № 03-11/15258-18, повідомило, що ними опрацьовано пакет документів ТОВ Мисливський будинок Святого Трифона та направлено Подання про надання мисливських угідь загальною площею 36799,97 га в Костянтинівському районі Донецької області на розгляд Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації. Окрім того, в на опрацюванні знаходиться пакет документів про надання у користування мисливських угідь ГО Ні пуха, ні пера також на території Костянтинівського району Донецької області.

Крім того, позивач звернув увагу на те, що згідно переліку мисливських угідь Донецької області вказаних в рішенні Донецької обласної ради № 23/2-33 від 08.07.98 року, площа всіх мисливських угідь в Костянтинівському районі становить 84 374 га.

Як вбачається з клопотання позивача про забезпечення позову, останній просить суд заборонити Донецькій обласній державній адміністрації, Донецькій обласній військово-цивільній адміністрації надавати в користування мисливські угіддя в Костянтинівському районі Донецької області та заборонити надавати погодження матеріалів про надання в користування мисливських угідь в Костянтинівському районі Донецької області.

В той же час, як стверджує відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, під час розгляду справи по суті у судовому засіданні, яке відбулося 15.11.2018 (тобто, в той же день, коли позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову), відповідачем було надано копію розпорядження голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 15.11.2018 № 1358/5-18 Про надання в користування мисливських угідь на території Костянтинівського району Донецької області Товариству з обмеженою відповідальністю Мисливський будинок Святого Трифона (далі - розпорядження № 1358/5-18), яким надано Товариству з обмеженою відповідальністю Мисливський будинок Святого Трифона в користування мисливські угіддя на території Костянтинівського району загальною площею 36799,9783 га строком на 15 років.

Судом було з'ясовано думку позивача щодо долучення до матеріалів справи розпорядження № 1358/5-18, на що останнім зазначено про недоцільність цього.

При цьому в своїй скарзі апелянт підтверджує факт прийняття відповідачем рішення про надання Товариству з обмеженою відповідальністю Мисливський будинок Святого Трифона в користування мисливських угідь на території Костянтинівського району загальною площею 36799,9783 га.

Зазначені обставини підтверджені представниками сторін і в апеляційному суді.

Слід також зазначити, що як вказувалось вище, площа всіх мисливських угідь в Костянтинівському районі становить 84 374 га. Якщо вирахувати площу мисливських угідь, наданих в користування Товариству з обмеженою відповідальністю Мисливський будинок Святого Трифона , відсутня площа 51728,1415 га, на яку претендує позивач.

Відтак, апеляційним судом встановлено, що заходи забезпечення позову, про які просить позивач, вже не можуть бути застосовані, оскільки не можуть призвести до охорони його прав.

При цьому колегія суддів зазначає, що зміст листа Мінприроди України від 23.05.2015 № 5/1-8/6229-15, наданий представником позивача в судовому засіданні, не може вплинути на правильність висновків апеляційного суду, викладених вище в цьому рішенні, оскільки останнє стосується питання забезпечення позову.

Як наслідок, розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення, оскільки Громадською організацією не доведено та документально не підтверджено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів, чи факту понесення значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.4 ст.241, ч.5 ст.250, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст. 321, ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Громадської організації Костянтинівська районна організація українського товариства мисливців і рибалок - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі № 805/8529/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 20 грудня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: І.В. Сіваченко

А.А. Блохін

О.О. Шишов