Постанова

від 11.09.2018 по справі 807/1187/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/9404/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

представника позивача - Бахтина В.В.,

представників третьої особи - Будюха Д.Є., Семенова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфрахт Ужгород до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба безпеки України, про визнання протиправним та скасування наказу,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Шешеня О.М. (головуючий), Гаврилко С.Є., Луцович М.М.,

час ухвалення рішення: 13:44:28,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 14.08.2017,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерфрахт Ужгород (далі - ТОВ Інтерфрахт Ужгород ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 23.05.2016 р. № 860 в частині застосування спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до позивача.

В ході розгляду справи судом першої інстанції до справи залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Службу безпеки України.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року позов ТОВ Інтерфрахт Ужгород до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Служба безпеки України, про визнання протиправним та скасування наказу - задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 травня 2016 року № 860 в частині застосування спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до ТОВ Інтерфрахт Ужгород .

Таке рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки наявне рішення суду апеляційної інстанції, яким встановлено факт незаконності протоколів про адміністративне правопорушення та притягнення директора ТОВ Інтерфрахт Ужгород - ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності, тому безпідставними є посилання відповідача на порушення позивачем ст. 57 Закону України Про автомобільний транспорт . Більше того, положення даної норми застосовуються виключно щодо нерезидентів. Таким чином, прийнятий відповідачем Наказ від 23.05.2016 № 860 в частині застосування спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до ТОВ Інтерфрахт Ужгород є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що подання СБУ щодо застосування санкцій до позивача, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного наказу, за формою та змістом відповідало ч. 3 ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , у відповідача не було передбачених законодавством підстав для незастосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на заперечення вимог апеляційної скарги та представників третьої особи на її підтримання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23 травня 2016 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України винесено наказ № 860 Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України (а.с.10), яким починаючи з 02 липня 2016 року застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, в тому числі і щодо ТОВ Інтерфрахт Ужгород . Спеціальну санкцію застосовано до позивача за порушення Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та пов'язаних з ним законів України (зокрема ст. 189 Митного кодексу України, ст. 57 Про автомобільний транспорт ), відповідно до Положення застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій , передбачених ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , на підставі подання Служби безпеки України від 29.04.2016р. № 8/3/5-3913 ДСК.

Вважаючи даний наказ протиправним та прийнятим відповідачем із порушенням чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався наступними мотивами, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до додатку до оскаржуваного наказу, у графі тип порушення зазначено, що позивачем порушено норми ст. 189 Митного кодексу України та ст. 57 Закону України Про автомобільний транспорт .

Нормою статті 189 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено тимчасовий пропуск транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України. Так, транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Тимчасово ввезені на митну територію України транспортні засоби комерційного призначення підлягають вивезенню без внесення в їх конструкцію будь-яких змін (без урахування природного зношення, витрати пально-мастильних матеріалів та необхідного ремонту).

Тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.

Спеціальне обладнання, призначене для навантаження, вивантаження, захисту і зберігання вантажу, яке переміщується разом з транспортним засобом комерційного призначення через митний кордон України, підлягає пропуску в тому самому порядку, що і транспортний засіб, за умови використання такого обладнання за призначенням та зворотного вивезення (ввезення) разом з цим транспортним засобом. Ввезення спеціального обладнання на митну територію України та вивезення його за межі цієї території окремо від транспортного засобу комерційного призначення можливе на тих самих умовах, за умови підтвердження, що дане обладнання призначено для конкретного транспортного засобу комерційного призначення, ввезеного на митну територію України (вивезеного за межі цієї території) раніше.

Запасні частини та обладнання, призначені для використання у процесі ремонту чи технічного обслуговування транспортних засобів комерційного призначення, тимчасово ввезених на митну територію України або тимчасово вивезених з неї, можуть ввозитися (вивозитися) під зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) без справляння митних платежів та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Орган доходів і зборів, що здійснює пропуск таких запасних частин та обладнання, може вимагати застосування заходів гарантування, передбачених цим Кодексом.

Замінені запасні частини та обладнання можуть не вивозитися за межі митної території України (не ввозитися на неї), а з дозволу органу доходів і зборів:

1) бути пред'явлені органу доходів і зборів та оформлені для вільного обігу на митній території України (за її межами); або

2) бути знищені під контролем органу доходів і зборів.

Відповідач стверджує про порушення позивачем ч. 3 ст. 187 МК України.

Так, відповідно до подання СБУ від 24.04.2016 № 8/3/5-3913ДСК, Головним управлінням контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки у ході здійснення заходів, спрямованих на захист інтересів держави у зовнішньоекономічній сфері, отримано інформацію щодо порушення окремими суб'єктами господарювання чинного законодавства України. Зокрема, було встановлено, що між власником транспортних засобів - підприємством Grand Transport Gesellshaft (Австрія), фрахтувальником - підприємством M.B.H. Russia Fachspedition (Австрія) та фрахтівником - ТОВ Інтерфрахт Ужгород було укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2016 щодо фрахтування транспортних засобів для перевезення вантажу (а.с.107-113).

На виконання вказаного договору, фрахтувальник надав ТОВ Інтерфрахт Ужгород напівпричепи марки Shmitz (номерні знаки LL748GE, LL468IK, LL597HP, LLUA1, LL173FW, LLUABI4), які належать на праві власності підприємству Grand Transport Gesellshaft для перевезення вантажів з країн Європейського Союзу до України, Росії та інших країн Середньої Азії. За даними Закарпатської митниці ДФС, напівпричепи використовувались для переміщення товарів через митний кордон України, як автотранспортні засоби комерційного призначення, без оформлення митних декларацій IM-31 тимчасове ввезення . Згідно з поданням СБУ, виходячи з аналізу матеріалів, отриманих з ГУ ДФС у Закарпатській області, вказані вище транспортні засоби комерційного призначення експлуатувались з порушенням вимог ст. 57 Закону України Про автомобільний транспорт та ч. 3 ст. 189 МК України, якими прямо заборонено використання транспортних засобів іноземної реєстрації для внутрішніх перевезень вантажів.

Апелянт посилається на лист Закарпатської митниці ДФС Щодо розгляду матеріалів про виявлення порушень митного законодавства від 30.12.2015 № 07-70-26.3-2.19/9773 (а.с.103-105), при цьому стверджуючи, що даним листом підтверджується факт порушення посадовими особами позивача ч. 3 ст. 189 МК України під час використання зафрахтованих транспортних засобів комерційного призначення.

Разом з тим, з даного листа вбачається, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів МК України чи іншими законами України, і за які МК України передбачена адміністративна відповідальність.

Відтак, не зважаючи на встановлення МК України умови щодо невикористання транспортних засобів комерційного призначення для внутрішніх перевезень на митній території України, вказане не належить до предмету посягання на правовідносини, що охороняються законодавствам у галузі державної митної справи, відповідальність за порушення якої визначена МК України.

Зазначене підтверджується й тим, що МК України, зокрема глава 68 Види порушень митних правил й відповідальність за такі правопорушення не визначено диспозиції та санкції у випадку встановлення факту використання транспортного засобу комерційного призначення для внутрішніх перевезень на митній території України.

Окрім цього, відповідачем та третьою особою не надано допустимих та належних доказів щодо порушення позивачем норм митного законодавства України. Дана обставина окрім того підтверджується Листом Закарпатської митниці ДФС від 28.09.2016 (а.с.155), в якому зазначено, що відповідно до наявних облікових даних, фактів складання протоколів про порушення митних правил відносно посадових осіб ТОВ Інтерфрахт Ужгород , протягом останнього календарного року не зафіксовано.

Водночас, ч. 4 ст. 3 МК України встановлено, що у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Апелянт також покликається на порушення позивачем ст. 57 Закону України Про автомобільний транспорт , зазначаючи при цьому, що Управлінням Укртрансбезпеки у Закарпатській області в 2015 році стосовно посадових осіб ТОВ Інтерфрахт Ужгород складено протоколи про адміністративне правопорушення № 000619, № 000620 та № 000621 від 14 грудня 2015 року за незаконне перевезення вантажів транспортними засобами іноземної реєстрації між населеними пунктами України.

Згідно зі ст. 57 Закону України Про автомобільний транспорт перевезення пасажирів і вантажів між пунктами, розташованими на території України, транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам, забороняється, якщо на це не було отримано дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Перевезення пасажирів та вантажів з третьої країни та/або в третю країну через територію України нерезидентами забороняється без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Дана норма передбачає застосування заборони щодо перевезення пасажирів та вантажу як в межах території України між населеними пунктами, так і транзитом через територію України саме іноземними перевізниками, які є нерезидентами, з огляду на положення ст. 57 Закону України Про автомобільний транспорт .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ТОВ Інтерфрахт Ужгород є резидентом, а тому не підпадає під застосування до нього положення ст. 57 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Порушення позивачем ст. 57 Закону України Про автомобільний транспорт відповідач також обґрунтовує тим, що позивач під час перевезення між населеними пунктами України застосовував напівпричепи-тягачі іноземної реєстрації.

Згідно зі ст. 133 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення: здійснення внутрішніх автомобільних перевезень пасажирів і вантажів на території України транспортними засобами, зареєстрованими в інших державах, або міжнародних двосторонніх чи транзитних перевезень пасажирів і вантажів без відповідного дозволу, а також порушення особливих умов і правил, зазначених у ліцензії на здійснення міжнародних автомобільних перевезень пасажирів і вантажів тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, водіїв транспортних засобів від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1 Закону України Про автомобільний транспорт дано визначення понять, зокрема таких як транспортний засіб загального призначення , вантажні перевезення автомобіль та автомобіль вантажний .

Так, відповідно до зазначеної норми закону транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу).

Вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.

Таким чином, виходячи з послідовного аналізу термінологічної бази закону, здійснення внутрішніх вантажних перевезень із застосуванням автомобіля-тягача, що належить перевізнику-резиденту, разом із напівпричепом, що використовується ним на умовах оренди з нерезидентом, не є порушенням та відповідно не передбачає складання протоколів відповідно до ст. 133 2 КУпАП.

Разом з тим, постановою Ужгородського міськрайонного суду від 03.03.2017 позов ОСОБА_8 (який є директором ТОВ Інтерфрахт Ужгород ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області було частково задоволено, постанову № 004176 від 24.12.2015 у справі про адміністративне правопорушення за ст. 133 2 КУпАП України відносно ОСОБА_8 скасовано. В решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_8. Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 березня 2017 року у справі № 308/12958/16-а в частині відмови в скасуванні постанов управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області про накладення адміністративного стягнення від 24 грудня 2015 року № 004174, 004175 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_8 до управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області про визнання незаконними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення в цій частині задоволено. Скасовано постанови управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області про накладення адміністративного стягнення від 24 грудня 2015 року № 004174, 004175. Зазначене рішення набуло законної сили 12 травня 2017 року.

Оскільки рішенням суду апеляційної інстанції встановлено факт незаконності протоколів про адміністративне правопорушення та притягнення директора ТОВ Інтерфрахт Ужгород - ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності, тому безпідставними є посилання відповідача на порушення позивачем ст. 57 Закону України Про автомобільний транспорт . Більше того, положення даної норми, як вже було з'ясовано судом, застосовуються виключно щодо нерезидентів.

Листом Управління зовнішньоекономічних зв'язків, інвестицій та транскордонного співробітництва Закарпатської обласної державної адміністрації Про застосування спеціальної санкції від 02.06.2016 № 04.1-06.228 (а.с.11), позивача було повідомлено про те, що згідно з ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічного діяльність , за поданням СБУ, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.05.2016 № 860 за порушення чинного валютного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності до позивача, починаючи з 02 липня 2016 року застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Разом з тим, жодного доказу на предмет недотримання позивачем валютного законодавства відповідачем до суду надано не було. Єдиною підставою, на яку покликається відповідач, є подання СБУ від 29.04.2016р. № 8/3/5-3913 ДСК. Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що прийнятий відповідачем Наказ від 23 травня 2016 року № 860 в частині застосування спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до ТОВ Інтерфрахт Ужгород є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року у справі № 807/1187/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфрахт Ужгород до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба безпеки України, про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 12.09.2018