Постанова

від 09.02.2021 по справі 807/1187/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09 лютого 2021 року

справа № 807/1187/16

адміністративне провадження № К/9901/64196/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року у складі суддів Шешеня О. М., Гаврилко С. Є., Луцович М. М.,

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у складі суддів Довгополова О. М., Гудима Л. Я., Шинкар Т. І.

у справі №807/1187/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфрахт Ужгород

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України,

третя особа - Служба безпеки України,

про визнання протиправним та скасування наказу,,

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерфрахт Ужгород (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 травня 2016 року № 860 в частині застосування спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерфрахт Ужгород .

2. В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що наказ №860 прийнятий із порушенням чинного законодавства в частині застосування до позивача спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, без з`ясування фактичних обставин, які виключають наявність встановленого факту порушення Товариством Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , Митного кодексу України, Закону України Про автомобільний транспорт , валютного законодавства України, що призвело до обмеження прав та дискримінації позивача як суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 09 серпня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, адміністративний позов задовольнив, визнав протиправним та скасував наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 травня 2016 року № 860 в частині застосування спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до Товариства.

4. Ухвалюючи рішення у цій справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 травня 2016 року № 860 в частині застосування до позивача спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, з огляду на відсутність підстав застосування спеціальної санкції, та не надання відповідачем доказів недотримання позивачем вимог Митного кодексу України, Закону України Про автомобільний транспорт , валютного законодавства України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 17 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, у якій останній просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

6. Зокрема відповідач наголошує на наявності правових підстав для застосування до Товариства спеціальної санкції, вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушень позивачем статті 2 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , статті 57 Закону України Про автомобільний транспорт та частини третьої статті 187 Митного кодексу України, оскільки чинним законодавством не передбачено процедури перевірки Міністерством наявності чи відсутності порушень, які стали підставою для підготовки подання про застосування спеціальних санкцій. Скаржник вважає, що доказом неправомірності наказу № 860 може бути виключно відсутність подання, що стало підставою для застосування санкції, посилаючись на висновки Вищого адміністративного суду України. На думку заявника касаційної скарги вивчення правомірності провадження зовнішньоекономічної діяльності позивачем не стосується предмета доказування правомірності прийняття наказу Мінекономрозвитку.

7. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 жовтня 2018 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Кравчук В. М. (суддя-доповідач), Анцупова Т. О., Стародуб О. П.

8. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

9. У зв`язку з обранням судді Верховного Суду Анцупової Т.О. до Великої Палати Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13) та на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Кравчука В. М., суддів: Єзерова А. А., Стародуба О. П.

10. Суддями Кравчуком В. М., Єзеровим А. А., Стародубом О. П. заявлено самовідводи від участі у розгляді цієї касаційної скарги у зв`язку з порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме: без врахування спеціалізації. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року задоволено заяви суддів та відведено їх від участі у розгляді справи, передано касаційну скаргу у справі № 807/1187/16 на повторний автоматизований розподіл.

11. У зв`язку з зазначеним та на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Ханової Р. Ф., суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

12. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Судами попередніх інстанцій установлено, що 23 травня 2016 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України винесено наказ № 860 Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України , яким починаючи з 02 липня 2016 року застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, в тому числі і щодо ТОВ Інтерфрахт Ужгород . Спеціальну санкцію застосовано до позивача за порушення Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та пов`язаних з ним законів України (зокрема статті 189 Митного кодексу України, статті 57 Про автомобільний транспорт ), відповідно до Положення застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій , передбачених ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , на підставі подання Служби безпеки України від 29 квітня 2016 року № 8/3/5-3913 ДСК.

14. Відповідно до подання Служби безпеки України від 29 квітня 2016 року №8/3/5-3913ДСК, Головним управлінням контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки у ході здійснення заходів, спрямованих на захист інтересів держави у зовнішньоекономічній сфері, отримано інформацію щодо порушення окремими суб`єктами господарювання чинного законодавства України.

15. Зокрема, було встановлено, що між власником транспортних засобів - підприємством Grand Transport Gesellshaft (Австрія), фрахтувальником - підприємством M.B.H. Russia Fachspedition (Австрія) та фрахтівником - ТОВ Інтерфрахт Ужгород було укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.01.2016 щодо фрахтування транспортних засобів для перевезення вантажу (а. с.107-113).

16. На виконання вказаного договору, фрахтувальник надав ТОВ Інтерфрахт Ужгород напівпричепи марки Shmitz (номерні знаки НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_1 , НОМЕР_6), які належать на праві власності підприємству Grand Transport Gesellshaft для перевезення вантажів з країн Європейського Союзу до України, Росії та інших країн Середньої Азії. За даними Закарпатської митниці ДФС, напівпричепи використовувались для переміщення товарів через митний кордон України, як автотранспортні засоби комерційного призначення, без оформлення митних декларацій IM-31 тимчасове ввезення . Згідно з поданням СБУ, виходячи з аналізу матеріалів, отриманих з ГУ ДФС у Закарпатській області, вказані вище транспортні засоби комерційного призначення експлуатувались з порушенням вимог статті 57 Закону України Про автомобільний транспорт та частини третьої статті 189 Митного кодексу України, якими прямо заборонено використання транспортних засобів іноземної реєстрації для внутрішніх перевезень вантажів.

17. Управлінням Укртрансбезпеки у Закарпатській області в 2015 році стосовно посадових осіб ТОВ Інтерфрахт Ужгород складено протоколи про адміністративне правопорушення № 000619, № 000620 та № 000621 від 14 грудня 2015 року за незаконне перевезення вантажів транспортними засобами іноземної реєстрації між населеними пунктами України.

18. Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 03 березня 2017 року позов ОСОБА_1 (який є директором ТОВ Інтерфрахт Ужгород ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області було частково задоволено, постанову №004176 від 24 грудня 2015 року у справі про адміністративне правопорушення за ст. 133-2 КУпАП України відносно ОСОБА_1 скасовано. В решті позову відмовлено.

19. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 березня 2017 року у справі № 308/12958/16-а в частині відмови в скасуванні постанов управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області про накладення адміністративного стягнення від 24 грудня 2015 року № 004174, 004175 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області про визнання незаконними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення в цій частині задоволено. Скасовано постанови управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області про накладення адміністративного стягнення від 24 грудня 2015 року № 004174, 004175. Зазначене рішення набуло законної сили 12 травня 2017 року.

Джерела права й акти їх застосування

20. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 року № 959-XII (у редакції чинній на час спірних правовідносин, далі - Закон № 959-XII) за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

21. Згідно з частиною другою статті 37 Закону № 959-XII санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

22. Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію (частина третя статті 37 Закону № 959-XII).

23. Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону № 959-XII індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

24. За змістом частина десятої статті 37 Закону № 959-XII якщо суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб`єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

25. Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затверджене наказом Міністерства економіки України №52 від 17 квітня 2000 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 травня 2000 року за №260/4481 (далі - Положення № 52).

26. Пункт 1.1. Положення № 52 визначає, що спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

27. Згідно з пунктом 1.2. Положення № 52 санкції застосовуються Мінекономрозвитку України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність та пов`язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

28. Санкції можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства (пункт 1.3. Положення № 52).

29. Відповідно до пункту 1.4. Положення № 52 застосування санкцій може бути оскаржено в судовому порядку. Представництво інтересів держави при розгляді таких судових спорів забезпечується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та державними органами, які внесли подання про застосування санкцій.

Оскарження застосування санкцій у судовому порядку до винесення судом відповідного рішення по суті справи не зупиняє їх дію.

30. Пунктом 2.3 Положення № 52 передбачено, що індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

31. Про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти.

Відповідні накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України видаються у разі скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії санкцій, застосованих до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності (пункт 4.8. Положення № 52).

32. Згідно з пунктом 4.17 Положення № 52 дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону, а також якщо в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України відсутні матеріали щодо порушення цим суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та матеріали щодо проведених ним дій, що можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Індивідуальний режим ліцензування застосовується до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності у випадках порушення такими суб`єктами Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

34. Дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, а також якщо в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України відсутні матеріали щодо порушення цим суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

35. Законодавчо визначеною умовою застосування санкції є факт порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, а законодавчо визначеною умовою скасування дії санкцій Міністерством економічного розвитку і торгівлі України є усунення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України.

36. Аналіз норм Положення № 52 дає підстави вважати, що відсутність в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України матеріалів щодо порушення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності законодавства є підставою для скасування дії санкції.

37. Відтак предметом доказування у справах щодо оскарження наказів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України окрім дотримання процедури винесення наказу на підставі подання уповноваженого органу є також факт і склад порушення суб`єктом вимог законодавства України, яке покладене в основу застосування санкції.

38. У справах щодо оскарження наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про застосування санкції, яке є рішенням суб`єкта владних повноважень, адміністративні суди за правилами процесуального закону перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); тощо.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

39. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в запереченнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

40. Посилання заявника касаційної скарги на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального і матеріального права, а саме безпідставного вивчення судами правомірності провадження зовнішньоекономічної діяльності позивачем, оскільки це не стосується предмета доказування правомірності прийняття наказу Мінекономрозвитку, є безпідставними, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

41. Проте суди першої та апеляційної інстанції з дотриманням принципу офіційного з`ясування всіх обставин справ, дослідили підстави застосування до позивача індивідуального режиму ліцензування, а саме факт порушення Товариством вимог статті 189 Митного кодексу України, статті 57 Про автомобільний транспорт , та не установили в діях позивача складу правопорушень з огляду на відсутність належних і допустимих доказів, які б доводили протилежне.

42. Зокрема суд апеляційної інстанції дослідив лист Закарпатської митниці ДФС Щодо розгляду матеріалів про виявлення порушень митного законодавства від 30 грудня 2015 року № 07-70-26.3-2.19/9773 (а.с.103-105), на який посилався відповідач, стверджуючи, що даним листом підтверджується факт порушення посадовими особами позивача частини третьої статті 189 МК України під час використання зафрахтованих транспортних засобів комерційного призначення.

43. Суд апеляційної інстанції зазначив, що, з даного листа вбачається, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів МК України чи іншими законами України, і за які МК України передбачена адміністративна відповідальність.

Відтак, не зважаючи на встановлення МК України умови щодо невикористання транспортних засобів комерційного призначення для внутрішніх перевезень на митній території України, вказане не належить до предмету посягання на правовідносини, що охороняються законодавствам у галузі державної митної справи, відповідальність за порушення якої визначена МК України.

Зазначене підтверджується й тим, що МК України, зокрема глава 68 Види порушень митних правил й відповідальність за такі правопорушення не визначено диспозиції та санкції у випадку встановлення факту використання транспортного засобу комерційного призначення для внутрішніх перевезень на митній території України.

44. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що відповідачем та третьою особою не надано допустимих та належних доказів щодо порушення позивачем норм митного законодавства України. Дана обставина окрім того підтверджується Листом Закарпатської митниці ДФС від 28 вересня 2016 року (а. с.155), в якому зазначено, що відповідно до наявних облікових даних, фактів складання протоколів про порушення митних правил відносно посадових осіб ТОВ Інтерфрахт Ужгород , протягом останнього календарного року не зафіксовано.

45. Щодо порушення позивачем статті 57 Закону України Про автомобільний транспорт відповідач наголошував на тому, що Управлінням Укртрансбезпеки у Закарпатській області в 2015 році стосовно посадових осіб ТОВ Інтерфрахт Ужгород складено протоколи про адміністративне правопорушення № 000619, № 000620 та № 000621 від 14 грудня 2015 року за незаконне перевезення вантажів транспортними засобами іноземної реєстрації між населеними пунктами України.

46. За положеннями статті 57 Закону України Про автомобільний транспорт перевезення пасажирів і вантажів між пунктами, розташованими на території України, транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам, забороняється, якщо на це не було отримано дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Перевезення пасажирів та вантажів з третьої країни та/або в третю країну через територію України нерезидентами забороняється без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

47. Норма цієї статті передбачає застосування заборони щодо перевезення пасажирів та вантажу як в межах території України між населеними пунктами, так і транзитом через територію України саме іноземними перевізниками, які є нерезидентами.

48. Суди попередніх інстанцій установили, що позивач - ТОВ Інтерфрахт Ужгород є резидентом, а тому не підпадає під застосування до нього положення статті 57 Закону України "Про автомобільний транспорт".

49. Порушення позивачем статті 57 Закону України Про автомобільний транспорт відповідач також обґрунтовує тим, що позивач під час перевезення між населеними пунктами України застосовував напівпричепи-тягачі іноземної реєстрації.

50. Відповідно до статті 133-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення здійснення внутрішніх автомобільних перевезень пасажирів і вантажів на території України транспортними засобами, зареєстрованими в інших державах, або міжнародних двосторонніх чи транзитних перевезень пасажирів і вантажів без відповідного дозволу, а також порушення особливих умов і правил, зазначених у ліцензії на здійснення міжнародних автомобільних перевезень пасажирів і вантажів тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, водіїв транспортних засобів від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

51. Суди першої та апеляційної інстанції, висновуючись на аналізі статей Закону України Про автомобільний транспорт , дійшли висновку, що здійснення внутрішніх вантажних перевезень із застосуванням автомобіля-тягача, що належить перевізнику-резиденту, разом із напівпричепом, що використовується ним на умовах оренди з нерезидентом, не є порушенням та відповідно не передбачає складання протоколів відповідно до ст. 133-2 КУпАП.

52. Крім того постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року скасовано постанови управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області про накладення адміністративного стягнення від 24 грудня 2015 року № 004174, 004175. Зазначене рішення набуло законної сили 12 травня 2017 року.

53. Жодного доказу на предмет недотримання позивачем валютного законодавства відповідачем до суду надано не було.

54. Заявник касаційної скарги не наводить доводів в спростування встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо порушень Товариством вимог законодавства, які стали підставою для застосування до позивача спеціальної санкції, отже висновки судів щодо протиправності наказу від 23 травня 2016 року № 860 в частині застосування спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до ТОВ Інтерфрахт Ужгород є такими, що не спростовані обґрунтованими доводами скаржника, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

55. Суди першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановили фактичні обставини справи, надали об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів учасників справи, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно.

56. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Мінекономрозвитку слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у справі №807/1187/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер