Постанова

від 29.08.2018 по справі 531/921/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 531/921/16-ц

провадження № 61-34377св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2017 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Гальонкіна С. А., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що 13 листопада 1997 року у ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які перебували у шлюбі, народився син ОСОБА_4 Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходу громадян, що становить 17 грн і до досягнення ним повноліття, починаючи з 23 червня 2004 року. Постановою державного виконавця Карлівського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 05 липня 2004 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 досяг повноліття, але визначені рішенням суду аліменти відповідач сплачував нерегулярно та не у повному обсязі, у результаті чого утворилася заборгованість.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_3 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 21 452,95 грн.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року (у складі судді Хомінець І. В.) позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 21 452,95 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що статтею 196 СК України передбачено право одержувача аліментів на стягнення неустойки (пені), зазначивши, що відповідач був обізнаний і з рішенням суду про стягнення аліментів на користь позивача і про примусове виконання указаного рішення, розмір заборгованості не оспорював. При визначенні розміру неустойки, суд врахував правову позицію, висловлену Верховним Судом України від 01 липня 2015 року у справі № 6-94цс15, відповідно до якої, пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, а сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачували.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2017 року рішення Машівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року змінено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 4 343 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 111,56 грн понесених витрат зі сплати судового збору та 1 052,48 грн - за надання правової допомоги, а разом 1 164,04 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 483,60 грн понесених витрат зі сплати судового збору та 2 791,60 грн - за надання правової допомоги, а разом 3 275,20 грн.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць). Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_3 неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 4 343 грн.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що застосований апеляційним судом спосіб нарахування розміру пені не відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-81цс13.

04 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 листопада 1997 року під час перебування ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у шлюбі народився син ОСОБА_4

25 жовтня 2004 року шлюб між сторонами у справі розірвано.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходу громадян, що становить 17 грн і до досягнення ним повноліття, починаючи з 23 червня 2004 року.

Постановою державного виконавця Карлівського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відкрито виконавче провадження по цій справі з примусового виконання виконавчого листа від 05 липня 2004 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 досяг повноліття.

Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_2 зазначала, що на момент досягнення сином повноліття, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишилася непогашеною заборгованість в сумі: 1920,80 грн - за період роботи боржника в приватному підприємстві Ланнівський цукровий завод ; 6626,18 грн - за період знаходження земельної ділянки ОСОБА_3 в оренді відкритого акціонерного товариства Бурякорадгосп Ланнівський .

Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Статтею 74 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.

Згідно із частиною третьою статті 74 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення в порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України.

Установлено, що відповідно до довідки Карлівського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відповідач має заборгованість зі сплати аліментів за період роботи на ПП Ланнівський цукровий завод в розмірі 1920,80 грн та за період знаходження земельної ділянки в оренді ВАТ Бурякрадгосп Ланнівський та ПП Ланна-Агро в сумі 6626,18 грн.

Крім того, ОСОБА_2 подано суду довідки-розрахунки заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_3, у яких зазначено заборгованість з аліментів, де неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату аліментів з доходу по заробітній сплаті у період з січня 2013 року по листопад 2015 року становить 2823,24 грн; неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату аліментів з доходу за оренду земельної ділянки у період з січня 2005 року по листопад 2015 року - 18629,71 грн.

Установлено, що ОСОБА_3 вищевказаний розмір заборгованості не оспорював.

Суд апеляційної інстанції на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених в процесі розгляду справи обставин про те, що відповідач був обізнаний і з рішенням суду про стягнення аліментів на користь позивача і про примусове виконання цього рішення, дійшов вірного висновку про порушення права позивача на вчасне отримання аліментних виплат у встановленому рішенням суду розмірі, що обумовлює право позивача на стягнення з відповідача неустойки (пені).

При цьому не можна погодиться з розрахунком, який проведено судом апеляційної інстанції, оскільки, як вбачається з наведеного в рішенні суду розрахунку, останній здійснено з урахуванням того, що пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Разом з тим, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року № 14-37цс18.

За загальними вимогами процесуального права, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Верховний Суд переглядає справи виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України, і не має можливості встановлювати обставини, які не були встановлені в рішенні, тому оскаржуване рішення апеляційного суду про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик