Постанова

від 04.05.2020 по справі 531/921/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 травня 2020 року

м. Київ

справа № 531/921/16-ц

провадження № 61-48880 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Одринської Т. В., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1 Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 є батьком їхнього спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2004 року зобов`язаний сплачувати аліменти у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходу громадян, що становить 17 грн і до досягнення ним повноліття, починаючи з 23 червня 2004 року.

На виконання вказаного рішення постановою державного виконавця Карлівського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання листа від 05 липня 2004 року.

Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досяг повноліття, але обов`язки по утриманню дитини належним чином відповідачем у повному обсязі не були виконані, у результаті чого утворилася заборгованість у сумі: 1 920 грн 80 коп. - за період роботи боржника на приватному підприємстві Ланнівський цукровий завод та 6 626 грн 18 коп. - за період знаходження земельної ділянки ОСОБА_2 в оренді відкритого акціонерного товариства Бурякорадгосп Ланнівський (далі - ВАТ Бурякорадгосп Ланнівський ), правонаступником якого є приватне підприємство Ланна Агро (далі - ПП Ланна Агро ).

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 21 452 грн 95 коп. та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року (у складі судді Хомінець І. В.) позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 21 452 грн 95 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що статтею 196 СК України передбачено право одержувача аліментів на стягнення неустойки (пені), зазначивши, що відповідач був ознайомлений з рішенням суду про стягнення аліментів на користь позивача та про його примусове виконання, розмір заборгованості не оспорював. При визначенні розміру неустойки судом було враховано правову позицію, викладену Верховним Судом України від 01 липня 2015 року у справі № 6-94 цс 15, відповідно до якої, пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилося стягнення аліментів, сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачували.

Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 4 343 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2017 року скасовано, справа передана на новий розгляд апеляційної інстанції.

Останньою постановою Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково. Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 20 585 грн 46 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, врахував при цьому висновки та мотиви постанови Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі №531/921/16-ц при попередньому скасуванні судового рішення виходив із того, що зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер, аліменти нараховуються щомісяця, а тому пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову Полтавського апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 531/921/16-ц з Машівського районного суду Полтавської області.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу, справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, у частині стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів у сумі 18 629 грн 71 коп. від орендної плати за землю за період знаходження земельної ділянки ОСОБА_2 в оренді ВАТ Бурякорадгосп Ланнівський , правонаступником якого є ПП Ланна Агро .

Зазначає, що виконавчий лист від 05 липня 2004 року №2-707 про стягнення з нього аліментів з усіх видів його заробітку (доходу) знаходиться на виконанні у ПП Ланна Агро , що є правонаступником ВАТ Бурякорадгосп Ланнівський , а тому він не може нести відповідальність за те, що бухгалтерія підприємства, де він працює та є орендодавцем землі, не перераховувала прибуток від здачі у оренду його земельного паю за 2005-2014 роки на користь ОСОБА_1 .

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

1 Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді сплати неустойки.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України та роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. При цьому відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахування аліментів банком. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Судами установлено, що на підставі рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2004 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти у розмірі ј частини всіх видів його заробітку, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходу громадян, що становить 17 гривень і до досягнення ним повноліття, починаючи з 23 червня 2004 року.

Згідно копій трудової книжки та довідок, наданих ПП Ланна Агро , ОСОБА_2 з 15 травня 1992 року працює на зазначеному підприємстві, яке є правонаступником ВАТ Бурякрадгосп Ланнівський , займає посаду інженера з охорони праці та належна йому земельна ділянка перебуває в оренді підприємства.

Згідно довідки-розрахунку Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 15 червня 2016 року №5235/03-46 відповідач має заборгованість по виплаті аліментів за період знаходження земельної ділянки, яка йому належить, в оренді ВАТ Бурякрадгосп Ланнівський та ПП Ланна Агро у сумі 6 626 грн 18 коп. (а. с. 25). Відповідач не спростував розмір заборгованості належними й допустимими доказами.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачу не було відомо про наявність заборгованості по виплаті аліментів від здачі ним у оренду земельного паю за 2005-2015 роки та жодних розрахунків про розмір заборгованості державним виконавцем Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області йому не надсилалось, а тому відсутня його вина у виникненні заборгованості, безпідставні, оскільки відповідач зобов`язаний утримувати сина в рівній мірі з позивачкою та за змістом положень Закону України Про виконавче провадження мав повідомити виконавчу службу про отримання інших доходів. Крім того, про рішення суду щодо стягнення аліментів він достовірно знав.

Розмір неустойки за прострочення несвоєчасної сплати ОСОБА_2 аліментів апеляційним судом обчислено вірно, тим самим виконавши вказівки Верховного Суду при попередньому скасуванні судового рішення (частина п`ята статті 411 ЦПК України). Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616 цс 18.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_2 висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Д. Д. Луспеник