Постанова

від 13.11.2018 по справі 531/921/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/921/16-ц Номер провадження 22-ц/814/297/18Головуючий у 1-й інстанції Хомінець І.В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Одринської Т.В., Триголова В.М.

розглянула в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Хомінець І.В., дата виготовлення повного тексту рішення не відома, по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів ,-

в с т а н о в и л а :

В липні 2016 року позивач звернулася з зазначеним позовом до суду в обґрунтування якого зазначила, що 04 серпня 2004 року рішенням Карлівського районного суду з ОСОБА_2, на її користь було стягнуто аліменти на утримання їх сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходу громадян, що становить 17 гривень і до досягнення ним повноліття, починаючи з 23 червня 2004 року. На виконання указаного рішення було видано виконавчий лист №2-707, який нею подано на виконання до Карлівського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

13.11.2015 року син досягнув повноліття, але рішення так і не виконане, грошові кошти на утримання дитини від відповідача позивачем не були отримані у повному обсязі, хоча відповідач має у власності земельну ділянку на території Ланнівської сільської ради площею 3,55 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка з 10.01.2003 року перебувала в оренді ВАТ Бурякорадгосп Ланнівський , правонаступником якого є ПП Ланна-Агро та з 15.05.1992 року відповідач працював інженером з охорони праці у вказаному підприємстві.

На момент досягнення сином повноліття залишилася непогашеною заборгованість відповідача зі сплати аліментів у розмірі: 1920,80 грн. за період роботи боржника в ПП Ланнівський цукровий завод ; 6626,18 грн. за період знаходження земельної ділянки відповідача в оренді ВАТ Бурякорадгосп Ланнівський .

В зв`язку з наведеним прохала суд стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 21452,95 грн. та судові витрати, понесені нею.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 21452,95 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що статтею 196 СК України передбачено право одержувача аліментів на стягнення неустойки (пені), що відповідач був обізнаний і з рішенням суду про стягнення аліментів на користь позивача і про примусове виконання указаного рішення, розмір заборгованості не оспорював. При визначенні розміру неустойки, суд врахував правову позицію, висловлену Верховним Судом України від 01 липня 2015 року у справі № 6-94цс15, відповідно до якої, пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів, а сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено відповідачем у справі.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також прохає стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3500 грн. витрат на правову допомогу та 606,32 грн. сплаченого при подачі апеляційної скарги судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що матеріалами справи підтверджується те, що він працював у ПП Ланнівський цукровий завод за сумісництвом у період з 14 жовтня 2013 року по 19 березня 2014 року, а тому безпідставними вважає висновки суду про стягнення з нього неустойки (пені) за час роботи за період з 18 жовтня 2013 року по листопад 2015 року.

Також апелянт зазначив, що саме у ПП Ланна-Агро , що є правонаступником ВАТ Бурякорадгосп Ланнівський , якому він передав в оренду земельний пай, знаходиться на виконанні виконавчий лист про стягнення з нього аліментів з усіх видів його заробітку (доходу), а тому він не може нести відповідальність за те, що бухгалтерія ВАТ Бурякорадгосп Ланнівський правонаступником якого є ПП Ланна-Агро , де він працював та де він є орендодавцем землі, не перераховувала прибуток від здачі у оренду земельного паю за 2005-2014 роки на користь ОСОБА_3

Апелянт також вважає невірним розрахунок пені долучений позивачкою до матеріалів справи, з яким погодився суд першої інстанції, адже він суперечить правовій позиції, викладеній у постанові ВСУ у справі № 6-94цс15 від 01.07.2015 року. Зокрема, апелянт вказав, що орендна плата за землю нараховується один раз на рік, та виплачується також один раз на рік 20 грудня, а тому є безпідставними прийняті до уваги судом розрахунки заборгованості, згідно з якими пеня від доходу за орендну плату нараховується щомісяця.

Зазначив апелянт й те, що він не отримував від державного виконавця жодних розрахунків про розмір заборгованості зі сплати аліментів за період знаходження земельної ділянки в оренді ВАТ Бурякорадгосп Ланнівський та ПП Ланна-Агро на загальну суму 6626,18 грн., а відтак не міг їх оскаржити у встановленому порядку.

Вважав, що оскаржуване рішення прийняте без врахування вимоги ч. 2 ст. 196 СК України, адже 19.04.2016 року судом було прийняте рішення про стягнення з нього на користь сина аліментів на період його навчання. Крім того на утриманні він має матір ОСОБА_5, яка є пенсіонеркою та дитиною війни, на підтвердження чого надав копії відповідних посвідчень.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 4343 грн. 00 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вказане рішення Апеляційного суду Полтавської області оскаржила позивач ОСОБА_3

Постановою Верховного суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Полтавської області від 28 березня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного суду мотивована тим, що в рішенні Апеляційного суду наведений невірний розрахунок пені по аліментах, оскільки останній здійснено з урахуванням того, що пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Ухвалою колегії суддів Полтавського апеляційного суду від 26 жовтня 2018 року справу призначено до розгляду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перебування сторін у шлюбі народився син ОСОБА_4 25 жовтня 2004 року шлюб між сторонами у справі розірвано.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 4 серпня 2004 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходу громадян, що становить 17 грн і до досягнення ним повноліття, починаючи з 23 червня 2004 року.

Постановою державного виконавця Карлівського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відкрито виконавче провадження по цій справі з примусового виконання виконавчого листа від 05 липня 2004 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 досяг повноліття.

На момент досягнення ОСОБА_4 повноліття, залишилася непогашеною заборгованість по аліментах в сумі: 1920,80 грн. - за період роботи ОСОБА_2 в приватному підприємстві Ланнівський цукровий завод ; 6626,18 грн. - за період знаходження земельної ділянки ОСОБА_2 в оренді відкритого акціонерного товариства Бурякорадгосп Ланнівський .

Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Статтею 74 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.

Згідно із частиною третьою статті 74 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення в порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Карлівського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відповідач має заборгованість зі сплати аліментів за період роботи на ПП Ланнівський цукровий завод в розмірі 1920,80 грн та за період знаходження земельної ділянки в оренді ВАТ Бурякрадгосп Ланнівський та ПП Ланна-Агро в сумі 6626,18 грн.

Крім того, ОСОБА_3 подано суду довідки-розрахунки заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2, у яких зазначено заборгованість з аліментів, де неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату аліментів з доходу по заробітній сплаті у період з січня 2013 року по листопад 2015 року становить 2823,24 грн.; неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату аліментів з доходу за оренду земельної ділянки у період з січня 2005 року по листопад 2015 року - 18629,71 грн.

ОСОБА_2 вищевказаний розмір заборгованості не оспорював.

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України та роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. При цьому, відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банком.

Місцевий суд дійшов вірного висновку про порушення права позивача на вчасне отримання аліментних виплат у встановленому рішенням суду розмірі, що обумовлює право позивача на стягнення з відповідача неустойки (пені) на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених в процесі розгляду справи обставин про те, що відповідач був обізнаний і з рішенням суду про стягнення аліментів на користь позивача і про примусове виконання цього рішення.

Разом з цим, колегія суддів бере до уваги, що згідно з довідкою, виданою ПП Ланнівський цукровий завод за № 952 від 12 грудня 2016 року на виконання ухвали суду першої інстанції, ОСОБА_2 працював водієм автомобільного транспорту за сумісництвом з 14.10.2013 року наказ № 142-к від 14.10.2013 р. по 19.03.2014 року наказ № 32-к від 28.03.2014 року (а.с. 166-167). Саме із отриманого відповідачем заробітку підчас його роботи за сумісництвом і не було відраховано аліментні виплати на користь позивачки.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

?p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:

?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року № 14-37цс18.

Отже, у цій частині вірним є наступний розрахунок на загальну суму 1955 грн. 75 коп. за період з 14.10.2013 року по 19.03.2014 року.

(163,94 х 1% х181)+(363,00х 1%х151)+(385,80х1%х120)+(385,80х1%х89)+(385,80х 1%х61)+(236,46х1%х30)= 1955 грн. 75 коп.

Не вірним також є розрахунон суми неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів з доходу за оренду земельної ділянки (а.с. 15-17).

У матеріалах справи міститься довідка, видана ПП Ланна-агро про те, що ОСОБА_2 є пайщиком підприємства, яке є правонаступником ВАТ Бурякорадгосп Ланнівський . Орендна плата земельного паю, нараховується 1 (один) раз на рік 20 грудня. З 2005 року аліменти з виплати коштів з оренди за земельну ділянку не утримувалися (а.с. 76).

Відповідно до інформації з довідок № 89, 381, 190 від 11.02.2015 року, 22.05.2015 року та 04.04.2016 року, виданих бухгалтерією ПП Ланна-Агро , ОСОБА_2 має земельну ділянку площею 3,55 га, яка знаходиться по договору оренди в ПП Ланна-Агро , договір між сторонами складено з 27.12.2007 року по 31.12.2022 рік. Сума нарахованої орендної плати становить:

рік 2004 (грудень), нараховано 654,45 грн., утримання 98,17 грн., сума до виплати 556,28 грн.;

рік 2005 (грудень), нараховано 654,45 грн., утримання 98,17 грн., сума до виплати 556,28 грн.;

рік 2006 (грудень), нараховано 677,24 грн., утримання 101,59 грн., сума до виплати 575,65 грн.;

рік 2007 (грудень), нараховано 677,24 грн., утримання 101,59 грн., сума до виплати 575,50 грн.;

01.12.2008, нараховано 1392,41 грн., сплачено 1183,54 грн.;

01.12.2009, нараховано 1604,06 грн., сплачено 1363,45 грн.;

01.12.2010, нараховано 1698,70 грн., сплачено 1443,89 грн.;

01.10.2011, нараховано 2494,46 грн., утримано 299,34 грн., 08.11.2011 року сплачено 435,29 грн.; 30.12.2011 року сплачено 1942,35 грн.;

01.12.2012, нараховано 4177,00 грн., утримано 501,24 грн., 24.12.2012 року сплачено 3640,75 грн.; 31.12.2012 року сплачено 125,31 грн.;

01.12.2013, нараховано 4972,62 грн., утримано 596,71 грн., 17.09.2013 року сплачено 1165 грн.; 30.09.2013 року сплачено 174,75 грн., 29.11.2013 року сплачено 1050 грн.,

01.12.2014, нараховано 4972,62 грн., утримано 646,41 грн., 26.03.2014 року сплачено 2010 грн., 20.11.2014 року 4226 грн.,

01.12.2015, нараховано 6211,12 грн., сплачено 01.06.2015 року 500 грн. (утримано 98,80 грн.), 01.08.2015 року1988 грн. (утримано 138,32 грн.), 01.09.2015 року 23,14 грн. (утримано 23,14 грн.), 01.11.2015 року 916,17 грн. (утримано 161,68 грн.);

У матеріалах справи наявні докази того, що плата за оренду земельної ділянки, яку отримував відповідач носила за 2004-2010 роки разовий характер. В 2011 році виплати проведені двічі (листопад, грудень), у 2012 році двічі (у грудні), у 2013 році тричі (двічі у вересні і один раз у листопаді), у 2014 році двічі (у березні та листопаді), у 2015 році п`ять разів (у червні, серпні, вересні, листопаді та грудні).

Отже, правильний розрахунок заборгованості неустойки з орендної плати за земельну ділянку з урахуванням нарахованих до сплати аліментів згідно з довідкою-розрахунком державного виконавця № 5255/03-46 від 15.06.2016 року, та правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року № 14-37цс18, за період з грудня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 виглядає так:

(139,07х1%х4017)+(140,40х1%х3652)+(160,80х1%х3287)+(181,20х1%х2922)+(295,69х1%х2556)+(341,00х1%х2191)+(361,25х1%х1826)+(594,41х1%х1492)+(594,41х1%х1461)+ (941,52х1%х1095)+(597,44х1%х822)+(597,44х1%х461)+(1559х1%х640)+(1559х1%х396)+ (1314х1%х184)+(1314х1%х122)+(1314х1%х92)+(1314х1%х31)= 102027 грн. 89 коп.

З огляду на викладені розрахунки, до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягає неустойка (пеня) за несплату аліментів за період знаходження земельної ділянки в оренді ВАТ Бурякорадгосп Ланнівський та ПП Ланна-Агро у загальному розмірі 102027 грн. 89 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь загальну суму пені за несплату аліментів 21452 грн. 95 коп., яка складається з пені за несвоєчасну сплату аліментів із заробітної плати в сумі 2823 грн. 24 коп. та пені за несвоєчасну сплату аліментів із отриманої відповідачем орендної плати за землю в сумі 18 629 грн. 71 коп.

З наведеного слідує, що до стягнення з відповідача на користь позивачки, в межах заявлених позовних вимог, підлягає пеня у розмірі 20585 грн. 46 коп (1955 грн. 75 коп. + 18629 грн. 71 коп.).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 колегією суддів задоволені на 95,96%, з урахуванням норми ч. 1 ст. 141 ЦПК України, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають понесені останньою судові витрати: 528 грн. 93 коп. судового збору; 2399 грн. витрат на правову допомогу.

У апеляційній скарзі відповідач прохав стягнути з позивачки на його користь 3500 грн. витрат на правову допомогу та 606,32 грн. сплаченого при подачі апеляційної скарги судового збору.

У матеріалах справи наявні докази про вартість правової допомоги, наданої адвокатом ОСОБА_2 на суму 2500 грн. та 1000 грн. (а.с. 87-90, а.с. 211-212) та докази сплати судового збору у розмірі 606 грн. 32 коп. (а.с. 202).

З урахуванням норми ч. 1 ст.141 ЦПК України, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягають 4,04% понесених останнім судових витрат: 24 грн. 50 коп. судового збору; 141 грн. 40 коп. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовільнити частково.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2017 року скасувати, постановити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 20 585 грн. 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 528 грн. 93 коп. понесених витрат зі сплати судового збору та 2399 грн. понесених витрат за надання правової допомоги, а разом 2927грн. 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 24 грн. 50 коп. понесених витрат зі сплати судового збору та 141 грн. 40 коп. понесених витрат за надання правової допомоги, а разом 165 грн. 90 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 16.11.208 року.

Головуючий суддя : О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.М. Триголов