Рішення

від 06.09.2018 по справі 908/1012/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/60/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2018 Справа № 908/1012/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

Учасники судового процесу:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-26/27 від 17.08.2018 р.;

представник відповідача - ОСОБА_2, ордер ЗП № 63297 від 17.08.2018 р.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1012/18

за позовом: Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» (12441, Житомирська область, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби народів, буд. 1)

до відповідача: Приватного підприємства «Кіровець - Комплект» (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, майдан ПеремогиАДРЕСА_1)

про стягнення 51823,22 грн.

СУТЬ СПОРУ:

30.05.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 14120 від 18.05.2018 р.) Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод до Приватного підприємства Кіровець - Комплект про стягнення неустойки у розмірі 51823,22 грн., із яких: 22287,08 грн. пені, 10022,04 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань понад тридцять днів, 19514,10 грн. штрафу за поставку продукції неналежної якості.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 30.05.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1012/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.06.2018 р. позовну заяву Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.).

19.06.2018 р. на адресу суду від Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод надійшло клопотання (вих. № 01-11/1752 від 15.06.2018 р.), яким усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.06.2018 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрито провадження у справі № 908/1012/18, якій присвоєний номер провадження 22/60/18, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.07.2018 р.

Ухвалою суду від 05.07.2018 р. підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду по суті у судовому засіданні 20.08.2018 р.

Ухвалою суду від 20.08.2018 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 06.09.2018 р.

У судовому засіданні 06.09.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач підтримав позовні вимоги, які мотивовані таким. Між сторонами укладений договір від 08.09.2017 р. № 433 зі специфікаціями №№ 1, 2. Відповідач поставку за специфікацією № 1 не здійснив. За специфікацією № 2 була здійснена поставка по накладним № 628 від 06.10.2017 р. та № 634 від 13.10.2017 р. Позивачем була перевірена якість поставленої продукції, за результатами чого складені акти вхідного контролю №№ 1128, 1129 від 02.11.2017 р. Про складання актів вхідного контролю відповідач був повідомлений засобами факсимільного зв'язку, після чого акти були надіслані на електронну адресу відповідача. Частина поставленої продукції виявилася непридатною для подальшого використання та була повернута відповідачу згідно з накладними-вимогами на відпуск від 15.11.2017 р. №№ 116, 119. Позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією до якої додав акти №№ 1128, 1129. Однак відповіді на претензію не надійшло, відповідачем не здійснено допоставку продукції, відносно якої проводилась заміна, не сплачені штрафні санкції та не здійснено поставку продукції по специфікації № 1. Просив стягнути з відповідача 51823,22 грн. неустойки, із яких: 22287,08 грн. пені, 10022,04 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань понад тридцять днів, 19514,10 грн. штрафу за поставку продукції неналежної якості. Позов обґрунтований ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 231 ГК України, умовами договору № 433 від 08.09.2017 р.

У судовому засіданні 05.07.2018 р. представник позивача заявив, що у позовній заяві помилково послався на пункт 7.2 договору № 433, що є технічною помилкою, пояснив, що позов обґрунтовує пунктами 7.3, 7.4 договору № 433 від 08.09.2017 р.

Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві, який надійшов до суду 05.07.2018 р., зазначив, що оскільки позивач не здійснив оплату поставленої за специфікацією № 1 продукції, відповідач сумнівався у здійсненні оплати за специфікацією № 2. Позивач не надав письмової заявки на продукцію по специфікації № 2, внаслідок чого не почався перебіг строку на поставку товару. Поставка за накладними №№ 628, 634 з боку відповідача була безпідставною. Таким чином, коли позивач повернув поставлений товар постачальнику, останній, враховуючи нездійснення оплати за специфікацією № 1, за невчасно проведений вхідний контроль, за ненаправлення заявки на поставку товару застосував до позивача ч. 3 ст. 538 ЦК України. Відсутність заміни з боку відповідача є наслідком невиконання позивачем власних обов'язків. Позивач у порушення законодавства застосовує декілька видів відповідальності. Вважав позов безпідставним.

У додатковому поясненні, яке надійшло до суду 09.07.2018 р., відповідач виклав клопотання про витребування у позивача копій та оригіналів для огляду накладної за підписом та відбитком печатки обох сторін щодо здійснення поставки за специфікацією № 1; акту вхідного контролю по поставці продукції по специфікації № 1; письмової заявки на поставку товару з доказами відправлення на поставку товару по специфікації № 2.

23.07.2018 р. від позивача надійшло письмове заперечення щодо клопотання відповідача. Також зазначено, що твердження відповідача щодо здійснення поставки за специфікацією № 1 не відповідає дійсності, така поставка відповідачем не здійснювалася. Тому у позивача відсутні будь-які претензії щодо якості по специфікації № 1.

Суд ухвалою від 20.08.2018 р відмовив у задоволенні клопотання відповідача, у зв'язку з його необґрунтованістю. Суд вказав , що відповідачем не обґрунтовано неможливості подання ним клопотання про витребування доказів разом із поданням відзиву; не зазначено заходів, яких відповідач вжив для отримання доказів самостійно, та підстав, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа. Крім того, у судовому засіданні 05.07.2018 р. представник позивача повідомив про відсутність у нього вказаних документів, оскільки поставка відповідачем продукції по специфікації № 1 не здійснювалася, що також зазначено позивачем у позовній заяві.

У судовому засіданні 20.08.2018 р. представник відповідача заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи доказу: оригіналу акту звірки, який підписаний з боку позивача, з боку відповідача не підписаний. Пояснив, що даний акт отриманий від позивача, але відповідачем не підписаний у зв'язку з незгодою з даними, зазначеними в акті.

Ухвалою від 20.08.2018 р. суд залишив клопотання відповідача без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

У судовому засіданні 06.09.2018 р. представник відповідача надав усні пояснення, зазначивши, що відбулася позадоговірна поставка продукції позивачу на суму 45600,00 грн. на підставі накладної № 595 від 29.08.2017 р. У подальшому між сторонами був укладений договір № 433 від 08.09.2017 р., який оформив цю поставку. Продукція, поставлена за вказаною накладною, повністю тотожна продукції, що вказана у специфікації № 1. Таким чином, відповідачем була поставлена продукція за специфікацією № 1.

У судовому засіданні 06.09.2018 р. представник відповідача заявив усне клопотання про витребування у позивача накладної № 595 від 29.08.2017 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Суд відхилив клопотання відповідача про витребування доказу як таке, що заявлене з пропуском встановленого процесуального строку. Відповідач не обґрунтував неможливість подання клопотання у встановлений строк, не вказав заходів, яких вжив для отримання доказу самостійно, причин неможливості самостійного отримання цього доказу. Суд зауважив, що клопотання заявлене відповідачем під час розгляду справи по суті, завданням якого є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів. Під час підготовчого провадження клопотання про витребування накладної № 595 від 29.08.2017 р. відповідачем не заявлялося.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.09.2018 р. заявив, що оскільки його клопотання про витребування накладної № 595 від 29.08.2017 р. не задоволено, судом не з'ясовані обставини щодо поставки продукції на підставі вказаної накладної.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

08.09.2017 р. між Державним підприємством Житомирський бронетанковий завод (покупець за договором, позивач) і Приватним підприємством Кіровець-Комплект (постачальник, відповідач) укладений договір № 433, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, надалі - продукція , на умовах та в строки, передбачені договором (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.3 договору продукція, яка поставляється постачальником, придбавається та використовується покупцем на виконання останнім умов договорів, укладених з Міністерством оборони України на 2017 рік, для проведення відповідного виду ремонту військової техніки.

Кількість та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору (п. 2.1).

Згідно п. 2.4 якість продукції, що є предметом договору, перевіряється комісією Управління якості покупця з залученням представників філії ПЗ № 637, результати перевірки оформляються актом вхідного контролю на кожну окрему партію продукції. У разі незгоди постачальника з висновками комісії щодо якості продукції, викладеними в акті вхідного контролю, постачальник протягом 5 робочих днів має право подати покупцю обґрунтовані заперечення на даний акт, які мають бути розглянуті та враховані комісією під час прийняття відповідного рішення. У випадку неотримання заперечень у встановлений термін, висновки комісії покупця вважаються погодженими постачальником.

У відповідності до п. 2.5 договору у разі виявлення недоліків під час приймання продукції по якості, номенклатурі, комплектності, умовам договору постачальник усуває виявлені недоліки, доукомплектовує продукцію за місцем розташування покупця (за письмовою згодою покупця) протягом 30 календарних днів з моменту отримання від покупця відповідної вимоги. У разі неможливості усунути виявлені недоліки, продавець здійснює заміну продукції на таку, що відповідає вимогам договору, протягом 30 календарних днів, з моменту отримання від покупця відповідної вимоги. Продукція, відносно якої проводиться заміна, вважається непоставленою та зберігається в умовах не змішування з іншими однорідними вантажами. Витрати по заміні продукції здійснюються власними силами та за власний рахунок постачальника, у тому числі витрати, пов'язані з транспортуванням продукції.

У пункті 3.2 договору сторони визначили, що постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість кожної партії повинні відповідати продукції, визначеної специфікацією. Постачальник зобов'язаний повідомити покупця про прогнозовану дату поставки продукції не пізніше 3 (трьох) днів до дати поставки.

Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної (п. 3.3).

У відповідності до п. 4.2 загальна сума договору складається із сум специфікацій по договору.

Договір, відповідно до п. 10.5 набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору.

Сторонами до договору підписані специфікації №№ 1, 2.

Відповідно до специфікації № 1 (без зазначення дати підписання) сторони домовилися про поставку продукції: стартеру С5-2С у кількості 2 штук на загальну суму 45600,00 грн. з ПДВ.

Постачання продукції здійснюється партіями, власними силами та за рахунок постачальника на адресу покупця в кількості та на умовах, зазначених у специфікації; термін поставки продукції по специфікації складає до 15 календарних днів з моменту укладання договору поставки (п. 3 специфікації).

Відповідно до специфікації № 2 (без зазначення дати підписання) сторони домовилися про поставку продукції: редуктора ІЛ611-150-70 у кількості 4 штук, насосу НШ-39 у кількості 2 штук, компресора АК-150 МКВ у кількості 2 штук, ручного насосу НР-01 у кількості 1 штуки, редуктора 669300 М-14 у кількості 2 штук, всього на загальну суму 203613,60 грн. з ПДВ.

У пункті 3 специфікації сторони визначили, що постачання продукції здійснюється партіями, власними силами та за рахунок постачальника на адресу покупця в кількості та на умовах, зазначених в специфікації. Термін поставки продукції по специфікації з моменту надіслання письмової заявки на поставку товару складає: позиції 1-4 - 7 календарних днів; позиція 5 - 15 календарних днів.

Відповідно до матеріалів справи відповідач поставив позивачу продукцію:

- за накладною № 628 від 06.10.2017 р. компресор АК-150 МКВ у кількості 2 штук на загальну суму 52800,00 грн. На накладній мається напис, виконаний представником позивача кульковою ручкою за виключенням п. 1 компресор - 2 шт. - брак .

- за накладною № 634 від 13.10.2017 р. редуктор ІЛ611-150-70 у кількості 4 штук, насос НШ-39 у кількості 2 штук, ручний насос НР-01 у кількості 1 штуки, всього на загальну суму 56724,00 грн. На накладній мається напис, виконаний представником позивача кульковою ручкою за виключенням п. 2 насос НШ-39 - 2 шт. - брак, п. 3 насос НР-01 - 1 шт. брак .

Представниками позивача із залученням представника філії ПЗ № 637 складений акт вхідного контролю № 1128, який затверджений директором ДП Житомирський БТЗ 02.11.2017 р. Відповідно до акту перевірено майно, яке надійшло на ДП Житомирський БТЗ від ПП Кіровець-Комплект по накладній № 634 від 13.10.2017 р. Згідно пункту 4 акту при проведенні перевірки майна на працездатність виявлено: редуктори ІЛ611-150-70 у кількості 4 штук зав. №№ 051798, 051808, 050328, 0511772 пройшли перевірку - без зауважень; насоси НШ-39 у кількості 2 штук зав. №№ К205В1617, Л602М144 - не відповідають ККД: у напрямку обертання і розміщення вхід і вихід ; ручний насос НР-01 у кількості 1 штуки зав. № НОМЕР_1 - надійшов без штуцерів і необхідний насос НР01ЮА. У висновку акту зазначено, що майно, яке надійшло на ДП Житомирський БТЗ від ПП Кіровець-Комплект по накладній № 634 від 13.10.2017 р., придатне до подальшого використання за призначенням, окрім: насосів НШ-39 у кількості 2 штук зав. №№ К205В1617, Л602М144, ручного насосу НР-01 у кількості 1 штуки зав. № НОМЕР_1 - підлягають поверненню постачальнику для заміни на відповідні ТУ.

Представниками позивача із залученням представника філії ПЗ № 637 складений акт вхідного контролю № 1129, який затверджений директором ДП Житомирський БТЗ 02.11.2017 р. Відповідно до акту (пункт 4) при проведенні перевірки майна на працездатність виявлено: компресори АК-150МКВ у кількості 2 штук зав. №№ М827Х09, Е271А33 не відповідають ККД, по зовнішньому вигляді відповідають АК-150СВ. У висновку акту зазначено, що компресори АК-150МКВ у кількості 2 штук зав. №№ М827Х09, Е271А33, які надійшли на ДП Житомирський БТЗ від ПП Кіровець-Комплект по накладній № 628 від 06.10.2017 р., не придатні до подальшого використання за призначенням, підлягають поверненню постачальнику для заміни на відповідні ТУ.

Згідно з накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 15.11.2017 р. №№ 116, 119 позивач повернув відповідачу продукцію: компресор повітряний АМК150МКВ 765-78-сб у кількості 2 штук, насос НШ-39 у кількості 2 штук, ручний насос НР-01 у кількості 1 штуки. Вказана продукція отримана відповідачем на підставі довіреності № 00002 від 08.11.2017 р.

Представник відповідача у судових засіданнях 05.07.2018 р., 06.09.2018 р. заявив, що відповідачу було відомо про складення актів вхідного контролю №№ 1128, 1129, продукція за накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 15.11.2017 р. №№ 116, 119 була отримана відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

09.01.2018 р. листом з описом вкладення позивач направив відповідачу претензію (вих. № 01-11/42 від 05.01.2018 р.), відповідно до якої просив провести заміну та поставку продукції на ДП Житомирський БТЗ по договору № 433 від 08.09.2017 р. та специфікацій №№ 1, 2 у повному обсязі, сплатити штрафні санкції за поставку продукції неналежної якості у сумі 19514,40 грн. Також разом із претензією позивач, як зазначено, повторно направив відповідачу копії актів №№ 1128, 1129 вхідного контролю від 02.11.2017 р. Вказана претензія була отримана відповідачем 01.02.2018 р., що підтверджується витягом з сайту Укрпошти.

Звертаючись із позовною заявою, за якою відкрите провадження у дійсній справі, позивач просив стягнути з відповідача 22287,08 грн. пені, 10022,04 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань понад тридцять днів, 19514,10 грн. штрафу за поставку продукції неналежної якості.

Вирішуючи спір по суті суд враховує таке.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Правовідносини між сторонами у справі врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У пункті 7.3 договору № 433 сторони визначили, що у випадку порушення строків виконання постачальником умов договору про усунення виявлених недоліків (дефектів) продукції, поставки, доукомплектування, заміну продукції, постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком неустойки, долученим до позовної заяви, позивач нараховує пеню по специфікації № 1 за період із 26.09.2017 р. по 03.05.2018 р. (220 календарних днів) на суму боргу 45600,00 грн.

Пеня по специфікації № 1 нараховується позивачем за нездійснення поставки продукції по договору № 433 за умовами специфікації № 1.

За умовами специфікації № 1 термін поставки продукції складає до 15 календарних днів з моменту укладення договору поставки.

Доказів здійснення поставки продукції по специфікації № 1 відповідач суду не надав.

Твердження відповідача, що поставка по специфікації № 1 була здійснена за накладною № 595 від 29.08.2017 р. до укладення договору № 433, а вже потім був укладений договір, судом до уваги не приймається. Суд враховує, що у договорі № 433 від 08.09.2017 р. відсутні посилання на ч. 3 ст. 631 ЦК України, а саме не встановлено, що умови даного договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення. Специфікацією № 1 сторони визначили термін поставки продукції по даній специфікації - до 15 календарних днів з моменту укладення договору поставки. Специфікація № 1 не містить застережень, що поставка за даною специфікацією була вже здійснена. Відповіді на претензію позивача від 05.01.2018 р., якою останній просив здійснити поставку за специфікацією № 1, відповідач не надав, зокрема, не висловив заперечення щодо того, що така поставка не відбулася. Також матеріали дійсної справи не містять листування з боку відповідача стосовно оплати продукції, поставленої, як він заявив, за специфікацією № 1.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд вважає встановленим факт нездійснення поставки продукції відповідачем за специфікацією № 1.

Поряд з цим суд вважає за необхідне зазначити, що для ухвалення законного та справедливого рішення, судом за власною ініціативою здійснений перерахунок штрафних санкцій, оскільки розрахунок позивача є неправильним. При цьому, представник відповідача з приводу розрахунку позивача не висловив жодних заперечень.

Зробивши перерахунок пені у межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, суд встановив, що пеня по специфікації № 1 становить суму 6603,88 грн., яку належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Стосовно нарахування пені по специфікації № 2 суд враховує таке.

Згідно з розрахунком позивача, останній нараховує пеню за період із 16.11.2017 р. по 03.05.2018 р. (168 календарних днів) на суму 97572,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявив, що пеня по специфікації № 2 нараховується відповідно до п. 7.3 договору за порушення строків по заміні неякісної продукції; пеня нараховується за період із 16.11.2017 р., оскільки неякісна продукція повернута відповідачу 15.11.2017 р.

У пункті 3 специфікації № 2 сторони визначили, що постачання продукції здійснюється партіями, власними силами та за рахунок постачальника на адресу покупця в кількості та на умовах, зазначених в специфікації. Термін поставки продукції по специфікації з моменту надіслання письмової заявки на поставку товару складає: позиції 1-4 - 7 календарних днів; позиція 5 - 15 календарних днів.

Як встановлено судом, поставка продукції по даній специфікації здійснена за двома накладними № 628 від 06.10.2017 р. та № 634 від 13.10.2017 р. Частина продукції на загальну суму 97572,00 грн. була повернута відповідачу 15.11.2017 р. у зв'язку з її неналежною якістю.

У пункті 2.5 договору сторони визначили, що у разі неможливості усунути виявлені недоліки, продавець здійснює заміну продукції на таку, що відповідає вимогам договору, протягом 30 календарних днів, з моменту отримання від покупця відповідної вимоги.

Представник позивача зазначив, що відповідачу було відомо про необхідність здійснення такої заміни, оскільки він був обізнаний про складення актів вхідного контролю та повернення неякісної продукцію було здійснене саме для такої заміни.

Суд враховує, що матеріали справи не містять письмової вимоги позивача щодо заміни продукції (саме з моменту отримання такої вимоги відліковується 30-календарний строк для здійснення заміни продукції). Така вимога була висунута позивачем лише у претензії вих. № 01-11/42 від 05.01.2018 р., яка отримана відповідачем 01.02.2018 р. Вказана обставина заявлена позивачем у письмовому поясненні, яке надійшло до суду 05.07.2018 р.

Відтак, враховуючи встановлений договором (п. 2.5) 30-денний строк, протягом якого має здійснитися заміна продукції, пеня за специфікацією № 2 має нараховуватися за період з 06.03.2018 р. (3 та 4 березня 2018 р. є вихідними днями) по 03.05.2018 р. (у межах строку, визначеного позивачем).

Пеня по специфікації № 2 за розрахунком суду становить 5362,45 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, відповідача на користь позивача стягується загальна сума 11966,33 грн. пені. У стягненні 10320,75 грн. пені судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Суд відхиляє заперечення відповідача, що поставка за накладними № 628 від 06.10.2017 р., № 634 від 13.10.2017 р. була безпідставною, оскільки позивач не направив письмової заявки на здійснення поставки за специфікацією № 2.

Так, умовами специфікації № 2 сторони визначили, що поставка здійснюється з моменту надіслання письмової заявки на поставку товару. Позивач у судовому засіданні 06.09.2018 р. заявив, що заявка на поставку продукції по специфікації № 2 була направлена відповідачу факсом; замовлялася продукція, вказана у накладних №№ 628, 634.

Пунктом 10.11 договору № 433 сторони встановили, що договір, заявки, зміни та доповнення до договору, отримані за допомогою факсимільного та електронного зв'язку (електронною поштою) мають таку ж юридичну силу, що й оригінали до моменту обміну сторін оригіналами. Сторони зобов'язуються обмінятися оригінальними примірниками цих документів за винятком заявок.

Таким чином, укладаючи договір № 433, сторони визначили, що заявки на поставку продукції можуть передаватися покупцем, зокрема, факсимільним зв'язком, при цьому передача оригіналів таких заявок не є обов'язковою. Суд також приймає до уваги, що матеріали справи не містять листування з боку відповідача, адресованого позивачу, стосовно безпідставності поставки за вказаними вище накладними, вимоги про повернення продукції, тощо. Зокрема, у матеріалах справи відсутнє листування відповідача стосовно вимоги повернути, як безпідставно поставлені, редуктори ІЛ611-150-70 у кількості 4 штук за накладною № 634 від 13.10.2017 р. (дані редуктори згідно з актом вхідного контролю № 1128 визнані придатними до використання). Крім того, на накладній № 628 від 06.10.2017 р. міститься посилання на договір № 433 від 08.09.2017 р., виконане кульковою ручкою, яке відповідач не заперечив. Продукція, поставлена за накладними №№ 628, 634 є повністю тотожною за найменуванням, кількістю продукції, визначеної специфікацією № 2. Відповідач прийняв частину повернутої продукції за накладними-вимогами від 15.11.2017 р., які також містять посилання на підставу: договір № 433 від 08.09.2017 р. Продукція була прийнята представником відповідача за довіреністю № 00002 від 08.11.2017 р., яка видана на отримання від позивача цінностей саме за договором № 433 від 08.09.2017 р.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 19514,40 грн. штрафу за поставку неякісної продукції суд зазначає таке.

Відповідно до п. 7.4 договору № 433 у випадку поставки продукції неналежної якості та/або номенклатури постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості. Доказом підтвердження продукції, яка не відповідає умовам договору в частині якості та номенклатури є Акт вхідного контролю покупця, погоджений у встановленому порядку з постачальником.

У матеріалах справи маються копії актів вхідного контролю №№ 1128, 1129 від 02.11.2017 р., складені відповідно до умов договору № 433 від 08.09.2017 р. та які згідно пункту 2.4 договору є погодженими.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК, яка покладена позивачем у підставу позову, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 7.4 договору узгоджується з приписами наведеної статті.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Державне підприємство Житомирський бронетанковий завод відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Розрахунок штрафу, зроблений позивачем (97572,00 грн. (вартість неякісної продукції) х 7% = 19514,40 грн.), визнається судом вірним. Факт поставки неякісної продукції на загальну суму 97572,00 грн. судом встановлений.

На підставі викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 19514,40 грн. штрафу за поставку продукції неналежної якості судом задовольняється.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 10022,04 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів. Вимога обґрунтована п. 7.1 договору № 433 та абз. 2 п. 2 ст. 231 ГК України.

Пунктом 7.1 договору № 433 від 08.09.2017 р. визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд бере до уваги, що у даному випадку має місце невиконання відповідачем негрошового зобов'язання, факт невиконання відповідачем зобов'язання з поставки продукції за специфікацією № 1 та частково специфікацією № 2 підтверджується матеріалами справи, прострочення виконання зобов'язання становить понад тридцять днів.

З урахуванням приписів чинного законодавства України, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 3192,00 грн. штрафу, виходячи з вартості непоставленого товару (45600,00 грн. х 7%) за специфікацією № 1 та суму 6830,04 грн. штрафу, виходячи з вартості недопоставленого товару (97572,00 грн. х 7%) за специфікацією № 1.

Суд враховує, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі № 42/252, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Таким чином, позовні вимоги у цілому задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» до відповідача - Приватного підприємства «Кіровець - Комплект» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Кіровець - Комплект» (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, майдан ПеремогиАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35324429) на користь Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» (12441, Житомирська область, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби народів, буд. 1, код ЄДРПОУ 07620094) 11966 (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 33 коп. пені, 10022 (десять тисяч двадцять дві) грн. 04 коп. штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів, 19514 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 40 коп. штрафу за поставку продукції неналежної якості, 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 10 коп. судового збору.

У частині стягнення 10320,75 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 вересня 2018 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко