Рішення

від 03.09.2018 по справі 910/15320/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2018Справа № 910/15320/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Кредит Дніпро" до Приватного акціонерного товариства "Геркулес" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погорєлов Броніслав Сергійович про спонукання припинити дії, за участю представників позивача - не з'явився, відповідача-1 - Ципляка П.С., довіреність №б/н від 02.01.2018 року, відповідача-2 - не з'явився, третя особа - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Кредит Дніпро" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Геркулес" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс" про спонукання відповідача-1 припинити дії, направлені на порушення прав та інтересів позивача шляхом визнання недійсним з моменту укладення договору дарування №643 від 19.03.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київскього міського нотаріального округу Погорєловим Б.С.

Позов мотивований тим, що відповідач-1, як поручитель за договором поруки № 190613-П від 19.06.2013 року, укладеного в забезпечення виконання Приватним підприємством "Український продукт" взятих на себе зобов'язань за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 року, ухиляється від виконання рішення суду про стягнення заборгованості шляхом укладення спірного договору дарування №643 від 19.03.2016 року, що є порушенням прав позивача, оскільки даний договір укладений з метою приховування майна від конфіскації за рішенням суду, уникнення відповідальності перед позивачем, тобто спірний договір не був направлений на настання реальних наслідків, що передбачені ним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2016 року (суддя Дупляк О. М.), припинено провадження у справі № 910/15320/16.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року ухвалу господарського суду міста Києва від 11.10.2016 року скасовано, справу № 910/15320/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2016 року справу № 910/15320/16 прийнято до провадження суддею Карабань Я.А., розгляд справи призначено на 26.12.2016 року.

Ухвалою господарського суду міст Києва від 19.12.2016 року зупинено провадження у справі № 910/15320/16 у зв'язку з надходженням касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Геркулес" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 910/15320/16.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.01.2017 року повернуто без розгляду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Геркулес" у справі № 910/15320/16.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2017 року повернуто без розгляду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Геркулес" у справі № 910/15320/16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2017 року (суддя Отрош І.М.) поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.04.2017 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2018 року, у звязку з закінченням терміну повтоважень у судді Отрош І.М., справу №910/15320/16 передано на розгляд судді Чебикіній С.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року справу №910/15320/16 прийнято до свого провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання призначити на 20.06.2018

31.05.2018 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, у якому позивач просив суд розглянути справу без участі представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2018 року.

03.09.2018 року представники позивача, відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з'явлися.

Позивач, відповідач-2 та третя особа у справі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є вимоги позивача про спонукання відповідача-1 припинити дії, направлені на порушення прав та інтересів позивача шляхом визнання недійсним з моменту укладення договору дарування №643 від 19.03.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київскього міського нотаріального округу Погорєловим Б.С.

Позов мотивований тим, що відповідач-1, як поручитель за договором поруки № 190613-П від 19.06.2013 року, укладеного в забезпечення виконання Приватним підприємством "Український продукт" взятих на себе зобов'язань за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013 року, ухиляється від виконання рішення суду про стягнення заборгованості шляхом укладення спірного договору дарування №643 від 19.03.2016 року, що є порушенням прав позивача, оскільки даний договір укладений з метою приховування майна від конфіскації за рішенням суду, уникнення відповідальності перед позивачем, тобто спірний договір не був направлений на настання реальних наслідків, що передбачені ним.

Ст. 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом встановлено, що 19.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством Банк Кредит Дніпро (банк) та Приватним підприємством Український продукт (позичальник) було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ, згідно з яким визначаються загальні умови надання банком кредитів (траншів) позичальнику в майбутньому, на підставі якого банк надав позичальнику кредити (транші) на загальну суму 15000000,00 грн. зі строком погашення не пізніше 18.06.2014.

В забезпечення виконання Приватним підприємством Український продукт зобов'язань за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013, між Публічним акціонерним товариством Банк Кредит Дніпро (кредитор, позивач) та Приватним акціонерним товариством Геркулес (поручитель, відповідач 1) було укладено договір поруки № 190613-П від 19.06.2013.

Згідно з п. 1.1. договору поруки 190613-П від 19.06.2013 предметом цього договору є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання Приватним підприємством Український продукт (боржником) зобов'язань перед кредитором за кредитним договором № 190613-КЛВТ від 19.06.2013.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки № 030611-П від 19.06.2013, поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань перед кредитором за кредитним договором № 190613-КЛВТ від 19.06.2013, на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно з розділом 1 цього договору на рахунки, на яких враховується заборгованість боржника перед кредитором, протягом десяти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги.

19.03.2016 року між Приватним акціонерним товариством Геркулес (дарувальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Провінція Плюс (обдаровуваний) було укладено договір дарування частки будівель, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. та зареєстрований в реєстрі за №643 (копія договору долучена відповідачем 2 до пояснень, поданих 03.06.2016).

Відповідно до п. 1 договору дарування частки будівель від 19.03.2016, дарувальник безоплатно передає у власність обдаровуваного належні йому на праві приватної власності 46/50 часток будівель, що знаходяться за адресою м. Красноармійськ Донецької обл., вул. Артема, 135.

Будівлі складаються з: А-1 - будівля контори загальною площею 238,2 кв.м., а1 - тамбур, а1-1 - ганок, а2-1 - ганок, а3-1 - котельня, а4-1 - веранда, а5-1 - ганок, 1/25 ПД-1 - підвал, пд1-1 - навіс, Б1 - склад загальною площею 128,8 кв.м., В1 - склад загальною площею 67,7 кв.м., в1 - навіс, Г1 - автомийка спецавтотранспорту загальною площею 121,2 кв.м., г1 - оглядова яма, Д1 - навіс, №1 - огорожа, №2 - ворота, І - вимощення (п. 2 договору дарування частки будівель від 19.03.2016).

За змістом п. 4 договору дарування частки будівель від 19.03.2016, будівлі знаходяться на земельній ділянці площею 0,5407 га, кадастровий номер: 1413200000:20:045:0364, що розташована за адресою м. Красноармійськ Донецької обл., вул. Артема, 135.

Згідно з п. 5 договору дарування частки будівель від 19.03.2016 документом, що підтверджує право власності дарувальника на відчужувані 46/50 часток будівель, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Державним реєстратором Реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області 05.03.2015. Право власності дарувальника на 46/50 часток будівель зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 126291014132, номер запису про право власності 8952510.

Виходячи зі змісту статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

В той же час, як вбачається з позовної заяви по даній справі, Публічне акціонерне товариство "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Геркулес" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" про спонукання Приватного акціонерного товариства "Геркулес" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОВІНЦІЯ ПЛЮС" припинити дії, направлені на порушення прав та інтересів Публічного акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", шляхом визнання недійсним з моменту вчинення договору дарування № 643 від 19.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б. С.

Орієнтовний перелік способів захисту прав та інтересів визначений ст. 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), якими можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Спосіб захисту цивільних прав - припинення дії, яка порушує право, пов'язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Так, зокрема, цей позов може подаватися у випадках, коли іншою особою чиняться перешкоди у здійснення власником повноважень користування та розпорядження належним йому майном (негаторний позов - ст. 391 ЦК України); у разі неправомірного використання об'єкта права інтелектуальної власності (ст. ст. 424, 432 ЦК України).

Спосіб захисту - про визнання правочину недійсним застосовується у тих випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину, з порушенням умов його дійсності. Цей спосіб захисту безпосередньо регламентується статтями 215 - 236 ЦК України. Метою звернення до суду з таким позовом є застосування наслідків його недійсності, тобто реституції, відшкодування збитків та моральної шкоди, завданої укладенням такого правочину. З таким позовом вправі звертатися не лише самі сторони недійсного правочину, але й інші особи, наприклад, представники неповнолітніх, малолітніх дітей, обмежено дієздатних чи недієздатних осіб, а також інші зацікавлені особи.

По суті, предмет позову у вигляді спонукання відповідачів до вчинення дій (визнання недійсним договору) є примушенням особи до вчинення дії, яка є її правом, а не обов'язком та носить декларативний характер. В разі винесення такого рішення, останнє не може бути виконане шляхом звернення до державних виконавчих органів, оскільки не може відбутись, шляхом зобов'язання особи виконати такі дії, які неможливо присудити виконати в натурі, в даному випадку по зобов'язанню визнати договір недійсним, що фактично лежить в площині її (особи) особистого волевиявлення.

Щодо посилань на те, що статтею 16 ЦК України передбачено такий спосіб захисту як припинення дії, яка порушує право, то суд зазначає, що позивач у позовній заяві просить суд саме спонукати відповідачів вчинити дії, а не припинити дію, яка порушує право позивача.

Тобто, обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, оскільки він не підпадає під примусове виконання обов'язку в натурі, передбачене п.5 ч.1 ст.16 ЦК України.

Також, суд зазначає, що під терміном "порука" в розумінні статті ст. 553 Цивільного кодексу України, розуміється як фінансова порука, що не пов'язана з майновою порукою (заставою), яка є окремим видом забезпечення виконання зобов'язання та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 Цивільного кодексу України та Законами України Про іпотеку та Про заставу .

Тобто порука, яка виникла на підставі договору поруки №190613-П від 19.06.2013, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором (генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013), за своєю правовою природою є фінансовою порукою, що передбачає солідарне зобов'язання відповідача - 1 зі сплати грошових коштів (заборгованості, яка виникла за генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ від 19.06.2013), та такою, що не пов'язана із переданням будь-якого майна (в тому числі нерухомого майна, переданого за оспорюваним договором дарування) у забезпечення виконання зобов'язання (на відміну від іпотечного зобов'язання).

Таким чином, позивачем не доведено того, що укладанням договору дарування №643 від 19.03.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київскього міського нотаріального округу Погорєловим Б.С, між відповідачами було порушено права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, враховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачами, тому в позові про спонукання відповідача-1 припинити дії, направлені на порушення прав та інтересів позивача шляхом визнання недійсним з моменту укладення договору дарування №643 від 19.03.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київскього міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. слід відмовити.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю .

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 13.09.2018р.

Суддя С.О. Чебикіна