Постанова

від 09.10.2009 по справі 2а-909/2009

ЄВПАТОРІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 Справа № 2а-909/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня  2009 року                                   Євпаторійський міський суд АР  Крим в складі:

            головуючого                       -            судді Захарової І.О.

при секретарі                      -            Цивінської К.В.

розглянувши у судовому засіданні в порядку письмового провадження в м. Євпаторії  адміністративну   справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторії про визнання дій неправомірними, про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до  пенсії,  як  дитині  війни,

встановив:

Позивач звернувся  до  суду  з позовом до Управління   Пенсійного Фонду України в  м. Євпаторія  про визнання   дій неправомірними  в частині  відмови  у виплаті  у  повному  розмірі  соціальної  допомоги  до  пенсії,  як  дитині  війни   та  покладення  зобов’язання    на  відповідача нарахувати  та  виплатити  їй  в повному  розмірі ,  встановленому  діючим  законодавством, щомісячну  соціальну  допомогу  до  пенсії,  як дитини  війни  з 01.01.2007 р. до 01.08.2009 р..      

    Свої вимоги мотивує тим, що  маючи  статус  «дитини   війни»  відповідно   до  ст. 6 Закону України «Про  соціальний  захист  дітей  війни» ,  він  має  право   на підвищення пенсії на 30  відсотків  прожиткового  мінімуму.  Згідно  п. 12  ст. 71  Закону України «Про  державний  бюджет України на  2007 рік»  дію    статті 6  Закону «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  було  припинено. ОСОБА_2  Конституційного   Суду  України  від 9 липня 2007 року  № «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  6-рп\2007,   п.12 ст. 71  Закону України «Про  державний  бюджет України на  2007 рік»  визнано неконституційним.   Тому  просить  визнати протиправними дії по несплаті  соціальної допомоги  до  пенсії, як  дитині  війни  і  зобов’язати  відповідача  перерахувати  та провести  доплату з  01.01.2007 року  по   01.08.2009р.  зазначеної соціальної  допомоги  у  розмірі 30  відсотків від мінімальної  пенсії, що складає 4226,4 грн.

    В судове засідання позивач не з’явився, просив розглядати справу у його відсутність.

Представник Управління  Пенсійного Фонду України в  м. Євпаторія  в судове засідання не з’явився, просив розглянути справу у його відсутність, надав письмові заперечення проти позову, відповідно до яких позовні  вимоги  відповідач не визнає, просить у задоволені позовних  вимог  відмовити  в  повному  обсязі,  як  по  суті  так і у  зв’язку з  пропуском  терміну звернення  до  суду  з  адміністративним  позовом.  

Суд,    дослідив  надані  докази,  оцінив  їх  у  сукупності,  прийшов  до  наступного.

Судом  встановлені  слідуючи  обставини  справи.  

З матеріалів справи вбачається , що позивач ОСОБА_1   народилася   05.05.1931  року та має  статус  «дитини  війни», та у зв’язку з чим, також  має право на пільги  та  соціальні  гарантії,   передбачені  Законом України «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  від 18.11.2004 року № 2195-1У.

Отже, позивач  має  право   на отримання  державної соціальної  допомоги у  розмірі  30%  мінімальної пенсії  за  віком,   що передбачено  ст.  6 вказаного  Закону .  

Правовідносини  сторін  регулюються ст.ст. 1,3 ,6,8,19,21 ,22, 46 , 56, 58, 64, 68 ,75 , 92,95, 96 , 152  Конституції  України   ,  Законом  України  «  Про  соціальний  та  правовий  захист дітей  війни»  № 2195-ІУ  від  18.11. 2004 р.( зі змінами та  доповненнями ), Законом  України «Про  державний  бюджет  України  на  2006 р.»,  ЗУ  « Про  державний  бюджет  України  на 2007 р»  , ЗУ«Про державний  бюджет  України на  2008 р», ЗУ «Про  державний бюджет на 2009 рік»  

Відповідно  до  ст. 6   Закону України «Про  соціальний  захист  дітей  війни», у  редакції, що  діяла  у спірний  період,  дітям  війни  пенсії  або  щомісячне довічне  грошове утримання чи  державна  соціальна  допомога , що  виплачується  замість пенсії  , підвищується на  30 %  мінімальної  пенсії за  віком .  

Пунктом  12  ст. 71  Закону України «Про  державний  бюджет України на  2007 рік»  дію    статті 6  Закону « Про  соціальний  захист  дітей  війни»  було  припинено.

Проте   ОСОБА_2  Конституційного   Суду  України  від 9 липня 2007 року  № «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  6-рп\2007,   п.12 ст. 71  Закону України «Про  державний  бюджет України на  2007 рік»,  яким  зупинено дію ст. 6  Закону України «Про  соціальний  захист  дітей  війни»,  визнано неконституційним.  Рішення   Конституційного  Суду України  у  цій  справі   має  преюдиціальне значення  для  судів   при  розгляді  позовів, у  зв’язку  з  правовідносинами,  які   виникли   внаслідок  дії положень  статей  зазначеного  Закону.

Статтею  152  Конституції  України  передбачено,  що  закони,  інші  правові  акти або  їх  окремі  положення, що  визнані  неконституційними,  втрачають чинність з  дня  ухвалення Конституційним  судом України рішення  про  їх неконституційність.  

Відповідно до  ч.3  ст. 22  Конституції  України ,  при  прийнятті нових  Законів  або   внесенні змін  до  чинних  законів  не  допускається звуження змісту та  обсягу   існуючих  прав та  свобод , у  тому  числі  і  для    категорії   осіб,   які   мають  статус «Дітей  війни»   Згідно    правової  позиції  Конституційного  суду  України,  який  неодноразово розглядав питання, щодо  конституційності положень законів України «Про державний  бюджет  України   на  відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації, передбачені чинним  законодавством  для окремих категорій громадян - таке обмеження - є не допустимим.  

Право  на  соціальний  захист громадян України встановлено також  ст. 46 Конституції  України,  згідно  якої пенсії,  інші  види соціальних  виплат та допомоги, що є  основним джерелом  існування,  мають забезпечувати  рівень життя,  не  нижчий  від  прожиткового  мінімуму ,  встановленого  законом .  Виключно  законами України  визначаються, зокрема  основи соціального  захисту (ст. 92 Конституції України)   Частиною  2  ст.  19  Конституції України встановлено, що органи державної  влади та  органи  місцевого  самоврядування,  їх  посадові особи, зобов’язані   діяти  лише  на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що  передбачені Конституцією та законами України  .  

У  Конституції  України, державу Україну проголошено демократичною,  соціальною,  правовою державою,  визнано  що  найвищою соціальною  цінністю в  Україні – є  людина, її права  і  свободи та  їх   гарантії,  визначають зміст і  спрямованість діяльності  держави , а  їх  утвердження і  забезпечення є  головним обов’язком  держави ( ст. 3),  права і  свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21) Право громадян на соціальний  захист,  інші  соціально-економічні  права можуть  бути обмежені, у  тому  числі  зупиненні  дії законів (інших окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на  певний строк. (ст. 22, 64  Конституції)  

 Невиконання  державою своїх соціальних  зобов’язань  щодо  окремих осіб,  ставить громадян у  нерівні умови,  підриває  принцип  довіри особи до  держави , що закономірно  приводить до  порушення  принципів соціальної,  правової   держави .  

Чинне правове  положення,  передбачає соціальні  виплати і  якщо дотримано всі   вимоги,  необхідні для цього, органи  державної  влади  не  можуть  свідомо  відмовляти у  цих  виплат, доки  відповідні  положення  є  чинними .  

 В  даному  випадку   правові  положення ,  встановлені  ст.  6 Закону  України  «Про  соціальний захист дітей війни» - є чинними, тобто не є скасованими та повинні  виконуватися відповідними  державними  органами.  

Суд  вважає, що доводи  відповідача  про те, що  не  розроблений механізм розрахунку розміру соціальної допомоги дітям війни безпідставні, крім того, суд вважає, що дані виплати не можуть залежати від розміру доходів отримувача чи  наявності фінансування  з  бюджету.  

 ОСОБА_2  Конституційного  суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп /2008,   визнано  таким,  що  не  відповідає  Конституції  України ,  пп2  п. 41 розділу 11 Закону  України « Про державний бюджет України  на  2008 р   та  про внесення  змін  до  деяких законодавчих  актів  України « № 107-У1   від  28.12. 2007 р.  Таким  чином,  ст.  6   Закону  України   «  Про  соціальний  захист  дітей  війни «   діє у  редакції ,  згідно  з  якою ,  дітям  війни  пенсії  або  щомісячне   довічне  утримання чи  державна  соціальна  допомога   , що  виплачується  замість пенсії  ,  підвищується на  30%  мінімальної  пенсії  за  віком  .  А  відповідно    до  ч.1  ст. 28  Закону  України «  Про загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування»  № 1058 -1У від 09.07.2003 р., мінімальний розмір пенсії за віком  встановлюється у розмірі  прожиткового  мінімуму для  осіб  ,  які  втратили  працездатність.

 Наділивши «дітей війни»  зазначеною соціальною  гарантією,  держава  таким  чином,   взяла  себе   публічне  зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають  статус «дитина війни».   Головним розпорядником коштів для виплати пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - є  Пенсійний  фонд України .    

Враховуючи, що держава взяла н себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний Фонд України, який діє через свої  місцеві  органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Відповідачем , в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів  щодо вчинення  будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку  щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Крім   того,   при  розгляді  справи «Кечко проти України» Європейський  Суд з  прав  людини  зауважив, що у межах  свободи  дій  держави визначити, які   надбавки  виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава  може  вводити, призупиняти  чи  закінчити   виплату  таких   надбавок,  вносячи   відповідні   зміни  в законодавство. Однак,  якщо чинне правове положення передбачає виплату  певних надбавок і  дотримано усі вимоги, необхідні для  цього, органи  державної  влади   не  можуть  свідомо  відмовляти   у  цих  виплатах, доки  відповідні  положення є чинними (п. 23  рішення)….Органи  державної  влади   не  можуть  посилатися  на   відсутність  коштів  як на  причину  невиконання  своїх   зобов’язань. ( П. 26 рішення)

Приведеним рішенням також підтверджується неправомірна відмова відповідача у виплаті позивачу гарантованої йому  підвищення  пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Посилання   відповідача  на  законодавчу  неврегульованість    питання  щодо  механізму  виплати  пенсії, суд вважає  хибними з наступних  підстав.

Відповідно  до ст. 64 Конституції України  права  і  свободи людини і громадянина  не  можуть бути  обмеженими,  крім  випадків,  передбачених   Конституцією України.

Згідно  ч. ч. 3,4  статті 8 Кодексу  про Адміністративне  судочинство   звернення  до    адміністративного  суду  для  захисту  прав і  свобод  людини і громадянина  безпосередньо  на  підставі   Конституції України  гарантується. Забороняється  відмова   в  розгляді  та  вирішенні  адміністративної  справи  з  мотивів  неповноти, неясності, суперечливості  чи  відсутності  законодавства,  яке  регулює  спірні   правовідносини.

Про неврегулюваність законодавства в цієї частині зазначено в Ухвалі Конституційного Суду України по справі №2-25/2009 від 19.05.2009 р. №27-у/2009 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за Конституційним поданням Пенсійного Фонду України щодо офіційного тлумачення терміна (словосполучення) «мінімальна пенсія за віком», що міститься у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тлумачення терміна (словосполучення) «мінімальний розмір пенсії за віком», використаного в частині першій статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та  державні соціальні гарантії». Зокрема Конституційним Судом встановлені підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону №2195-ІУ.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення  доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Також відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності  відповідача.

Таким чином вимоги щодо визнання відмови Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторія у виплаті позивачу встановленого розміру щомісячної соціальної допомоги до  пенсії,  як дитині війни за період з  01.01.2007 року обґрунтовані та підлягають замовленню. Суд вважає , що строк звернення до суду із зазначеними вимогами не пропущений оскільки неправомірна відповідача триває до теперішнього часу.

Вимоги щодо покладання обов’язків на відповідача позивачем пред’явлені поза межами строку звернення до суду.

Згідно зі ст. 99, 100 КАС України  адміністративний  позов може бути подано в  межах  строку  звернення  до  адміністративного  суду,   встановленого  цим  Кодексом  або  іншими  законами.  Для  звернення до  адміністративного  суду  за  захистом  прав,  свобод та  інтересів особи  ,  встановлюється  річний  строк ,  який  обчислюється   з  дня,  коли  особа  дізналася або  повинна  була  дізнатися  про  порушення своїх прав,   свобод  чи  інтересів .  

Пропущення  строку  звернення  до адміністративного  суду  є підставою  для відмови у  задоволенні  адміністративного  позову  за  умови,  якщо на  цьому  наполягає  одна  із  сторін .  

 У  зв’язку  з  чим,  суд  вважає , що  строк  звернення до  суду   про  нарахування  та  виплату  недоплаченої щомісячної  соціальної  допомоги з 01.01.2007 р. до 01.09.2008 р. позивачем  пропущений   без  поважних  причин  , оскільки   позивач  звернувся  до  суду  з  позовною  заявою  поза  межами річного  строку,  встановленого  ст.  99  КАСУ.

Доказів поважності причини  пропуску строку звернення  до суду за захистом своїх прав позивач не надав. Рішення Конституційного суду від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 було офіційно оприлюднене 27.07.2007 р. в Офіційному віснику України №52. Таким чином, позивач мав можливість дізнатися про порушення його права з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного суду, але звернувся з вимогами лише 01.09.2009 р. Відповідач наполягав на застосуванні положень  ст. 99,100 КАСУ в частині  відмови у задоволенні позову, у зв’язку з пропуском позивачем  строку звернення  до  суду

Позовні  вимоги  підлягають  задоволенню  в частині   покладення  на  відповідача  обов’язку перерахувати та сплатити  позивачу за період в межах строку позовної давності недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до  пенсії,  як дитині війни, у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком  за період з 01.09.2008 р. по 01.08.2009 р..  

Однак, вимоги в частині зобов’язання виплати визначену позивачем суму суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в зазначений час проводились доплати до пенсії згідно ч.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» , доказів на підтвердження правильності розрахунку, наведеного позивачем  позовній заяві – не надано. Відповідач має провести розрахунок та відповідні виплати, про що суд, користуючись повноваженнями за ст. 162 КАС України виносить постанову та вважає  таке рішення гарантуючим дотримання і захист прав, інтересів  позивача з боку відповідача – суб’єкту владних повноважень.  

Також суд вважає  що вимога про зобов’язання відповідача на майбутнє проводити нарахування щомісячної соціальної допомоги також не підлягає задоволенню, оскільки такий обов’язок відповідача передбачений законом та не потребує дублювання в судовому рішенні.

На підставі ст. ст.1, 3,17, 43, 48, 53, 55, 64, ч.1ст.85, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України, ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ОСОБА_2 Конституційного Суду  України від 22 травня 2008 року, ОСОБА_2 Конституційного Суду України 9 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) ОСОБА_2 Європейського Суду з прав людини «Кечко проти України»,  керуючись ст. ст.7 – 12, 99,100, 102,158, 159, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторії про визнання дій неправомірними, про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до  пенсії,  як  дитині  війни – задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторія у виплаті ОСОБА_1 встановленого розміру щомісячної соціальної допомоги до  пенсії,  як дитині війни за період з  01.01.2007 року

Зобов’язати   Управління  пенсійного  фонду  України   в  м. Євпаторія  здійснити  ОСОБА_1 перерахунок розміру щомісячної соціальної допомоги до пенсії,  як дитині війни, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з 30 відсотків  мінімальної  пенсії за  віком встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за  період  з 01.09.2008 р. по 01.08.2009 р..  (з врахуванням отриманої позивачем  доплати до пенсії згідно ч.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»)

В  задоволенні   позову  в   іншій  частині  -  відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного  адміністративного суду,  через Євпаторійський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя:                                                                          І.О. Захарова