Рішення

від 21.08.2018 по справі 910/3319/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2018Справа № 910/3319/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 03327664)

до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-7" (02091, м. Київ, вулиця Вербицького, будинок 9-Є, 9-Д; код ЄДРПОУ 22895285)

про стягнення 315 116,11 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Шевченко О.М. - за довіреністю №529 від 02.04.2018 року;

від відповідача: Семесько В.О. - довіреність від 25.05.2018 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-7" стягнення заборгованості за надані згідно Договору №9574/4-14 від 13.07.2001 р. послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 315 116,11 грн., з яких: 249 958,23 грн. - основна заборгованість, 10 363,88 грн. - 3% річних, 21 710,49 грн. - інфляційні втрати, 8 087,69 грн. - пеня та 24 995,82 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення №9574/4-14 від 13.07.2001 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до змісту якого просить витребувати Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" Житлово-будівельному кооперативу "Локомотив-7" та/або мешканцям багатоквартирних будинків, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 9-Є та 9-Д у період з 01.01.2015 р. по 31.10.2017 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 року (суддя Демидов В.О.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/3319/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.04.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 року задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про витребування доказів та на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17.05.2018 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 року закрито підготовче провадження у справі №910/3319/18 та призначено справу до розгляду по суті.

За наслідками проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями (розпорядження від 29.05.2018 року №05-23/789), у зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Демидова В.О., справу №910/3319/18 розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 року справу №910/3319/18 прийнято до провадження, розгляд справи по суті призначено на 17.07.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 року постановлено повторно провести підготовче провадження у справі №910/3319/18; підготовче засідання призначено на 07.08.2018р.; зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків, копію підписаного акту звірки подати до суду у строк до 03.08.2018 року (включно).

01.08.2018 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

03.08.2018 року через канцелярію суду представник позивача подав додаткові письмові пояснення на позовну заяву, згідно якої було зменшено розмір позовних вимог в зав'язку зі сплатою відповідачем частини боргу, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь: 174 790,6 грн. - основного боргу, 21 710,49 грн. - інфляційних втрат, 10 363,88 грн. - 3% річних, 8 087,69 грн. - пені, 24 995,82 грн . - штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 року підготовче провадження у справі №910/3319/18 закрито; розгляд справи по суті призначено на 21.08.2018 року.

В судовому засіданні 21.08.2018 року представники позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги визнав частково.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 21.08.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2001 року між Державним комунальним об'єднанням Київводоканал (перетворено в Відкрите акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал ; далі по тексту - постачальник, позивач, ПрАТ АК Київводоканал ) та Житлово-будівельним кооперативом Лкомотив-7 (далі по тексту - відповідач, Абонент) укладено Договір №9574/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та приймати від абонента каналізаційні стоки, а Абонент зобов'язується розрахуватися за вищевказані послуги на умовах, які визначені цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994p. (надалі - правила)

Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник забезпечує, як уже зазначалося вище, постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент, своєю чергою, зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів, сплата послуг Абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника.

Відповідно до п. 3.4. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

Згідно з п. 3.6. Договору Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом (п. 3.7. Договору).

В позовній заяві позивач зазначає, що Абонент про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.01.2015р. по 31.10.2017р. послуг не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння розрахунків та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень п. 3.7. Договору, кількість та вартість наданих ПрАТ АК Київводоканал з 01.01.2015 по 31.10.2017 послуг з водопостачання та водовідведення вважаються прийнятими Абонентом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманих від позивача послуг, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем (за період з 01.01.2015 року по 31.10.2017 року включно) виникла заборгованість з їх повної оплати в розмірі 174 790,67 грн.

Суд звертає увагу, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та водовідведення за умовами Договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачі питної води зобов'язанні своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується вартість фактично наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг (за період з 01.01.2015 року по 31.10.2017 року включно) вартістю 961 823,14 грн., з яких сплачено відповідачем 787 032,47 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 174 790,67 грн.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача повну вартість отриманих послуг (за період з 01.01.2015 року по 31.10.2017 року включно), в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість з їх повної оплати в розмірі 174 790,67 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 174 790,67 грн. (заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати вартості отриманих послуг, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф, які за розрахунками позивача становлять: 8 087,69 грн. (пені) та 24 995,82 грн. (штрафу).

У відповідності до п. 4.2. Договору за несвоєчасну оплату послуг Абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п. 4.1. Договору за відмову від оплати наданих послуг Абонент сплачує штрафні санкції у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

06.08.2018 року через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу, дослідивши матеріали позовної заяви та періоди нарахування пені та штрафу, суд дійшов до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивач в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 8 087,69 грн. (пені) та 24 995,82 грн. (штрафу)., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 21 710,49 грн. (інфляційних втрат) та 10 363,88 грн. (3% річних).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 21 710,49 грн. (інфляційних втрат) та 10 363,88 грн. (3% річних), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо зменшення розміру позовних та повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установити у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Таким чином, розмір судового збору (з 01.01.2018 року) за розгляд в господарському суді позовних заяв немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762,00 грн.), а за розгляд в господарському суді позовних заяв майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (616 700,00 грн.)

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачаться з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4 726,75 грн. за позовні вимоги про стягнення 315 116,11 грн., під час розгляду справи позивачем зменшено позовні вимоги до 239 948,55 грн. за які позивачу необхідно було б сплатити 3 599,23 грн., а тому в позивача в зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог наявна переплата судового збору в розмірі 1 127,52 грн. (4 726,75 грн. - 3 599,23 грн. = 1 127,52 грн.).

З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 1 127,52 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-7" (02091, м. Київ, вулиця Вербицького, будинок 9-Є, 9-Д; код ЄДРПОУ 22895285) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) 174 790 (сто сімдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто) грн. 67 коп. - заборгованості за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі, 21 710 (двадцять одна тисяча сімсот десять) грн. 49 коп. - інфляційних втрат, 10 363 (десять тисяч триста шістдесят три) грн. 88 коп. - 3% річних, 8 087 (вісім тисячі вісімдесят сім) грн. 69 коп. - пені, 24 995 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 82 коп. - штрафу, 3 599 (три тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 23 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) 1 127 (одну тисячу сто двадцять сім) грн. 52 коп. - зайво сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 17.09.2018 року.