Рішення

від 21.09.2018 по справі 826/14861/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2018 року № 826/14861/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства Древній Рим доДержавної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним розірвання договору,- В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Древній Рим (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 27, офіс. 17, код ЄДРПОУ: 39177596) (далі - позивач, ПП Древній Рим ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі- відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому позивач просить:

визнати протиправним одностороннє розірвання відповідачем договору про визнання електронних документів від 16.06.2015 № 160620161, укладеного між ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ПП Древній Рим ;

визнати протиправною відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за червень 2016 року (відповідно до заяви по уточнення; а.с. 49).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 16.06.2016 між ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ПП Древній Рим було укладено договір про визнання електронних документів № 160620161.

02.07.2016 позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку направлено до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року, однак остання прийнята не була, у зв'язку з виявленою помилкою, а саме: Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності .

Разом з тим, представник позивача вказав, що жодних повідомлень від контролюючого органу на адресу позивача щодо розірвання договору не надходило. Проте, разом із відмовою зареєструвати вказану податкову декларацію, на електрону адресу позивача надійшло повідомлення про необхідність укладення додаткової угоди до договору про визнання електронних торів.

Представник позивача вказує на те, що 12.07.2016 позивачем до ГУ ДФС у м. Києві була подана скарга на неправомірне розірвання договору про визнання електронних документів. Однак вказана скарга ГУ ДФС у м. Києві по суті поставлених питань так і не була розглянута.

У позовній заяві представник позивача наголосив, що договір про визнання електронних документів, укладений між платником податків та контролюючим органом, може бути розірвано у встановлених Законом випадках, які, в даному випадку, відсутні, зокрема, підприємство не змінювало своє місцезнаходження, яке відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а відповідні сертифікати є актуальними та не скасовувались, з огляду на що у контролюючого органу були відсутні підстави для одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів та подальшої відмови у прийнятті звітності, у зв'язку з чим представник позивача просив задовольнити позов.

Представник відповідача надіслав до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що податкова звітність платника податків за червень 2016 року не була прийнята з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 розділу 5 договору про визнання електронних документів від 16.06.2016 № 160620161 у разі виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді та часом їх відправлення, зацікавлена сторона договору направляє іншій стороні письмове повідомлення з обґрунтуванням причини своєї вимоги та зазначенням дати і номера електронного документа, що є предметом спору.

У запереченнях представник відповідача також вказав, що податковий орган, за результатами опрацювання зареєстрованих з 01.06.2016 по 23.06.2016 податкових накладних було встановлено виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді, часом їх відправлення, а також коректністю ключової інформації, зважаючи на невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару в зареєстрованих податкових накладних.

Представник відповідача вказав, що 24.06.2016 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві направило на адресу платника податків повідомлення про наявність спірних питань щодо електронного документообігу під час перевірки автентичності електронних документів.

Разом з тим, останній вказав, що у зв'язку із порушенням істотних умов договору про визнання електронних документів від 16.06.2016 № 160620161 зобов'язання сторін призупиняються, а податкова звітність, подана засобами телекомунікаційного зв'язку, не приймається.

З огляду на викладене, представник відповідача наголосив на тому, що контролюючим органом при зупиненні договору про визнання електронних документів від 16.06.2016 № 160620161 не було порушено його умов, у зв'язку з чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірія Р.О. від 30.09.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Під час розгляду справи 13.12.2016 позивачем подавалась заява про збільшення (зміну) позовних вимог, в якій, зазначивши додаткові підстави оскарження, позивач просив також скасувати рішення від 09.09.2016 № 243/26551201 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Однак, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 68), 14.12.2016 вказана заява не була прийнята до розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 09.09.2016 № 243/26551201, оскільки дана вимога кваліфікована як самостійний позов з відмінними предметом та підставою позову. Позивачу роз'яснено право на подачу позову в порядку ст. 106 КАС України (в редакції до 15.12.2017). Відповідне повідомлення отримано представником позивача 14.12.2016.

Надалі, на підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл судових справ від 11.10.2017 № 6954 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2017 вказану справу прийнято до провадження суддею Кармазіним О.А. та призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи 08.11.2017 судом, на підставі приписів ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про подальший розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 16.06.2016 між ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ПП Древній Рим було укладено договір про визнання електронних документів № 160620161.

При цьому, слід зазначити, що позивач є платником ПДВ з 05.05.2014 (а.с.59).

Відповідно до умов вказаного договору предметом договору є визнання податкових документів, податних платником податків в електронному вигляді із застосування електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Податковий орган зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місяця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

У відповідності до квитанції № 2 ДФС України прийнято вказаний договір за реєстраційним номером 9101439589.

Так, ПП Древній Рим 02.07.2016 через автоматизовану систему Єдине вікно подання електронної звітності засобами телекомунікаційного зв'язку складено і направлено для реєстрації податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року.

Відповідно до квитанції № 1 документ не прийнято, виявлені помилки: Можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності .

Як зазначив представник позивача у позовній заяві, на адресу підприємства жодного повідомлення або рішення про розірвання вказаного договору не надходило.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач 11.07.2016 звернувся зі скаргою до ГУ ДФС у м. Києві. Однак, представник позивача вказав, що вказана скарга не була розглянута ГУ ДФС у м. Києві по суті.

Водночас, у матеріалах справи наявний лист ГУ ДФС у м. Києві відносно того, що договір про визнання електронних документів підписано посиленими сертифікатами ЕЦП, чинними по 03.07.2016.

Разом з тим, позивач, вважаючи, що порушено його право, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції з 15.12.2017) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Договір про визнання електронних документів укладено між сторонами у сфері податкових правовідносин, пов'язаних із порядком подання платником податків податкової звітності, а саме на підставі Законів України Про електронні документи та електронний документообіг , Про електронний цифровий підпис , постанов Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 680 Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу та від 28.10.2004 № 1452 Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності , Інструкції з підготовки і подання податкових документів засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 (далі - Інструкція № 233).

Згідно з Законом України Про електронні документи та електронний документообіг посилений сертифікат відкритого ключа - сертифікат ключа, який відповідає вимогам цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом.

Разом з тим, порядок електронного документообігу між платниками податків та контролюючими органами з приводу подання податкових документів в електронному вигляді із використанням електронного цифрового підпису регламентує Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 (далі Інструкція).

Розділом І Інструкції визначено, що подання податкових документів в електронному вигляді це подання податкових документів до органів ДФС у визначеному для документообігу порядку за умови включення платника податків до системи подання податкових документів в електронному вигляді.

Виключні підставами для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку визначені у пункті 4 розділу 6 додатку 1 до Інструкції.

Вказаним пунктом визначено, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадках ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованого або в разі зміни платником місця реєстрації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 21.02.2018 у справі № 813/1215/17 (провадження № К/9901/3535/17).

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що позивач не надав нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та (або) такий платника податків змінив місце реєстрації.

Більш того, як вже зазначалося, в матеріалах справи міститься лист ГУ ДФС у м. Києві від 10.08.2016 про розгляд скарги, в якому останній зазначає про те, що згідно з даними інформаційних ресурсів ГУ ДФС у м. Києві договір про визнання електронних документів № 160620161 підписано посиленими сертифікатами ЕЦП, чинними до 03.07.2016.

Також в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого видно, що станом на 02.07.2017, тобто на момент надіслання платником податків засобами телекомунікаційного зв'язку податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року ПП Древній Рим було зареєстровано за адресою: м. Київ вул. Шота Руставелі, 27, офіс 17.

При цьому, аналізуючи зміст письмових заперечень відповідача проти позову, суд зазначає, що підставою для призупинення спірного договору є п. 1 розділу 5 вказаного договору, який передбачає, що у разі виникнення спірних питань, пов'язаних із автентичністю податкових документів в електронному вигляді та часом їх відправлення, зацікавлена сторона договору направляє іншій стороні письмове повідомлення з обґрунтуванням причини своєї вимоги та зазначенням дати і номера електронного документу, що є предметом спору.

В той же час, суд вказує на те, що п. 1 розділу 5 договору від 16.06.2016 № 160620161 про визнання електронних документів врегульовано порядок вирішення спірних питань шляхом надіслання повідомлення з обґрунтуванням причин своєї вимоги та зазначенням дати і номера електронного документа, що є предметом спору.

При цьому вказаним розділом не визначено підстав, з яких договір про визнання електронних документів може бути розірвано або призупинено.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи міститься повідомлення відповідача, яким останній повідомив позивача про виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді.

Між тим, суд звертає увагу відповідача на те, що надіслання вказаного повідомлення на адресу платника податків не є підставою для призупинення або розірвання договору від 16.06.2016 № 160620161 про визнання електронних документів, а є виключно порядком врегулювання вирішення спірних питань.

Більш того, як у вказаному повідомленні, так і під час розгляду справи з боку ДПІ так і не надано деталізації вказаних спірних питань, не зазначено - у чому полягала невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару, тобто не доведено взагалі виникнення спірних питань виконання договору про визнання електронних документів.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, положення якого застосовуються до зобов'язань, що виникли за вищезгаданим адміністративним договором, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наведені правила поширюються і на ДПІ, як сторону договору.

При цьому, оскільки інше не передбачено договором, то, виходячи з системного аналізу положень ст. 188 ГК України ( Порядок зміни та розірвання господарських договорів ), ст. 525 ЦК України ( Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання ), ст. 611 ЦК України ( Правові наслідки порушення зобов'язання ), ст. 615 ЦК України ( Одностороння відмова від зобов'язання ), ст. 651 ЦК України ( Підстави для зміни або розірвання договору ), 653 ЦК України ( Правові наслідки зміни або розірвання договору ), які за аналогією застосовуються до регулювання відносин сторін за вищезгаданим адміністративним договором, слід дійти висновку, що одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що у свою чергу передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов'язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

Як вже було зазначено судом, в межах спірних правовідносин законодавством встановлено виключні випадки, які дають право органу ДФС розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими законодавство та умови угоди пов'язують можливість її одностороннього розірвання, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не було законних підстав для вчинення дій по розірванню укладеного із позивачем договору в односторонньому порядку.

З огляду на викладене позовна вимога про визнання одностороннє розірвання відповідачем договору про визнання електронних документів від 16.06.2015 № 160620161, укладеного між ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ПП Древній Рим протиправним є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за червень 2016 року суд зазначає про наступне.

Згідно з п. 16.1.3 ст. 16, п. 49.1, п. 49.2 ст. 49, п. 46.1 ст. 46, п. 49.3, п. 49.8 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Тобто, як вбачається з викладеного, під час прийняття податкової декларації перевірці підлягають наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3, п. 48.4 ст. 48 ПК України. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як передбачено абз. 1 п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Пунктом 48.3 ст. 48 ПК України визначено обов'язкові реквізити декларації.

Підпунктом 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Відповідно до п. 49.15 ст. 49 ПК України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п.п. 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, встановлення судом протиправності розірвання договору про визнання електронних документів, який, у зв'язку з вищевикладеним, не припиняв своєї дії та підлягав виконанню з боку ДПІ, суд дійшов висновку про протиправність відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації ПП Древній Рим з ПДВ за червень 2016 року, та як наслідок, у відповідності до п. 49.13 ст. 49 ПК України податкова декларація ПП Древній Рим з ПДВ за червень 2016 року вважається прийнятою у день її фактичного отримання, тобто 02.07.2016.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV, якою встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність розірвання договору про визнання електронних документів від 16.06.2015 № 160620161 в односторонньому порядку, укладеного між ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ПП Древній Рим та відмови у прийнятті та врахування вищезгаданої декларації.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, суд не вбачає підстав для залучення третьої особи (клопотання позивача; а.с. 50), оскільки відповідне клопотання жодним чином не обґрунтовано.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. У даному випадку підлягає відшкодуванню судовий збір за дві позовні вимоги, які задоволені судом.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства Древній Рим (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 41, код ЄДР 39177596) задовольнити повністю.

Визнати протиправним одностороннє розірвання Державною податковою інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві договору про визнання електронних документів від 16.06.2015 № 160620161, укладеного між ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ПП Древній Рим .

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації з ПДВ Приватного підприємства Древній Рим (код ЄДР 39177596) за червень 2016 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства Древній Рим (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 41, код ЄДР 39177596) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2, код ЄДРПОУ: 39669867) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756,00 грн., який сплачено пл./дор. № 94 від 22.09.2016 на суму 1378 грн. та пл./дор. № 95 від 22.09.2016 на суму 1378 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін