Рішення

від 19.09.2018 по справі 910/9288/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2018Справа № 910/9288/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" (79029, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 108)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМАТЕК" (01042, м. Київ, вул. Філатова, 10-А, офіс 2/48)

про стягнення 578 853,77 грн.

за участю представників:

від позивача: Кочірко Т.І. від відповідача:не з'явились

В судовому засіданні 19.09.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМАТЕК" про стягнення 578 853,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИГМАТЕК" (надалі - відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №09/10/17-1 (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивачу товар в асортименті, кількості, комплектності, а позивач зобов'язався прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором. За доводами позивача, останній здійснив попередню оплату товару у повному розмірі, проте відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та не передав у власність позивачу екскаватор-навантажувач, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 578 853,77 грн., з яких: 285 000,00 - основний борг, 259 022,51 грн - пені, 27 124,55 - інфляційні нарахування, 7 706,71 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.07.18 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду поштову квитанцію відправки кореспонденції на адресу відповідача; підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

30.07.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" б/н від 26.07.2018 про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач надав на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 19.07.2018 поштову квитанцію та накладну №7900054565727 від 12.07.18, а також заяву № 26/07/18-1 від 26.07.18 про підтвердження, що у провадженні господарських судів України та інших органів відсутні справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9288/18 та постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

14.08.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов письмовий відзив, у якому відповідач визнає, що у зв'язку з відмовою позивача від спірного договору ТОВ "СИГМАТЕК" зобов'язане повернути отриману попередню оплату в розмірі 285 000,00 грн. на підставі 693 ЦК України. У відзиві відповідач не погоджується із визначеним позивачем періодом прострочення за яким останнім була нарахована пеня та з підставами її нарахування. Крім того, відповідач заперечує щодо нарахування 3% річних та інфляційними втратами, оскільки повернення суми попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням.

Цією ж датою до господарського суду надійшла заява відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.09.2018 суд відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМАТЕК" про перехід до розгляду справи № 910/9288/18 за правилами загального позовного провадження та задовольнив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 19.09.2018.

У судове засідання, призначене на 19.09.2018, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмових клопотань про відкладення розгляду справи не направляв, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 0103047387950, з якого вбачається, що ухвалу суду відповідач отримав 09.09.2018.

При цьому суд звертає увагу, що саме за клопотання відповідача розгляд справи був призначений в судовому засіданні 19.09.2019 з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

09 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" (надалі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИГМАТЕК" (надалі- продавець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №09/10/17-1 від 09.10.2017 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар в асортименті, кількості, комплектності та по ціні, що вказані нижче, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором, зокрема, екскаватор-навантажувач марки: JCB модель:3CX (2010р.в.), той що був в експлуатації, об'єм ковша навантажувача: 1,1 м.куб. (челюсний), об'єм ковша екскаватора: 0,24 м. куб. (звичайний), управління на джойстиках, комплектація: з телескопічною рукояттю, зі зміщенною віссю копання, країна походження: Англія (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору ціна договору (загальна вартість товару, визначеного в п.1.1. договору) становить грошову суму 1 208 220,00 грн. з ПДВ, еквівалентну 39 000,00 Євро на день укладення даного договору відповідно до курсу міжбанківського валютного ринку (1 Євро - 30,98 грн.). Загальна сума договору, зазначена в п. 4.1. є динамічною і може, в разі відхилення (збільшення/зменшення) поточного курсу міжбанківського валютного ринку від зафіксованого у даному договорі, з ініціативи продавця або покупця коригуватися пропорційно зміні курсу гривні до Євро по курсу міжбанківського валютного ринку на момент здійснення платежів. Відповідні зміни не потребують підписання сторонами додаткових документів до цього договору.

За умовами п. 4.2. договору покупець здійснює оплату вартості товару, визначеної в п. 1.1. та п. 4.1. договору, в порядку та строки, що визначені нижче:

4.2.1. Попередня оплата в розмірі 44% віцд ціни договору, що складає на день укладення цього договору 530 000 грн., в т.ч. ПДВ- 20%, що еквівалентно 17 108 Євро сплачується покупцем протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору.

4.2.2. Остаточна оплата в розмірі 56% від ціни договору, що складає на день укладення цього договору 678 214 грн., в т.ч. ПДВ - 20%, еквівалентно 21 892 Євро сплачує покупець протягом трьох банківських днів з моменту надходження товару на митну територію України.

Згідно з п. 2.3. договору строк поставки товару - протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту зарахування продавцю попередньої оплати в розмірі вказаному у п. 4.2.1 договору.

Пунктом 5.3. договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання продавцем своїх договірних обов'язків по передачі товару він зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару за кожен день прострочення.

Строк дії цього договору - з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками та діє до 31.12.2017, а в частині виконання зобов'язань за договором до повного виконання сторонами, крім випадків його дострокового розірвання (п. 7.10. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з платіжного доручення №298 від 10.10.2017, на виконання п. 4.2.1. договору та з метою отримання у власність екскаватора-навантажувача позивач здійснив попередню оплату згідно рахунку-фактури №СФ-0000023 від 10.10.2017 у розмірі 44% від ціни договору, що складало на день укладення договору 530 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20%, що еквівалентно 17 108,00 грн.

За твердженням позивача, відповідач всупереч умовам п. 2.3. договору не виконав зобов'язання щодо передачі товару у власність покупця, що стало підставою для направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "СИГМАТЕК" претензії №1 від 11.12.2017 року про повернення попередньої оплати за договором купівлі-продажу №09/10/17-1 від 09.10.2017 року. Копія квитанцій про поштове відправлення претензії та опис вкладення у рекомендований лист від 22.12.2017 додані позивачем до матеріалів позовної заяви.

За результатами розгляду вказаної претензії від відповідача надійшов Гарантійний лист від 29 грудня 2017 року за вих. № 29/12-31, відповідно до якого ТОВ "СИГМАТЕК" гарантує повернення коштів сплачених позивачем на підставі рахунку-фактури № СФ-0000023 від 10 жовтня 2017 року та договору купівлі-продажу №09/10/17-1 від 09 жовтня 2017 року. Даним листом відповідач підтвердив свою заборгованість за вищевказаним договором у сумі 530 00,00 та гарантував її повернення у строк до 19 січня 2018 року включно.

Так, згідно виписки по рахунку позивача від 04.06.2018 року відповідач здійснював повернення коштів за екскаватор-навантажувач у наступних розмірах:

- 22 січня 2018 року у сумі 45 000,00 грн;

- 01 лютого 2018 року у сумі 60 000,00 грн.;

- 13 лютого 2018 року у сумі 40 000,00 грн.;

- 01 березня 2018 року у сумі 100 00,00 грн.

Загалом відповідач повернув кошти за екскаватор-навантажувач у сумі 245 000,00 грн.

Таким чином, за договором купівлі-продажу №09/10/17-1 від 09 жовтня 2017 року існує неповернута відповідачем попередня оплата у розмірі 285 000,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, за неналежне виконання зобов'язання позивачем нараховано до стягнення пеню у розмірі 259 022,51 грн., 3% річних у розмірі 7 706,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 27 124,55 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на підставі рахунку-фактури №СФ-0000023 від 10.10.2017 позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМАТЕК" попередню оплату за договором №09/10/17-1 від 09.10.2017 року у розмірі 530 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №298 від 10.10.2017.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

У пункті 2.3. договору сторони передбачили строк поставки товару - протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту зарахування продавцю попередньої оплати в розмірі вказаному у п. 4.2.1 договору.

Однак, за твердження позивача, поставка попередньо оплаченого товару, а саме: екскаватор-навантажувач марки: JCB модель:3CX (2010р.в.), відповідачем здійснена не була.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

У даному випадку судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 11.12.2017 року про повернення попередньої оплати за договором купівлі-продажу №09/10/17-1 від 09.10.2017 року.

Гарантійним листом вих. № 29/12-31 від 29 грудня 2017 ТОВ "СИГМАТЕК" гарантувало повернення коштів сплачених позивачем на підставі рахунку-фактури № СФ-0000023 від 10 жовтня 2017 року у строк до 19 січня 2018 року включно.

З наявної у матеріалах справи виписки із банківського рахунку позивача вбачається, що відповідач здійснив повернення попередньої оплати у загальному розмірі 245 000,00 грн., з яких: 45 000,00 грн. було перераховано 22.01.2018; 60 000,00 грн. - 01.02.2018; 40 000,00 грн. - 13.02.2018; 100 000,00 грн. - 01.03.2018.

Тобто, станом на момент розгляду спору, за відповідачем рахується неповернуті позивачу грошові кошти у розмірі 285 000,00 грн.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Доказів, які б свідчили про повернення відповідачем залишку суми попередньої оплати у розмірі 285 000,00 грн. матеріали позовної заяви не містять. При цьому, у наданому відзиві відповідач не заперечує факт існування вищезазначеної заборгованості перед позивачем.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 285 000,00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 259 022,51 грн., що нарахована за період з 08.11.2017 по 11.07.2018.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку невиконання або неналежного виконання продавцем своїх договірних обов'язків по передачі товару він зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару за кожен день прострочення.

Врахувавши дату перерахування позивачем попередньої оплати (10.10.2017) та положення п. 2.3. договору, яким передбачена поставка товару протягом 20 робочих днів з моменту зарахування попередньої оплати, суд дійшов висновку, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором відбулось не з 08.11.2018, як визначено позивачем, а з 09.11.2017, оскільки не було враховано 14.10.2017, як офіційний вихідний.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, здійснивши наступний розрахунок пені за період з 09.11.2017 по 09.05.2018:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 1208220 09.11.2017 - 14.12.2017 36 13.5000 % 0.074 %* 32175.06 1208220 15.12.2017 - 25.01.2018 42 14.5000 % 0.079 %* 40318.14 1208220 26.01.2018 - 01.03.2018 35 16.0000 % 0.088 %* 37074.15 1208220 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 47269.54 1208220 13.04.2018 - 09.05.2018 27 17.0000 % 0.093 %* 30387.56

суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 187 224,45 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині 3% річних у розмірі 7 706,71 грн. та інфляційних втрат у розмірі 27 124,55 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Cтаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Таким чином, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено строку, у який відповідач зобов'язаний повернути суму попередньої оплати.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Так, відповідно до ч. ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (пп. 1.7 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Як вбачається із інформації з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта", поштове відправлення №7900050120020 з претензією №1 (вих. №11/12/17-1 від 11.12.2017) було вручено відповідачу 28.12.2017, тобто, ТОВ "СИГМАТЕК" повинно було здійснити повернення грошових коштів в строк до 03.01.2018, оскільки з 04.01.2018 рахується прострочення виконання грошового зобов'язання.

За перерахунком суду, здійсненим за загальний період прострочення з 04.01.2018 по 11.07.2018, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 5 223,70 грн. та інфляційні витрати у розмірі 16 855,08 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Отже, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМАТЕК" (01042, м. Київ, вул. Філатова, 10-А, офіс 2/48, ідентифікаційний код 40811159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" (79029, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 108, ідентифікаційний код 35253479) основну суму боргу у розмірі 285 000 (двісті вісімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 187 224 (сто вісімдесят сім тисяч двісті двадцять чотири) грн. 45 коп., 3 % річних у розмірі 5 223 (п'ять тисяч двісті двадцять три) грн. 70 коп., інфляційні втрати у розмірі 16 855 (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 08 коп. та судовий збір у розмірі 7 414 (сім тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 55 коп.

3. В іншій частині вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.09.2018

Суддя Пукшин Л.Г.