Постанова

від 12.03.2019 по справі 910/9288/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2019 р. Справа№ 910/9288/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Вінницька Т.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сигматек

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.09.2018 (повний текст рішення складено 24.09.2018)

у справі № 910/9288/18 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Девелоперська компанія Моя країна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сигматек

про стягнення 578 853, 77 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Моя країна (далі - ТОВ Девелоперська компанія Моя країна , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сигматек (далі - ТОВ Сигматек , відповідач) про стягнення 578 853,77 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу №09/10/17-1 від 09.10.2017 щодо передачі у власність позивача товару та повернення суми попередньої оплати в розмірі 285 000,00 грн., відтак просило стягнути з відповідача вказану суму передплати, а також 259 022,51 грн. пені, 27 124,55 грн. інфляційних втрат та 7 706,71 грн. 3% річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що у зв'язку з відмовою позивача від Договору, ТОВ Сигматек зобов'язане повернути отриману попередню оплату в розмірі 285 000,00 грн. на підставі 693 ЦК України, однак відповідач не погоджується із визначеним позивачем періодом прострочення, за яким нарахована пеня та з підставами її нарахування, а також з нарахуванням 3% річних та інфляційних втрат, оскільки повернення суми попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі № 910/9288/18 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Сигматек на користь ТОВ Девелоперська компанія Моя країна основну суму боргу в розмірі 285 000, 00 грн., пеню в розмірі 187 224, 45 грн., 3 % річних в розмірі 5 223, 70 грн., інфляційні втрати в розмірі 16 855, 08 грн. та судовий збір в розмірі 7 414, 55 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Сигматек оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати в частині стягнення 209 303, 23 грн., в тому числі пені в сумі 187 224, 45 грн., 3 % річних в сумі 5 223, 70 грн., інфляційних витрат у розмірі 16 855, 08 грн. та прийняти нове рішення в цій частині, яким в задоволені позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, суд першої інстанції всупереч положенням матеріального права поклав на відповідача додаткові обов'язки, відтак заявлені позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню за відсутності правових підстав для їх задоволення. На переконання апелянта, повернення попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням в розумінні приписів розділу Зобов'язальне право Цивільного кодексу України, зважаючи на принцип реальності виконання договору поставки постачальником в натурі, цивільно-правові зобов'язання якого стосуються обов'язку передати товар, а повернення грошових коштів є похідним наслідком відсутності/припинення такого товарно-майнового обов'язку саме за ініціативою покупця (позивача), в тому числі його відмовою прийняти виконання в натурі. Відтак, в даному випадку мова не може йти про виконання грошового зобов'язання відповідачем в розумінні ст. 625 ЦК України. Крім цього, відповідач (апелянт) заперечував проти нарахування пені на грошові кошти, сплачені на виконання умов Договору та є предметом заявленого позову, оскільки згідно з Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань пеня може нараховуватись виключно на суму грошового зобов'язання сторони, яка прострочила виконання саме грошового, а не майнового зобов'язання тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказував на безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, а оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, щодо вимог про стягнення пені зазначив, що суд першої інстанції правильно визначив розмір пені, яка підлягає стягненню, а саме, суми коштів в розмірі 187 224,45 гри., які розраховані за 6 місяців. В частині вимог щодо відшкодування 3% річних в розмірі 7 706,71 грн. та інфляційних втрат в розмірі 27 124,55 грн., позивач з посилання на практику Верховного Суду України зазначав, що дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст.1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України тощо.

Оскільки представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 12.03.2019 повторно не явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за їх відсутності за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 09.10.2017 між ТОВ Девелоперська компанія Моя країна (позивачем, покупцем за договором) та ТОВ Сигматек (відповідачем, продавцем за договором) укладено Договір купівлі-продажу №09/10/17-1 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар в асортименті, кількості, комплектності та по ціні, що вказані нижче, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених Договором, зокрема, екскаватор-навантажувач марки: JCB модель:3CX (2010р.в.), той що був в експлуатації, об'єм ковша навантажувача: 1,1 м.куб. (челюсний), об'єм ковша екскаватора: 0,24 м. куб. (звичайний), управління на джойстиках, комплектація: з телескопічною рукояттю, зі зміщенною віссю копання, країна походження: Англія.

Ціна договору (загальна вартість товару згідно п.1.1 Договору) становить 1 208 220,00 грн. з ПДВ, еквівалентну 39 000,00 Євро на день укладення Договору відповідно до курсу міжбанківського валютного ринку (1 Євро - 30,98 грн.). Загальна сума Договору (п. 4.1) є динамічною і може, в разі відхилення (збільшення/зменшення) поточного курсу міжбанківського валютного ринку від зафіксованого у Договорі, з ініціативи продавця або покупця коригуватися пропорційно зміні курсу гривні до Євро по курсу міжбанківського валютного ринку на момент здійснення платежів. Відповідні зміни не потребують підписання сторонами додаткових документів до Договору (п. 4.1).

Відповідно до п. 4.2 Договору покупець здійснює оплату вартості товару (п. 1.1 та п. 4.1 Договору) в порядку та строки, що визначені нижче:

4.2.1 Попередня оплата в розмірі 44% від ціни Договору, що складає на день його укладення 530 000 грн., в т.ч. ПДВ- 20%, що еквівалентно 17 108 Євро сплачується покупцем протягом 3 банківських днів з моменту підписання Договору.

4.2.2 Остаточна оплата в розмірі 56% від ціни Договору, що складає на день його укладення 678 214 грн., в т.ч. ПДВ - 20%, еквівалентно 21 892 Євро сплачує покупець протягом трьох банківських днів з моменту надходження товару на митну територію України.

За змістом п. 2.3 Договору строк поставки товару - протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту зарахування продавцю попередньої оплати в розмірі визначеному п. 4.2.1 Договору.

Положеннями п. 5.3 Договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання продавцем своїх договірних обов'язків по передачі товару він зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару за кожен день прострочення.

Строк дії цього Договору - з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками - до 31.12.2017, а в частині виконання зобов'язань за Договором до повного виконання сторонами, крім випадків його дострокового розірвання (п. 7.10 Договору).

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу приписів ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання п. 4.2.1 Договору та з метою отримання у власність екскаватора-навантажувача, позивач здійснив попередню оплату згідно рахунку-фактури №СФ-0000023 від 10.10.2017 у розмірі 44% від ціни Договору, що складало на день укладення Договору 530 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20% в розмірі 17 108,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №298 від 10.10.2017.

Як вище згадувалось, умовами Договору визначено строк поставки товару - протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту зарахування продавцю попередньої оплати в розмір, вказаному п. 4.2.1 Договору.

Проте, у визначений Договором строк, постачальник товару не поставив, що стало підставою для направлення ТОВ Сигматек претензії №1 від 11.12.2017 про повернення попередньої оплати за Договором. Копія квитанцій про поштове відправлення претензії та опис вкладення у рекомендований лист від 22.12.2017 додано позивачем до матеріалів позовної заяви.

У відповідь відповідач надіслав позивачу Гарантійний лист за вих. № 29/12-31, відповідно до якого ТОВ Сигматек гарантувало повернення сплачених позивачем на підставі рахунку-фактури № СФ-0000023 від 10.10.2017 коштів за Договором. Даним листом відповідач підтвердив свою заборгованість за Договором в сумі 530 00,00 грн. та гарантував її повернення у строк до 19.01.2018 включно.

Згідно виписки по рахунку позивача від 04.06.2018 відповідач здійснив повернення коштів за екскаватор-навантажувач у наступних розмірах:

- 22 січня 2018 року в сумі 45 000,00 грн;

- 01 лютого 2018 року в сумі 60 000,00 грн.;

- 13 лютого 2018 року в сумі 40 000,00 грн.;

- 01 березня 2018 року в сумі 100 00,00 грн.

Загалом відповідач повернув кошти за екскаватор-навантажувач в розмірі 245 000,00 грн.

Таким чином, за Договором наявна неповернута відповідачем попередня оплата в розмірі 285 000,00 грн., яку позивач просив стягнути в судовому порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 693 ЦК України унормовано, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар в установлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

За змістом зазначеної норми права, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форми пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується й сторонами не заперечується факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару, сплачені йому позивачем кошти в розмірі 285 000,00 грн. попередньої оплати за Договором підлягають поверненню відповідачем на підставі ст. 693 ЦК України.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 285 000, 00 грн. попередньої оплати за Договором на підставі ст. 693 ЦК України, які доведено позивачем належними та допустимими доказами, не спростовано відповідачем, відтак є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу заявлених позивачем вимог про стягнення 259 022,51 грн. пені, 7 706,71 грн. 3% річних та 27 124,55 грн. інфляційних втрат, слід зазначити, що учасники господарських відносин в силу приписів ст. 216 ГК України несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п. 1 ст. 218 ГК України).

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право вимоги повернення суми попередньої оплати є правовим наслідком невиконання продавцем обов'язку з поставки, і не може вважатись грошовим зобов'язанням (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Грошовим є зобов'язання, яке передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Зобов'язання поставити товар не набуває характеру грошового внаслідок повернення/стягнення коштів за його невиконання.

За таких обставин, застосування позивачем приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо нарахування й стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням в силу ст. 625 ЦК України.

Крім цього, Верховний Суд в постанові від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17 зазначив, що положеннями ч. 3 ст. 693 ЦК України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов'язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Разом з цим, Договором розмір таких процентів встановлено не було.

Оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати за Договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, адже відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар, вимоги позивача про стягнення з відповідача 259 022,51 грн. пені, 7 706,71 грн. 3% річних та 27 124,55 грн. інфляційних втрат не підлягають задоволенню, адже є безпідставними та необґрунтованими.

Приймаючи оскаржене рішення, місцевий господарський суд не звернув уваги на вищенаведені обставини справи про те, що зобов'язання поставити товар не набуває характеру грошового внаслідок повернення/стягнення коштів за його невиконання, а тому дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 275, 42 грн. судового збору за подання позову, а в зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача з позивача на його користь підлягає стягненню 4 709, 33 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, судове рішення - частковому скасуванню з постановленням нового - про відмову у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, в решті - залишенні без змін.

Керуючись ст.ст. 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сигматек задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі № 910/9288/18 -скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Моя країна до Товариства з обмеженою відповідальністю Сигматек про стягнення 578 853, 77 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сигматек (01042, м. Київ, вул. Філатова, 10-А, офіс 2/48, ідентифікаційний код 40811159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Моя країна (79029, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 108, ідентифікаційний код 35253479) 285 000, 00 грн. попередньої оплати та 4 275, 42 грн. судового збору за подання позову.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Моя країна (79029, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 108, ідентифікаційний код 35253479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сигматек (01042, м. Київ, вул. Філатова, 10-А, офіс 2/48, ідентифікаційний код 40811159) 4 709, 33 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/9288/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.03.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук