Постанова

від 18.09.2018 по справі 11/101

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р. Справа № 11/101

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Коростенської О.І.,

та представників:

від стягувача (скаржника) - не з'явився

від боржника - не з'явився

від органу ДВС - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Олашина Василя Степановича, б/н від 16 липня 2018 року

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03 липня 2018 року (суддя Андрейчук Л.В.), винесену за результатами розгляду заяви про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа

у справі №11/101

за позовом Фізичної особи-підприємця Олашина Василя Степановича, м. Ужгород

до відповідача Воловецької районної ради, смт. Воловець, Воловецький район, Закарпатська область

про стягнення 161 586 грн.

в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03 липня 2018 року у справі №11/101 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Олашин Василя Степановича про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа (мирової угоди) від 10.03.2010 року у справі №11/101.

Ухвала суду мотивована тим, що матеріали заяви стягувача не містять інформації щодо оскарження постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області від 28 грудня 2011 року, якою закінчено виконавче провадження з примусового виконання ухвали від 10 березня 2010 року №11/101, у встановленому законом порядку. Разом з тим, суд в ухвалі зазначив, що строк повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання закінчився 29.14.2014 року, проте заявником жодних належних та допустимих доказів, в розумінні ГПК України, поважності причин пропуску такого строку до заяви не додано.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, стягувач - Фізична особа-підприємець Олашин Василь Степанович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03 липня 2018 року у справі №11/101; винести процесуальне судове рішення про зобов'язання боржника - Воловецьку районну раду виконати мирову угоду; видати наказ, який направити для виконання до ППВР Відділу ДВС ГУЮ у Закарпатській області. Поряд з тим, в апеляційній скарзі апелянт просив суд розглядати справу без його участі. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що при винесенні спірної ухвали суддя місцевого господарського суду протиправно відмовив заявнику у розгляді уточнених позовних вимог, які заявник подав перед судовим засіданням. Поряд з тим, апелянт зазначає, що ухвала, якою затверджено мирову угоду та яка є виконавчим документом, не має відповідних строків для пред'явлення її до виконання. Крім того, скаржник наголошує, що ним постійно вчинялись дії, спрямовані на виконання ухвали суду від 10.03.2010 року та стягнення з боржника відповідних коштів, однак, станом на час звернення до суду з заявою про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, останній так і не виконаний.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 липня 2018 року справу №11/101 розподілено колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), Бонк Т.Б. та Матущак О.І.

Ухвалою суду від 31 липня 2018 року апеляційну скаргу ФОП Олашина В.С. залишено без руху.

13 серпня 2018 року апелянтом усунено недоліки апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату суду №455 від 15 серпня 2018 року призначено автоматизовану заміну членів колегії - суддів Бонк Т.Б. та Матущака О.І., у зв'язку з перебуванням останніх у відпустці.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2018 року справу №11/101 розподілено колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), Бойко С.М. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою суду від 15 серпня 2018 року, серед іншого, відкрито апеляційне провадження та надано боржнику строк - 5 днів з дня вручення ухвали, для подання відзиву на апеляційну скаргу.

З 16 серпня по 07 вересня (включно) 2018 року головуючий (суддя-доповідач) перебувала у відпустці.

У зв'язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Мирутенка О.Л., розпорядженням керівника апарату суду №591 від 10 вересня 2018 року призначено автоматизовану заміну судді Мирутенка О.Л.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2018 року справу №11/101 розподілено колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою суду від 10 вересня 2018 року справу №11/101 призначено до розгляду в судовому засіданні на 18 вересня 2018 року.

Представники учасників судового процесу в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та витягом з реєстру поштової кореспонденції суду.

Поряд з тим, 18 вересня 2018 року від скаржника до суду надійшла заява (б/н від 17.09.2018 року), в якій останній просив, зокрема, розглядати справу без його участі.

Від боржника та органу виконання рішень відзиви на апеляційну скаргу та будь-які клопотання до суду не надходили.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наведене вище, оскільки явка представників стягувача, боржника та органу виконання рішень не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності їхніх представників.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року у справі №11/101 за позовом ФОП Олашина В.С. до Воловецької районної ради про стягнення 161 586 грн., затверджено мирову угоду, за умовами якої Воловецька районна рада зобов'язалась сплатити ФОП Олашину В.С. 155 327 грн. боргу до 01 квітня 2010 року та відшкодувати судові витрати, а саме: 1 615 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7 675 грн. витрат на правову допомогу адвоката. При цьому, ФОП Олашин В.С. відмовився від стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних, а також частково (в розмірі 50%) відмовився від відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу адвоката по даному процесу в сумі 7 675 грн.

Відтак, за умовами мирової угоди, відповідач зобов'язався сплатити позивачу 164 853 грн. - до 01 квітня 2010 року .

02 червня 2010 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області відкрито виконавче провадження №19526639 з виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року у справі №11/101 та надано боржнику строк - до 09 червня 2010 року для добровільного виконання виконавчого документа.

Постановами старшого державного виконавця від 23 червня 2010 року та від 13 серпня 2010 року на боржника накладено штрафи (340 грн. та 680 грн. - відповідно).

27 грудня 2010 року ВП №19526639 зупинено на підставі п.1 ч.1 ст.38 ЗУ Про виконавче провадження , у зв'язку з поданням до Господарського суду Закарпатської області заяви про зміну способу й порядку виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05 січня 2011 року у справі №11/101 задоволено заяву Головного управління юстиції у Закарпатській області в особі підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби про зміну способу і порядку виконання ухвали суду від 10.03.2010 року. Змінено спосіб і порядок виконання ухвали суду від 10.03.2010 року шляхом стягнення з Воловецької районної ради (смт. Воловець, вул. Пушкіна, 8, код: 22094438) на користь Олашина Василя Степановича (м. Ужгород, вул. Грушевського 37/102, код: 1677904458) суми 155327 грн. основного боргу, а також 1615 грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита, 236 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7675 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.

14 січня 2011 року постановою державного виконавця поновлено виконавче провадження з виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року у справі №11/101.

26 січня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 16 485,30 грн.

Поряд з тим, 26 січня 2011 року державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04 лютого 2011 року у справі №11/101 задоволено заяву Воловецької районної ради про відстрочку виконання ухвали суду від 10.03.2010 року у справі №11/101 строком на 6 місяців та відстрочено виконання вказаної ухвали до 21 липня 2011 року.

Постановою державного виконавця від 15 лютого 2011 року зупинено виконавче провадження №19526639, зважаючи на надану судом відстрочку виконання ухвали суду.

01 серпня 2011 року виконавче провадження №19526639 поновлено.

31 серпня 2011 року державним виконавцем звернено стягнення на кошти на рахунках боржника, з приводу чого винесено постанови про арешт коштів боржника.

23 вересня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження (відсутність у боржника майна), однак вказана постанова скасована постановою начальника ППВР ВДВС ГУЮ від 02 листопада 2011 року та винесено постанову про відновлення виконавчого провадження (ч.1 ст.51).

З цих підстав ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03 листопада 2011 року у справі №11/101 припинено розгляд скарги ФОП Олашина В.С. на дії органу ДВС щодо повернення виконавчого документа стягувачу.

Поряд з тим, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2011 року у справі №11/101 скасовано ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 05 січня 2011 року та відмовлено в задоволенні заяви Головного управління юстиції у Закарпатській області в особі підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби про зміну способу і порядку виконання ухвали суду від 10.03.2010 року.

29 грудня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (п.11 ч.1 ст.49 ЗУ Про виконавче провадження ), оскільки виконати рішення без участі боржника неможливо, з огляду на що виконавче провадження закінчено, а виконавчий документ - повернено до суду, що його видав.

Зважаючи на наведені вище обставини, ФОП Олашин В.С. звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Воловецької районної ради про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення з відповідача 169 798,59 грн. боргу та 4 954,59 грн. - 3% річних.

Так, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08 серпня 2012 року у справі №5008/650/2012 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Воловецької районної ради на користь ФОП Олашина В.С. 164 853 грн. по укладеній мировій угоді (в тому числі 155 327 грн. борг та 9 526 грн. у відшкодування судових витрат), частково суму 3% річних - 4 659,81 грн. та 1 560 грн. - у часткове відшкодування сплаченого судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17 січня 2013 року у справі №5008/650/2012 рішення Господарського суду Закарпатської області від 08 серпня 2012 року скасовано в частині задоволення позову. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 4 659,81 грн. - 3% річних. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 164 853 грн. - припинено. В решті рішення залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 23 травня 2013 року у справі №5008/650/2012 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17 січня 2013 року залишено без змін.

В подальшому ФОП Олашин В.С звернувся до Господарського суду Закарпатської області з заявою про зміну порядку виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 10.03.2010 року у справі №11/101 в частині зобов'язання Воловецької районної ради сплатити на користь фізичної особи-підприємця Олашина В.С. суми 164853,00 грн. з добровільного на примусовий та видачу судового наказу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11 березня 2016 року у справі №11/101 (яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 травня 2016 року) відмовлено в задоволенні заяви ФОП Олашина В.С. про зміну порядку виконання мирової угоди у справі №11/101. Судові рішення мотивовані тим, що зміна порядку виконання виконавчого документа можлива лише в межах строку для пред'явлення такого документа до виконання.

У травні 2018 року ФОП Олашин В.С. звернувся до Господарського суду Закарпатської області з заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та просив суд: поновити строк для пред'явлення до виконання виконавчого документу - ухвали Господарського суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24 травня 2018 року вказану заяву прийнято до розгляду та її розгляд призначено на 05 червня 2018 року.

Ухвалою суду від 05 червня 2018 року розгляд заяви відкладено на 03 липня 2018 року.

03 липня 2018 року заявник - ФОП Олашин В.С. до початку судового засідання (як вбачається з матеріалів оскарження ухвали) подав суду заяву про уточнення та збільшення позовних вимог (арк.31), в якій просив суд: 1) винести процесуальне судове рішення про зобов'язання боржника - Воловецьку районну раду виконати мирову угоду; 2) видати наказ, який направити для виконання до підрозділу примусового виконання ДВС ГУЮ у Закарпатській області.

Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03 липня 2018 року у справі №11/101 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Олашин Василя Степановича про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа (мирової угоди) від 10.03.2010 року у справі №11/101.

При цьому, колегією суддів встановлено, що подана до початку судового засідання заява стягувача від 03 липня 2018 року судом не розглянута, оскільки в оскаржуваній ухвалі та протоколі судового засідання відсутні будь-які відомості щодо результату розгляду такої заяви, поряд з тим, у матеріалах оскарження ухвали відсутній компакт-диск зі звукозаписом судового засідання від 03 липня 2018 року.

Відповідно до ч.3 ст.169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що положеннями чинного ГПК України не передбачено можливості уточнення та збільшення вимог заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (ст.329 ГПК України), зважаючи на можливість звернення заявника до суду з такою заявою повторно.

Більше того, у своїй заяві про уточнення та збільшення позовних вимог від 03 липня 2018 року заявник просив суд: 1) винести процесуальне судове рішення про зобов'язання боржника - Воловецьку районну раду виконати мирову угоду; 2) видати наказ, який направити для виконання до підрозділу примусового виконання ДВС ГУЮ у Закарпатській області. Такі вимоги, на думку колегії суддів, не можуть бути розглянуті в межах розгляду заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (ст.329 ГПК України), оскільки є самостійними позовними вимогами, які підлягають розгляду судом на загальних підставах.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів відхиляє заяву ФОП Олашина В.С. про уточнення та збільшення позовних вимог від 03 липня 2018 року, відтак, розгляду підлягає первісна вимога стягувача про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документу - ухвали Господарського суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року.

Відповідно до ст.115 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення ухвали про затвердження мирової угоди) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Згідно з ч.2 ст.3 ЗУ Про виконавче провадження (чинного на момент затвердження мирової угоди) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.

В силу положень ст.19 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції від 16.02.2010 року) у виконавчому документі повинні бути зазначені: зокрема, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається з ухвали Господарського суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року у справі №11/101, якою затверджено мирову угоду, така не містить даних щодо строку пред'явлення такої ухвали до виконання.

Разом з тим, відповідно до ст.21 вказаного вище Закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.

Колегією суддів встановлено, що стягувач пред'явив ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року у справі №11/101 до виконання в червні 2010 року, проте, така ухвала не була виконана та 29 грудня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (п.11 ч.1 ст.49 ЗУ Про виконавче провадження ), оскільки виконати рішення без участі боржника неможливо.

Так, згідно з ч.3 ст.75 (глава 7 Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення) ЗУ Про виконавче провадження (в редакції від 01.11.2011 року, чинній на момент винесення постанови про закінчення ВП) передбачалось, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ч.1 ст.49 вказаного вище Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: зокрема, (п.11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

З огляду на наведене постановою державного виконавця від 29 грудня 2011 року виконавче провадження №19526639 було закінчено, а виконавчий документ - ухвала Господарського суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року у справі №11/101 повернуто до Господарського суду Закарпатської області.

Вказані дії державного виконавця стягувач не оскаржував.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачались у ст.50 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції від 01.11.2011 року), частиною 1 якої встановлювалось, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Слід зазначити, що виконавчий документ - ухвала суду про затвердження мирової угоди повернутий державним виконавцем до суду, а не стягувачу, що виключає можливість повторно пред'явити такий документ до виконання, як це передбачено ч.5 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції від 04.06.2011 року).

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів не вбачає можливості поновити стягувачу пропущений строк для пред'явлення до виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року у справі №11/101, оскільки повторне пред'явлення виконавчого документа в такому випадку (закриття ВП та повернення виконавчого документа до суду) законом не передбачено (як станом на час винесення постанови про закриття ВП так і станом на час звернення стягувача з заявою, що є предметом цього розгляду).

Одночасно відсутні і підстави для відновлення закінченого виконавчого провадження, оскільки постанова державного виконавця від 29 грудня 2011 року про закінчення виконавчого провадження (п.11 ч.1 ст.49 ЗУ Про виконавче провадження ) є чинною та у встановленому законом порядку не скасована і стягувачем не оскаржувалась.

При цьому, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Право на виконання судового рішення є невід'ємною гарантією відновлення порушеного права позивача та складовою судового захисту його прав.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з скаржником, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року у справі №11/101, якою затверджено мирову угоду, підлягає обов'язковому виконанню, а порушене право ФОП Олашина В.С. на отримання коштів підлягає захисту, проте, в даному випадку, колегія суддів дійшла висновку про неможливість захистити таке право в межах провадження з розгляду заяви стягувача про поновлення строку на пред'явлення ухвали Господарського суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року у справі №11/101 до виконання. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у вказаній ухвалі, якою затверджено мирову угоду між сторонами у справі №11/101, не зазначено строку пред'явлення її до виконання, як обов'язкового реквізиту виконавчого документа, що не виключає можливість стягувача звернутись до суду з позовом за наслідками невиконання боржником умов мирової угоди.

Що ж до висновків суду першої інстанції про те, що заявником не наведено поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, то такі є помилковими, адже беручи до уваги встановлені судом вище обставини, можна зробити висновок, що заявник (стягувач) протягом семи років намагається отримати належні йому кошти, які Воловецька районна рада зобов'язалась сплатити до 21 липня 2011 року (з урахуванням наданої судом відстрочки), адже стягувач неодноразово звертався до суду з позовною та іншими заявами з метою виконання боржником ухвали Господарського суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року у справі №11/101.

Разом з тим, помилковим є висновок суду першої інстанції, що строк повторного пред'явлення до виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 10 березня 2010 року у справі №11/101 закінчився 29 грудня 2014 року (в тексті оскаржуваної ухвали помилково зазначено 29.14.2014 року ), адже, як встановлено судом вище, повторне пред'явлення виконавчого документа в такому випадку (закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа до суду) законом не передбачено.

Зважаючи на наведене вище, беручи до уваги, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ФОП Олашин В С. мотивована тим, що заявником не наведено поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, колегія суддів дійшла висновку про зміну мотивувальної частини ухвали Господарського суду Закарпатської області від 03 липня 2018 року у справі №11/101 з підстав, наведених вище.

Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтею 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.4 ст.277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст.ст.255, 271, 275, 277, 281, 282 ГПК України, суд,

постановив:

Змінити мотивувальну частину ухвали Господарського суду Закарпатської області від 03 липня 2018 року у справі №11/101 з підстав, наведених вище.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Олашина Василя Степановича залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали оскарження ухвали від 03 липня 2018 року у справі №11/101 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Повну постанову складено 21.09.2018 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.