Ухвала

від 24.09.2018 по справі 917/1938/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 УХВАЛА "24" вересня 2018 р.          Справа № 917/1938/17 Колегія суддів у складі:   головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя  Гребенюк Н.В.,  суддя Білецька А.М. розглянувши апеляційну скаргу першого відповідача (вх. 1754П/3-38) на рішення господарського суду Полтавської області, ухвалене 01.06.2018 року у приміщенні вказаного суду, суддею Солодюк О.В., повний текст якого складено 06.08.2018 року, у справі №917/1938/17 за позовом Заступника прокурора Полтавської області, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000 до1. Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода",  вул. Центральна, 6, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712 2. Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, вул. Шавченка, 5, м. Полтава, 36011 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Уютна, 23, м.Полтава,  36038 про визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсними договорів про встановлення земельного сервітуту та повернення земельних ділянок ВСТАНОВИЛА: Прокурор звернувся до суду із позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації № 1287 від 28.12.2010р. "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)" та визнання недійсними договорів про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, укладених між Полтавською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Злагода”, а саме,  договорів від 12.05.2011р., перелік яких наведено в позові. Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.06.2018 року  у справі №917/1938/17 позов задоволено. Перший відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити  в задоволенні позову. Крім того, апелянтом заявлено клопотання, в якому він просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення  суду у даній справі та відновити пропущений строк. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2018 року апеляційну скаргу першого відповідача залишено без руху у зв'язку з невиконанням апелянтом вимог п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, а саме: неподання доказів сплати судового збору. Пунктом 2 резолютивної частини вказаної ухвали, першому відповідачу встановлено 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків. 06.09.2018 перший відповідач отримав ухвалу суду від 31.08.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. 14.09.2018 перший відповідач надіслав суду заяву, в якій, посилаючись на п.1 ч.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, зазначає, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя. Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2018 у справі №917/1938/17, прийняти нове, яким  в позові відмовити, а також стягнути з позивача судові витрати.         Судова колегія, розглянувши заяву першого відповідача,  зазначає наступне. В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху судом зазначено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду перший відповідач повинен сплатити судовий збір в розмірі 45600 грн. На виконання вимог частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України,  в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд вказав про те, що апелянту слід надати суду докази сплати судового збору в розмірі 45600 грн. Таким чином, для усунення недоліку апеляційної скарги, відповідач повинен був надати суду докази сплати судового збору. В п.3 резолютивної частини ухвали суду від 31.08.2018 апелянту роз'яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається заявнику. Першим відповідачем до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору, тобто, не усунуто недоліки апеляційної скарги, про які вказав суд, залишаючи апеляційну скаргу без руху. Отже, апеляційна скарга не відповідає вимогам п.2 ч.3 ст.258 ГПК України. Посилання першого відповідача на те, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до суду не є підставою для звільнення апелянта від сплати судового збору. Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. В статті 258 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. Відповідно до статті 2 Закону України "Про судовий збір", платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Згідно частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з    прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога суду сплатити збір у зв`язку з поданням позовів, які він має розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду. Враховуючи, що учасники господарського судочинства мають рівні обов'язки, встановлені ГПК України та Законом України «Про судовий збір», сплата судового збору не є обмеженням прав  першого відповідача на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення 174 цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі ч.4 ст.174, ч.2 ст.260 ГПК України. Оскільки апеляційна скарга підлягає поверненню, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду  колегією суддів не розглядається. Керуючись статтями    258,    174, 260 ГПК України, колегія суддів УХВАЛИЛА: Повернути апеляційну скаргу Виробничому сільськогосподарському кооперативу "Злагода". Додаток: заявнику - матеріали скарги на 25 арк. та поштовий  конверт. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів. Головуючий суддя                                                                         Медуниця О.Є. Суддя                                                                                                Гребенюк Н.В. Суддя                                                                                                Білецька А.М.