Постанова

від 20.12.2018 по справі 917/1938/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2018 р. Справа № 917/1938/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В. , суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

прокурор - Ногіна О.М.

1-го відповідача - ОСОБА_1

2-го відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» (вх.№776П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2018 у справі № 917/1938/17 (повний текст якого складено та підписано 06.08.2018 в приміщенні зазначеного суду суддею Солодюк О.В.)

за позовом заступника прокурора Полтавської області, вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000

до 1. виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода", вул. Центральна, 6, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712

2. Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, вул. Шевченка, 5, м. Полтава, 36011

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038

про визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсними договорів про встановлення земельного сервітуту та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2017 року заступник прокурора Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації № 1287 від 28.12.2010 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)" та визнання недійсними договорів про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, укладених між Полтавською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» , а саме, договорів від 12.05.2011, згідно яких передано земельні ділянки (земельні сервітути) площами 36,3359 га., вартістю 6 295 759,33 грн., кадастровий номер 53240814:00:00:039:0001; 15,2792 га, вартістю 2 647 358,84 грн., кадастровий номер 5324081400:00:024:0088; 9,7737 га, вартістю 1 693 445,41 грн., кадастровий номер 5324081400:00:006:0050; 10,5865 га, вартістю 1 834 275,64 грн., кадастровий номер 5324081400:00:016:0120; 3,8812 га, вартістю 672 478,21 грн., кадастровий номер 5324081400:00:031:0049; 0,1283 га, вартістю 22 229,97 грн., кадастровий номер 5324081400:00:016:0121; 4,2516 га, вартістю 736 655,77 грн., кадастровий номер 5324081400:00:014:0059; 28,2270 га, вартістю 4 890 766,4 грн., кадастровий номер 5324081400:00:013:0027; 7,8049 га, вартістю 1 352 320,21 грн., кадастровий номер 5324081400:00:066:0049; площею 25,6529 га, вартістю 4 444 763,57 грн., кадастровий номер 5324081400:00:039:0002, площею 11,4056 га, вартістю 1 976 197,44 грн., кадастровий номер 5324081400:00:038:0001, площею 27,6415 га, вартістю 4 789 319,42 грн., кадастровий номер 5324081400:00:006:0048; договорів від 11.05.2011р., згідно яких передано земельні ділянки (земельні сервітути) площами 14,8908 га, вартістю 2 580 062,5 грн., кадастровий номер 5324081400:00:011:0051; 4,1873 га, вартістю 725 514,79 грн., кадастровий номер 5324081400:00:021:0057; 13,8550 га, вартістю 2 400 594,06 грн., кадастровий номер 5324081400:00:032:0020; 5,9680 га, вартістю 1 034 048,74 грн., кадастровий номер 5324081400:00:021:0058; договору від 06.05.2011р., згідно якого передано земельну ділянку (земельний сервітут) площею 18,7957 га, вартістю 3 256 647,11 грн., кадастровий номер 5324081400:00:013:0028 та про зобов'язання Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» повернути земельні ділянки сільськогосподарського призначення: площею 36,3359 га, вартістю 6 295 759,33 грн., кадастровий номер 53240814:00:00:039:0001; площею 15,2792 га, вартістю 2 647 358,84 грн., кадастровий номер 5324081400:00:024:0088, площею 9,7737 га, вартістю 1 693 445,41 грн., кадастровий номер 5324081400:00:006:0050, площею 10,5865 га, вартістю 1834 275,64 грн., кадастровий номер 5324081400:00:016:0120, площею 3,8812 га, вартістю 672 478,21 грн., кадастровий номер 5324081400:00:031:0049, площею 0,1283 га, вартістю 22 229,97 грн., кадастровий номер 5324081400:00:016:0121, площею 4,2516 га, вартістю 736 655,77 грн., кадастровий номер 5324081400:00:014:0059, площею 28,2270 га, вартістю 4 890 766,4 грн., кадастровий номер 5324081400:00:013:0027, площею 7,8049 га, вартістю 1 352 320,21 грн., кадастровий номер 5324081400:00:066:0049, площею 25,6529 га, вартістю 4 444 763,57 грн., кадастровий номер 5324081400:00:039:0002, площею 11,4056 га, вартістю 1 976 197,44 грн., кадастровий номер 5324081400:00:038:0001, площею 27,6415 га, вартістю 4 789 319,42 грн., кадастровий номер 5324081400:00:006:0048, площею 14,8908 га, вартістю 2 580 062,50 грн., кадастровий номер 5324081400:00:011:0051, площею 4,1873 га, вартістю 725 514,79 грн., кадастровий номер 5324081400:00:021:0057, площею 13,8550 га, вартістю 2 400 594,06 грн., кадастровий номер 5324081400:00:032:0020, площею 5,9680 га, вартістю 1 034 048,74 грн., кадастровий номер 5324081400:00:021:0058, площею 18,7957 га, вартістю 3 256 647,11 грн., кадастровий номер 5324081400:00:013:0028, що розташовані на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області, у розпорядження Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області .

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.06.2018 у даній справі позов задоволено.

Виробничий сільськогосподарський кооператив «Злагода» із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2018 у справі № 917/1938/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Стягнути з позивача понесені витрати на сплату судового збору.

В обґрунтування апеляційних вимог заявник посилається на те, що Цивільним кодексом України закріплено право користування чужою земельною ділянкою у випадку, коли таке користування надає можливість користуватися тією земельною ділянкою, що знаходиться у власності або користування і без якої таке користування неможливе.

По земельних ділянках за кадастровими номерами:

5324081400:00:039:0001,

5324081400:00:024:0088,

5324081400:00:006:0050,

5324081400:00:016:0120,

5324081400:00:031:0049,

5324081400:00:014:0059,

5324081400:00:013:0027,

5324081400:00:039:0002,

5324081400:00:038:0001,

5324081400:00:006:00485324081400:00:011:0051,

5324081400:00:021:0057,

5324081400:00:021:0058,

5324081400:00:013:0028, отриманих на праві сервітуту, ВСК «Злагода» має право оренди на сусідні земельні ділянки, отже, як зазначає апелянт, право сервітуту отримано відповідно до вимог законодавства кооперативом, як землекористувачем.

З метою цільового використання орендованих земельних ділянок та вільного доступу до них і було укладено договори сервітутів.

Як вказує апелянт, з фактичного розташування орендованих земель ВСК «Злагода» випливає, що спірні земельні ділянки межують, тобто, вони є сусідніми по відношенню орендованих кооперативом земельних ділянок, встановлення щодо них сервітуту є необхідним та законним.

Реалізація права ВСК «Злагода» (що є правонаступником СТОВ "Здагода") на встановлення сервітуту жодним чином не впливала на обсяг прав Полтавської РДА або будь-яких інших осіб.

При цьому, будь-якої шкоди земельним ділянкам такою передачею в обмежене користування не завдано, не змінено цільове призначення земельних ділянок, тобто, не порушено вимоги законодавства щодо ефективного використання земельних ресурсів.

Станом на 28.12.2010, зміни до законодавства щодо земельних торгів та обов'язкової грошової оцінки ще не було прийнято та опубліковано, тому розпорядження голови Полтавської РДА «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)» № 1287 було видане згідно нормам законодавства, що діяло на той час.

Таким чином, як вказує апелянт, твердження позивача ґрунтуються на нормах закону, котрим позивач намагається надати зворотної сили, а також на перекручуванні фактів та довільному їх тлумаченні, що не має за собою правового підґрунтя.

Нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь в Україні і по області станом на травень 2011 року була проведена відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213.

Грошову оцінку земельних ділянок було проведено на час укладення договорів та сторони договору цього не оспорювали.

Договори були укладені з дотриманням вимог чинного на той час законодавства України, розмір плати було встановлено, виходячи з нормативної грошової оцінки земель, проведеної станом на 11.05.2011 та 12.05.2011, зміст договорів відповідає положенням актів цивільного законодавства, що діяло на час укладення договорів.

З моменту укладення визначених договорів сервітутів та протягом їх дії, жодних претензій ані з боку сторони договору ані з боку органів податкової служби не надходило.

ВСК «Злагода» сплачував визначені розміри грошових коштів, тобто, належно виконував умови договору.

Апелянт також зазначає, що позивачем не додано жодного доказу на підтвердження існування інших осіб, які б звертались до власника землі з відповідними заявами про передачу їх в користування.

Таким чином, землекористувач правомірно і на законних підставах набув свого права на користування земельними ділянками за договорами сервітутів, оскільки не мав змоги користуватися земельними ділянками іншим шляхом.

Апелянт також зазначає, що за кадастровими номерами:

5324081400:00:024:0088,

5324081400:0:021:0058,

5324081400:00:032:0020,

5324081400:00:016:0120,

5324081400:00:006:0050,

5324081400:00:031:0049,

5324081400:00:021:0057,

5324081400:00:016:0121,

5324081400:00:011:0051,

5324081400:00:014:0059 знаходяться 10 (десять) земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що вбачається з технічної документації, а саме, з описів меж земельних ділянок. Будівлі та споруди, що знаходяться на зазначених господарських дворах, як об'єкти нерухомого майна, належали до пайового майна, яким спільно володіли, користувалися та розпоряджалися власники майнових паїв колишнього КСП ім. Леніна.

Право власності на майнові паї підтверджується свідоцтвами про право власності на майнові паї.

Співвласниками було укладено договори про спільне володіння, користування і розпорядження майном (як єдиного майнового комплексу), що знаходиться у спільній частковій власності від 16.06.2000 року, від 02.04.2011, від 19.11.2016.

Станом на 2011 рік КСП ім. Леніна отримало в користування зазначені земельні ділянки, на яких знаходились об'єкти нерухомості, орендовані CТОВ «Злагода» у співвласників пайового майна колишнього КСП ім. Леніна.

ВСК «Злагода» використовувало земельні ділянки як орендар об'єктів нерухомості, а з 2016 року, як власник об'єктів нерухомості, оскільки загальними зборами співвласників майнових паїв колишнього КСП ім. Леніна від 19.11.2016 у зв'язку з викупом майнових паїв у співвласників, було погоджено передачу у власність ВСК «Злагода» із майна спільного володіння, користування та розпорядження власників майнових паїв колишнього КСП ім. Леніна визначених об'єктів рухомого та нерухомого майна, яке підлягає виділенню в натурі та подальшій передачі новому власнику викуплених паїв ВСК «Злагода» .

За таких обставин, зазначені земельні ділянки не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) і не можуть бути передані у власність або користування інших осіб.

Апелянт також зазначив, що оскільки співвласники пайового майна, як єдиного майнового комплексу, набули право власності на об'єкти нерухомості до 2013 року, інформація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про розташування майна на вказаних земельних ділянках відсутня і такої інформації не може і не повинно бути у Реєстрі.

Крім того, апелянт стверджує, що ще у листопаді 1995 року Полтавською районною Радою народних депутатів Полтавського району Полтавської області видано Державний акт на право постійного користування землею КСП ім. Леніна у розмірі 317,6 гектарів, до складу яких саме і входять всі земельні ділянки, зазначені в позовній заяві.

Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. N5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками (№1-17/2005), апелянт зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою полягає у безстроковому володінні та користуванні земельною ділянкою державної або комунальної власності, без встановлення строку користування, яке може набувати лише обмежене коло осіб.

Згідно з чинним законодавством, раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Крім того, документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності Законом «Про Державний земельний кадастр» , є дійсними.

Таким чином, земельні ділянки, що входять до складу земельного акту, як зазначає апелянт, не можуть бути передані іншим особам, оскільки державні акти на право постійного користування є безстроковими.

Також апелянт зазначає, що позивачем також не додано до позовної заяви будь-яких скарг чи протоколів, приписів, тощо, щодо порушення земельного законодавства апелянтом при використанні земельних ділянок, не надано відповідно будь-яких звернень щодо бажання отримання спірних земельних ділянок, для можливості підтвердження надання переваг ВСК «Злагода» , а тому доводи щодо порушення інтересів держави не містять правового змісту.

Враховуючи дотримання сторонами вимог закону щодо розроблення та затвердження технічної документації з землеустрою, визначення плати за користування землею, цільове використання земельних ділянок, та надання їх на умовах сервітуту як орендарю суміжних (сусідніх) земельних ділянок, немає законних підстав вважати розпорядження голови Полтавської РДА Полтавської області незаконним та скасовувати його.

Апелянт також зазначає, що договори було зареєстровано у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області у відповідності чинного на той час законодавства.

Визначене право користування земельними ділянками (сервітути) було зареєстровано згідно редакції ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» , яка діяла на той час, а саме відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України від 11.02.2010, який набрав чинності 16.03.2010.

Крім того, апелянт зазначає, що на час укладення договорів сервітутів СТОВ «Злагода» не було відомо про своє законне право користування даними земельними ділянками, і СТОВ «Злагода» було укладено договори, які фактично порушують його права, оскільки СТОВ і так мало право користуватися зазначеними ділянками на підставі Державного акту.

Тому наразі виникла ситуація, за якої апелянт позбавлений належного йому права користування зазначеними земельними ділянками.

СТОВ «Злагода» , правонаступником якого є ВСК «Злагода» , несвідомо порушило свої ж законні права, оскільки уклало договори сервітутів на земельні ділянки, які і так були надані у постійне користування.

Апелянт також посилається на те, що позивачем порушено норми процесуального права для звернення до суду, а також пропущено строк, у який би він міг звернутися до суду.

Так, апелянт зазначає, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. При цьому ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури від 18.09.2012, не встановлює і не змінює строку позовної давності, підстав його зупинення або переривання для звернення прокурора з відповідним позовом.

Апелянт стверджує, що всі договори сервітуту були належним чином зареєстровані у Відділі Держкомзему у Полтавському районі ще у 2011 році, про що було відомо як і представникам Полтавської РДА в Полтавській області так і органу, який здійснив відповідну реєстрацію таких договорів. Також зазначає, що всі спірні договору були складені в 3-х примірниках, один з яких повинен знаходиться у Полтавській РДА Полтавської області, другий знаходиться у ВСК Злагода , а третій в органі який здійснив реєстрацію договору, а саме Відділі Держкомзему у Полтавському районі. Реорганізація Державного агентства земельних ресурсів України шляхом перетворення його в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру ні яким чином не спростовують того факту що інформація про наявність договорів про встановлення сервітуту була відкрита та доступна для ознайомлення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 апелянту поновлений пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Учасникам справи встановлено строк до 19.11.2018, протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, які повинні відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Зупинено дію рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2018 у справі № 917/1938/17.

20.11.2018 від прокуратури Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 справу призначено до розгляду на 04.12.2018.

04.12.2018 апелянтом подані уточнення до апеляційної скарги, відповідно до яких апелянт просить скасувати оскаржуване рішення повністю або частково та закрити провадження повністю. Так, апелянт зазначає, що після отримання позовної заяви, апелянтом по справі було долучено до матеріалів справи належні та допустимі докази, які є беззаперечною підставою для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст.231 ГПК України, оскільки ще у листопаді 1995 року Полтавською районною Радою народних депутатів Полтавського району Полтавської області видано Державний акт на право постійного користування землею КСП ім. Леніна у розмірі 317,6 гектарів, до складу яких саме і входять всі земельні ділянки, зазначені в позовній заяві. Тобто, на думку апелянта, фактично така підстава повністю спростовує предмет та підставу позову, а отже і відстоювання інтересів держави прокуратурою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 оголошено про перерву у розгляді справи до 20.12.2018.

14.12.2018 прокуратурою були надані пояснення в обґрунтування своєї позиції у справі.

17.12.2018 апелянтом були подані письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції у справі.

В судове засідання 20.12.2018 представники 2-го відповідача та третьої особи не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання. Будь-яких письмових клопотань відповідач (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.

Враховуючи, що учасники судового процесу були повідомлені належним чином, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Прокуратурою Полтавської області за результатами вивчення законності користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області виявлені порушення інтересів держави при встановленні земельних сервітутів на земельні ділянки Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Злагода» (на даний час Виробничий сільськогосподарський кооператив «Злагода» ) та подальшого користування ними.

Встановлено, що головою Полтавської районної державної адміністрації прийнято розпорядження «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)» від 28.12.2010 № 1287.

У подальшому, Полтавською районною державною адміністрацією із СТОВ «Злагода» укладено договір про встановлення земельного сервітуту (далі-договір) від 12.05.2011.

У відповідності до договору СТОВ «Злагода» надано право обмеженого користування земельною ділянкою (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (сіножаті), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 36,3359 га (землі сільськогосподарського призначення).

Цільове призначення земельної ділянки, на якій установлюється сервітут, не змінюється.

Відповідно до п. 4.2 договору, цей договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації та діє до 31.12.2021.

Плата за встановлення сервітуту вноситься у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 4 116 грн. 13 коп. щорічно.

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис (дата відсутня) за № 532400004000132.

Кадастровий номер земельної ділянки 5324081400:00:039:0001.

Також головою Полтавської районної державної адміністрації із СТОВ «Злагода» з аналогічними умовами, строками, цільовим призначенням земельних ділянок та з аналогічних підстав укладено ряд інших договорів про встановлення земельного сервітуту, а саме:

- договір від 12.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 15,2792 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:024:0088;

- договір від 12.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 9,7737 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:006:0050;

- договір від 12.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 10,5865 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:016:0120.

- договір від 12.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 3,8812 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:031:0049;

- договір від 12.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 0,1283 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:016:0121;

- договір від 12.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 4,2516 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:014:0059.

- договір від 12.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 28,2270 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:013:0027.

- договір від 12.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 7,8049 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:066:0049;

- договір від 12.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 25,6529 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:039:0002;

- договір від 12.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (сіножаті), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 11,4056 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:038:0001;

- договір від 12.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 27,6415 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:006:0048;

- договір від 11.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 14,8908 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:011:0051;

- договір від 11.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 4,1873 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:021:0057;

- договір від 11.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 13,8550 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:032:0020;

- договір від 11.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (господарський двір), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 5,9680 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:021:0058;

- договір від 06.05.2011, згідно якого передано в користування земельну ділянку (земельний сервітут) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пасовища), що знаходиться за межами населених пунктів на території Кіровської сільської ради Полтавського району (землі запасу) площею 18,7957 га (землі сільськогосподарського призначення). Кадастровий номер 5324081400:00:013:0028.

Дослідивши наведені договори, колегія суддів вбачає, що вони не опосередковують правовідносин сервітуту, а носять ознаки строкового платного користування земельними ділянками.

Так, відповідно до ч.1 ст. 401 ЦК України сервітут це право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Колегії суддів очевидно, що укладені між відповідачами договори не є договорами про сервітут, оскільки вони не містять жодної згадки про те, яке право ВСК Злагода задовольняється внаслідок укладання сервітуту.

Між тим, положеннями ст. 404 ЦК України встановлено, що Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Колегією суддів встановлено, що через спірні земельні ділянки не прокладено та не експлуатуються лінії електропередачі, зв'язку і трубопроводів, не забезпечується водопостачання, а можливість проходу та проїзду на сусідні земельні ділянки, які орендуються ВСК «Злагода» , не обмежена будь-яким способом. Тобто підстав для встановлення земельного сервітуту на цих ділянках не вбачається.

Крім того, аналіз змісту договорів показує, що площа ділянок, наданих для забезпечення сервітуту, складає гектари, в той час як для задоволення потреб сервітуту зазвичай достатньо невеликої кількості землі, необхідної для облаштування проїзду чи інженерної мережі.

Більше того, представник ВСК Злагода у судовому засіданні визнав, що відповідач використовує ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва.

Тому колегія суддів, опираючись на наведені вище приписи законодавства і принцип розумності, який опосередковує усе цивільне законодавство, відкидає всі аргументи відповідачів, які ґрунтуються на твердженнях про сервітутний характер відносин і законність укладених договорів сервітуту, і вважає, що укладені правочини є удаваними угодами, які в дійсності є договорами строкового платного користування земельними ділянками.

Згідно приписів ч.2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином, оскільки в дійсності правовідносини сторін є відносинами оренди землі, колегія суддів застосовує до них норми, які регламентують оренду земельних ділянок.

Згідно ст.ст. 122, 124, ч. 1 ст. 123, п. 12 Розділу «Перехідні положення» ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договорів) надання земельних ділянок в оренду, суборенду здійснюється у відповідному порядку, тобто, на підставі рішень органів виконавчої влади, зокрема, районних та обласних державних адміністрацій, за проектами відведення цих ділянок.

Закон передбачає, що набуттю права на оренду земельної ділянки державної власності передує проведення земельних торгів, за результатами яких приймається рішення органом державної влади або місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи укладається договір купівлі-продажу права оренди з наступним укладенням договору оренди земельної ділянки.

Аналіз ст. 135 ЗК України дає можливість дійти висновку, що земельні торги проводяться з метою отримання максимальної економічної вигоди територіальною громадою або державою за земельну ділянку, яка вибуває із власності або передається у користування.

Відповідно до вимог ст. 136 ЗК України стартова (мінімальна) вартість земельної ділянки та розмір орендної плати визначається за результатами виготовлення та затвердження нормативної або експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до вимог Закону України «Про оцінку земель» .

Однак, нормативна або експертна грошова оцінка указаних земельних ділянок не проводилася.

Позивач надав суду докази, що вартість 1 га земельної частки (паю) на території Кіровської сільської ради Полтавського району станом на 01.01.2017 становить 173 265,54 грн.

Опираючись на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що розпорядження голови Полтавської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)» від 28.12.2010 № 1287, не тільки грубо порушує вимоги ст. 134 ЗК України, а й фактично призводить до порушення економічних інтересів держави, у вигляді ненадходження коштів до бюджету.

Обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням, однак, до договорів про встановлення земельного сервітуту не долучено розрахунок орендної плати, не визначено нормативно грошову оцінку землі, що свідчить про значний ступінь незаконності укладених відповідачами правочинів.

Оцінюючи аргументи ВСК Злагода про безпідставність позову з огляду на ту обставину, що відповідач і так є безстроковим користувачем спірних земельних ділянок у зв'язку із статусом правонаступника КСП ім. Леніна та наявністю у останнього права постійного користування землею, колегія суддів зазначає, що відкидає дане заперечення як недоведене.

Так, зі змісту Державного акту на право постійного користування, виданого КСП ім. Леніна, вбачається, що він підтверджує права на певні земельні ділянки загальною площею 317,6 га, які ані за площею, ані за межами на місцевості не співпадають із спірними земельними ділянками (ділянками, наданими в оренду за договорами сервітуту ). Також колегія суддів зазначає, що у разі наявності у відповідача правовстановлюючого документу на землю, у нього відсутні підстави для встановлення земельного сервітуту.

Оцінюючи заперечення відповідача 1 про те що відповідно до ч.2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (зокрема, під господарськими дворами), колегія суддів відкидає його і звертає увагу учасників спору на те, що належних доказів в підтвердження права власності на господарські будівлі на дату прийняття спірного розпорядження та укладення договорів про встановлення земельного сервітуту відповідачем 1 не надано.

Обґрунтовуючи це заперечення, відповідач 1 посилався на витяг із протоколу № 1 загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП ім. Леніна від 19.11.2016 (том 1, а.с. 192-197) про передачу у власність із майна спільного володіння, користування та розпорядження власників майнових паїв колишнього КСП ім. Леніна визначених об'єктів рухомого та нерухомого майна, яке підлягає виділенню в натурі та подальшій передачі новому власнику викуплених паїв ВСК «Злагода» , однак колегія суддів звертає увагу на те, що вищезазначені події відбулися вже після прийняття розпорядження головою Полтавської районної державної адміністрації № 1287 від 28.12.2010 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту)" та укладення договорів про встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки сільськогосподарського призначення між Полтавською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» .

Безпідставним також є також посилання відповідача 1 на те, що відповідно до норм Земельного кодексу України не підлягали продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, оскільки в редакції на дату прийняття спірного розпорядження (28.12.2010 р.) вищезазначені земельні ділянки або права на них відповідно до ч.1 ст. 134 ЗК України підлягали продажу окремими лотами на конкурентних засадах.

Посилання відповідача 1 на те, що Полтавська районна державна адміністрація, як суб'єкт права може самостійно здійснювати захист прав та інтересів, у визначених законодавством межах, враховуючи відсутність порушення будь-яких суспільних інтересів, і прокурор не має підстав та процесуальних повноважень для звернення до суду, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки на даний час розпорядником спірних земельних ділянок є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, у якого відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом даної категорії, і прокурор пред'явив позов в інтересах держави як позивач відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України (в редакції станом на 21.11.2017), зазначивши відповідачем 2 у позові - Полтавську районну державну адміністрацію Полтавської області.

Щодо заперечення відповідача 1 проти об'єднання в позовній заяві самостійних вимог немайнового характеру, а саме: оцінки акту органу владних повноважень на предмет відповідності чинному законодавству та визнання недійсними правочинів (договорів), колегія суддів зазначає, що згідно ст. 21 ГПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Пунктами 1.2.2-1.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Враховуючи те, що даний спір є спором про право, який зводиться до визначення правомірності використання земельних ділянок ВСК «Злагода» , скасування розпорядження Полтавської районної державної адміністрації, як власника землі станом на 28.12.2010, та повернення земельних ділянок, зазначені позовні вимоги прокурора належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Таким чином, викладене приводить колегію суддів к висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення.

Проте відповідачем 1 в ході вирішення спору місцевим господарським судом подана заява про застосування строків позовної давності.

Заперечуючи проти заяви відповідача 1 про застосування позовної давності, прокурор зазначив, що про наявні порушення вимог закону та необхідність їх захисту в судовому порядку прокурору стало відомо у 2017 році за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, установ та організацій, зокрема, інформації наданої відділом Держгеокадастру у Полтавському районі від 06.02.2017, інформації Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.04.2017. Відповідачами не надано до суду належних та допустимих доказів того, що прокурор міг довідатись про порушення прав у 2011 році, а відтак, підстави для застосування судом позовної давності відсутні.

Надаючи правову кваліфікацію цим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Клопотання про застосування строків позовної давності обґрунтоване тим, що початок перебігу позовної давності у спірних відносинах не пов'язується з моментом, коли прокурор зробив висновок про порушення інтересів, адже прокурор не навів жодних доказів та не обґрунтував, що на час укладення спірних договорів у прокуратури не було повноважень здійснювати представництво держави у суді для захисту її інтересів та порушених прав.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, інститут позовної давності передбачає обставини, які є підставами для зупинення та переривання строку давності, вичерпний перелік яких встановлено статтями 263, 264 Цивільного кодексу України.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини колегія суддів застосовує у даній справі як джерело права.

За приписами ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

Як вже зазначалося, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Перебіг позовної давності у справах за позовами, заявленими прокурором в інтересах держави в особі її органів, починається від дня коли про порушене право довідався або міг довідатися саме такий державний орган, а не прокурор, який звернувся з позовом до суду.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 23.12.2014 у справі №3-194гс14, від 23.03.2015 у справі №3-21гс15, від 01.07.2015 у справі №6-178цс15.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що до суду звернувся заступник прокурора Полтавської області в інтересах Держави.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року).

Згідно з положеннями п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції що діяла на час укладання оспорюваного договору оренди землі, до розмежування земель державної та комунальної власності щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених у абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснювали відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Законом України від 06.09.2012 № 5245-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (який набрав чинності 01.01.2013) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01.01.2013 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

ОСОБА_2 не встановлює і не змінює строку позовної давності, підстав його зупинення або переривання для звернення до суду з відповідним позовом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 №294-р питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Таким чином, з 01.01.2013 від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, всі договори сервітуту були належним чином зареєстровані у Відділі Держкомзему у Полтавському районі у 2011 році, про що було відомо як представникам Полтавської РДА в Полтавській області так і органу, який здійснив відповідну реєстрацію таких договорів.

У даній справі прокурор, заперечуючи проти клопотання відповідача 1 про застосування строків позовної давності, посилається на те, що про порушення вимог чинного законодавства при укладенні вказаних договорів позивач дізнався у 2017 році за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, установ та організацій, зокрема, інформації наданої відділом Держгеокадастру у Полтавському районі від 06.02.2017, інформації Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.04.2017. Відповідачем 1 не надано до суду належних та допустимих доказів того, що прокурор міг довідатись про порушення прав у 2011 році, а відтак, підстави для застосування судом позовної давності відсутні.

Однак вищенаведені доводи прокурора не свідчать про зміну строку позовної давності, підстав його зупинення або переривання для звернення до суду з відповідним позовом.

Виходячи із положень законодавства, які були наведені вище, органи, які є попередниками Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у здійсненні повноважень власника на землю, не були позбавлені права звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

При цьому, зміна розпорядника землі не може мати наслідком зміни позовної давності, оскільки повноваження державних органів здійснювати на підставі статті 13 Конституції України від імені Українського народу права власника на землю не припинялися, а передавалися від одного органу до іншого.

Слід також зазначити, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема, шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11.05.2016 зі справи №910/3723/14.

Оскільки за наслідками розгляду даного спору колегією суддів встановлено, що спірні правочини, які укладено 12.05.2011 році між Полтавською районною державною адміністрацією та СТОВ «Злагода» з порушенням вимог земельного законодавства, то саме з цієї дати (12.05.2011) для особи, яка уповноважена здійснювати права власника спірної земельної ділянки (районної державної адміністрації до 01.01.2013 і центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальних органів після цієї дати) розпочався перебіг позовної давності для позовних вимог про визнання цього правочину недійсним.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки даний позов заявлено у листопаді 2017 року і прокурором не наведено поважних причин пропуску позовної давності за заявленими вимогами, то у позові слід відмовити в порядку частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2017 у справі № 922/688/17.

Вищевикладене приводить колегію суддів до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з підстав пропуску строку із зверненням до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» на рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2018 у справі № 917/1938/17 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2018 у справі № 917/1938/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р 35210088006160 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) на користь виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» (реквізити) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 45600,00 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 22.12.2018.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.І. Склярук