Постанова

від 18.09.2018 по справі 635/970/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року

м. Харків

справа № 635/970/17-ц

провадження № 22ц/790/3631/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Асєєвої В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

третя особа - Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області,

особа, яка подає апеляційну скаргу - Керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року в складі судді Полєхіна А.Ю.

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області про визнання незаконними та скасування наказів та визнання права постійного користування, який у подальшому уточнив.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Харківської районної адміністрації від 4 липня 2000 року ОСОБА_1 передано земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Вільхівської сільської ради, площею 49,98 гектарів.

Вказав, що на підставі зазначеного рішення йому видано Державний акт на право постійного користування землею (серія НОМЕР_1), який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 345 від 28 липня 2000 року.

Зазначив, що розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації № 3284 від 28 грудня 2007 року Про надання дозволу на розробку технічної документації на підставі протоколу загальних зборів засновників селянського (фермерського) господарства Залозний В.П. від 23 квітня 2007 року № 1, відповідно до якого члени Фермерського господарства Залозний В.П. вирішили розпаювати землі господарства рівними частинами між собою, та заяв членів даного господарства, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1 та ОСОБА_12, їм надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок.

Вказав, що розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації № 2039 від 03 липня 2008 року Про передачу у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства Залозний В.П. , передано безоплатно у власність вищевказаних громадян земельні ділянки у розмірі 4,5000 га кожна, за рахунок земель категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, які перебувають в постійному користуванні ОСОБА_1, та на підставі вказаного розпорядження Відділом земельних ресурсів у Харківському районі вищезазначеним громадянам видані державні акти на право власності на земельні ділянки.

Зазначив, що у зв'язку з передачею земельних ділянок у власність фізичним особам, членам селянського (фермерського) господарства Залозний В.П. , Відділом земельних ресурсів у Харківському районі у виданий йому Державний акт на право постійного користування землею внесено відповідні зміни щодо кількісної характеристики земель, наданих у постійне користування.

Вказав, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 червня 2015 року по цивільній справі № 635/918/15-ц розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 2039 від 03 липня 2008 року Про передачу у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства Залозний В.П. в частині надання ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у власність земельних ділянок визнано незаконним та скасовано; державні акти на право власності на земельні ділянки визнано недійсними.

Зазначив, що у зв'язку зі скасуванням вказаного розпорядження відновлено становище, яке існувало до його прийняття, тобто відновилось його право постійного користування земельними ділянками.

Вказав, що відповідач, незважаючи на відновлення його права постійного користування вказаними земельними ділянками, без його згоди вчинив дії щодо розпорядження ними, оскільки наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №№1269-СГ, 1279-СГ, 1280-СГ, 1282-СГ, 1283-СГ, 1284-СГ, 1285-СГ, 1287-СГ від 30 січня 2017 року надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Просив визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №№1269-СГ, 1279-СГ, 1280-СГ, 1282-СГ, 1283-СГ, 1284-СГ, 1285-СГ, 1287-СГ від 30 січня 2017 року, визнати за ним право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 27,74 га, в тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, які знаходяться на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №№1269-СГ, 1279-СГ, 1280-СГ, 1282-СГ, 1283-СГ, 1284-СГ, 1285-СГ, 1287-СГ від 30 січня 2017 року, визнано право постійного користування ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 27,74 га, в тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, які знаходяться на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Не погоджуючись з рішенням суду Керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, стягнути з позивача судовий збір.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не врахував, що внаслідок прийняття розпоряджень головою Харківської районної державної адміністрації та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки, які скасовано рішенням суду, не порушено права позивача на земельну ділянку, їх чинність завдала шкоду лише інтересам держави; що розпаювання земель здійснювалось за ініціативою ОСОБА_1, який перебуваючи на посаді голови Фермерського господарства Залозний В.П. , використовуючи власне службове становище, з метою подальшого незаконного розпаювання земель та передачі їх у приватну власність, вніс завідомо неправдиві відомості до статуту фермерського господарства про те, що ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_4 є членами його родини, за що засуджений за вироком суду; що на час розгляду справи ОСОБА_1 реалізовано його право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення; що надання громадянам земельних ділянок в постійне користування, а також визнання права постійного користування на земельні ділянки в судовому порядку на час розгляду справи не передбачено вимогами чинного законодавства; що рішення суду, яким визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації та визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, не містить висновків щодо відновлення права позивача на постійне користування земельною ділянкою; що позивач не має речових прав на спірні земельні ділянки, не надав доказів порушення його прав, а його позовні вимоги, спрямовані на заволодіння землями державної власності, та їх задоволення негативно вплине на інтереси держави та права окремих громадян; що спірні земельні ділянки сформовані всупереч вимогам чинного законодавства та не можуть передаватися у користування будь-яким особам, оскільки землевпорядна документація щодо них розроблена на підставі незаконного акту та не затверджена у встановленому порядку; що межі та цільове призначення земельної ділянки не визначені, що може призвести до нецільового використання спірних земель та знищення родючого шару ґрунту; що судом безпідставно скасовано накази Головного управління Держгеокадастру від 30 січня 2017 року, якими надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, оскільки на час їх прийняття за ОСОБА_1 не було належним чином зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою; що позивачем не надано доказів відведення земельних ділянок у власність громадян України за рахунок земель, що перебувають у його постійному користуванні; що надання згоди ОСОБА_1 щодо їх прийняття не передбачено вимогами чинного законодавства; що висновок суду щодо часткового перетину меж земельних ділянок, які підлягають відведенню згідно зі спірними наказами, із межами земельних ділянок, які на думку позивача перебувають у його користуванні, ґрунтується на припущеннях та спростовується матеріалами справи; що судом не залучено до участі у справі у якості третіх осіб громадян, яким зазначеними наказами відповідача надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, хоча результати розгляду справи впливають на їх права та інтереси.

До суду апеляційної інстанції від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив, в якому зазначено, що управління не згоден з рішенням суду першої інстанції, оскільки надання громадянам земельних ділянок в постійне користування, а також, визнання права постійного користування на земельні ділянки в судовому порядку не передбачено вимогами чинного законодавства; що судовим рішенням, на яке посилається позивач, не відновлювалось його права постійного користування земельною ділянкою площею 27, 74 га. Цим рішенням встановлено незаконне формування та відведення у власність ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 спірних земельних ділянок державної власності за №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3; що позов ОСОБА_1 спрямований на заволодіння землями державної власності площею 27 га вартістю 856 320, 39 грн.; що судом безпідставно визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №№ 1269-СГ, 1279-СГ, 1280-СГ, 1282-СГ, 1283-СГ, 1284-СГ, 1285-СГ, 1287-СГ, згідно яких ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів на території Вільхівській сільської ради Харківського району по 2 га кожному без їх участі у справі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській областінеобхідно задовольнити, рішення суду - скасувати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок видання наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №№ 1269-СГ, 1279-СГ, 1280-СГ, 1282-СГ, 1283-СГ, 1284-СГ, 1285-СГ, 1287-СГ порушено право ОСОБА_1 на постійне користування земельними ділянками НОМЕР_4, НОМЕР_3, у зв'язку з чим він має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цих наказів.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Харківської районної державної адміністрації від 4 липня 2000 року ОСОБА_1 передано земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Вільхівської сільської ради, площею 49,98 гектарів.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування землею серія НОМЕР_1, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 345 від 28 липня 2000 року.

Відповідно до розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 3284 від 28 грудня 2007 року Про надання дозволу на розробку технічної документації на підставі протоколу загальних зборів засновників селянського (фермерського) господарства Залозний В.П. від 23 квітня 2007 року № 1, згідно якого члени Фермерського господарства Залозний В.П. вирішили розпаювати землі господарства рівними частинами між собою, та заяв членів даного господарства, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1 та ОСОБА_12, їм надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок.

Згідно розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 2039 від 03 липня 2008 року Про передачу у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства Залозний В.П. , передано безоплатно у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1 та ОСОБА_12 земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів ВАТ Колос , а саме 4,5000 га кожна, за рахунок земель категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, які перебувають в постійному користуванні ОСОБА_1, розташовані за межами населеного пункту на території Вільхівської сільської ради, для ведення фермерського господарства. Вказано про необхідність вказаним громадянам замовити виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки, а Відділу земельних ресурсів внести зміни до земельно-облікової документації.

Відповідно до вказаного розпорядження Відділом земельних ресурсів у Харківському районі вищезазначеним громадянам видані державні акти на право власності на земельну ділянку, які зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі згідно з вимогами чинного на час виникнення правовідносин законодавства.

На ім'я ОСОБА_11 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, зареєстрований 27 жовтня 2008 року за №010870300389, на земельну ділянку площею 4,5 га, розташовану на території Вільхівської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер НОМЕР_6.

На ім'я ОСОБА_10 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7, зареєстрований 27 жовтня 2008 року за №010870300390, на земельну ділянку площею 4,5 га, розташовану на території Вільхівської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер НОМЕР_8.

На ім'я ОСОБА_9 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9, зареєстрований 27 жовтня 2008 року за №010870300391, на земельну ділянку площею 4,5 га, розташовану на території Вільхівської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер НОМЕР_10.

На ім'я ОСОБА_8 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_11, зареєстрований 27 жовтня 2008 року за №010870300392, на земельну ділянку площею 4,5 га, розташовану на території Вільхівської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер НОМЕР_12.

На ім'я ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_13, зареєстрований 27 жовтня 2008 року за №010870300393, на земельну ділянку площею 4,5 га, розташовану на території Вільхівської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер НОМЕР_14.

На ім'я ОСОБА_7 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_15, зареєстрований 27 жовтня 2008 року за №010870300394, на земельну ділянку площею 4,5 га, розташовану на території Вільхівської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер НОМЕР_16.

Як вбачається з Державного акта на право постійного користування землею серія НОМЕР_1, виданого ОСОБА_1, у зв'язку з передачею земельних ділянок у власність фізичним особам, членам селянського (фермерського) господарства Залозний В.П. , Відділом земельних ресурсів у Харківському районі до нього внесено зміни, а саме: у розділі Кількісна характеристика земель, наданих у постійне користування (гектарів) закреслено 49,98 та зроблено запис 0,74; у розділі Зміни в землекористуванні зроблено запис про зміну площі в розмірі 49,50 га на підставі Розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 2039 від 03 липня 2008 року Про передачу у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства Залозний В.П. .

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 26 березня 2013 року, що набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 364 КК України та частиною 2 статті 366 КК України, за те, що він, обіймаючи посаду голови Фермерського господарства Залозний В.П. , у квітні 2007 року, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, використовуючи власне службове становище, діючи в порушення вимог частини 2 статті 1 Закону України Про фермерське господарство , з метою подальшого незаконного розпаювання земель та передачі їх в приватну власність, достовірно знаючи, що ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_7 не є ріднею та членами його сім'ї, вніс завідомо неправдиві відомості до офіційного документу, а саме - до Статуту Фермерського господарства Залозний В.П. (нова редакція), про те, що вони є членами його родини та родичами, а також прийняв рішення про введення вказаних осіб в члени Фермерського господарства Залозний В.П. .

Відповідно до рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 червня 2015 року по справі № 635/918/15-ц за позовом заступника Харківського міжрайонного прокурора Харківської області, що діє в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Харківської райдержадміністрації, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок, треті особи: Селянське (фермерське) господарство Залозний В.П. , Реєстраційна служба Харківського районного управління юстиції Харківської області, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 серпня 2015 року, позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 3284 від 28 грудня 2007 року Про надання дозволу на розробку технічної документації в частині надання дозволу на розробку технічної документації ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 2039 від 03 липня 2008 року Про передачу у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства Залозний В.П. в частині надання ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у власність земельних ділянок; визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: серії НОМЕР_5, зареєстрований 27 жовтня 2008 року за № НОМЕР_17 на ім'я ОСОБА_11; серії НОМЕР_7, зареєстрований 27 жовтня 2008 року за № НОМЕР_18 на ім'я ОСОБА_10; серії НОМЕР_9, зареєстрований 27 жовтня 2008 за № НОМЕР_19 на ім'я ОСОБА_9; серії НОМЕР_11, зареєстрований 27 жовтня 2008 за № НОМЕР_20 на ім'я ОСОБА_8; серії НОМЕР_13, зареєстрований 27 жовтня 2008 за № НОМЕР_21 на ім'я ОСОБА_4; серії НОМЕР_15, зареєстрований 27 жовтня 2008 за № НОМЕР_22 на ім'я ОСОБА_7; в задоволенні іншої частини позовних вимог щодо витребування із незаконного володіння вказаних громадян земельних ділянок та зобов'язання повернути їх у власність держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області - відмовлено. Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що передані відповідачам у власність земельні ділянки вибули із власності держави в результаті злочинних дій голови селянського (фермерського) господарства Залозний В.П. , вчинених в інтересах відповідачів, які отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, а тому розпорядження голови Харківської районної адміністрації та державні акти на право власності на земельні ділянки, які були передані відповідачам, є незаконними та підлягають скасуванню.

Згідно наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №№1269-СГ, 1279-СГ, 1280-СГ, 1282-СГ, 1283-СГ, 1284-СГ, 1285-СГ, 1287-СГ від 30 січня 2017 року громадянам ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_20 надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельних ділянок складає 2,0000 га за кожним наказом, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Як вбачається з листа Міськрайонного управління Держземагентства у Харківському районі та м. Люботині №859/426-17-0.23,061 від 18 серпня 2017 року відповідно до Національної кадастрової системи на вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3 сформовано Поземельні Книги, перетини з іншими земельними ділянками відсутні.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року).

Правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 13 Конституції України передбачено, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об'єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно частини 3 статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Таким чином, щодо права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про селянське (фермерське) господарство від 20 грудня 1991 року, чинного на час виникнення у позивача права постійного користування земельною ділянкою, громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Згідно статті 13 Закону України Про фермерське господарство від 19 червня 2003 року члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

За змістом частин 1, 2, 5 статті 7 ЗК України від 18 грудня 1990 року, чинного на момент виникнення у позивача права постійного користування землею, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно частини 1 статті 92 ЗК України, що набрав чинності у січні 2002 року, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку.

Зі змісту частини 2 статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

\

Так, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; заклади освіти незалежно від форми власності; співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частини 2 статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно частин 1, 2 та 5 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно частин 3, 4 статті 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно пункту 6 Перехідних Положень ЗК України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) (Справа N 1-17/2005) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18 грудня 1990 року N 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України Про земельну реформу , визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Стаття 393 ЦК України передбачає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до пункта 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року №7 при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 р. № 899-ІV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай); вирішує відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України від 19 червня 2003 р. № 973-ІV "Про фермерське господарство" питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому або, незважаючи на рішення суду, що зобов'язує їх розглянути заяву з цього приводу, не розглядають її за наявності необхідних документів). В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Таким чином, зважаючи на те, що земельні ділянки, які перебувають у користуванні громадян, передаються у власність за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права користування ними в порядку, визначеному законом, можна зробити висновок, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте ОСОБА_1 у 2000 році, припинилось у 2008 році на підставі його власного волевиявлення у зв'язку з прийняттям рішення щодо розпаювання земель між членами фермерського господарства, головою якого він був.

Після скасування рішенням суду розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації щодо передачі у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства Залозний В.П. в частині надання ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у власність земельних ділянок, відновилося становище, яке існувало до його прийняття, а саме зазначені земельні ділянки повернулися у власність держави.

Чинне земельне законодавство не передбачає ані можливості отримання громадянами у постійне користування земельних ділянок, ані автоматичного поновлення такого права після його припинення у разі скасування рішення органу виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність громадян.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо поновлення права позивача на постійне користування земельними ділянками у зв'язку зі скасуванням розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 2039 від 03 липня 2008 року Про передачу у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства Залозний В.П. в частині надання у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та державних актів, виданих на них, та відновленням становища, яке існувало до його прийняття, а також щодо порушення прав позивача внаслідок видачі відповідачем наказів №№1269-СГ, 1279-СГ, 1280-СГ, 1282-СГ, 1283-СГ, 1284-СГ, 1285-СГ, 1287-СГ від 30 січня 2017 року, якими надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, без згоди позивача, та вчинено дії щодо розпорядження земельними ділянками, які знаходяться у його постійному користуванні, не відповідають вимогам закону, оскільки право постійного користування позивача було добровільно ним припинено з метою розпаювання земель між членами фермерського господарства та отримання права власності на земельну ділянку площею 4,5 га.

Таким чином, аналізуючи наведене та враховуючи положення частини 4 статті 367 ЦПК України, статті 263 ЦПК України, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України для скасування судового рішення.

Виходячи з того, що суд першої інстанції не дослідив і не надав належної оцінки доказам, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення та відмовою ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №№1269-СГ, 1279-СГ, 1280-СГ, 1282-СГ, 1283-СГ, 1284-СГ, 1285-СГ, 1287-СГ від 30 січня 2017 року громадянам ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_20 надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, які оскаржуваним рішенням скасовані. Проте, вказані особи не були залучені до участі у розгляді справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційну скаргу Керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задоволено, з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Харківської області підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1920,00 грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області 1920,00 грн. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В.Бурлака

Судді І.О.Бровченко

О.М. Хорошевський

Повний текст постанови складено 20 вересня 2018 року.