Постанова

від 08.07.2020 по справі 635/970/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 635/970/17

провадження № 61-46175св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ус Марини Володимирівни на постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченка І. О., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, про визнання незаконними, скасування наказів та визнання права постійного користування земельною ділянкою.

На обґрунтування позову посилався на такі обставини. Рішенням Харківської районної адміністрації від 04 липня 2000 року ОСОБА_1 передано земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Вільхівської сільської ради, площею 49,98 га. На підставі зазначеного рішення йому видано державний акт на право постійного користування землею (серія ІV-ХР № 000317), який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 28 липня 2000 року за № 345. Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 28 грудня 2007 року № 3284 Про надання дозволу на розробку технічної документації на підставі протоколу загальних зборів засновників селянського (фермерського) господарства Залозний В. П. від 23 квітня 2007 року № 1, відповідно до якого члени фермерського господарства Залозний В. П. (далі - ФГ Залозний В. П. ) вирішили розпаювати землі господарства рівними частинами між собою, та заяв членів цього господарства, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , їм надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою про передачу у власність земельних ділянок. Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 03 липня 2008 року № 2039 Про передачу у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства Залозний В. П. , передано безоплатно у власність вищевказаних громадян земельні ділянки у розмірі 4,5 га кожна за рахунок земель категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_1 та на підставі вказаного розпорядження Відділом земельних ресурсів у Харківському районі зазначеним особам видані державні акти на право власності на земельні ділянки. У зв`язку з передачею земельних ділянок у власність фізичним особам, членам ФГ Залозний В. П. відділом земельних ресурсів у Харківському районі у виданий йому державний акт на право постійного користування землею внесено відповідні зміни щодо кількісної характеристики земель, наданих у постійне користування.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 червня 2015 року у справі № 635/918/15-ц розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 03 липня 2008 року № 2039 Про передачу у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства Залозний В. П. в частині надання ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у власність земельних ділянок визнано незаконним та скасовано, державні акти на право власності на земельні ділянки визнано недійсними. У зв`язку зі скасуванням вказаного розпорядження відновлено становище, яке існувало до його прийняття, тобто відновилось його право постійного користування земельними ділянками. Однак відповідач, незважаючи на відновлення його права постійного користування вказаними земельними ділянками, без його згоди вчинив дії щодо розпорядження ними, оскільки наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30 січня 2017 року № 1269-СГ,

1279-СГ, 1280-СГ, 1282-СГ, 1283-СГ, 1284-СГ, 1285-СГ, 1287-СГ надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області.

У зв`язку з викладеним, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд: визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30 січня 2017 року № 1269-СГ,

1279-СГ, 1280-СГ, 1282-СГ, 1283-СГ, 1284-СГ, 1285-СГ, 1287-СГ; визнати за ним право постійного користування на земельну ділянку, загальною площею 27,74 га, у тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами 6325184000:02:013:0102, 6325184000:02:013:0103, 6325184000:02:013:0104, 6325184000:02:013:0105, 6325184000:02:013:0106, 6325184000:02:013:0107, які знаходяться на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30 січня 2017 року № 1269-СГ, 1279-СГ, 1280-СГ, 1282-СГ, 1283-СГ, 1284-СГ, 1285-СГ, 1287-СГ. Визнано право постійного користування ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 27,74 га, у тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами: 6325184000:02:013:0102, 6325184000:02:013:0103, 6325184000:02:013:0104, 6325184000:02:013:0105, 6325184000:02:013:0106, 6325184000:02:013:0107, які знаходяться на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок видання наказів Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області від 30 січня 2017 року№ 1269-СГ, 1279-СГ, 1280-СГ, 1282-СГ, 1283-СГ, 1284-СГ, 1285-СГ, 1287-СГ порушено право ОСОБА_1 на постійне користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 6325184000:02:013:0102, 6325184000:02:013:0103, 6325184000:02:013:0104, 6325184000:02:013:0105, 6325184000:02:013:0106, 6325184000:02:013:0107, у зв`язку з чим позивач має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цих наказів.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у 2000 році ОСОБА_1 , припинилось у 2008 році на підставі його власного волевиявлення у зв`язку з прийняттям рішення щодо розпаювання земель між членами фермерського господарства, головою якого він був. Тому після скасування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 03 липня 2008 року № 2039 Про передачу у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства Залозний В. П. у частині надання ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у власність земельних ділянок, зазначені земельні ділянки повернулися у власність держави.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ус М. В. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року скасувати, рішення Харківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2018 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно прийнято апеляційну скаргу керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оскільки у прокуратури були відсутні підстави для участі прокурора та прийняття поданої ним апеляційної скарги від імені відповідача. Оскільки позивач мав право постійного користування на підставі державного акта, а рішення про припинення права постійного користування не приймалося, тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 рокусправу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2018 року , тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що всуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що рішенням Харківської районної державної адміністрації від 04 липня 2000 року ОСОБА_1 передано земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Вільхівської сільської ради, площею 49,98 га. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування землею серія ІV-ХР №000317, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 28 липня 2000 року за № 345.

Відповідно до розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 28 грудня 2007 року № 3284 Про надання дозволу на розробку технічної документації на підставі протоколу загальних зборів засновників селянського (фермерського) господарства Залозний В. П. від 23 квітня 2007 року № 1, згідно з яким члени ФГ Залозний В. П. вирішили розпаювати землі господарства рівними частинами між собою, та заяв членів господарства, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , їм надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок.

Згідно з розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 03 липня 2008 року № 2039 Про передачу у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства Залозний В. П. , передано безоплатно у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 та ОСОБА_11 земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів Відкритого акціонерного товариства Колос , а саме 4,5 га кожна, за рахунок земель категорії сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_1 та розташовані за межами населеного пункту на території Вільхівської сільської ради, для ведення фермерського господарства. Вказано про необхідність зазначеним вище громадянам замовити виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки, а відділу земельних ресурсів внести зміни до земельно-облікової документації. Відповідно до вказаного розпорядження відділом земельних ресурсів у Харківському районі вищезазначеним громадянам видані державні акти на право власності на земельні ділянки, площею по 4,5 га, кожному, для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовані на території Вільхівської сільської ради, які зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі згідно з вимогами чинного на час виникнення цих правовідносин законодавства.

Зокрема, видано державні акти з кадастровими номерами на ім`я: ОСОБА_10 , серії ЯЕ № 489252, кадастровий номер 6325184000:02:013:0102; ОСОБА_9 , серії ЯЕ в„– 489251, кадастровий номер 6325184000:02:013:0103; ОСОБА_8 , серії ЯЕ в„– 489250, кадастровий номер 6325184000:02:013:0104; ОСОБА_7 , серії ЯЕ в„– 489249, кадастровий номер 6325184000:02:013:0105; ОСОБА_3 , серії ЯЕ в„– 489248, кадастровий номер 6325184000:02:013:0106; ОСОБА_6 , серії ЯЕ в„– 489247, кадастровий номер 6325184000:02:013:0107.

До державного акта на право постійного користування землею

серія ІV-ХР в„– 000317, виданого ОСОБА_1 , у зв`язку з передачею земельних ділянок у власність фізичним особам, членам ФГ Залозний В. П. , відділом земельних ресурсів у Харківському районі до нього внесено зміни, а саме: у розділі Кількісна характеристика земель, наданих у постійне користування (гектарів) закреслено 49,98 та зроблено запис 0,74; у розділі Зміни в землекористуванні зроблено запис про зміну площі у розмірі 49,50 га на підставі розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 03 липня 2008 року № 2039 Про передачу у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства Залозний В. П. .

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 26 березня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 364 КК України та частиною другою статті 366 КК України, за те, що він, обіймаючи посаду голови ФГ Залозний В. П. , у квітні 2007 року, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, використовуючи власне службове становище, діючи в порушення вимог частини другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство , з метою подальшого незаконного розпаювання земель та передачі їх в приватну власність, достовірно знаючи, що ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 не є ріднею та членами його сім`ї, вніс завідомо неправдиві відомості до офіційного документа, а саме до Статуту ФГ Залозний В. П. (нова редакція), про те, що вони є членами його родини та родичами, а також прийняв рішення про введення вказаних осіб до членів ФГ Залозний В. П. .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 червня 2015 року у справі № 635/918/15-ц за позовом заступника Харківського міжрайонного прокурора Харківської області, що діє в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , треті особи: ФГ Залозний В.П. , Реєстраційна служба Харківського районного управління юстиції Харківської області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Харківської райдержадміністрації, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 серпня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 28 грудня 2007 року № 3284 Про надання дозволу на розробку технічної документації в частині надання дозволу на розробку технічної документації ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 03 липня 2008 року № 2039 Про передачу у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства Залозний В.П. в частині надання ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у власність земельних ділянок. Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЕ № 489252, зареєстрований 27 жовтня 2008 року за № 010870300389 на ім`я ОСОБА_10 ; серії ЯЕ в„– 489251 , зареєстрований 27 жовтня 2008 року за № 010870300390 на ім`я ОСОБА_9 ; серії ЯЕ в„– 489250 , зареєстрований 27 жовтня 2008 року за № 010870300391 на ім`я ОСОБА_8 ; серії ЯЕ в„– 489249 , зареєстрований 27 жовтня 2008 року за № 010870300392 на ім`я ОСОБА_7 ; серії ЯЕ в„– 489248 , зареєстрований 27 жовтня 2008 за № 010870300393 на ім`я ОСОБА_3 ; серії ЯЕ в„– 489247 , зареєстрований 27 жовтня 2008 року за № 010870300394 на ім`я ОСОБА_6 . У задоволенні іншої частини позовних вимог про витребування із незаконного володіння вказаних громадян земельних ділянок та зобов`язання повернути їх у власність держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області - відмовлено. Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що передані відповідачам у власність земельні ділянки вибули із власності держави у результаті злочинних дій голови ФГ Залозний В. П. , вчинених в інтересах відповідачів, які отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, а тому розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації та державні акти на право власності на земельні ділянки, які були передані відповідачам, є незаконними та підлягають скасуванню.

Згідно з наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30 січня 2017 року № 1269-СГ, 1279-СГ, 1280-СГ, 1282-СГ, 1283-СГ,

1284-СГ, 1285-СГ, 1287-СГ громадянам ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 надано дозволи на розроблення проекту землеустрою про відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельних ділянок складає 2 га за кожним наказом, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до листа Міськрайонного управління Держземагентства у Харківському районі та м. Люботині від 18 серпня 2017 року

№ 859/426-17-0.23,061 сформовано поземельні книги відповідно до Національної кадастрової системи на вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами: 6325184000:02:013:0102, 6325184000:02:013:0103, 6325184000:02:013:0104, 6325184000:02:013:0105, 6325184000:02:013:0106, 6325184000:02:013:0107. Перетини з іншими земельними ділянками відсутні (т. 1, а. с. 175).

Щодо представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області керівником Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області

Відповідно до частини четвертої статті 42 ЦПК України у справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18)).

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час подання прокурором апеляційної скарги).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з абзацом третім частини другої статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього кодексу про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.

Обґрунтовуючи право на подання апеляційної скарги в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області посилався на неналежне здійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, незабезпечення участі представника відповідача під час розгляду справи, а також невжиття заходів щодо оскарження рішення в апеляційному порядку. Наведене є підставою для звернення прокурора з апеляційною скаргою в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Встановлено, що прокурор попередньо, до звернення до суду з апеляційною скаргою, повідомив про це відповідних суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням обставин цієї справи, колегія суддів вважає, що прокурор обґрунтував підстави для представництва інтересів держави, зокрема порушення інтересів держави та неналежне здійснення компетентним органом захисту інтересів держави.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19).

Сама по собі наявність уповноваженого органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, не позбавляє прокурора права захищати інтереси держави в суді у випадку неналежного виконання цим органом своїх обов`язків.

Отже, доводи касаційної скарги, що прокурор у спірному випадку був не наділений повноваженнями представляти інтереси Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, є безпідставними.

Щодо розгляду справи по суті позовних вимог

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Метою звернення ОСОБА_1 до суду є повернення у постійне користування спірної земельної ділянки, яку він набув у користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009- XII Про селянське (фермерське) господарство , який був чинним на час виникнення у позивача права постійного користування земельною ділянкою, громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.

Згідно зі статтею 13 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Громадяни України, які до 01 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 га сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 га ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 7 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) від 18 грудня 1990 року (чинного на момент виникнення у позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з частиною першою статті 92 ЗК України (тут і далі - ЗК України 2001 року) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку.

Відповідно до частини другої статті 92 ЗК України 2001 року передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Так, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування ; заклади освіти незалежно від форми власності; співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

За частиною другою статті 95 ЗК України, порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до статті 141 ЗК України у редакції, чинній на час видання розпоряджень голови Харківської районної державної адміністрації: від 28 грудня 2007 року № 3284 Про надання дозволу на розробку технічної документації на підставі протоколу загальних зборів засновників селянського (фермерського) господарства Залозний В. П. від 23 квітня 2007 року № 1, від 03 липня 2008 року № 2039 Про передачу у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства Залозний В. П. , передачі безоплатно у власність вищевказаних громадян земельних ділянок у розмірі по 4,5 га, які перебували у постійному користуванні ОСОБА_1 , підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції встановивши, що розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 03 липня 2008 року № 2039 Про передачу у власність земельних ділянок членам селянського (фермерського) господарства Залозний В. П. в частині надання ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у власність земельних ділянок скасовано, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані земельні ділянки повернулися у власність держави, оскільки право постійного користування позивача було добровільно ним припинено у 2008 році з метою розпаювання земель між членами фермерського господарства та отримання права власності на земельну ділянку площею 4,5 га.

З таким висновком погоджується й Верховний Суд, а тому відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заявник, посилаючись на зміст статті 393 ЦК України, стверджує про право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30 січня 2017 року № 1269-СГ, 1279-СГ, 1280-СГ, 1282-СГ, 1283-СГ,

1284-СГ, 1285-СГ, 1287-СГ .

Такі доводи є необґрунтованими.

Відповідно до статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Проте оскаржуваними наказами Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не розпоряджалося земельною ділянкою позивача, право на користування якою він втратив ще у 2008 році на підставі рішень, які позивач не оскаржував.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, незгоди заявника із висновками суду та переоцінкою доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належать до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. рішення ЄСПЛ Проніна проти України від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ус Марини Володимирівни залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко