Рішення

від 13.09.2018 по справі 906/504/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/504/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №31 від 08.05.2018;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 10.07.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Можарівське"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деколо"

про стягнення 38723,82 грн.

В засіданнях суду 11.07.2018 та 16.08.2018 оголошувались перерви до 16.08.2018 та 13.09.2018 до 12:00 та до 14:00, строк підготовчого провадження було продовжено на 1 місяць.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 38723,82грн, з яких: 35268,00 основного боргу, 762,37грн 3% річних та 2693,45грн інфляційних.

Ухвалою суду від 11.05.2018 судом було відкрито провадження у справі та призначено дату підготовчого засідання.

13.09.2018 від ТОВ "Деколо" надійшло клопотання від 10.09.2018 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, а також заперечення від 11.09.2018.

Представник відповідача у підготовчому засіданні підтримав клопотання про призначення судової експертизи, згідно якої просить призначити у справі почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Житомирському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що, на думку відповідача, позивач на підтвердження здійснення господарської операції подав суду неналежно оформлені докази, оскільки підпис на приймальній квитанції, на товаро-транспортній накладній, протоколі погодження договірної ціни та договорі поставки не належить директору ТОВ "Деколо".

Представник позивача в засіданні суду заперечив щодо задоволення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи, суд дійшов висновку про відсутність необхідності у її проведенні, оскільки всі первинні документи, про які йдеться у клопотанні, засвідчені печаткою ТОВ "Деколо", їх погодження відповідачем вбачається з наданих до справи податкових документів.

За вказаного, клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи судом ухвалено відхилити.

В ході підготовчого засідання, представники сторін, відповідно до ст.183 ГПК України, надали усну згоду про початок розгляду справи №906/504/18 по суті в даному засіданні суду, після закінчення підготовчого засідання.

Враховуючи зазначене, судом було закрито підготовче провадження 13.09.2018 та оголошено судове засідання відкритим.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (а.с.3-7, 39-42).

Представник відповідача щодо позову заперечив у повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні (а.с. 30, 64-66). Надав усні пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2017 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Можарівське" (позивач/товаровиробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деколо" (відповідач/переробник) було укладено договір поставки № 2607/1 (далі- Договір), за умовами якого товаровиробник зобов'язується поставити у встановленій даним Договором кількості асортимент в кількості, а переробник зобов'язується прийняти товар у порядку встановленому даним Договором (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору, під товаром слід розуміти велику рогату худобу, свиней, коней в живій вазі.

Згідно п.6.1. Договору, переробник повинен оплатити відповідну партію відвантаженого йому товаровиробником товару або шляхом здійснення попередньої оплати за товар, або по факту його відправлення товаровиробником.

Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленого товару (або товару, який буде поставлений), шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок товаровиробника вказаний у реквізитах товаровиробника в цьому Договорі, або шляхом внесення готівки в касу переробником товаровиробнику протягом 180 календарних днів з моменту фактичного отримання товару (п.6.2 Договору).

Згідно п. 8.2. Договору, сторони обумовили, що, договір набирає сили з дня його підписання і діє до 31 грудня 2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань. Дія договору продовжується ще на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 10 днів до закінчення договору.

Як вказує позивач, 15.05.2017 відповідачем було прийнято від позивача товар велику рогату худобу (ВРХ) на загальну суму 72511,00грн, згідно приймальної квитанції №00064 від 26.07.2017, товаротранспортної накладної від 26.07.2017 та протоколу погодження закупівель ціни на ВРХ від 26.07.2017.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті товару згідно договору № 2607/1 від 26.07.2017 у повному обсязі не виконав, розрахувавшись на суму 37243,00 грн. В результаті вказаного у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 35268,00 грн.

Позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка залишилась без відповіді та задоволення (а.с.17-18).

Не проведення відповідачем у повному обсязі розрахунків за отриманий товар стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Крім суми основного боргу у розмірі 35268,00 грн, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 762,37грн 3% річних та 2693,45 грн інфляційних за період з 22.09.2017 по 11.06.2018

В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на ст.ст. 193, 222 ГК України, ст.ст. 230, 509, 525-527, 530, 546, 610, 611, 625, 626, 629 ЦК України.

Відповідач, у відзиві на позов (а.с.30) та у запереченні на відповідь на відзив (а.с. 64-66), щодо позову заперечує. Вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними. Зокрема, відповідач повністю заперечує отримання від позивача товару на загальну суму 72511,00 грн. Вказує, що документи, на які зсилається позивач, як на доказ отримання відповідачем товару, є недостовірними, оскільки директор ТОВ "Деколо" їх не підписував, будь-яких дій по Договору поставки № 2607/1 від 26.07.2017 не вчинялось; первинні документи, на які зсилається позивач було підписано не уповноваженою особою, а надана позивачем приймальна квитанція оформлена з порушенням вимог ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому не може бути належним доказом у справі. Вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Позивач, згідно відповіді на відзив (а.с. 39-42), із аргументами відповідача не погоджується. Вказує, що договір між сторонами було підписано та скріплено печатками підприємств, також відповідачем здійснено часткову оплату, що свідчить про схвалення правочину. Звертає увагу на те, що відповідач у своєму відзиві заперечує щодо вчинення дій по договору поставки та підписання приймальних документів саме директором підприємства, а не юридичною особою вцілому. Крім того, зазначає, що здійснення вказаної господарської операції у податковому обліку відповідача підтверджується наявною в матеріалах справи податковою накладною.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 2607/1 від 26.07.2017.

Відповідно до ч.1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивач, на виконання п. 1.1. Договору, передав відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 72511,00 грн.

Зокрема, отримання товару підтверджується приймальною квитанцією № 00064 від 26.07.2017 (а.с. 12), товаро-транспортною накладною від 26.07.2018 (а.с. 13) та протоколом погодження закупівельної ціни на велику рогату худобу від 16.07.2018 (а.с. 14), на яких є відтиски печатки ТОВ "Деколо".

Відповідно до ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наданими до справи документами також підтверджується факт схвалення вищевказаного правочину. Так, згідно виписок по рахунку позивача від 21.09.2017 та від 07.09.2017 (а.с. 15-16), відповідач частково здійснив проплату за вказаний товар у сумі 37243,00 грн., що свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій по Договору. Заперечень з приводу здійснених відповідачем проплат, а також доказів непроведення відповідачем вказаних розрахункових операцій представник відповідача не надав.

Крім того, згідно усних пояснень представника позивача, інших договірних відносин, крім тих, що грунтуються на Договорі поставки № 2607/1 від 26.07.2017, між сторонами в період дії Договору не існувало, що також не заперечив та не спростував представник відповідача.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, до яких віднесено, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд погоджується з позицією позивача, що в даному випадку, печатка також відноситься до інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Доказів втрати печатки відповідачем до справи не надано.

Крім того, належними доказами схвалення правочину та підтвердження суми заборгованості за Договором, в сукупності з іншими документами, є податкова накладна №6/2 від 26.07.2017 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 6/2 від 26.07.2017 (а.с.49-53).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України N1379 від 01.11.2011 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), є звітними розрахунковими податковими документами.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.8 наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014 №957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 за №1235/26012 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу отримувача (покупця) цих товарів/послуг. У разі відмови постачальника (продавця) товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувач (покупець) таких товарів/послуг має право в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника (продавця).

Так, позивачем до матеріалів справи надано, належним чином завірену органами ДФС, податкову накладну №6/2 від 26.07.2017 та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 6/2 від 26.07.2017, поданих позивачем в електронному вигляді до центрального рівня Державної податкової служби України 07.08.2017 та 15.08.2017, із зазначенням про прийняття.

Вказане свідчить про те, що суми, дати і номенклатура товару в податкових документах повністю співпадає з тими ж відомостями у видаткових документах, що свідчить про обґрунтованість тверджень позивача в цій частині.

Наведене є беззаперечним доказом отримання відповідачем послуг за Договором, а здійснення часткових проплат, свідчить про визнання наявності боргу перед позивачем.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів визнання договору поставки № 2607/1 від 26.07.2017 недійсним.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, на дату вирішення спору правочин є дійсним, схваленим конклюдентними діями відповідача та є підставою для виконання відповідачем відповідних зобовязань.

За встановлених обставин, спростовуються також і інші наведені відповідачем заперечення щодо невизнання своїх зобов'язань за Договором.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 35268,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд встановив, що позивач не вірно визначив період їх нарахування, оскільки не врахував п. 6.2 Договору, згідно якого оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленого товару, зокрема, шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок товаровиробника вказаний у реквізитах товаровиробника в цьому Договорі протягом 180 календарних днів з моменту фактичного отримання товару.

За вказаного, вимога про стягнення 3% річних та інфляційних є обгрунтованою за період з 23.01.2018 по 11.06.2018 на суму 405,82 грн та 996,67грн, відповідно. У стягненні 356,55 грн 3% річних та 1696,78грн інфляційних, нарахованих за період з 22.09.2017 по 11.06.2018 слід відмовити, за безпідставністю їх нарахування.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаного, позивач належними та допустимими доказами довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення 36670,49грн, з яких: 35268,00грн основного боргу, 405,82грн 3% річних та 996,67грн інфляційних. У стягненні 356,55 грн 3% річних та 1696,78грн інфляційних суд відмовляє.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деколо" (12001, Житомирська обл., Пулинський р-н., смт. Пулини, вул. Шевченка, буд. 133, ід. код 40539315) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Можарівське" (11130, Житомирська обл., Овруцький р-н., с. Можари, ід. код 03744103):

- 35268,00 грн основного боргу;

- 405,82 грн 3% річних;

- 996,67 грн інфляційних;

- 1668,57 грн судового збору.

3. У стягненні 356,55 грн 3% річних та 1696,78 грн інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.09.18

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - позивачу - 11130, Житомирська обл., Овруцький р-н., с.Можари - (рек. з пов.);

3 - відповідачу - 12001, Житомирська обл., Пулинський р-н., смт. Пулини, ул. Шевченка, буд.133 - (рек. з пов).