Ухвала

від 25.09.2018 по справі 482/1156/18

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.09.2018

Справа № 482/1156/18

Номер провадження 2/482/470/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 року м.Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Баранкевич В.О.,

секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нова Одеса заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи Новошмідтівська сільська рада Новоодеського району Миколаївської області, відділ у Новоодеському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Новоодеська державна нотаріальна контора, Новоодеська РДА Миколаївської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки , державного акту на право власності на земельну ділянку, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом і просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 7,26 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новошмідтівської сільської ради, укладений 05.07.2001 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1008 та посвідченого державним нотаріусом Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_8 з моменту його укладення;

- визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯЛ № 641311 від 07.07.2011 року на право власності на земельну ділянку площею 7,2573 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новошмідтівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, виданого на ім'я ОСОБА_3 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 482480001000721.

- усі судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_5 стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача.

24 вересня 2018 року в судовому засіданні представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій представник просить заборонити відповідачу ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 7,2573 га кадастровий номер 4824884400:03:004:0004 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новошмідтівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області до моменту вирішення справи по суті та вступу в законну силу рішення по даній справі.

Посилається в заяві на те, що враховуючи характер заявлених нею позовних вимог та оскільки існує ймовірність припущення, що спірна земельна ділянка, яка є у ОСОБА_3 на момент виконання рішення суду може бути передана у володіння та користування іншим фізичним та/або юридичним особам, що значно ускладнить або зробить взагалі неможливим виконання рішення суду та позбавить у майбутньому законного її власника у вільній реалізації права власності.

На підставі викладеного просить заяву задовольнити.

Дослідивши заявлене клопотання та матеріали позовної заяви, суд не знаходить підстав для його задоволення та забезпечення позову в приведеній позивачкою формі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Так, предметом спору є законність укладеного відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_7 договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

З точки зору закону при вирішенні питання забезпечення позову судом мають братися до уваги не лише інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заявлений позивачем позов має немайновий характер, предметом спору сторін є земельна ділянка, яка була предметом відчуження та знаходиться на даний час у власності відповідача.

Остання, як власник, законом, а саме статтями 316 , 317 ЦК України має право розпоряджатися своєю власністю незалежно від волі інших осіб.

З точки зору ч.ч.6, 7 ст.319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Представником позивача не надано до суду жодного підтвердження, що відповідач ОСОБА_3 має намір передавати спірну земельну ділянку в оренду іншим особам.

Керуючись ст.ст. 149 , 150 , 153 ЦПК України , суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О.Баранкевич