Постанова

від 20.09.2018 по справі 925/1579/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/1579/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018 (суддя Дорошенко М.В.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 (головуючий суддя: Разіна Т.І., судді: Яковлєв М.Л., Чорна Л.В.)

за позовом Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

до Фермерського господарства "Нива",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Смілянська районна державна адміністрація,

про розірвання договору та повернення земельної ділянки,

За участю представників:

позивача - Весеньова Є.В. - представник

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

прокуратури - Савицька О.В. - прокурор відділу

ВСТАНОВИВ:

08.12.2017 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Фермерського господарства "Нива" про:

- дострокове розірвання договору оренди землі від 29.12.2012, укладеного між Смілянською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Нива";

- зобов'язання Фермерського господарства "Нива" повернути земельну ділянку площею 12,7001 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Носачівської міської ради Смілянського району Черкаської області, у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2016, 2017 роках відповідач в порушення договору оренди землі від 29.12.2012 та вимог Земельного кодексу України використовував надану йому в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 12,7001 га не за її видом цільового призначення як пасовища, а як ріллю для вирощування зернової сільськогосподарської культури.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що прокурором та позивачем не було надано доказів, які б свідчили, що орендар використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням.

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.07.2018 стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Фермерського господарства "Нива" 2000 (дві тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

19.07.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Заступник прокурора Черкаської області звернувся до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 925/1579/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2018 року у справі №925/1579/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

02.08.2018 суд постановив ухвалу про поновлення строку Заступнику прокурора Черкаської області для подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 925/1579/17, відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою та призначення її до розгляду на 20.09.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до Касаційного господарського суду до 22.08.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Заступник прокурора Черкаської області (скаржник, прокурор) зазначає, що судові рішення винесені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Прокурор вказує, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, та визначені Додатком 4 (Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь) до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012.

На думку скаржника, матеріали справи свідчать про те, що орендована ФГ "Нива" земельна ділянка сільськогосподарського призначення з видом використання як пасовища, протягом 2016-2017 років фактично засівалась зерновими культурами і ці обставини в ході судового розгляду справи не оспорювались та підтверджені відповідачем. Тим самим, своїми діями орендар самостійно змінив вид цільового використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення, в той час, коли відповідно до ст. 20 ЗК України питання про визначення виду використання земельної ділянки належать до компетенції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Прокурор вважає, що обставини використання відповідачем земельної ділянки саме для вирощування сільськогосподарських зернових культур, а не для випасання худоби, крім наданих сторонами пояснень у судовому засіданні, доводяться також актом обстеження земельної ділянки від 11.05.2017, актом перевірки, протоколом про адміністративне правопорушення, приписом, постановою про накладення адміністративного стягнення від 30.10.2017.

Скаржник вказує, що ГОСТ 26640-85, затверджений постановою Державного комітету СРСР по стандартам №3453 від 28.10.1985, на який посилається суд в своєму рішенні, не застосовується на території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1066 від 23.11.2016.

На думку Заступника прокурора Черкаської області, вірно застосовуючи до спірних правовідносин Класифікацію видів цільового призначення земель, затверджену наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548, суди попередніх інстанцій помилково не звернули увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 затверджено Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, за змістом якого пасовища - це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби, рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки. Водночас рілля - це сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари та парники, оранжереї та теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Таким чином, вказана норма пов'язує можливість розорення сіножатей та пасовищ з метою їх докорінного поліпшення, але з умовою використання їх під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби. За обставинами справи на розораній земельній ділянці встановлено засівання відповідачем зернових сільськогосподарських культур, що має системний характер впродовж 2016-2017 років.

Прокурор вважає, що сукупність наявних у справі доказів свідчить про самовільну зміну відповідачем виду використання спірної земельної ділянки із пасовища на ріллю та використання, супереч вимогам чинного законодавства та договору, орендованої земельної ділянки під посів сільськогосподарських культур, а не як пасовище, яким судами першої та апеляційної інстанції не надано належної оцінки.

Скаржник вказує, що матеріали справи не містять доказів, що систематичне вирощування на пасовищі сільськогосподарських культур, таких як пшениця, є докорінним поліпшенням кормових угідь.

Крім того, скаржник зазначає, що відповідно до пунктів 5, 9, 10 договору відповідач вносить орендну плату за земельну ділянку площею 12,7001 га кадастровий номер НОМЕР_1 (пасовища) у розмірі 4,5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка на момент укладання договору становить 28377,58 грн., тобто 2234 грн. за 1 га пасовища. Однак, відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України, середня вартість 1 га ріллі по Черкаській області станом на 01.01.2012 становить 26562 грн., а станом на 01.01.2018 - 33930,75 грн., тобто у разі законної зміни виду цільового використання земельної ділянки із пасовища на ріллю, розмір сплачуваної орендної плати мав би становити на 2018 рік 19391 грн.

З урахуванням викладеного, у касаційній скарзі Заступник прокурора Черкаської області просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018 у справі №925/1579/17 і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Позивач надав письмові пояснення, в яких підтримує касаційну скаргу.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу, оскільки рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018 у справі №925/1579/17 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 є законними та обґрунтованими. При цьому, відповідач вважає, що прокурором не доведено підстав для представництва, передбачених ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор надав відповідь на відзив відповідача, у якому вважає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів на підтвердження нецільового використання відповідачем земельної ділянки, а представництво інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області здійснено не у зв'язку з тим, що в останнього відсутні певні повноваження чи можливість, а у зв'язку з тим, що управлінням не здійснювався самостійно захист порушених прав у судовому порядку.

У судове засідання 20.09.2018 з'явилися прокурор та представник позивача, які підтримали касаційну скаргу.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, хоча вказані учасники справи про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника позивача, які з'явилися в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.07.2012 року голова Смілянської районної державної адміністрації видав розпорядження №267/01-02-1 "Про надання земельних ділянок в оренду ФГ "Нива".

Зокрема, вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 15,0547 га, з них: 2,3546 га ріллі та 12,7001 га пасовищ з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в адміністративних межах Носачівської сільської ради для ведення Фермерського господарства і надати ці земельні ділянки в оренду Фермерському господарству "Нива".

29.12.2012 року Смілянська районна державна адміністрація, як орендодавець, і Фермерське господарство "Нива", як орендар, на підставі розпорядження голови Смілянської районної державної адміністрації від 23.07.2012 № 267/01-02-1 уклали між собою договір оренди землі (надалі - договір від 29.12.2012).

Відповідно до п. 1. договору від 29.12.2012 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя, які знаходяться в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

У п. 2 договору від 29.12.2012 сторони визначили, що в оренду передаються земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 загальною площею 15,0547 га, у тому числі: 12,7001 га пасовища та 2,3546 га рілля.

Згідно з п. 8 договору від 29.12.2012 останній укладено на 15 років.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства ( п. 14. договору від 29.12.2012).

Відповідно до п. 15 договору від 29.12.2012 цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарські угіддя, у тому числі: пасовища та рілля.

У п. 16 договору від 29.12.2012 його сторони визначили, що умовами збереження стану об'єкта оренди є застосування заходів з підвищення родючості ґрунтів та їх захисту від ерозії, дотримання вимог протиерозійної організації території та екологічних норм.

Серед передбачених п. 32 договору від 29.12.2012 обов'язків орендаря є обов'язки щодо дотримання заходів з підвищення родючості ґрунтів та їх захисту від ерозії; дотримання вимог протиерозійної організації території та екологічних норм.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2013 на підставі договору від 29.12.2012 державний реєстратор Смілянського міськрайонного управління юстиції Стригун Л.М. зареєструвала за фермерським господарством "Нива" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди строком на 15 років на земельну ділянку площею 12,7001 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що підтверджується інформаційною довідкою із вказаного реєстру від 06.12.2017 № 106493756.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що 01.01.2013 повноваження щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" перейшли від районних державних адміністрацій до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, яким на той час було Державне агентство земельних ресурсів України, та до його територіальних органів.

Суд апеляційної інстанції перевірив, що 25.04.2015 року була проведена державна реєстрація Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Наказом Держгеокадастру України від 26.05.2015 № 84 "Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області" погоджена можливість забезпечення здійснення покладених на Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області функцій і повноважень Головного управління Держземагенства у Черкаській області, що припиняється.

Отже, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що з 26.05.2015 внаслідок реорганізації Головного управління Держземагенства у Черкаській області його повноваження перейшли до правонаступника - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області і саме останнє (відповідач) з 26.05.2015 є фактичним орендодавцем вказаних у договорі від 29.12.2012 земельних ділянок.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.05.2017 державний інспектор у сфері державного контролю за використанням і охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Лавріненко О.М. (надалі - державний інспектор Лавріненко О.М.) за участю спеціаліста землевпорядника Носачівської сільської ради ОСОБА_8 та у присутності голови фермерського господарства "Нива" ОСОБА_9 провів обстеження орендованої цим господарством за договором від 29.12.2012 земельної ділянки площею 12,7001 з кадастровим номером НОМЕР_1 і встановив при цьому, що на цій земельній ділянці росте сільськогосподарська зернова культура і є залишки сільськогосподарської зернової культури з попереднього року, про що був складений відповідний акт обстеження земельної ділянки від 11.05.2017.

В процесі розгляду справи встановлено, що 30.10.2017 державний інспектор Лавріненко О.М. у м. Черкасах, без виїзду на земельну ділянку, що він підтвердив у судовому засіданні як свідок, у присутності голови фермерського господарства "Нива" ОСОБА_9 склав акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки, у якому вказав, що в результаті перевірки виявлено порушення земельного законодавства, що полягає у відхиленні від затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, а саме земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 12,7001 з кадастровим номером НОМЕР_1в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району за межами населеного пункту, що надана фермерському господарству "Нива" для сінокосіння, використовується для вирощування зернової сільськогосподарської культури.

30.10.2017 державний інспектор Лавріненко О.М. видав голові фермерського господарства "Нива" ОСОБА_9 припис на усунення в 30-ти денний строк вказаних в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки від 30.10.2017 порушень земельного законодавства.

30.10.2017 року державний інспектор Лавріненко О.М. склав протокол про адміністративне правопорушення, у якому вказав, що 30.10.2017 виявлено порушення земельного законодавства, що полягає у відхиленні від затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, а саме земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 12,7001 з кадастровим номером НОМЕР_1 в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району за межами населеного пункту, що надана фермерському господарству "Нива" для сінокосіння, використовується для вирощування зернової сільськогосподарської культури, що є порушенням Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про землеустрій" та ст. 25 Закону України "Про охорону земель", за яке ст. 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. "і" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

Також, 30.10.2017 року державний інспектор Лавріненко О.М. прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення, якою за вказане у протоколі про адміністративне правопорушення від 30.10.2017 правопорушення наклав на голову фермерського господарства "Нива" ОСОБА_9 передбачене ст. 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

В свою чергу, фермерське господарство "Нива" платіжним дорученням від 31.10.2017 № 77073637 сплатило застосований постановою про накладення адміністративного стягнення від 30.10.2017 штраф.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення певного виду використання забороняється використовувати як землі іншого виду використання.

Прокурор і позивач в підтвердження зміни відповідачем визначеного договором від 29.12.2012 і технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) такого виду використання орендованої ним земельної ділянки сільськогосподарського призначення як пасовища на ріллю для вирощування зернової сільськогосподарської культури вказали, як на докази, на вказаний вище акт обстеження цієї земельної ділянки державним інспектором Лавріненком О.М. від 11.05.2017 та на оформлені ним 30.10.2017 акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом-земельної ділянки, припис, протокол про адміністративне правопорушення постанову про накладення адміністративного стягнення.

Дослідивши обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурором та позивачем не було надано суду доказів, які б свідчили, що орендар використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось вище, 11.05.2017 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням і охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Лавріненко О.М. було складено акт обстеження земельної ділянки.

Однак, акт обстеження земельної ділянки від 11.05.2017 не містить таких даних як систематичне розорювання спірної земельної ділянки, вирощування на ній сільськогосподарських культур задля збирання урожаю, а не для випасання худоби, фактичне збирання урожаю зі спірної земельної ділянки, які б (дані) означали про використання відповідачем спірної земельної ділянки як ріллі.

Місцевим господарським судом встановлено, що оформленні інспектором Лавріненком О.М. 30.10.2017 акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом-земельної ділянки, припис, протокол про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення були оформлені без проведення фактичної перевірки спірної земельної ділянки.

Відтак, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що оформлені інспектором Лавріненком О.М. 30.10.2017 акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом-земельної ділянки, припис, протокол про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення не можуть бути належними доказами використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням. Крім того, враховуючи те, що вказані вище документи були оформлені без проведення фактичної перевірки спірної земельної ділянки, а тому на підставі них не можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував те, що підписання цих документів головою фермерського господарства "Нива" і сплата останнім штрафу не означає про визнання відповідачем вказаних у цих документах даних.

Згідно касаційної скарги прокурора останнім не заперечується можливість розорення сіножатей та пасовищ з метою їх докорінного поліпшення, але з умовою використання їх під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби.

Відповідно до оспорюваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції про відмову у позові прокурору підставою їх прийняття стали такі висновки судів.

І. Оформлені без проведення фактичної перевірки спірної земельної ділянки інспектором Лавріненком О.М. 30.10.2017 акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом-земельної ділянки, припис, протокол про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення не можуть бути належними доказами використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням. Крім того, враховуючи те, що вказані вище документи були оформлені без проведення фактичної перевірки спірної земельної ділянки, а тому на підставі них не можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування.

ІІ. Акт обстеження земельної ділянки від 11.05.2017 не містить таких даних як систематичне розорювання спірної земельної ділянки, вирощування на ній сільськогосподарських культур задля збирання урожаю, а не для випасання худоби, фактичне збирання урожаю зі спірної земельної ділянки, які б (дані) означали про використання відповідачем спірної земельної ділянки як ріллі.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів , наведених прокурором та позивачем, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених прокурором в основу позову та касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 925/1579/17 - без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на Прокуратуру Черкаської області витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 925/1579/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 925/1579/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський