Рішення

від 24.09.2018 по справі 1940/1319/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1319/18

24 вересня 2018 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб'юка П.М.

за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_1Г.) із позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - відповідач, Тернопільське ОУПФУ Тернопільської області), в якому просив:

визнати відмову Тернопільського ОУПФУ Тернопільської області про перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком неправомірною та зобов'язати Тернопільське ОУПФУ Тернопільської області перерахувати позивачу пенсію за віком, врахувавши стаж роботи з 12.06.1992 по 15.07.1993 в ПМП "Гефест" та з 16.07.1993 по 03.08.1998 в ПМП "Петрос".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем відмовлено позивачу в перерахунку пенсії, а саме, відповідачем не зараховано до трудового стажу періоди роботи з 12.06.1992 по 15.07.1993 в ПМП Гефест , а також з 16.07.1993 по 03.08.1998 в ПМП Петрос .

Позивач зазначає, що разом із періодами, що не враховує відповідач, загальний трудовий стаж має становити 33 роки 9 місяців 3 дні.

Вважає, що відмова відповідача у перерахунку пенсії порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 17.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

На адресу суду 31.07.2018 від Тернопільського ОУПФУ Тернопільської області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач зазначив, що позивач отримує пенсію за віком з 07.07.2010. У жовтні 2017 року у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-УІІІ проведено перерахунки пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За матеріалами пенсійної справи позивача його страховий стаж складає 28 років 8 місяців 16 днів. Розмір його пенсії після перерахунку з 1 жовтня 2017 року становить 1490,22 грн. Пенсія призначена та перерахована відповідно до вимог чинного законодавства.

Одночасно повідомив, що період роботи з 12.06.1992 по 15.07.1993 в ПМП "Гефест" не враховано до стажу роботи, оскільки в записах трудової книжки відсутні накази про прийняття та звільнення з роботи, а період роботи з 16.07.1993 по 03.08.1998 в ПМП "Петрос" не враховано до стажу роботи, оскільки запис в трудовій книжці виправлений.

Судом в підготовчому провадженні залучено та допитано в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, який працював в ПМП "Петрос" в період з 02.09.1995 по 30.09.1998 на посаді збиральника свинцевих акумуляторних батарей, та ОСОБА_6, що працював в ПМП "Петрос" в період з 12.02.1993 по 01.04.1998 ливарником виробів із свинцевих сплавів (копії трудових книжок, аркуші справи 49, 53).

Показами свідків підтверджено той факт, що ОСОБА_1 дійсно працював з 16.07.1993 по 03.08.1998 в ПМП "Петрос" на посаді заступника директора по виробництву.

Щодо ПМП "Гефест" свідки також вказали, що за період роботи їх на даному підприємстві позивач займав посаду заступника директора.

Ухвалою суду від 24.09.2018, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та ухвалено перейти до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на мотиви, викладені у відзиві на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено із записів у трудовій книжці позивача (аркуші справи 13-14), що ОСОБА_1:

12.06.1992 прийнятий на посаду заступника директора ПМП "Гефест" на половину ставки;

15.07.1993 звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпПУ;

Однак, номера наказів по ПМП "Гефест" в трудовій книжці не вказані. Будь-які відомості щодо нарахування заробітної плати чи інші матеріали (документи) по даному підприємству відсутні.

16.07.1993 прийнятий на посаду заступника директора по виробництву ПМП "Петрос";

03.08.1998 звільнений за скороченням штату згідно п.1 ст. 40 КЗпПУ;

01.09.2006 прийнятий на роботу в ТОВ "Мережа" охоронцем;

07.07.2010 звільнений за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію.

ОСОБА_1 (дата народження - 06.07.1950) є пенсіонером, перебуває на обліку в Тернопільському ОУПФУ Тернопільської області (пенсійне посвідчення серії ААЕ №779412, видане 29.10.2010, аркуш справи - 12) та отримує пенсію за віком.

З матеріалів справи слідує, що позивачеві призначена пенсія за віком з 07.07.2010 у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на 30.09.2017 пенсійна виплата позивача становила 1464,88 грн.

ОСОБА_1 14.12.2017 звернувся до Тернопільського ОУПФУ Тернопільської області щодо надання інформації про розмір пенсії та зарахований трудовий стаж. (аркуш справи 31)

Як випливає з змісту листа від 28.12.2017 №488/А-11 (аркуш справи 15) у жовтні 2017 року у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-УІІІ проведено перерахунки пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Розмір пенсії позивача після перерахунку з 1 жовтня 2017 року склав 1490,22 грн. Відповідачем за матеріалами пенсійної справи позивача страховий стаж обчислено 28 років 8 місяців 16 днів, при цьому періоди роботи позивача з 12.06.1992 по 15.07.1993 в ПМП "Гефест" з 16.07.1993 по 03.08.1998 в ПМП "Петрос" не враховано до стажу роботи під час призначення йому пенсії.

Не погодившись із таким перерахунком, вважаючи дії суб'єкта владних повноважень протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

За приписами статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Згідно з статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз норм чинного законодавства, дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Судом встановлено, що стаж роботи позивача в ПМП Петрос в період з 16.07.1993 по 03.08.1998 підтверджується записами в трудовій книжці позивача, які здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58.

Крім того, факт роботи позивача в ПМП Петрос в спірний період підтверджується наступними документами: довідкою №41 від 14.09.1998, виданою позивачу ПМП Петрос в тім, що він дійсно працював в приватному малому підприємстві Петрос на посаді зам. директора по питанню виробництва та про розмір сум заробітної плати, наказом ПМП Петрос №5 від 28.05.1998 про скорочення посади зам. директора по виробництву, листом №15 від 4.05.1998, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків №72 від 24.01.2018.

Разом з тим, судом залучено та допитано в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, який працював в ПМП "Петрос" в період з 02.09.1995 по 30.09.1998 на посаді збиральника свинцевих акумуляторних батарей, та ОСОБА_6, що працював в ПМП "Петрос" в період з 12.02.1993 по 01.04.1998 ливарником виробів із свинцевих сплавів (копії трудових книжок, аркуші справи 49, 53).

Показами свідків підтверджено той факт, що ОСОБА_1 дійсно працював з 16.07.1993 по 03.08.1998 в ПМП "Петрос" на посаді заступника директора по виробництву.

Відповідно до п.18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що Тернопільським ОУПФУ в Тернопільській області протиправно відмовлено позивачу в перерахуванні пенсії за віком в частині не зарахування періоду роботи позивача з 16.07.1993 по 03.08.1998 в ПМП "Петрос".

Щодо спірного періоду з 12.06.1992 по 15.07.1993 трудової діяльності позивача в ПМП "Гефест" суд зазначає, що в записах трудової книжки не зазначені накази про прийняття та звільнення з роботи. Крім цього, будь-які відомості щодо нарахування заробітної плати чи інші матеріали (документи) по даному підприємству відсутні.

Трудова діяльності позивача в ПМП "Гефест" підтверджується лише показами свідків.

Однак, суд звертає увагу на те, що на час призначення пенсії у заяві від 11.08.2010 про призначення пенсії позивач добровільно погодився призначити йому пенсію без врахування стажу роботи в ПМП Гефест з 12.06.1992 по 15.07.1993. А тому, в діях відповідача щодо не зарахування позивачу трудового стажу на вказаному підприємстві під час призначення пенсії відсутні ознаки протиправності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є такими, що належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, і.к. НОМЕР_1) до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Руська, 17, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 40377598) про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 16.07.2993 по 03.08.1998 в Приватному малому підприємстві "Петрос"

Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до трудового стажу періоду роботи з 16.07.2993 по 03.08.1998 в Приватному малому підприємстві "Петрос" (код ЄДРПОУ 14036496).

В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до трудового стажу періоду роботи з 12.06.1992 по 15.07.1993 в Приватному малому підприємстві "Гефест" відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.