Постанова

від 06.02.2019 по справі 1940/1319/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/2561/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року у справі № 1940/1319/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -

суддя в 1-й інстанції - Баб'юк П.М.,

час ухвалення рішення - 24.09.2018 року, 12:15 год,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 26.09.2018 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просив визнати неправомірною відмову щодо проведення йому перерахунку пенсії за віком неправомірною та зобов'язати перерахувати йому пенсію за віком, врахувавши стаж роботи з 12 червня 1992 року по 15 липня 1993 року в ПМП "Гефест" та з 16 липня 1993 року по 03 серпня 1998 року в ПМП "Петрос".

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 16 липня 1993 року по 03 серпня 1998 року в ПМП "Петрос". Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до трудового стажу періоду роботи з 16 липня 1993 року по 03 серпня 1998 року. В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до трудового стажу періоду роботи з 12 червня 1992 року по 15 липня 1993 року в ПМП "Гефест" відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що період роботи з 16 липня 1993 року по 03 серпня 1998 року в ПМП "Петрос" не враховано до стажу роботи, оскільки запис у трудовій книжці виправлений. У копіях довідок №15к від 10 серпня 1998 року та № 41 від 14 вересня 1998 рок відрізняється відбиток печатки, зокрема в довідці за серпень печатка містить код ЄДРПОУ, а в довідці за вересень (наступний місяць) цього коду немає. Також в трудовій книжці запис №47 (про звільнення ОСОБА_1.) від 03 серпня 1998 року також засвідчений печаткою без коду. Апелянт звертає увагу на те, що у суді першої інстанції задоволено клопотання про виклик директора ПМП Петрос для надання пояснень, разом з тим, останній в судове засідання не з'явився, тому не було надано пояснень щодо розбіжностей відбитка печатки в довідках виданих ПМП Петрос . Апелянт також зазначає, що для підтвердження вищезазначених періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки, проте заяви про перерахунок пенсії від позивача не надходило, уточнюючі довідки, архівні довідки та відповідні документи не були надані. Крім того, апелянт вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст.123 КАС України щодо наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивач звернувся до суду із пропущенням шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушених прав свобод та інтересів. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що позивач працював у період з 16 липня 1993 по 03 серпня 1998 року в ПМП "Петрос", що підтверджується записами в його трудовій книжці та іншими доказами, в тому числі показаннями свідків, тому вказаний період правомірно включено судом першої інстанції до його трудового стажу та зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача із врахуванням цього спірного періоду. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, перебуває на обліку Тернопільському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Тернопільської області.

Позивачу призначена пенсія за віком з 07 липня 2010 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на 30 вересня 2017 року пенсійна виплата позивача становила 1464,88 грн.

14 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо надання інформації про розмір пенсії та зарахований трудовий стаж.

Листом №488/А-11 від 28 грудня 2017 року Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області повідомило позивача про те, що у зв'язку з прийняттям у жовтні 2017 року Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" проведено перерахунки пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Розмір пенсії позивача після перерахунку з 01 жовтня 2017 року становить 1490,22 грн. Відповідно до матеріалів пенсійної справи страховий стаж позивача становить 28 років 8 місяців 16 днів. Також повідомлено позивача про те, що період роботи з 12 червня 1992 року по 15 липня 1993 року в ПМП "Гефест" не враховано до стажу роботи, оскільки в записах трудової книжки відсутні накази про прийняття та звільнення з роботи, період роботи з 16 липня 1993 року по 03 серпня 1998 року в ПМП "Петрос" не враховано до стажу роботи, оскільки запис в трудовій книжці виправлений; для підтвердження зазначених періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дійсно працював у період з 16 липня 1993 по 03 серпня 1998 року в ПМП "Петрос", що підтверджується записами в його трудовій книжці та іншими доказами, в тому числі показаннями свідків, тому вказаний період необхідно включити до його трудового стажу та провести перерахунок пенсії позивача із врахуванням цього спірного періоду. Разом з тим, на час призначення пенсії у заяві від 11 серпня 2010 року про призначення пенсії позивач добровільно погодився призначити йому пенсію без врахування стажу роботи в ПМП "Гефест" з 12 червня 1992 року по 15 липня 1993 року, тому в діях відповідача щодо не зарахування позивачу трудового стажу на вказаному підприємстві під час призначення пенсії відсутні ознаки протиправності, відтак у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення", а відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно з ст.48 КЗпП України, ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна норма передбачена Постановою Кабінету Міністрів Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12 серпня 1993 року №637, де регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року N 301 "Про трудові книжки працівників" Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок №58 від 29 липня 1993 року.

Згідно з цією Інструкцією усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (абз.1 п.2.4.); записи виконуються арабськими цифрами (абз.2.п.2.4.); записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (абз.3.п.2.4.); виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (п.2.9.).

Відповідно до п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як вбачається з матеріалів справи, стаж роботи ОСОБА_1 у ПМП "Петрос" в період з 16 липня 1993 року по 03 серпня 1998 року підтверджується записами в трудовій книжці БТ-1 №3649852, зокрема, відповідно до наказу №8 від 16 липня 1993 року позивач прийнятий на посаду заступника директора по виробництву ПМП "Петрос", а згідно з наказом №5 від 28 травня 1998 року звільнений у зв'язку із скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Із дослідженої судом першої інстанції вищевказаної трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що вказані записи виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58.

Факт роботи позивача у ПМП "Петрос" у спірний період підтверджується також: довідкою №41 від 14 вересня 1998 року, виданою ПМП "Петрос" про те, що ОСОБА_1 працював у ПМП "Петрос" на посаді зам. директора по питанню виробництва та про розмір сум заробітної плати, наказом ПМП "Петрос" №5 від 28 травня 1998 року про скорочення посади зам. директора по виробництву, листом №15 від 04 травня 1998 року, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків №72 від 24 січня 2018 року .

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, факт роботи позивача у спірний період у ПМП "Петрос" підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, наданими суду першої інстанції, які повідомили суду, що ОСОБА_1 дійсно працював з 16 липня 1993 року по 03 серпня 1998 року в ПМП "Петрос" на посаді заступника директора по виробництву.

Відповідно до п.18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу позивача періоду його роботи з 16 липня 1993 року по 03 серпня 1998 року у ПМП "Петрос" є протиправними, оскільки такий підтверджений записами в його трудовій книжці, які виконані відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, чітко, без будь-яких виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ на підставі якого внесено відповідний запис. Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача включити вказаний період до трудового стажу позивача та провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням цього спірного періоду.

Покликання апелянта на наявність виправлень у трудовій книжці позивача колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, вини позивача у неналежному заповненні його трудової книжки немає, судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання надання пенсії, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Також колегія суддів відхиляє покликання апелянта на необхідність надання позивачем уточнюючих довідок, оскільки така виникає лише при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що у копіях довідок №15к від 10 серпня 1998 року та № 41 від 14 вересня 1998 року відрізняється відбиток печатки, оскільки обов'язок вказувати на печатці код ЄДРПОУ з'явився з прийняттям Наказу МВС України №17 від 11 січня 1999 року " Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів" .

Жодних інших доказів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не представив.

Колегія суддів не вбачає підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки спір стосується пенсійних виплат, позивач звернувся в суд без пропуску строку звернення.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Оскільки рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року у справі № 1940/1319/18 в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржувану рішення в цій частині.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року у справі № 1940/1319/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя О. І. Мікула судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 11 лютого 2019 року.