Ухвала

від 02.02.2015 по справі 201/14135/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1600/15 Справа № 201/14135/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Черненкової Л.А., Петешенкової М.Ю., при секретареві Яловій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ від 20 січня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області) про зобов'язання знести нежитлове приміщення,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 з позовом, яким просив зобов'язати її знести нежитлове приміщення №13 у будинку №12 по вул.Дзержинського у м.Дніпропетровськ. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на вимоги ст.386 ЦК України та на те, що ОСОБА_3 здійснює реконструкцію вказаного приміщення та будівництво нового об'єкту без належних дозвільних документів. Також посилався на те, що вказаними діями ОСОБА_3 порушуються його права - нежитлове приміщення №13 розташоване на відстані 2 метрів від вікон його квартири, у зв'язку з чим денне освітлення двох кімнат буде неможливим.

Рішенням Жовтневого райсуду м.Дніпропетровськ від 20.01.2014р. у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Житловий будинок №12 по вул.Дзержинського у м.Дніпропетровськ є триповерховим багатоквартирним жилим будинком.

Згідно копії паспорта ОСОБА_2 він зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.21,22 т.1). За свідоцтвом про одруження 20.03.1998р. зареєстровано шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.24 т.1). ОСОБА_4 у будинку №12 по вул.Дзержинського у м.Дніпропетровськ, зокрема, належать квартира №1 на підставі виданого 2.11.2011р. свідоцтва про право приватної власності замість укладеного 9.06.2010р. договору купівлі-продажу та квартира №12 - на підставі укладеного 30.05.2001р. договору купівлі-продажу (а.с.25 т.1).

Квартира АДРЕСА_1, яка розташовувалась у двох рівнях та складала загальну площу 49,9кв.м., належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2007р. У 2008 році вказана квартира реконструйована в офісне приміщення площею 106,1кв.м., право власності на яке визнано за ОСОБА_5 рішенням Жовтневого райсуду м.Дніпропетровськ від 29.09.2011р. 29.05.2013р. за нотаріально посвідченим договором ОСОБА_5 продав ОСОБА_3 нежитлове приміщення №13 у будинку №12 по вул.Дзержинського загальною площею 106,1кв.м. Вказане нежитлове приміщення складалось з цокольного поверху та першого поверху. Цокольний поверх складали коридори (1,5), кабінети (2,4), туалет (3), котельна (6). Перший поверх складали хол (7), кабінети (8,9), тераса І (а.с.52-53 т.1). Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.05.2014р. рішення Жовтневого райсуду м.Дніпропетровськ від 29.09.2011р. скасовано, ОСОБА_5 у позові про визнання права власності на офісне приміщення відмовлено. Укладений 29.05.2013р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу нежилого приміщення не оспорювався та недійсним у передбаченому законом порядку не визнано.

24.09.2013р. Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області зареєстровано на ім'я замовника ОСОБА_3 Декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення №13 у будинку №12 по вул.Дзержинського під офіс загальною площею 154,3 кв.м. (а.с.54-60 т.1). Згідно проекту реконструкції вказане нежитлове приміщення розташоване у одноповерховій прибудові до триповерхового жилого будинку з виходом на 2-й поверх будинку та передбачає надбудову другого поверху (а.с.103-117 т.1). 26.09.2013р. про початок виконання будівельних робіт на підставі вказаної декларації ОСОБА_3 заявила Міському голові, 27.09.2013р. - Начальнику Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (а.с.82,83 т.1).

Зазначаючи про те, що вказаною реконструкцією порушуються права власника, ОСОБА_2 на підставі ст.386 ЦК України вимагав зобов'язати ОСОБА_3 знести нежитлове приміщення №13 у будинку №12 по вул.Дзержинського.

Відповідно до вимог ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Враховуючи встановлені обставини про недоведеність ОСОБА_2 порушення його прав, як власника, розпочатою ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.ст.1,34,36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» реконструкцією нежитлового приміщення, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні його позовних вимог про знесення вказаного приміщення.

Твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про неправильність судового рішення суперечать вимогам закону та встановленим судом обставинам. З матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення №13 будинку №12 по вул.Дзержинського фактично переобладнано з квартири №13 цього ж будинку. Вимога про знесення всього нежитлового приміщення, у тому числі, і приміщень, які складали квартиру будинку, взагалі є безпідставною. На час придбання її ОСОБА_5 вона розташовувалась у двох рівнях та складала одне ціле з усім будинком. Після її переобладнання у нежитлове приміщення останнє стало більшою площею, проте зі складу житлового будинку не вийшло. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначав, що фактично мав на меті заборонити реконструкцію та будівництво, які призведуть до порушення його прав. Проте у такій редакції його позовні вимоги фактично не заявлені. Більш того, у позовній заяві ОСОБА_2 взагалі не визначено, якими конкретно складовими нежитлового приміщення №13 порушуються (чи будуть порушуватись) його права власника і відносно якої саме житлової квартири. Якщо це права відносно квартири №3, то доказів належності її на праві власності ОСОБА_2 не містять ні матеріали справи, ні апеляційна скарга. Між тим, заявленою ним у позові ст.386 ЦК України забезпечується захист прав саме власника. Надані ним відомості про належність його дружині на праві власності ОСОБА_4 квартир №1 та №12 самі по собі не свідчать про порушення його прав та також не визначають, якими ж конкретно складовими нежитлового приміщення №13 порушуються (чи будуть порушуватись) його права як можливого співвласника цих квартир. Відповідно до вимог ч.4 ст.60 ЦПК України доведення на припущеннях не допускається. Фактично і обставини позовної заяви і доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться лише до того, що ОСОБА_3 не має відповідної документації, достатньої для здійснення реконструкції належного їй нежитлового приміщення. При цьому конкретних обставин та доказів про порушення його конкретних прав цією реконструкцією вони не містять. Посилання на загальне порушення прав, не визначене конкретно та не підтверджене доказами не може бути і предметом того способу захисту, який ним обрано. У контексті обраних ОСОБА_2 способів захисту за ст.386 ЦК України можлива лише вимога про заборону вчинення дій, які можуть порушити право, або вимога про вчинення дій для запобігання такому порушенню. Можливість знесення майна передбачена іншими нормами, а саме у ч.4 ст.376 ЦК України. У вказаній статті передбачена можливість знесення самочинного будівництва у разі, якщо ним порушуються права інших осіб. Більш того, ця можливість наступає лише при додержанні умов, передбачених у ч.7 цієї норми . Зокрема, спочатку у разі виявлення істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за відповідним позовом може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню. Проте в апеляційній скарзі ОСОБА_2 безпосередньо стверджує, що його позов стосується невиконання ОСОБА_3 приписів контролюючого органу та не стосується визнання здійснюваного нею будівництва самочинним. Відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За ч.1 ст.60 ЦПК України саме сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи наведене, підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ від 20 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : Пономарь З.М.

ОСОБА_6

ОСОБА_7