Ухвала

від 13.03.2018 по справі 752/11857/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальну справу відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коцюбинське, Київської області, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.2 ст. 209, ч.2, ч.3 ст.358, ч.2 ст.384 КК України,

за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року та апеляцією захисника ОСОБА_7 на окрему ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року,

за участю сторін:

прокурора - ОСОБА_8

підсудного - ОСОБА_4

захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року ОСОБА_4 в пред`явленому обвинуваченні за ч. 4ст. 190, ч.2 ст.209 КК України, ч.2 ст.384 КК Українивизнано невинним, у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину та по суду виправдано,визнано невинним за ч.2 ст.358 КК України у зв`язку не доведеністю участі у вчиненні злочину та по суду виправдано.

Визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3ст. 358 КК Українита призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень в дохід держави.

На підставіст. 74 КК України ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_10 залишено без розгляду.

Запобіжний захід обраний обвинуваченому у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_4 вартість проведених експертиз, вирішено питання речових доказів та скасовано накладені арешти.

Крім того, окремою ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 07 листопада 2017 року постановлено звернути увагу голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області на неналежне виконання адвокатом ОСОБА_7 своїх професійних обов`язків та вжити необхідних заходів реагування з метою запобігання таких порушень закону та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду стосовно ОСОБА_4 скасувати в частині виправдання за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 384, ч. 2 ст. 358 КК України та залишення без розгляду цивільних позовів потерпілих, у зв`язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі підсудного, внаслідок м`якості.

Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 384 КК України, та призначити покарання:

за ч. 4 ст. 190 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 209 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 358 КК України - 5 місяців арешту. Відповідно до ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності;

за ч. 2 ст. 384 КК України - 2 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_4 засудженим до остаточного покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цивільні позови потерпілих задовольнити.

Прокурор в апеляції не погоджується з висновком суду про відсутність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Зазначає, що з досліджених в судовому засіданні та покладених в основу вироку доказів убачається, що ОСОБА_4 , отримавши 4 000 000 доларів США для реалізації проектів ряду проектів жодних дій в інтересах ОСОБА_6 не вчиняв та не міг вчинити, оскільки отримав відмову землекористувача, що передбачалася на реалізацію проектів «Розвідка» та «Прикордонники». Отримавши 2 000 000 доларів США для реалізації проекту «Пуща-Водиця Кощобинське» підсудний обмежився укладенням незаконних змін до нікчемного правочину про співпрацю з Державним комунальним з підприємством по охороні, утриманню та експлуатації внутрішніх водойм м. Києва «Плесо». За 1 000 000 доларів США, призначених для реалізації проекту «Приватний будинок», здійснив придбання нерухомості у ОСОБА_10 для своєї дружини;отримавши 5 500 000 доларів США за проектом «Шанхай», витратив близько 15 000 доларів США на укладення попередніх договорів з власниками нерухомості, не уклавши в подальшому договори купівлі-продажу; із отриманих від ОСОБА_6 4 млн. доларів США по проекту «Гаражі», підсудний забезпечив часткове придбання близько 200 гаражів на користь підконтрольних йому осіб і відмовився передати правовстановлюючі документи власнику витрачених коштів.

Такі обставини безсумнівно вказують, що підсудний не мав наміру і реальних можливостей виконувати домовленості з потерпілими. Він не вчинив юридично значимих дій, спрямованих на реалізацію домовленостей з ними. Земельні ділянки, на яких начебто мало відбуватися будівництво, перебували в користуванні інших осіб. Документи про надання дозволу на підготовку і початок будівництва навіть не розглядалися уповноваженими суб`єктами. Натомість, до вересня 2007 року, придбавши 16 гаражів у гаражному кооперативі «Корабел» за кошти ОСОБА_11 , у вересні 2008 року намагався створити у ОСОБА_6 уяву про належне використання наданих коштів та отримати додаткове фінансування.

На думку прокурора, суд першої інстанції без жодного обґрунтування прийняв сторону підсудного, який без жодного доказу стверджував про виконання зобов`язань на 18 000 000 доларів США та ремонту в будинку ОСОБА_6 .

Крім того, вироком суду, як однією із підстав виправдання підсудного, зазначено про наявність цивільно-правових відносин між ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , оскільки між ними існували саме договірні стосунки, оформлені письмовим договором.

Проте, судом не враховано наявність у матеріалах справи, що досліджувались у ході судового розгляду, заяви ОСОБА_10 про вчинення злочину відносно нього ОСОБА_4 .

Відмова ОСОБА_10 під час судового розгляду від претензій до ОСОБА_4 , на думку прокурора, повинна розцінюватись судом лише як обставина, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , однак не свідчить про відсутність в його діях складу злочину.

Вказує на те, що всупереч вимогам ст. 67 КПК України 1960 року, суд оцінив докази за переконанням, що не ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Сукупність досліджених в ході судового слідства доказів не дозволяє обґрунтовано прийти до висновку про відсутність в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того прокурор не погоджуєься з висновком суду про виправдання ОСОБА_4 за ч.2 ст.209 КК України за відсутністю в діях підсудного складу злочину.

Зазначає, що в ході судового розгляду вказаного епізоду, судом встановлено, що ОСОБА_4 придбав мотоцикл марки «BMW F650 GS», вартістю 86692 грн. 93 коп., автомобіль марки «BMW ALPINA В6/Е63» -1345304 грн. 22 коп., автомобіль марки «BMW Х-6» - 847056 грн. 08 коп., які зареєстрував на своє ім`я в Ірпінському МРЕВ ДАІ ГУМВС України в Київській області, а останній транспортний засіб зареєстрував на дружину ОСОБА_12 .

Однак, суд безпідставно визнав припущеннями, що придбане майно ОСОБА_4 за кошти ОСОБА_6 та недоведеним обвинувачення щодо вчинення шахрайських дій по відношенню до потерпілого, а відтак відсутнім в діях ОСОБА_4 склад злочину, передбаченого ч.2 ст.209 КК України. Прокурор вважає доведеним наявний прямий умисел ОСОБА_4 на легалізацію грошових коштів, отриманих шахрайським шляхом від ОСОБА_6 та вчинення дій для такої легалізації, оскільки використання грошових коштів на придбання вказаних транспортних засобів співпадає із періодом отримання грошових коштів від ОСОБА_6 та реалізацію проектів за угодою.

Зазначає, що ОСОБА_4 не надано достатніх доказів законності джерел походження грошових коштів, витрачених на транспортні засоби.

З цих підстав вважає, що склад злочину, передбачений ч.4 ст.190 КК України, є предикатним злочином щодо злочину, передбаченого ст.209 КК України.

Також прокурор в апеляції заперечує висновки суду щодо недоведеності обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.

Відповідно до показань ОСОБА_4 в суді, він вступив до ВНЗ - Київського державного технічного університету будівництва та архітектури та провчився там 3 курси, а потім був відрахований, в подальшому поновлений та закінчив навчання у 1995 році, отримавши диплом про вищу освіту.

Разом з тим, судом достовірно встановлено, що підсудний не закінчував повний курс навчання та не отримував диплом, засудивши ОСОБА_4 за використання підробного документа - диплома, тобто за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України.

Однак, суд безпідставно зазначив, що у частині підроблення вказаного диплома, дослідженими доказами не підтверджено факту, що ОСОБА_4 вступав у змову та надав свої анкетні дані для виготовлення диплому, поклавши при виправданні ОСОБА_4 за ч.2 ст. 358 КК України, його показання.

На думку прокурора, показання підсудного спростовуються показами свідка ОСОБА_13 та та іншими доказами, дослідженими судом.

Судом не надано належної оцінки наявності у ОСОБА_4 прямого умислу на отримання диплома про вищу освіту за такою спеціальністю, оскільки у нього була мета отримати певні права, зокрема, обійняти посаду у Міністерстві регіонального розвитку та будівництва, що у подальшому і стало реальним завдяки підробному диплому.

Прокурор заперечив висновки суду в частині виправдання ОСОБА_4 за ч.2 ст.384 КК України у зв`язку з відсутністю в діях підсудного складу злочину.

ОСОБА_4 , у період часу з 17 лютого 2010 року по 28 травня 2010 року, будучи допитаним як потерпілий по кримінальній справі № 08-17378 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом замаху проти нього на вбивство, попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, наполягав на тому, що впізнати особу, яка вчинила відносно нього злочин, не зможе.

При проведенні слідчих дій - пред`явлення особи для впізнання по фотознімках, відтворення обстановки та обставин події, додаткових допитах як потерпілого, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що вказана ним особа зазначеного злочину не вчиняла, наполягав на своїх показаннях відносно неї, повідомляючи завідомо неправдиві факти про обставини вчинення злочину проти нього.

Таким чином, прокурор вважає, що показаннями свідків ОСОБА_14 (т.62 а.с. 194-196), ОСОБА_15 (т. 62, а.с. 213-216), ОСОБА_16 (т.62 а.с. 217-220), ОСОБА_17 (т.63, а.с.22-26), ОСОБА_18 (т.63 а.с. 34-39), ОСОБА_19 (т.63 а.с. 48- 50), ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та іншими доказами, дослідженими судом, достовірно встановлено, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності по кримінальній справі відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, з метою обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_10 в організації вчинення на нього замаху на вбивство та з метою неповернення грошових коштів, якими він заволодів шахрайським шляхом, ОСОБА_4 дав неправдиві показання під час проведення слідчих дій, створивши штучні докази з метою обвинувачення ОСОБА_17 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Оскільки вказаний злочин вважається закінченим з моменту завідомо неправдивого показання потерпілого, зокрема, під час провадження дізнання, досудового слідства,тому висновки суду щодо неможливості встановити склад злочину через те, що докази, надані обвинуваченням не були предметом судового розгляду у кримінальній справі, порушеній за фактом замаху на вбивство ОСОБА_4 є хибними.

Непереконливими, вважає прокурор, твердження ОСОБА_4 щодо неотримання коштів від ОСОБА_6 , які не спростовують доказів, зібраних стороною обвинувачення.

В апеляції захисник ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 просить вирок суду щодо ОСОБА_4 в частині його виправдання за ч.4 ст.190, ч.2 ст.209 КК України скасувати. Постановити новий вирок, яким визнати засудженим ОСОБА_4 за ч.4 ст.190, ч.2 ст.209 КК України відповідно до 7 років позбавлення волі та 8 років позбавлення волі. Згідно ч.1 ст.70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 8 років. Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_6 задовольнити. В решті вирок залишити без змін.

Вважає, що вказаний вирок суду винесено без урахування фактичних обставин справи, з неправильною оцінкою наявних у справі доказів, неврахування доказів та покладення в основу вироку припущень, що суперечить ст. ст. 2,11, КК України,

Суд грубо порушив вимоги ст.323 КПК щодо оцінки доказів, навівши у виправдувальному вироку показання потерпілого та виправданого, який повністю заперечив свою причетність до вчиненого злочину, не дав належної оцінки іншим письмовим доказам зібраним на досудовому слідстві.

Поклавши в основу вироку показання підсудного щодо неотримання коштів у сумі 16,5 млн. грн., суд не усунув суперечності в показаннях підсудного та потерпілого, з яких вбачається протилежне, не обґрунтував свої висновки, обмежився формальним переліком доказів обвинувачення.

На думку захисника, обставини отримання ОСОБА_4 коштів від ОСОБА_6 знайшли своє підтвердження (т.1 а.с.219-230, т.2 а.с.2-25) і сам підсудний не заперечив факту отримання коштів, стверджуючи, що готовий виконувати зобов`язання.

Потерпілий ОСОБА_6 вбачає в діях ОСОБА_4 наявний прямий умисел заволодіти його коштами і ніколи не повертати, а томуорганом досудового розслідування дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.4 ст.190 КК України на досудовому слідстві.

Захисник вважає, що суд не дав належної оцінки письмовим доказам,зібраним на досудовому слідстві: протоколу очної ставки від 21 жовтня 2010 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 , на якій ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_4 отримав його грошові кошти у сумі 16 500 000 доларів США, на реалізацію згідно проектів угоди про співпробітництво №001\28-02\2008 від 28лютого 2008року; протоколу виїмки від 04 серпня 2010 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_6 вилучено акти проведення авансових платежів, які підтверджують передачу грошових коштів ОСОБА_6 - ОСОБА_4 (т.1 а.с. 195-205); протоколи допиту свідка ОСОБА_24 який дав показання, що між ним та ОСОБА_6 05 лютого 2010 року укладено договір переуступки права вимоги, згідно якого ОСОБА_6 переуступив право вимоги виконання зобов`язань по угоді про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року; протоколу очної ставки від 21жовтня 2010 року між свідком ОСОБА_24 та підсудним ОСОБА_25 , на якій ОСОБА_24 показав, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 16 500 000 (шістнадцять мільйонів п`ятсот тисяч) доларів США на виконання умов угоди про співробітництво від 28 лютого 2008 року. По даній угоді ОСОБА_4 ніяких дій не вчинив та ОСОБА_24 жодних документів про виконання умов угоди не надавав. ОСОБА_4 показання ОСОБА_24 підтримав частково, і повідомив, що він поверне грошові кошти ОСОБА_6 ; протоколу виїмки та огляду від 27квітня 2010 року, згідно якого у представника потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_24 вилучено та оглянуто акти проведення авансових платежів, які підтверджують передачу грошових коштів ОСОБА_6 - ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 229-230); протоколу виїмки від 10 липня 2010 року, згідно якого у представника потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_24 були вилученні акти авансових платежів, які підтверджують передачу грошових коштів ОСОБА_6 - ОСОБА_4 та додаток №1 до угоди про співпробітництво № 001/28-02/2008 від 28 лютого 2008 року (т.2 а.с.2-22); протоколу огляду документів від 30листопада 2010 року, згідно якого були оглянуті акти авансових платежів, які підтверджують передачу грошових коштів ОСОБА_6 - ОСОБА_4 та додаток №1 до угоди про співробітництво № 001/28-02/2008 від 28 лютого 2008 року (т.2 а.с.23-25 ); постанові про прилучення до кримінальної справи речових доказів від 30 листопада 2010року, згідно якої акти авансових платежів, які підтверджують передачу грошових коштів ОСОБА_6 - ОСОБА_4 , додаток №1 до угоди про співпробітництво № 001/28-02/2008 від 28лютого 2008року та угода про співпробітництво № 001/28-02/2008 відприлучені до кримінальної справи № 57-2209 як речові докази (т.2 а.с.26-28 ).

На думку захисника, суд, обгрунтовуючи наявність цивільно-правових відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які оформлено угодою, дав невірну оцінку дослідженим судом доказам тане взяв до уваги, що з 2008 року по даний час, ОСОБА_4 не надав ОСОБА_6 жодного звіту щодо наданих йому коштів.

Зазначає, що суд, визнавши доведеним факт цивільно-правових відносин, не дав оцінки протилежним показанням підсудного, який в судовому засіданні взагалі заперечував факт передачі йому ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 16 500 000 доларів США, однак як в ході досудового та судового слідства ОСОБА_4 підтвердив, що виконає свої зобов`язання і поверне кошти.

Крім того, захисник не погоджується з висновками суду щодо визнання ОСОБА_4 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.209 КК України у зв`язку з відсутністю події злочину.

Зазначає, що саме наданими ОСОБА_6 грошовими коштами, одержаними внаслідок учинення суспільно-небезпечного, протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, ОСОБА_4 здійснив їх легалізацію умисно.

Вважає, що вказаний висновок суду є таким, що ґрунтується на припущеннях, прийнятий з порушенням вимог кримінально-процесуального закону без повного, всебічного дослідження обставин справи і зібраних слідством доказів, не може бути визнаним законним, у зв`язку з чим вирок суду підлягає скасуванню.

В апеляції захисник ОСОБА_7 просить скасувати окрему ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року.

Зазначає про безпідставність та необгрунтованість висновків окремої ухвали суду щодо свідомого затягування нею судового розгляду вказаної кримінальної справи.

Вказує на те, що 31 серпня 2017 року її допущено, як представника потерпілого ОСОБА_6 у справі. Для ознайомлення з матеріалами справи, нею заявлено клопотання, яке задоволено судом та оголошено перерву до 11 вересня 2017 року, однак у відведений судом час фізично неможливо опрацювати 72 томи справи.

Під час судового засідання 11 вересня 2017 року вона подала клопотання про вирішення суддею ОСОБА_26 питання щодо самовідводу через наявність підстав, передбачених от. 56 КПК України (1960 р.), а саме факту особистого знайомства і тривалої спільної праці судді ОСОБА_26 із суддею Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_27 , який є її чоловіком, що може вплинути на об`єктивність і неупередженість прийняття процесуальних рішень. Однак, суддею ОСОБА_26 відмовлено у задоволені зазначеного клопотання, після чого нею подано заяву про відвід головуючому судді ОСОБА_28 в порядку ст. 56 КПК України (1960р.), у зв`язку з наявністю реального конфлікту інтересів між його публічно-правовими обов`язками і приватними інтересами згідно Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII. Проте, у задоволені вказаної заяви суддею ОСОБА_26 відмовлено та оголошено перерву до 25 вересня 2017 року із наданням їй часу для подальшого ознайомлення з матеріалами справи.

Зважаючи на відмову судді ОСОБА_28 самостійно врегулювати наявний у нього реальний конфлікт інтересів у процесуальному порядку шляхом відводу за ст. 56 КПК України (1960р.), вона звернулася до Національного агентства з питань запобігання корупції із заявою викривача про порушення суддею ОСОБА_29 вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» і п. 6 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що має ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією за ст. 172-7, ст. 172-9 КУпА.

25 вересня 2017 року, головуючий суддя ОСОБА_26 у визначений час не розпочав судовий розгляд справи, зняв її з розгляду через перебування у нарадчій кімнаті по іншій справі (довідка суду долучена до матеріалів справи), а тому висновки в окремій ухвалі про неповажність причин неявки адвоката ОСОБА_7 у дане судове засідання є безпідставними.

Зазначає, що судову повістку про виклик у судове засідання на 04 жовтня 2017 року, нею отримано менше ніж за три дні до дати проведення такого судового засідання, при цьому, потерпілий ОСОБА_6 , судом взагалі не повідомлявся про час і місце судового розгляду справи нацю дату.

03 жовтня 2017 року вона подала через канцелярію суду клопотання про відкладення судового розгляду справи та завчасне повідомлення про наступну дату судового засідання, з метою дотримання її права на необхідний час для підготовки та прибуття за викликом.Таким чином, вважає безпідставними висновки суду в окремій ухвалі про необґрунтованість вказаного клопотання ОСОБА_7 , оскільки суддею ОСОБА_26 у судовому засіданні 04 жовтня 2017 року воно задоволено та оголошено перерву до 16-00 год. 10 жовтня 2017 року.

Крім того захисник зазначає, що в період з 09 по 13 жовтня 2017 року суддя ОСОБА_26 проходив відповідну підготовку у Національній школі суддів України. Однак згідно листа в.о. Голови Голосіївського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року за №0108/1040/2017 «у період з 09 по 13 жовтня 2017 року суддя ОСОБА_26 розглядав вказану кримінальну справу, у розгляді якої оголошено перерву, натомість всі інші призначені до розгляду справи були зняті зі складу у зв язку із перебуванням судді ОСОБА_26 на навчанні».

Захисник вказує на те, що 10 і 11 жовтня 2017 року суддя ОСОБА_26 без повідомлення та без участі потерпілого ОСОБА_6 та її, як його представника, провів два судових засідання по справі № 752/11857/15-к, під час яких, згідно протоколів, здійснив наступні процесуальні дії: закінчив допит підсудного ОСОБА_4 та долучив до матеріалів справи ряд документів від підсудного як нові докази.

Вважає безпідставними висновки суду про її неявку без поважних причин у судове засідання 30 жовтня 2017 рокуяк представника потерпілого ОСОБА_30 , оскільки у вказаному судовому засіданні брав участь інший представник.

На думку захисника ОСОБА_7 наявними у справі доказами спростовуються, як безпідставні та необґрунтовані висновки судді ОСОБА_28 «про свідоме затягування судового розгляду даної справи», які зазначено в окремій ухвалі від 07листопада 2017 року.

Вважає надуманими висновки суду «про явну неповагу до суду та інших учасників кримінального процесу» із мотивів що «обумовлювали неодноразові відкладення судових засідань, зокрема, з підстав ознайомлення із матеріалами справи», оскільки лише два рази суд відкладав розгляд справи із мотивів надання часу для ознайомлення із 72 томами.

У поданих до апеляцій доповненнях, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , додатково звертають увагу на істотні порушення кримінально-процесуального закону, допущені судом першої інстанції, які унеможливили реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Зазначають, про позбавлення потерпілого ОСОБА_6 права на захист своїх інтересів під час розгляду кримінальної справи за його відсутності та його представників, зокрема, ОСОБА_7 , які не повідомлялися належним чином про час та дату судового засідання.

Вказують на те, що в період з 09 жовтня 2017 року по 13 жовтня 2017 року суддя ОСОБА_26 , перебуваючи на навчанні не мав повноважень розглядати справи, здійснювати правосуддя, томувважають, що всі ухвалені ним процесуальні рішення, в цей період є такими, що винесенні незаконним складом суду.

Крім того, 11вересня 2017 року у судовому засіданні ОСОБА_7 повідомила суддю ОСОБА_28 про обставини, які свідчать про наявність конфлікту інтересів між публічно-правовими обов`язками і приватними інтересами судді, який безпосередньо знайомий, спілкувався та взаємодіяв із її чоловіком ОСОБА_27 як із професійних питань, так і в межах позаслужбових (приватних) відносин, безпосередньо знайомий та неодноразово спілкувався із ОСОБА_7 як членом сім`ї свого колеги ОСОБА_27 , часто був вдома у подружжя.

Однак суддя ОСОБА_26 в умовах реального конфлікту інтересів прийняв рішення про відмову у задоволені заяви про відвід та продовжив розгляд справи як головуючий суддя.

Відповідно до обвинувального висновку, ОСОБА_4 на початку 2007 року познайомився з ОСОБА_10 , який брав участь у реалізації проекту «Одвічне сяйво» щодо забудови багатоповерхових будинків і споруди торгово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями господарського призначення з наземними та підземними паркінгами, розташованих на земельних ділянках по АДРЕСА_3 .

У подальшому ОСОБА_10 , підтримуючи довірливі відносини з ОСОБА_4 , запропонував йому взяти участь у зазначеному проекті надавши йому 25% від статутного фонду ТОВ «Група Н.М.К.» (код ЄДРПОУ 35122941).

У свою чергу ОСОБА_4 , з метою входження в довіру до потерпілого ОСОБА_10 , займався оформленням та підготовкою документів щодо отримання рішення Київської міської ради про передачу ТОВ «Група Н.М.К.» трьох земельних ділянок загальною площею 5,08 га, що розташовані за вищевказаною адресою.

На початку квітня 2007 року ОСОБА_4 , перебуваючи в офісному приміщенні ТОВ «Група Н.М.К.» по вул. Гарматній, буд. 8 у м. Києві, умисно з корисливих спонукань з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою запропонував ОСОБА_10 інвестувати грошові кошти у придбання нерухомого майна та майнових активів у гаражному кооперативі «Корабел» (код ЄДРПОУ 21585223), при цьому достовірно знаючи, що земельна ділянка, на якій розташований гаражний кооператив «Корабел» (вул. Електриків, 7 у м. Києві), межує із земельною ділянкою, на якій планувалась реалізація проекту «Одвічне сяйво».

ОСОБА_10 , будучи переконаним ОСОБА_4 у вигідності придбання нерухомого майна та майнових активів у гаражному кооперативі «Корабел», погодився надати йому грошові кошти для купівлі гаражів у цьому кооперативі.

Так, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами або майном потерпілого ОСОБА_10 , що буде придбане за ці кошти, залучив гр. ОСОБА_31 , який не був обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_4 , доручивши йому займатись купівлею-продажем гаражів, їх оформленням та зміною членства в гаражному кооперативі «Корабел».

ОСОБА_4 у період з 19 квітня 2007 року до 21 вересня 2007 року, знаходячись в офісному приміщенні ТОВ «Група Н.М.К.» (вул. Гарматна, 8 у м. Києві), продовжуючи свої злочинні дії, отримав від потерпілого ОСОБА_10 грошові кошти на загальну суму 181300 доларів США, які передав ОСОБА_32 для купівлі гаражів у гаражному кооперативі «Корабел», а саме:

1) 19 квітня 2007 року гараж № НОМЕР_1 придбано в ОСОБА_33 за 3500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 19 квітня 2007 року становить 17675 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_31 ;

2) 06 червня 2007 року гараж № НОМЕР_2 придбано у ОСОБА_34 за 2000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 06 червня 2007 року становить 10100 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_10 ;

3) 12 липня 2007 року гараж № НОМЕР_3 придбано у ОСОБА_35 за 4800 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 12 липня 2007 року становить 24240 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_36 ;

4) 16 липня 2007 року гараж № НОМЕР_4 придбано у ОСОБА_37 за 3500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 16 липня 2007 року становить 17675 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_38 ;

5) 20 липня 2007 року гараж № НОМЕР_5 придбано у ОСОБА_39 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 20 липня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_40 ;

6) 20 липня 2007 року гараж № НОМЕР_6 придбано у ОСОБА_41 за 3000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 20 липня 2007 року становить 15150 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_12 ;

7) 22 серпня 2007 року гараж № НОМЕР_7 придбано у ОСОБА_42 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 22 серпня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_43 ;

8) 04 вересня 2007 року гараж № НОМЕР_8 придбано у ОСОБА_44 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 04 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_45 ;

9) 04 вересня 2007 року гараж № НОМЕР_9 придбано у ОСОБА_46 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 04 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_47 ;

10) 06 вересня 2007 року гараж № НОМЕР_10 придбано у ОСОБА_48 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 06 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_49 ;

11) 11 вересня 2007 року гараж 67-А придбано у ОСОБА_50 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 11 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_51 ;

12) 17 вересня 2007 року гараж № НОМЕР_11 придбано у ОСОБА_52 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 17 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_53 ;

13) 18 вересня 2007 року гараж 17-А придбано у ОСОБА_54 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 18 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_55 ;

14) 18 вересня 2007 року гараж № НОМЕР_12 придбаний у ОСОБА_56 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 18 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_57 ;

15) 20 вересня 2007 року гараж № НОМЕР_13 придбано у ОСОБА_58 за 14500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 20 вересня 2007 року становить 73225 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_59 ;

16) 21 вересня 2007 року гараж № НОМЕР_14 придбано у ОСОБА_60 за 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 21 вересня 2007 року становить 75750 грн., та оформлено на ім`я ОСОБА_61 .

Так, ОСОБА_4 , отримавши від ОСОБА_31 , який не був обізнаний про злочинний умисел підсудного, правовстановлюючі документи на зазначені гаражі та не маючи наміру повертати ОСОБА_10 отримані від нього грошові кошти або майно, яке було придбано за ці грошові кошти, а саме: 16 гаражів у гаражному кооперативі «Корабел», по вул. Електриків, 7 у м. Києві, привласнив їх з метою подальшого використання під час шахрайського заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 .

У результаті чого ОСОБА_4 , шляхом зловживання довірою ОСОБА_10 здійснив незаконне заволодіння грошовими коштами останнього на загальну суму 181300 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом з 19 квітня 2007 року по 21 вересня 2007 року становило 915565 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_4 в середині лютого місяця 2008 року, знаходячись у приватному будинку АДРЕСА_4 , повторно умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, запропонував ОСОБА_6 інвестувати грошові кошти в ряд інвестиційних проектів у м. Києві, при цьому запевнив останнього у їх фінансовій вигідності та перспективності.

З метою входження в довіру до ОСОБА_6 . ОСОБА_4 посилався на його добрі відносини з посадовими особами Кабінету Міністрів України, Київської міської державної адміністрації, Міністерства оборони України, Головного розвідувального управління України, Державної прикордонної служби України, що нібито дозволяє йому швидко та ефективно реалізувати всі запропоновані ним інвестиційні проекти.

Наведені ОСОБА_4 аргументи переконали ОСОБА_6 взяти участь у реалізації ряду проектів і він, з метою документального узаконення відносин з ОСОБА_4 , запропонував останньому підготувати проект угоди, де відобразити перелік проектів та порядок їх фінансування.

28 лютого 2008 року ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умиселна заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що останній є громадянином Російської Федерації і не знайомий із законодавством України, надав останньому проект угоди про співробітництво, в якому зазначив перелік проектів та порядок їх інвестування, а саме:

- проект по забудові земельних ділянок площею від 50 до 200га, розташованих на території Пущі-Водиці Оболонського району міста Києва та в смт. Коцюбинському Святошинського району міста Києва;

- проект по забудові земельної ділянки загальною площею 5 га, розташованої в південній частині Рибальського півострова в Подільському районі міста Києва, під умовною назвою «Розвідка»;

- проект по забудові земельної ділянки загальною площею 1,67 га, на якій розташований гаражний кооператив «Корабел» (по АДРЕСА_3 );

- проект по забудові земельної ділянки площею 1,2 га, розташованої на Рибальському півострові по вул. Електриків, 35 у Подільському районі міста Києва, - парк моряків;

- проект по забудові земельної ділянки загальною площею 0,5 га, яка розташована в бухті південної частини Рибальського півострову по вул. Електриків, 33-А в Подільському районі міста Києва, під умовною назвою «Прикордонники»;

- проект по забудові земельної ділянки загальною площею 22 га, яка розташована на території Голосіївського району міста Києві, під назвою «Жуків острів».

Цього ж дня між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено угоду про співробітництво №001\28-02\2008, в якій були обумовлені строки виконання запланованих ними дій, направлених на реалізацію вказаних вище проектів, умови фінансування проектів та відповідальність за неналежне виконання умов договору.

Після підписання сторонами зазначеної угоди ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, умовив потерпілого ОСОБА_6 інвестувати гроші в ще два проекти.

Так, ОСОБА_4 , маючи намір не виконувати умови угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року та проектів «Шанхай» і «Приватний будинок», перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 , у період часу з 28 лютого 2008 року по 22 квітня 2008 року отримав згідно з актами авансових платежів наступні грошові кошти:

1) 28 лютого 2008 року ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 - 1000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 28 лютого 2008 року становить 5050000 грн., для реалізації проектів «Розвідка» і «Прикордонники», без підписання акта проведення авансового платежу, із урахуванням того, що дані кошти виділялись ОСОБА_4 для роботи по погодженню з державними установами реалізації проектів «Розвідка» і «Прикордонники»;

2) 28 лютого 2008 року потерпілий ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 2000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 28 лютого 2008 року становить 10100000 грн., для реалізації проекту «Пуща Водиця-Коцюбинське»;

3) 29 лютого 2008 року брат потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_62 передав ОСОБА_4 2000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 29 лютого 2008 року становить 10100000 грн., для реалізації проекту «Жуків острів» та 1000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 29 лютого 2008 року становить 5050000 грн., для реалізації проекту «Гаражі»; 04 березня 2008 року - 1000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 04 березня 2008 року становить 5050000 грн., для реалізації проекту «Гаражі» та 1000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 04 березня 2008 року становить 5050000 грн., для реалізації проекту «Парк моряків»; 20 березня 2008 року 2000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 20 березня 2008 року становить 10100000 грн., для реалізації проекту «Гаражі», 1000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 20 березня 2008 року становить 5050000 грн., - для реалізації проекту «Приватний будинок», 1000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 20 березня 2008 року становить 5050000 грн., - для реалізації проекту «Шанхай»;

4) 04 квітня 2008 року ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 2000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 04 квітня 2008 року становить 10100000 грн., для реалізації проекту «Шанхай» та 17 квітня 2008 року 1000000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 17 квітня 2008 року становить 5050000 грн., для реалізації проекту «Шанхай»;

5) 22 квітня 2008 року брат потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_62 передав ОСОБА_4 1500000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 22 квітня 2008 року становить 7575000 грн., для реалізації проекту «Шанхай».

ОСОБА_4 28 лютого 2008 року, отримавши від ОСОБА_6 згідно з актом проведення авансового платежу (додаток№ 1до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) грошові кошти у сумі 2000000 доларів США для реалізації проекту «Пуща-Водиця-Коцюбинське», з метою подальшого їх неповернення та приховування своїх злочинних дій уклав окремий правочин від 14 квітня 2008 року до договору про спільну діяльність від 16 травня 2007 року між ТОB «Акант-білдінг» (код ЄДРПОУ 33597771), в особі директора ОСОБА_4 , та державним комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації внутрішніх водойм м. Києва «Плесо» (код ЄДРПОУ 23505151), в особі директора ОСОБА_63 .

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 вказаного правочину сторони домовилися спільно діяти з метою будівництва і наступної господарської експлуатації зони відпочинку біля річки Любка в межах с. Коцюбинського, що розташоване у Святошинському районі м. Києва (об`єкт правочину), що включатиме в себе наступні об`єкти нерухомості: літній майданчик з кафе на 15-20 чоловік; прокат; центр обслуговування; спортивно-розважальний центр з комплексом басейнів; комплекс харчування з рестораном на 150 чоловік; «селище водний світ» з блоком обслуговування; зелений театр з танцювальним майданчиком; кемпінги; адміністративні споруди; зона обслуговування з пожежним гідрантом та скважиною, ремонтні, складські приміщення, гараж; центр екологічного виховання «Зелений світ»; причал, рятувальна станція, набережна; очисні споруди, центр екологічної безпеки; дитячі майданчики; пляж.

Сторони визначили, що орієнтовна вартість спільного проекту за цим правочином складає 1875000 грн. (п. 2.1.), з яких 1500000 грн. є вкладом ТОВ «Акант-Білдінг», а 375000 грн. - вкладом державного комунального підприємства по охороні, утриманню та експлуатації внутрішніх водойм м. Києва «Плесо».

ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що укладений правочин не відповідає законодавству України і є недійсним з моменту його укладення, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 у сумі 2000000 доларів США та введення в оману останнього таким чином створив видимість виконання пункту 1 проекту «Пуща-Водиця, Коцюбинське» угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року.

Згідно з листом Інституту законодавства Верховної Ради України від 08 вересня 2010 року вих. №22/397-5-26 договір про спільну діяльність, укладений 16 травня 2007 року між ТОВ «Акант-білдінг» та державним комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації внутрішніх водойм м. Києва «Плесо», суперечить положеннямКонституції України,Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Цивільного таГосподарського кодексів України, що дає підстави вважати його нікчемним, а отже недійсним з моменту вчинення. Окремий правочинвід 14 квітня 2008 року додоговору проспільну діяльність від 16 травня 2007 року, укладений між ТОВ «Акант-білдінг» та державним комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації внутрішніх водойм м. Києва «Плесо», суперечить положеннямКонституції України,Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Цивільного таГосподарського кодексів України,Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»та дає підстави вважати його нікчемним, а отже недійсним з моменту вчинення.

Крім цього, ОСОБА_4 з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 (по проектам «Розвідка» та «Прикордонники»), достовірно знаючи, що вказані проекти неможливо реалізувати, оскільки його звернення в січні 2008 року до Міністерства оборони України щодо відчуження цілісних майнових комплексів на території Рибальського півострова у м. Києві залишено без задоволення, 28 лютого 2008 року отримав від ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1000000 доларів США для реалізації вказаних проектів. ОСОБА_4 жодних дій, спрямованих на реалізацію проектів «Розвідка» та «Прикордонники», не вчинив та заволодів шахрайським шляхом вказаними грошовими коштами.

Крім того, ОСОБА_4 в період часу з 29 лютого 2008 року до 20 березня 2008 року на підставі актів проведення авансових платежів (додатки №№ 3, 4, 6 до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) отримав від брата ОСОБА_6 ОСОБА_64 грошові кошти, які належать ОСОБА_6 , у загальній сумі 4000000 доларів США для реалізації проекту «Гаражі».

З метою приховування своїх злочинних намірів

ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що 16 гаражів у гаражному кооперативі «Корабел» по вул. Електриків, 7 у м. Києві в період з 19 квітня 2007 року до 21 вересня 2007 року були придбані за грошові кошти ОСОБА_10 , залучив ОСОБА_65 та ОСОБА_31 , які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_4 щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , шляхом шахрайства або майном, що буде придбане за ці кошти, доручивши вказаним особам займатись організаційними питаннями щодо купівлі-продажу гаражів та зміни членства в цьому кооперативі.

Так, у період з 04 березня 2008 року до 04 червня 2008 року ОСОБА_66 та ОСОБА_67 придбано 173 гаражі на загальну суму 2314131 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на вказаний період становить 11686361 грн. 55 коп.

З метою збільшення кількості придбаних гаражів, а тим самим збільшення кількості голосів на загальних зборах членів гаражного кооперативу «Корабел» та прийняття рішення вигідного для ОСОБА_4 ,останній залучив до скуповування гаражів невстановлену слідством особу, яка не була обізнана про його злочинні наміри щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом шахрайства.

Невстановлена слідством особа, не поставивши до відома ОСОБА_4 , з метою збільшення кількості придбаних гаражів вступила в злочинну змову з головою гаражного кооперативу «Корабел» ОСОБА_68 , якими в період з 18 квітня 2008 року по 31 травня 2008 року були внесені неправдиві відомості в рішення правління цього гаражного кооперативу щодо наявності на його території неіснуючих гаражів №№ 79-А, НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , 312, НОМЕР_20 , 314.

З метою отримання контрольного пакету гаражного кооперативу «Корабел» та кворуму на загальних зборах членів цього кооперативу, ОСОБА_4 , не поставивши до відома ОСОБА_6 , що 16 гаражів в період з 19 квітня 2007 року до 21 вересня 2007 року придбані за грошові кошти ОСОБА_10 , вніс їх в загальний список «Таблиця гаражів», як придбані за кошти ОСОБА_69 , тим самим запевнивши останнього, що контрольний пакет в кількості 198 гаражів викуплений, тобто п. 1-2 угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року ним виконаний.

Вимогу ОСОБА_69 до ОСОБА_4 щодо надання детального звіту про виконання пунктів проекту «Гаражі» угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року, а також передачі його представнику контрольного пакету документів по гаражному кооперативу «Корабел», ОСОБА_4 виконати відмовився, чим позбавив ОСОБА_69 чи його представників можливості оскаржувати дану угоду в цивільному судочинстві та встановити реальні витрати по проекту «Гаражі».

Крім того, ОСОБА_4 , отримавши 04 березня 2008 року на підставі акта проведення авансового платежу (додаток №5 до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) від брата ОСОБА_69 ОСОБА_64 грошові кошти, які належали ОСОБА_70 , в сумі 1000000 доларів США для реалізації проекту «Парк моряків», жодних дій, спрямованих на реалізацію цього проекту, не вчинив, а заволодів шахрайським шляхом вказаними грошовими коштами.

Крім того, ОСОБА_4 , отримавши 29 лютого 2008 року на підставі акта проведення авансового платежу (додаток №2 до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) від брата ОСОБА_71 ОСОБА_64 грошові кошти, які належали ОСОБА_72 , в сумі 2000000 доларів США для реалізації проекту «Жуків острів», жодних дій, спрямованих на реалізацію цього проекту, не вчинив, а заволодів шахрайським шляхом вказаними грошовими коштами.

Крім того, ОСОБА_4 20 березня 2008 року на підставі акта проведення авансового платежу (додаток №6 до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) отримав від брата ОСОБА_71 ОСОБА_64 грошові кошти, які належали потерпілому ОСОБА_6 , в сумі 1000000 доларів США для реалізації проекту «Приватний будинок». З метою подальшого заволодіння майном, яке буде придбане за ці грошові кошти, 27 березня 2008 року ОСОБА_4 , діючи на підставі довіреності від 13 березня 2008 року, виданою йому ОСОБА_73 , уклав договір з ОСОБА_12 щодо купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_5 .

Згідно з п. 4 даного договору продаж житлового будинку за домовленістю сторін вчиняється за суму 54400 грн., які ОСОБА_4 , як представник продавця, отримав від своєї дружини ОСОБА_12 - покупця до підписання цього договору. Цього ж дня ОСОБА_4 передав потерпілому ОСОБА_74 вказані грошові кошти за продаж цього будинку.

ОСОБА_4 , маючи на меті заволодіти нерухомим майном, а саме будинком по АДРЕСА_5 , що було придбане за грошові кошти ОСОБА_6 та рештою грошових коштів у сумі 4995600 грн., які залишилися від купівлі вказаного будинку, не повідомив останнього про укладення цієї угоди та заволодів правовстановлюючими документами та вказаною сумою грошових коштів.

У подальшому на вимогу ОСОБА_6 повернути йому грошові кошти у сумі 1000000 доларів США або нерухоме майно, яке було придбане за ці кошти, ОСОБА_4 відмовився передати ОСОБА_6 вказане нерухоме майно, залишивши його у своїй власності, та грошові кошти у сумі 4995600 грн., чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 1000000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ гривні до долара США станом на 20 березня 2008 року становить 5050000 грн.

Крім цього, ОСОБА_4 20 березня 2008 року на підставі акта проведення авансового платежу (додаток №6 до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) отримав від брата ОСОБА_6 ОСОБА_64 грошові кошти, які належали ОСОБА_6 , у сумі 1000000 доларів США для реалізації проекту «Шанхай».

Крім цього, ОСОБА_4 04 квітня 2008 року та 17 квітня 2008 року на підставі актів проведення авансового платежу (додаток №№ 7, 8 до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) отримав від ОСОБА_6 грошові кошти на загальну суму 3000000 доларів США для реалізації проекту «Шанхай».

Крім цього, ОСОБА_4 22 квітня 2008 року на підставі акта проведення авансового платежу (додаток №9 до угоди про співробітництво №001\28-02\2008 від 28 лютого 2008 року) отримав від брата ОСОБА_71 ОСОБА_64 грошові кошти, які належали ОСОБА_70 у сумі 1500000 доларів США для реалізації проекту «Шанхай». А всього, ОСОБА_4 в період з 20 березня 2008 року до 22 квітня 2008 року отримав грошові кошти на загальну суму 5500000 доларів США для реалізації проекту «Шанхай», а саме для купівлі нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_12 .

ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що ряд квартир у зазначених будинках не приватизовані і не належать на праві власності особам, які в них мешкають, доручив невстановленим слідством особам, які не були обізнані про його злочинні наміри, провести переговори з мешканцями вказаних будинків щодо продажу їх квартир.

Невстановлені слідством особи, знайшовши осіб із числа мешканців кв. АДРЕСА_13 та кв. АДРЕСА_14 , які погодилися продати власні квартири, надали відомості про цих осіб ОСОБА_4 .

У подальшому ОСОБА_4 з метою заволодіння грошовими коштами та створення видимості роботи над цим проектом, використовуючи ОСОБА_75 , який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_4 , доручив ОСОБА_76 виступити покупцем кв. АДРЕСА_13 .

ОСОБА_77 04 червня 2008 року, знаходячись в нотаріальній конторі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_78 уклав попередній договір, згідно з яким ОСОБА_79 та ОСОБА_80 зобов`язуються в майбутньому до 03 вересня 2008 року укласти договір купівлі-продажу 2/5 частин кв. АДРЕСА_13 з ОСОБА_81 .

Згідно з п. 1.2 даного договору ціна 2/5 частин вказаної квартири визначається сторонами у розмірі 892400 грн., що станом на 04 червня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 184000 доларів США.

Згідно з п. 1.3.1 ОСОБА_77 передав ОСОБА_82 та ОСОБА_83 24500 грн., що станом на 04 червня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 5000 доларів США.

Продовжуючи виконувати прохання ОСОБА_4 , ОСОБА_77 19 червня 2008 року, знаходячись у нотаріальній конторі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_78 , уклав попередній договір, згідно з яким ОСОБА_84 зобов`язується в майбутньому до 03 вересня 2008 року укласти договір купівлі-продажу 1/5 частин кв. АДРЕСА_13 з ОСОБА_81 .

Згідно з п. 1.2. даного договору ціна 1/5 частин квартири визначається сторонами у розмірі 945750 грн., що станом на 19 червня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 195000 доларів США.

Згідно з п. 1.3.1. ОСОБА_77 передав ОСОБА_85 24250 грн., що станом на 19 червня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 5000 доларів США.

Продовжуючи виконувати прохання ОСОБА_4 , ОСОБА_77 09 липня 2008 року, знаходячись в нотаріальній конторі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_78 , уклав попередній договір, згідно з яким ОСОБА_86 та ОСОБА_87 зобов`язуються в майбутньому до 03 вересня 2008 року укласти договір купівлі-продажу 2/5 частин кв. АДРЕСА_13 з ОСОБА_81 .

Згідно з п. 1.2. даного договору ціна 2/5 частин квартири визначається сторонами у розмірі 968000 грн., що станом на 09 липня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 200000 доларів США.

Згідно з п. 1.3.1. ОСОБА_77 передав ОСОБА_86 та ОСОБА_87 24200 грн., що станом на 09 липня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 5000 доларів США.

Крім того, ОСОБА_4 з метою заволодіння грошовими коштами та створення видимості роботи над цим проектом, використовуючи ОСОБА_88 , який не був обізнаний про його злочинні наміри, доручив останньому виступити покупцем кв. АДРЕСА_14 .

ОСОБА_89 24 липня 2008 року, знаходячись в нотаріальній конторі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_78 уклав попередній договір, згідно з яким ОСОБА_90 зобов`язується в майбутньому до 01 жовтня 2008 року укласти договір купівлі-продажу 1/3 частини кв. АДРЕСА_15 з ОСОБА_91 .

Згідно з п. 1.2. даного договору ціна 1/3 частини квартири визначається сторонами у розмірі 793760 грн., що станом на 24 липня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 164000 доларів США.

Згідно з п. 1.3.1 ОСОБА_89 передав ОСОБА_92 24200 грн., що станом на 24 липня 2008 року відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 5000 доларів США.

03 вересня 2008 року та 01 жовтня 2008 року ОСОБА_4 не придбав кв. АДРЕСА_13 та кв. АДРЕСА_15 , подальших дій, спрямованих на придбання квартир у будинках АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 взагалі не вчиняв, і ніяких правочинів щодо набуття права власності не укладав.

У результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_4 у період часу з 28 лютого 2008 року до 22 квітня 2008 року вчинив шахрайські дії, заволодівши шляхом обману та зловживанням довірою грошовими коштами ОСОБА_93 на загальну суму 16500000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом з 28 лютого 2008 року по 22 квітня 2008 року становить 83325000 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто, в особливо великих розмірах.

Ці дії ОСОБА_4 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 4ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживанням довірою (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_4 , умисно, з корисливих мотивів, з метою укладання угод з грошовими коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного, протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню доходів, здійснив їх легалізацію наступним чином.

Так, ОСОБА_4 у період з 28 лютого 2008 року до 22 квітня 2008 року заволодів шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_6 у сумі 16500000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом з 28 лютого 2008 року по 22 квітня 2008 року становить 83325000 грн.

З метою легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом 29 травня 2008 року умисно, знаходячись у ТОВ «АВТ БАВАРІЯ» по бульвару І. Лепсе, 4 у м. Києві, придбав мотоцикл марки «BMW F650 GS» вартістю 86692 грн. 93 коп., який 08 липня 2008 року зареєстрував на своє ім`я в Ірпінському МРЕВ ДАІ ГУМВС України в Київській області, отримавши номерний знак НОМЕР_21 .

Крім того, ОСОБА_4 07 березня 2008 року, продовжуючи свої злочинні дії, з метою легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, знаходячись у ТОВ «АВТ БАВАРІЯ» по бульвару І. Лепсе, 4 у м. Києві, придбав автомобіль марки«BMW ALPINA B6/E63» вартістю 1345304 грн. 22 коп. який 29 березня 2008 року зареєстрував на своє ім`я в Ірпінському МРЕВ ДАІ ГУМВС України в Київській області, отримавши номерний знак НОМЕР_22 .

Крім того, ОСОБА_4 05 лютого 2009 року, продовжуючи свої злочинні дії з метою легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, знаходячись у ТОВ «АВТ БАВАРІЯ» по бульвару І. Лепсе, 4 у м. Києві, придбав автомобіль марки«BMW X-6» вартістю 847056 грн. 08 коп., який 06 лютого 2008 року зареєстрував у Ірпінському МРЕВ ДАІ ГУМВС України в Київській області, отримавши номерний знак НОМЕР_23 , на свою дружину ОСОБА_12 , яка не була обізнана про незаконне походження грошових коштів, за які був придбаний вказаний автомобіль.

У результаті чого, ОСОБА_4 у період з 29 травня 2008 року до 06 лютого 2009 року вчинив угоди з грошовими коштами у сумі 2279053 грн. 23 коп., що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у великих розмірах, таким чином легалізував доходи, отримані ним внаслідок шахрайських дій щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 .

Ці дії ОСОБА_4 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 2ст. 209 КК України, як укладення угод з коштами, одержаними внаслідок учинення суспільно-небезпечногопротиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені у великому розмірі.

Крім того, ОСОБА_4 умисно, з метою підроблення документів, які видаються та посвідчуються установою, та їх подальшого використання, при невстановлених слідством обставинах вступив у злочинну змову з невстановленою слідством особою. Здійснюючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 надав невстановленій слідством особі свої анкетні дані для виготовлення підробленого диплому про вищу освіту на ім`я ОСОБА_4 та його подальшого використання останнім.

Невстановлена слідством особа, діючи узгоджено та обопільно з ОСОБА_4 , при невстановлених слідством обставинах за допомогою комп`ютерно-множильної техніки виготовила диплом спеціаліста серії НОМЕР_24 , де відобразила недостовірні відомості про закінчення ОСОБА_4 в 1995 році Київського державного технічного університету будівництва і архітектури за спеціальністю «Архітектура» з присвоєнням кваліфікації спеціаліста «Архітектор будівель і споруд», який передала ОСОБА_4 для подальшого використання.

Згідно листа від 13 липня 2010 року за вих. №23/273 Київського національного університету будівництва і архітектури ОСОБА_4 у період з 1991 по 2010 рік не навчався у Київському інженерно-будівельному інституті та не закінчував повного курсу навчання.

Ці дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2ст. 358 КК України, як підроблення документа, який видається установою і який надає права, з метою використання його як підроблювачем так і іншою особою, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, 16 лютого 2010 року слідчим відділом Святошинського РУ ГУМВС України у м. Києві порушено кримінальну справу № 08-17378 за ознаками складу злочину, передбаченого ст.15, ч. 1 ст.115 КК України, за фактом замаху на вбивство ОСОБА_4 .

Досудовим слідством встановлено, що 16 лютого 2010 року близько 9 год. 30 хв. невстановлена досудовим слідством особа, знаходячись неподалік приватного будинку № 79 по вул. Робітничій у м. Києві, використовуючи вогнепальну зброю, здійснила постріли по автомобілю «Мерседес G-550» д.н.з. НОМЕР_25 , в якому знаходився ОСОБА_4 , тим самим намагалася умисно позбавити життя, тобто скоїти вбивство ОСОБА_4 , однак не довела свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від її волі.

ОСОБА_4 17 лютого 2010 року визнаний по вказаній кримінальній справі потерпілим та був допитаний як потерпілий. Перед початком допиту як потерпілого, ОСОБА_4 роз`яснені його права та обов`язки, передбаченіст. 49 КПК Українитаст. 384 КК України, тобто останній попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. ОСОБА_4 , даючи свідчення у кримінальній справі, з 17 лютого 2010 року по 28 травня 2010 року наполягав на тому, що впізнати особу, яка вчинила відносно нього злочин, не зможе.

22 березня 2010 року прокуратурою Подільського району міста Києва порушено кримінальну справу № 57-2209 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4ст. 190 КК України, за фактом заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_6 у сумі 83325000 гривень.

Так, ОСОБА_4 06 липня 2010 року о 09 год. 10 хв., знаходячись в службовому кабінеті СУ ГУМВС України в м. Києві по вул. Антоновича, 114, будучи попередженим про кримінальну відповідальність заст. 384 КК Україниза дачу завідомо неправдивих показань, під час його додаткового допиту як потерпілого умисно порушуючи інтереси правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі № 08-17378 та маючи на меті створення штучних доказів причетності до вчиненняданого злочину ОСОБА_10 , грошовими коштами якого в сумі 915565 заволодів шахрайським шляхом в період з 19 квітня 2007 року по 21 вересня 2007 року, та ОСОБА_6 , грошовими коштами якого в сумі 83325000 гривень заволодів шахрайським шляхом в період часу з 28 лютого 2008 року по 22 квітня 2008 року, а в подальшому, з метою уникнення кримінальної відповідальності та неповернення вищевказаним особам грошових коштів, дав показання щодо причетності до замаху на його життя особи, при цьому детально описав прикмети цієї особи та повідомив, що може її впізнати, тобто умисно дав показання, якімаютьважливе доказовезначеннядля правильного вирішення справи.

Так, ОСОБА_4 10 липня 2010 року в ході проведення начальником відділення слідчого управління ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_94 , в провадженні якого знаходилась кримінальна справа №08-17378, слідчої дії відтворення обстановки та обставин події, будучи попередженим про кримінальну відповідальність заст. 384 КК України, усвідомлюючи зміст даної статті та достовірно знаючи, що надає слідству недостовірні показання, вказав на причетність до вчинення злочину невстановленої особи та відтворив на місці обстановку та обставини події, при цьому умисно відтворив недостовірну обстановку вчинення відносно нього злочину, створивши імітацію фактичних даних, які були зафіксовані під час огляду місця події та які не відповідають обставинам справи.

09 серпня 2010 року ОСОБА_4 о 13 год. 14 хв., знаходячись в службовому кабінеті СУ ГУМВС України по вул. Антоновича, 114 у м. Києві, будучи попередженим про кримінальну відповідальність заст. 384 КК України, під час слідчої дії - пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам, вказав на фотокартку особи під № 4 в протоколі впізнання, на якій зображений громадянин ОСОБА_17 , як на особу, що 16 лютого 2010 року вчинила замах на його життя із застосуванням вогнепальної зброї, при цьому достовірно знаючи, що вказана особа вищезазначеного злочину не вчиняла, тобто ОСОБА_4 умисно вказав на особу з метою в подальшому незаконно притягнути її до кримінальної відповідальності та звинуватити ОСОБА_6 та ОСОБА_10 в організації вчинення на нього замаху на вбивство.

10 серпня 2010 року ОСОБА_4 о 09 год. 45 хв., знаходячись в службовому кабінеті СУ ГУМВС України в м. Києві по вул. Антоновича, 114, будучи попередженим про кримінальну відповідальність заст. 384 КК України, підчас додаткового допиту його як потерпілого, достовірно знаючи про непричетність до вчинення злочину гр. ОСОБА_17 , наполіг на своїх попередніх показаннях, що саме впізнана ним особа 16 лютого 2010 року вчинила відносно нього злочин, тим самим розуміючи, що будуть порушені права гр. ОСОБА_17 , свідомо звинувативши останнього у вчиненні особливо тяжкого злочину.

16 листопада 2010 року ОСОБА_4 об 11 год. 15 хв., знаходячись у слідчому кабінеті в приміщенні Київського СІЗО по вул. Дегтярівській, 13 у м. Києві, будучи попередженим про кримінальну відповідальність заст. 384 КК Українита усвідомлюючи її зміст, достовірно знаючи, що ОСОБА_17 , з яким проводиться очна ставка не причетний до вчинення відносно нього злочину 16 лютого 2010 року, а показання, які він давав в ході досудового слідства є неправдивими, відмовився підписувати протокол після роз`яснення йому положеньст. 384 КК Україниз метою уникнути кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань.

В результаті викладеного, ОСОБА_4 під час досудового слідства у кримінальній справі № 08-17378 умисно, з метою уникнення кримінальної відповідальності по кримінальній справі №57-2209 порушеної 10 серпня 2010 року відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 4ст. 190 КК України, та з метою звинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_10 в організації вчинення на нього замаху на вбивство та з метою неповернення останнім грошових коштів, якими він заволодів шахрайським шляхом, давав неправдиві показання під час проведення слідчих дій з його участю, а саме під час допиту як потерпілого, відтворення обстановки і обставин події та під час пред`явлення фотознімків особи для впізнання, створивши штучні докази з метою обвинувачення ОСОБА_17 , а в подальшому через зв`язки останнього й ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років.

Ці дії ОСОБА_4 органом досудового слідства кваліфіковані за ч. 2ст. 384 КК України, як дача завідомо неправдивих показань під час провадження досудового слідства, зі штучним створенням доказів обвинувачення, вчинене з корисливих мотивів.

Дослідивши безпосередньо зібрані під час досудового слідства докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_4 є склад злочинів, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 2 ст.209, ч. 2 ст.358, ч. 2 ст.384 КК України.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що згідноматеріалів кримінальної справи, між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з метою ведення господарської діяльності 28 лютого 2008 року укладено угоду про співробітництво № 001/28-02/2008, у якій визначені конкретні обов`язки сторін.

Угодою передбачено початок співпраці сторін по реалізації проектів «Пуща-Водиця-Коцюбинське», «Розвідка», «Гаражі», «Парк моряків», «Прикордонники», «Жуків острів», встановлено термін реалізації етапів по вказаним проектам та об`єм фінансування, необхідний на їх реалізацію, який становив 150 млн. доларів США. До угоди долучено акти на проведення авансових платежів на суму 16,5 млн. доларів США.

03 вересня 2008 року між сторонами підписано доповнення№ 1до угоди про співробітництво № 001/28-02/2008, у якому передбачено, що ОСОБА_6 припиняє фінансування проектів, а ОСОБА_4 самостійно займається їх реалізацією, а всі виручені кошти від реалізації проектів направляє на погашення заборгованості перед ОСОБА_6 , а також встановлено розмір боргу, який підлягає поверненню на рівні 20 млн. доларів США.

В подальшому, ОСОБА_6 05 лютого 2010 року переуступив право вимоги вказаних коштів ОСОБА_24 , про що складено відповідний договір переуступки права вимоги та повідомлено у встановлений спосіб ОСОБА_4 ОСОБА_24 видано доручення від імені ОСОБА_6 .

За цим договором, новий кредитор ОСОБА_24 отримав, а ОСОБА_6 , відповідно, передав право вимоги зобов`язань по угоді про співробітництво від 28 лютого 2008 року № 001/28-02/2008 та по доповненню№ 1до угоди.

Суд зазначив, що ОСОБА_4 на виконання угоди про співробітництво від 28 лютого 2008 року № 001/28-02/2008 вчинив певні дії за проектами.

Щодо листа Інституту законодавства Верховної Ради України від 08вересня 2010року вих. №22/397-5-26, судвказав, що визнання угод нікчемними, недійсними належить виключно до компетенції суду, а тому суд вважає недоведеним обвинуваченням факту, що ОСОБА_4 достовірно знав, що укладені правочини не відповідають законодавству України,оскільки на підставі лише листа Інституту законодавства Верховної Ради України правочини недійсними визнані не можуть бути.

Досліджені інші докази у судовому засіданні та допитані свідки, на думку суду, лише підтвердили механізм виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов`язань, відповідно до угоди про співробітництво.

Одночасно із цим, суд прийшов до висновку про недоведеність передачі грошових коштів у спосіб встановлений обвинуваченням, оскільки гроші ОСОБА_4 передавалися ОСОБА_95 , тоді листом Державної Прикордонної Служби України від 18 серпня 2010 року підтверджено, що ОСОБА_62 не знаходився на території України у період із 28лютого 2008 року по 22 квітня 2008 року.

Крім того, як зазначив суд, в обвинуваченні щодо підсудного вказано, що невстановлена слідством особа, не поставивши до відома ОСОБА_4 , з метою збільшення кількості придбаних гаражів вступила в злочинну змову з головою гаражного кооперативу «Корабел» ОСОБА_68 , яким в період з 18 квітня 2008 року по 31 травня 2008 року внесено неправдиві відомості в рішення правління цього гаражного кооперативу щодо наявності на його території неіснуючих гаражів. Відтак суду не зрозуміло, про яку злочинну роль ОСОБА_68 іде мова, враховуючи,що зазначеній особі в рамках зазначеного провадження обвинувачення не пред`являлося і суд не володіє даними, про наявність рішення суду про визнання його винуватості.

Зазначаючи невстановлену слідством особу, яка нібито не поставила до відома ОСОБА_4 про спільні злочинні наміри з ОСОБА_68 ,матеріалами кримінальної справи не підтверджено, яким чином причетний до цього сам ОСОБА_4 , враховуючи що отримання контрольного пакету гаражного кооперативу «Корабел» є частиною описаних в обвинувачені шахрайських дій підсудного.

Таким чином, суд зробив висновок, що без документально підтверджених доказів умисел на заволодіння грошовими коштами можна встановити лише на підставі беззаперечних доказів, а в іншому випадку умисел особи на заволодіння майном лишатиметься припущенням сторони обвинувачення та свідчить про недоведеність обвинуваченням умислу ОСОБА_4 на заволодіння грошовими коштами потерпілих, як в момент укладання угоди про співробітництво, так і в момент передачі грошових коштів чи реалізації узгоджених проектів.

Крім того, суд прийшов до висновку, про наявність цивільно-правових стосунків між ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 оскільки між ними існували саме договірні стосунки, оформлені письмовим договором.

Судом також зазначено про порушення права на захист підсудного, оскільки в редакції обвинувачення пред`явленого ОСОБА_4 за ч. 4ст. 190 КК України, вказано, що він вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживанням довірою, вчинене повторно, в особливо великих розмірах. Тобто, не визначено спосіб заволодіння підсудним чужим майном, а саме: чи мало місце заволодіння обвинуваченим чужим майном шляхом обману, чи шляхом зловживання довірою, чи шляхом обману та зловживання довірою.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, про недоведеність, що в діях ОСОБА_4 є склад злочину, передбаченого ч. 4ст. 190 КК України.

Судом також визнано недоведеним обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 209 КК України.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що на підтвердження вчинення ОСОБА_4 саме цього злочину, слідством як доказ надано лише протокол виїмки від 02листопада 2010року, згідно якого проведено виїмку в Ірпінському МРЕВ Київської області щодо постанови на облік наступних транспортних засобів: «BMW ALPINA В6/Е63», «BMW F650 GS», «BMW Х-6» та самі вилучені документи, що що вказу є лише про постанову на облік вказаних транспортних засобів.

Таким чином, на думку суду не надано жодного доказу щодо походження грошових коштів, на які,відповідно до обвинувачення ОСОБА_4 придбав вказані транспортні засоби та які в подальшому поставлено на облік. Одночасно, обвинуваченням не надано жодного доказу на підтвердження в чому саме полягала легалізація доходів, адже придбання транспортних засобів без приховування цих дій не становить легалізації доходів.

Посилання в обвинувальному акті на те, що це є гроші ОСОБА_6 , якими ОСОБА_4 заволодів шахрайським шляхом на думку суду єприпущеннями, оскільки не підтверджено жодними доказами, з урахуванням того, що суд визнав недоведеним обвинувачення щодо шахрайських дій зі сторони ОСОБА_4 , по відношенню до ОСОБА_6 , а тому, суд дійшов висновку, про недоведеність, що в діях ОСОБА_4 є склад злочину, передбаченого ч. 2ст. 209 КК України.

Щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 358 КК України, суд прийшов до висновку про його недоведеність, мотивуючи тим, щопідсудний свою вину у вчиненні цього злочину заперечив. Інші дослідженні судом докази, допитані свідки жодним чином не підтвердили того факту, що ОСОБА_4 вступав у змову із кимось та надавав свої анкетні дані для виготовлення диплому, а тому є, на думку суду, лише припущенням, що не може бути покладено в обвинувачення.

Досудовим слідством не встановлено дату, час, місце та спосіб вчинення інкримінованого ОСОБА_4 цього злочину, що позбавило суд можливості дійти висновку про вчинення таких дій саме підсудним.

Таким чином, суд прийшов до висновку, про недоведеність участі підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 358 КК України.

Щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 384 КК України, суд прийшов до висновку про його недоведеність, мотивувавши тим, що слідством не надано жодної оцінки тим вогнепальним пораненням, які отримав ОСОБА_4 в результаті замаху на його життя, за результатом чого порушено кримінальну справу № 08-17378.

Як мотив, інсценування замаху, в обвинуваченні зазначено, що ОСОБА_4 мав на меті створити штучні докази причетності до вчинення замаху на нього ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , грошовими коштами якими ОСОБА_96 заволодів, а в подальшому хотів уникнути кримінальної відповідальності та не повертати гроші.

Суд встановив, що справу за замахом на життя ОСОБА_4 порушено 16лютого 2010 року, в день коли і відбувся замах, а справущодо шахрайського заволодіння ОСОБА_4 грошовими коштами ОСОБА_6 порушено 22 березня 2010 року, тобто після вчинення замаху, тому суд не вбачає описаного в обвинуваченні умислу.

При цьому суд зазначив, що матеріали кримінальної справи не містять, а прокурором суду не надано даних, щосаме судом одночасно з постановленням вироку, згідност. 279 КПК Україниперед прокурором ставилося питання про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності як потерпілого, за завідомо неправдиві показання, за результатами розслідування та судового розгляду кримінальної справи за ст.15, ч.1 ст.115 КК України.

Таким чином, надані обвинуваченням докази на підтвердження вини підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 384 КК України не були предметом судового розгляду за кримінальною справою, порушеною за фактом замаху на вбивство ОСОБА_4 . Розслідування по цій справі не завершене, фактичні обставини не встановлювалися, а тому і суд позбавлений можливості встановлювати ці обставини, оскільки відповідно до ч. 1ст. 275 КПК Українирозгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред`явленого їм обвинувачення.

Той факт що підсудний на досудовому слідстві спочатку повідомляв, що не зможе впізнати особу, яка вчинила на нього замах, а потім повідомив, що зможе її впізнати не є завідомо неправдивими показаннями відповідно дост. 384 КК України, а тому суд дійшов висновку, про недоведеність, що в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 2ст. 384 КК України.

Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора, який підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити, пояснення підсудного та його захисника, які заперечили проти апеляцій, вважають вирок суду першої інстанції законним та обгрунтованим, представників потерпілого, які підтримали подані апеляції та частково підтримали апеляцію прокурора, провівши судові дебати та надавши підсудному останнє слово, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 слід задовольнити частково, апеляцію захисника ОСОБА_7 задовольнити виходячи із наступного.

Згідност.323 КПК України 1960 рокувирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування у ньому матеріального закону та дотримання при проваджені справи кримінально- процесуального закону. Вимога законності вироку означає, що вирок за своєю формою відповідає закону та за своїм змістом ґрунтується на матеріалах справи, попереднє розслідування і судовий розгляд якої проведені у точній відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону. При постановленні вироку, суд повинен дати оцінку всім доказам по справі з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до вимог ст. 367 КПК України 1960 року однією із підстав для скасування або зміни вироку суду при розгляді справи в апеляційному суді є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Згідно ч.1 ст. 370 КПК України 1960 року істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

У ч. 2 ст. 370 КПК України 1960 року наведено перелік істотних порушень, які є безумовною підставою для скасування вироку суду, у тому числі винесення вироку незаконним складом суду

Перевіркою матеріалів кримінальної справи колегією суддів встановлено, що доводи представників потерпілого ОСОБА_6 про допущені під час провадження судового розгляду даної справи істотні порушення вимог КПК України 1960 року, зокрема, винесення вироку незаконним складом суду, знайшли своє підтвердження.

Згідно ст. 56 КПК України 1960 року за наявності обставин, передбачених статтями 54 і 55 КПК України 1960 року, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Вимогами ст. 54 КПК України 1960 року визначено, що суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи: якщо він особисто або його родичі заінтересовані в результатах справи, при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об`єктивності суду.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, 31 серпня 2017 року адвоката ОСОБА_7 допущено судом як представника потерпілого ОСОБА_6 у справі. 11 вересня 2017 року під час судового засідання адвокат ОСОБА_7 подала клопотання про вирішення суддею ОСОБА_26 питання щодо самовідводу, пославшись на підстави, передбачені ст. 56 КПК України 1960 року, а саме факт особистого знайомства і тривалої спільної праці судді ОСОБА_26 із суддею Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_27 , який є її чоловіком, що може вплинути на об`єктивність і неупередженість прийняття процесуальних рішень щодо потерпілого ОСОБА_97 .

Постановою суду від 11 вересня 2017 року у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено та зазначено, що заява не містить належних та підтверджуючих даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді, що передбачені статтями 54, 55 КПК України 1960 року, та обставин, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді ОСОБА_26 , або наявності конфлікту інтересів.

27 жовтня 2017 року адвокат ОСОБА_7 подала заяву про відвід головуючому судді ОСОБА_26 в порядку ст. 56 КПК України 1960 року через наявність реального конфлікту інтересів між публічно-правовими обов`язками судді ОСОБА_26 і приватними інтересами згідно Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII, зазначивши, що звернулася до НАЗК із заявою як викривач щодо наявного конфлікту інтересів, фактів корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» відносно судді ОСОБА_26 .

Вирішуючи дане клопотання суддя ОСОБА_26 , всупереч необхідності недопущення виникнення сумнівів та підстав для звинувачень в необ`єктивності чи упередженості суду при розгляді вказаної справи з боку осіб, які беруть участь у справі, прийняв рішення про відмову у задоволенні заяви про відвід.

На думку колегії суддів, при обставинах, що викладені у відповідних заявах адвоката ОСОБА_7 про його відвід та самовідвід у розгляді даної справи суддя ОСОБА_26 повинен був задовольнити заявлений адвокатом відвід або взяти самовідвід, оскільки наявні у справі обставини викликали сумнів у його об`єктивності.

Відтак, продовживши розгляд криімналньої справи та постановивши судове рішення, суд допустив істотні порушення вимог КПК України 1960 року, такі як розгляд справи незаконним складом суду, що є безумовною підставою скасування судового рішення.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, висловленим у рішеннях ЄСПЛ, який констатує в аналогічних випадках порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі Конвенція), де зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п.66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (зокрема, рішення у справах «Фей протии Австії» та «Веттшайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

Також, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що з 09 по 13 жовтня 2017 року суддя ОСОБА_26 відповідно до Програми підготовки суддів місцевих загальних судів проходив відповідну підготовку у Національній школі суддів України, де передбачалася повна зайнятість судді ОСОБА_26 протягом робочого часу, що виключало можливість проведення ним судового розгляду справ у вказаний період.

Однак, згідно листа в.о. Голови Голосіївського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року, 10 і 11 жовтня 2017 року суддя ОСОБА_26 провів два судових засідання по кримінальній справі щодо ОСОБА_4 , під час яких, згідно протоколів судових засідань, допитав підсудного ОСОБА_4 та долучив ряд документів до матеріалів справи, тоді як інші справи знімалися з розгляду з вказаної підстави.

Наведений факт у сукупності з іншими вказаними представником потерпілого обставинами свідчить про упереджений підхід судді до розгляду вказаної кримінальної справи, у тому числі про порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Також перевіркою матеріалів кримінальної справи встановлено факт порушення прав потерпілого ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 на участь у судовому розгляді справи.

Положеннями ст. 261 КПК України 1960 року передбачено, що сторона обвинувачення (прокурор, а також потерпілий. цивільний позивач та їх представники) і сторона захисту (підсудний, захисник і законний представник, цивільний відповідач і його представник) користуються рівними правами на заявления відводів і клопотань, подання доказів, участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступ у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду.

Відповідно до ст. 267 КПК України 1960 року,потерпілий під час судового розгляду справи має право: давати показання; заявляти відводи і клопотання; висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду; давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставин справи; подавати докази, задавати питання свідкам, експертові, спеціалістові і підсудним; брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів, а в справах, зазначених у частині першій статті 27 цього Кодексу, - підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах.

Якщо в судове засідання не з`явиться потерпілий, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вирішує питання про розгляд справи або відкладення його в залежності від того чи можливо у відсутності потерпілого з`ясувати всі обставини справи і захистити його права та законні інтереси. До потерпілого, який не з`явився без поважних причин, суд може застосувати привід відповідно до статті 72 цього Кодексу (ст.267 КПК України 1960 року).

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, 10 жовтня 2017 року судом першої інстанції за відсутності даних про належне повідомлення потерпілого та його адвоката проведно судове засідання, закінчено допит підсудного ОСОБА_4 , долучено до матеріалів справи ряд документів від підсудного та оголошено перерву в судовому засіданні до 09 год. 30 хв. 11 жовтня 2017 року. Про час та дату проведення вказаного судового засідання потерпілого ОСОБА_6 та його представника адвоката ОСОБА_7 не повідомлено, чим позбавлено потерпілого права на захист своїх інтересів під час розгляду кримінальної справи, а саме ставити підсудному питання, отримувати на них відповіді, надавати пояснення тощо.

Також судом безпідставно залишено поза увагою клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_98 , подане до суду 30 жовтня 2017 року, щодо непроведення стадії судових дебатів та надання можливості потерпілому та її, як представнику, доповнити судове слідство, у зв`язку з чим, відкласти розгляд справи та належним чином повідомити потерпілого. Однак, ігноруючи вказане клопотання, 30 жовтня 2017 року судове засідання продовжено за відсутності потерпілого та його представника ОСОБА_7 , закінчено судове слідство, проведено судові дебати та завершено розгляд справи.

Такий підхід до розгляду справи, на думку колегії суддів, свідчить про недотримання передбачених кримінальним процесуальним законом прав потерпілого на участь у розгляді справи, а відтак прийняте судом рішення не може відповідати вимогам законності.

На думку колегії суддів є обгрунтованими доводи прокурора щодо безпідставності мотивів та підстав виправдання підсудного у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

За положеннями ч.4ст. 334 КПК України 1960 рокумотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вироку формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Відповідно до п.22постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку»зі змінами у мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, за якимпідсудного було віддано до суду; результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовомузасіданні,атакож мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину.

Однак вимоги кримінально-процесуального закону судом першої інстанції не дотримано.

Відповідно до п.п.1-3 ч.1ст. 367 КПК України 1960 рокупідставами для скасування або зміни вироку при розгляді справи в апеляційному суді є однобічність або неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Суд першої інстанції при обґрунтуванні висновків щодо відсутності в діяннях ОСОБА_4 складів злочинів, передбачених ч.4ст. 190, ч.2 ст.209, ч.2 ст.358 КК України та ч.2 ст.384 КК України, послався на досліджені в судовому засіданні докази, однак не надав їм належної правової оцінки відповідно до вимогст.67 КПК України 1960 року.

Крім того, вироком суду, як однією із підстав виправдання підсудного, зазначено про наявність цивільно-правових відносин між ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , оскільки між ними існували саме договірні стосунки, оформлені письмовим договором, однак залишено поза увагою заяву ОСОБА_10 про вчинення злочину відносно нього ОСОБА_4 .

Як встановлено судом, ОСОБА_4 , отримавши на виконання угоди про співробітництво 4000000 доларів США для реалізації проектів «Розвідка», «Прикордонники», «Жуків острів», «Парк моряків» жодних дій в інтересах ОСОБА_6 не вчиняв. До отримання від потерпілого 1000000 доларів США на реалізацію проектів «Розвідка», «Прикордонники» отримав відмову у передислокації дійсного землекористувача. Отримавши 2000000 доларів США, всю реалізацію проекту «Пуща-Водиця Коцюбинське» підсудний обмежив укладенням незаконних змін до нікчемного правочину про співпрацю з Державним комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації внутрішніх водой м. Києва «Плесо». За 1000000 доларів США, призначених для реалізації проекту «Приватний будинок», здійснив придбання нерухомості у ОСОБА_10 для своєї дружини. Після отримання 5500000 доларів США за проектом «Шанхай», витратив близько 15000 доларів США при укладенні попередніх договорів з власниками нерухомості, не уклавши в подальшому договори купівлі-продажу. Отримавши від ОСОБА_6 4000 000 доларів США на проет «Гаражі», підсудний забезпечив часткове придбання близько 200 гаражів на користь підконтрольних йому осіб і відмовився передати правовстановлюючі документи власнику витрачених коштів.

Такі обставини, на думку колегії суддів, вказують на те, що підсудний не мав наміру і реальних можливостей виконувати домовленості з потерпілими, а відтак доводи прокурора про наявність у ОСОБА_4 умислу на привласнення та обернення у свою користь отриманих коштів та легалізацію цих коштів, заслуговують на увагу та підлягають ретельній перевірці при новому розгляді справи.

На підтвердження цього вказує позиція ОСОБА_4 в суді першої та апеляційної інтанції. Зокрема, спочатку він заперечував факт отримання коштів від потерпілого ОСОБА_4 . Під час апеляційного розгляду зазначив, що кошти потерпілим ОСОБА_6 перераховувалися на рахунки юридичних осіб, а не надавалися йому особисто, однак визнає укладену між ними цивільно-правову угоду від 28 лютого 2008 року та зобов`язується її виконати. Такі показання обвинуваченого, на думку колегії суддів, свідчать про те, що кошти від потерпілого ОСОБА_6 . ОСОБА_4 отримував, при цьому не використовуючи їх на реалізацію проектів, зазначених в угоді.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд під час якого необхідно усунути зазначені недоліки та винести законне і обгрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, врахувавши доводи, викладені в апеляціях.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід ретельно та у повному обсязі перевірити зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку та з урахуванням усіх обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Разом з тим, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу доводи адвоката ОСОБА_7 про безпідставність винесеної щодо неї окремої ухвали від 07 листопада 2017 року.

Згідно ізст. 23-2 КПК України, окрему ухвалу (постанову) може бути винесено при виявленні судомпорушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при проваджені дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом.

Відповідно до роз`ясненьу п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 березня 2008 року«Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах», суд має право окремою ухвалою (постановою) повідомити відповідного керівника прокуратури, кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури про неявку прокурора чи адвоката в судове засідання (після з`ясування причини), а також порушення ними порядку судового засідання для вжиття передбачених законом заходів з метою запобігання в подальшому зриву судових процесів. При цьому не може бути винесено окрему ухвалу (постанову) суду щодо правової позиції адвоката чи прокурора.

Однак, як вбачається з окремої ухвали, винесеної щодо адвоката ОСОБА_7 , ці вимоги закону судом не дотримано.

Як зазначено у вказаній ухвалі, неявка та не повідомлення заздалегідь про причини неявки адвоката ОСОБА_7 в судове засідання свідчать про неналежне виконання зазначеним адвокатом своїх повноважень як представника у кримінальній справі щодо ОСОБА_4 та свідоме затягування судового розгляду даної справи, а також про явну неповагу до суду та інших учасників кримінального процесу.

Разом з тим, матеріали справи не містять достатніх даних про такий характер обставин та динаміку розвитку подій, які б слугувалипідставами для вказаних висновків суду.

З матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2017 року адвоката ОСОБА_7 допущено, як представника потерпілого ОСОБА_6 у справі. Для ознайомлення з матеріалами справи, а саме з 72 томами, нею заявлено клопотання, яке задоволено судом та оголошено перерву до 11 вересня 2017 року.

Під час судового засідання 11 вересня 2017 року оголошено перерву до 25 вересня 2017 року із наданням часу адвокату ОСОБА_7 для подальшого ознайомлення з матеріалами справи.

25 вересня 2017 року кримінальну справу знято з розгляду через перебування головуючого у нарадчій кімнаті по іншій справі, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою, а тому висновки суду в окремій ухвалі про неповажність причин неявки адвоката ОСОБА_7 у судове засідання 25 вересня 2017року є безпідставними.

Судову повістку про виклик у судове засідання на 04 жовтня 2017 року, ОСОБА_7 в порушення ст. 254 КПК України 1960 року отримано менше ніж за три дні до дати проведення такого судового засідання, з чим погодився і суд в океремій ухвалі, а тому її клопотання від 03 жовтня 2017 року про відкладення судового розгляду справи та завчасне повідомлення про наступну дату судового розгляду справи, з метою дотримання її права на необхідний час для підготовки та прибуття за викликом не свідчить про неналежне виконання обов`язків захисника та затягування розгляду справи. Таким чином, висновки суду в окремій ухвалі про необґрунтованість вказаного клопотання ОСОБА_7 слід вважати безпідставними, оскільки у судовому засіданні 04 жовтня 2017 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7 та оголошено перерву до 10 жовтня 2017 року 16-00 год.

Разом з тим, про призначення судового розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_4 на 10 жовтня 2017 року адвокат ОСОБА_7 отримала повістку 12 жовтня 2017 року, що унеможливило її участь у справі (довідка Укрпошти).

Колегія суддів вважає безпідставними висновки суду про неявку адвоката ОСОБА_7 без поважних причин у судове засідання 30 жовтня 2017року,як представника потерпілого ОСОБА_6 , оскільки суд не визнавав обов`язковою її явку, а у вказаному судовому засіданні брав участь інший представникОСОБА_5 , який заявив клопотання про виклик для особистої участі та надання пояснень потерпілого, а також клопотання захисника ОСОБА_7 про непроведення судових дебатів у її відсутності. Однак суд, проігнорувавши вказане клопотання, завершив судовий розгляд та видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновківсуду в окремій ухвалі про свідоме затягування судового розгляду даної справи адвокатом ОСОБА_7 та про явну неповагу до суду та інших учасників кримінального процесу із мотивів, що обумовлювали неодноразові відкладення судових засідань, зокрема, з підстав ознайомлення із матеріалами справи, оскільки лише два рази суд відкладав розгляд справи із мотивів надання часу для ознайомлення із 72 томами.

За таких обставин окрема ухвала від 07 листопада 2017року, винесена стосовно адвоката ОСОБА_7 на адресу голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області підлягає скасуванню, а провадження за нею- закриттю.

Керуючись ст. ст.362, 365,366, 367,370, 374 КПК України1960 року, п.п. XI, XIIПерехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково, вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року щодо ОСОБА_4 - скасувати.

Повернути кримінальну справу відносно ОСОБА_4 на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду.

Апеляцію захисника ОСОБА_7 задовольнити.

Окрему ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року, винесену стосовно адвоката ОСОБА_7 на адресу голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області скасувати, а провадження за нею закрити.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3