Ухвала

від 24.09.2018 по справі 757/25503/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

24 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 757/25503/15

провадження № 61-44329ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постановуАпеляційного суду м. Києва від 5 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Театрально-видовищний заклад культури Театр пластичної драми на Печерську про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку, надання письмового розрахунок належних при звільненні сум, зміні формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, зайво утриманих із виплат при звільненні коштів та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального закладу Театрально-видовищний заклад культури Театр пластичної драми на Печерську (далі - КЗ ТВЗК Театр пластичної драми на Печерську ) про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку, надання письмового розрахунку належних при звільненні сум, зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, зайво утриманих із виплат при звільненні коштів та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вона працювала за безстроковим трудовим договором у КЗ ТВЗК Театр пластичної драми на Печерську на посаді головного бухгалтера. Зазначала, що 16 квітня 2015 року подала заяву про звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. Однак, 30 квітня 2015 року її було звільнено з роботи на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Позивач вважала, що відповідач незаконно змінив правові підстави звільнення, чим порушив її права.

З урахуванням викладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: зобов'язати відповідача видати їй трудову книжку та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 травня 2015 року по 10 листопада 2015 року у сумі 15 065 грн; зобов'язати відповідача надати їй письмовий розрахунок належних при звільненні сум і стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 травня 2015 року по 8 липня 2015 у сумі 4 945 грн; змінити формулювання причини звільнення у наказі від 21 квітня 2015 року № 11-ВК і вказати точну причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (частина третя статті 38 КЗпП України); стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку у сумі 6 900 грн; стягнути з відповідача 15 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та зайво утримані із виплат при звільненні кошти у сумі 1 125, 22 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КП ТВЗК Театр пластичної драми на Печерську на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 1 травня 2015 року по 10 листопада 2015 року у розмірі 15 065 грн; зобов'язано КП ТВЗК Театр пластичної драми на Печерську надати ОСОБА_1 письмовий розрахунок належних при звільненні сум та стягнуто з КП ТВЗК Театр пластичної драми на Печерську на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 травня 2015 року по 8 липня 2015 року у сумі 4 945 грн. Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 у наказі від 21 квітня 2015 року № 11-ВК і вказано точну причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (частина третя статті 38 КЗпП України), стягнуто з КП ТВЗК Театр пластичної драми на Печерську на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у розмірі 6 900 грн та 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача зайво утриманих виплат при звільнені коштів у сумі 1 125, 22 грн відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 травня 2015 року по 10 листопада 2015 року у розмірі 15 065 грн., районний суд поклав у основу рішення пояснення сторони позивача у сукупності із фактом отримання позивачем трудової книжки 10 листопада 2015 року, визнаним обома сторонами, та наданий позивачем розрахунок за указаний період.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 5 липня 2018 року апеляційну КП ТВЗК Театр пластичної драми на Печерську , правонаступником якого є Театрально- видовищний заклад культури Київський експериментальний театр Золоті ворота , задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року в частині стягнення з КП ТВЗК Театр пластичної драми на Печерську на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 травня 2015 року по 10 листопада 2015 року в сумі 15 065 грн. скасовано та постановлено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період затримки у видачі трудової книжки відмовлено. Дане судове рішення в частині стягнення моральної шкоди змінено. Зменшено розмір моральної шкоди, стягнутої з КП ТВЗК Театр пластичної драми на Печерську , правонаступником якого є Театрально - видовищний заклад культури Київський експериментальний театр Золоті ворота , на користь ОСОБА_1 з 5 000 грн до 1 000 грн. Зменшено розмір стягнутого з КП ТВЗК Театр пластичної драми на Печерську , правонаступником якого є Театрально-видовищний заклад культури Київський експериментальний театр Золоті ворота , на користь держави судового збору з 1 002, 40 грн. до 974,40 грн. В решті дане рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення районного суду в частині стягнення з КП ТВЗК Театр пластичної драми на Печерську на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 травня 2015 року по 10 листопада 2015 року, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанціїпомилково не взято до уваги приєднаний до справи лист відповідача № 06/26/01 від 24 червня 2015 року за підписом голови Комісії з припинення Комунального закладу ТВЗК Театр пластичної драми на Печерську Жиркова С.І., адресований позивачці, у якому роботодавець повідомив ОСОБА_1 про необхідність прибути за трудовою книжкою до Комісії з припинення Комунального закладу ТВЗК Театр пластичної драми на Печерську та роз'яснив можливість надати письмову згоду на відправлення трудової книжки поштою. Цей лист був отриманий ОСОБА_1 30 червня 2015 року, про що свідчить завірене штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. В матеріалах справи також відсутні докази, які підтверджують факт звернення позивачки до роботодавця за отриманням трудової книжки і неможливість її отримання з вини роботодавця у період після 30 червня 2015 року (дата отримання вищезазначеного листа). За таких обставин, затримка у видачі трудової книжки у період з 1 травня 2015 року до 10 листопада 2015 року відбулася не з вини власника або уповноваженого ним органу. Також у рішення апеляційного суду зазначено, що у зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період затримки у видачі трудової книжки, колегія суддів вважає, що компенсація на відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1, з урахуванням характеру та тривалості порушення трудових прав позивачки, підлягає зменшенню з 5000 грн. до 1000 грн.

13 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2018 року. Просила скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 травня по 10 листопада 2015 року в сумі 15 065 грн. й в частині зменшення розміру компенсації на відшкодування моральної шкоди та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційної інстанцій прийнята з порушенням норм матеріального. Зокрема заявник вказує на те, що факт затримки видачі трудової книжки у період з 1 липня 2015 року по 10 листопада 2015 року з вини відповідача є доведеним, а також вважає зменшення судом суми відшкодування моральної шкоди безпідставним.

Також заявниця просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2018 року, посилаючись на те, що зазначену постанову отримав лише 14 серпня 2018 року, що підтверджується конвертом зі штрих-ідентифікатором та витягом з реєстром відстеження поштових відправлень офіційного веб-сайту УДППЗ Укрпошта .

Указані обставини є достатніми підставами для поновлення строку.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік установлено що з 1 січня 2018 році прожитковиймінімум на одну працездатну особу становить 1 762,00 грн.

Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження) та які фактично можна поділити на: справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, у яких не можливо встановити ціну позову (немайнові вимоги), за виключеннями відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України та пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом позову в даній справі є вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди , що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Таким чином ця справа є малозначною в силу своїх властивостей.

Крім того, відповідно до частини першої статі 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;

У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274 або пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню не встановлено.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390 пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_1строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2018 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постановуАпеляційного суду м. Києва від 5 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Театрально-видовищний заклад культури Театр пластичної драми на Печерську про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку, надання письмового розрахунок належних при звільненні сум, зміні формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, зайво утриманих із виплат при звільненні коштів та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Сімоненко