Постанова

від 26.09.2018 по справі 742/1073/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 742/1073/17 Провадження № 22-ц/795/699/2018 Головуючий у I інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лакіза Г. П. Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Лакізи Г.П.,

суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К.,

секретар: Позняк О.М.,

за участі: представника позивача ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 сільської ради Прилуцького району адвоката ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 сільської ради Прилуцького району Чернігівської області та ОСОБА_5 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області в складі судді Зарічної Л.А. від 21 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, ОСОБА_6 про визнання незаконною бездіяльності, визнання недійсним рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на земельну ділянку,

- третя особа - виконавчий комітет Прилуцької міської ради,

У С Т А Н О В И В:

В квітні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, ОСОБА_6 про визнання незаконною бездіяльності, визнання недійсним рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на земельну ділянку, в якому після збільшення позовних вимог і уточнення позовних вимог остаточно просив:

- визнати бездіяльність ОСОБА_3 сільської ради Прилуцького району протиправною та зобов'язати розглянути заяву щодо підписання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання у с. Запереводське по вул. Запереводській відповідно до проекту та щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5;

- визнати недійсними рішення восьмої сесії сьомого скликання ОСОБА_3 сільської ради від 22 квітня 2016 року в частині надання дозволу ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності (землі не надані у власність або постійне користування) по вул. Запереводській в с. Запереводське орієнтовною площею 2,0000 га та рішення дванадцятої (позачергової) сесії сьомого скликання ОСОБА_3 сільської ради від 28 лютого 2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, що розташована у с. Запереводське по вул. Запереводській Прилуцького району Чернігівської області;

- скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства по вул. Запереводській в с. Запереводське, площею 1,0716 га, кадастровий номер 7410700000:03:006:0169 від 24.03.2017 року, за ОСОБА_6;

- визнати за ним право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7410700000:03:006:0169, що розташована у с. Запереводське по вул. Запереводській Прилуцького району Чернігівської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 1,0716 га.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ОСОБА_3 сільської ради Прилуцького району Чернігівської області щодо розгляду заяви ОСОБА_5 про підписання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання по вул. Запереводській в с. Запереводське Прилуцького району Чернігівської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 сільська рада просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_3 сільської ради Прилуцького району Чернігівської області щодо розгляду заяви ОСОБА_5 про підписання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання по вул. Запереводській в с. Запереводське Прилуцького району Чернігівської області, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 сільської ради зводяться до того, що рішення в оскаржуваній частині ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права.

ОСОБА_3 сільська рада зазначає, що суд розцінив дії Ради як протиправну бездіяльність у зв'язку з тим, що нею не було винесено на пленарне засідання сільської ради питання про погодження ОСОБА_5 акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання відповідно до виготовленого проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою. При цьому суд не взяв до уваги лист Ради за вих. №36 від 17.02.2017 та наявну в ньому інформацію щодо підстав, які унеможливлювали вчинення подібних дій. Суд керувався безпосередньо ст. 118 ЗК України та ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування" не взявши до уваги, що в статті 118 ЗК України є посилання на інші норми цього закону щодо процедури погодження проекту землеустрою та підписання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, які не були враховані судом.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 березня 2018 року скасувати в частині відмови в задоволенні його позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 зводяться до того, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, а тому дійшов передчасного висновку, що земельні ділянки, на які йому та ОСОБА_6 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності - це різні земельні ділянки. Такий висновок суду спростовується рішеннями судів, скасуванням сільською радою рішення про надання йому дозволу на розробку проектної документації саме з тієї підстави, що надані йому та ОСОБА_6 дозволи стосуються однієї і тієї ж земельної ділянки. Про ці обставини зазначала і сама ОСОБА_6 у своїй позовній заяві від 05.10.2016, яка була залишена без розгляду.

Також ОСОБА_5 вказує, що в той час, коли його клопотання про вжиття заходів в межах повноважень щодо підписання акту прийомки-передачі межових знаків безпідставно не було винесено на розгляд сесії, сільською радою вживалися заходи щодо оформлення документації на ім'я ОСОБА_6 Фактично спірну земельну ділянку, яку він визначив та зазначив орієнтовний розмір 1га, було надано відповідачу ОСОБА_6 За таких обставин вважає, що є підстави для скасування рішення сесії про надання дозволу ОСОБА_6, оскільки цим рішенням порушуються його права на оформлення земельної ділянки, якою він користується 15 років, оскільки вона межує з земельною ділянкою його дружини ОСОБА_7, яка була допитана як свідок.

ОСОБА_5 вважає, що сільська рада протиправно не розглянула його заяви на засіданні сесії та при наявності надання йому дозволу на розробку проектної документації передала рішенням двадцятої (позачергової) сесії 7 скликання від 28.02.2017 спірну земельну ділянку ОСОБА_6 На підставі цього рішення за ОСОБА_6 24.03.2017 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7410700000:03:006:0169. Оскільки відповідачем зареєстровано право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі оспорюваного рішення ОСОБА_3 сільської ради, яке, на його думку, є недійсним, то відновити становище, яке існувало до порушення його права, можливо шляхом скасування державної реєстрації права власності. Отже, підлягає скасуванню державна реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства по вул. Запереводській в с. Запереводське, площею 1,0716 га, кадастровий номер 7410700000:03:006:0169 від 24.03.2017 року, за ОСОБА_6 Оскільки він користується спірною земельною ділянкою добросовісно, відкрито і безперервно більше 15 року, але не має документів, які б свідчили про наявність у нього прав на цю земельну ділянку, ним було подано заяву до ОСОБА_3 сільської ради про надання земельної ділянки у власність.

В поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 сільської ради представник позивача адвокат ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу Ради відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 сільської ради Прилуцького району адвоката ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишенню без змін, зважаючи на таке.

Відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 22 квітня 2016 року ОСОБА_3 сільська рада Прилуцького району на восьмій сесії сьомого скликання вирішила надати ОСОБА_5 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності (землі не надавалися у власність або постійне користування) по вул. Запереводській в с. Запереводське, орієнтовною площею 1,0000 га, що підтверджується копією рішення сільської ради (а.с.8).

Рішенням 13 (позачергової) сесії 7 скликання від 16 серпня 2016 року вказане рішення від 22 квітня 2016 року було скасовано.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду від 14 листопада 2016, яке було предметом оскарження в Київському апеляційному адміністративному суді 22 грудня 2016 року та залишено без змін, було визнано незаконним та скасовано рішення 13 (позачергової) сесії 7 скликання від 16 серпня 2016 року.

09.11.2016 та 11.11.2016 позивач звернувся до ОСОБА_3 сільської ради із заявами про вжиття заходів в межах повноважень, щодо підписання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання у с.Запереводське по вул.Запереводській відповідно до виготовленого проекту землеустрою (а.с.10, 75, 73).

В заяві від 31.01.2017 до ОСОБА_3 сільської ради позивач окрім вимоги про підписання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання відповідно до виготовленого проекту землеустрою також просив затвердити проект землеустрою щодо відведення йому у власність відповідної земельної ділянки (а.с.18, 71).

Листами від 24.11.2016 за вих. № 335, від 25.11.2016 за вих. № 339 та від 17.02.2017 за вих. № 36 за підписами голови ОСОБА_3 сільської ради позивача повідомлено про відсутність правових підстав для погодження акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання відповідно до виготовленого проекту землеустрою та затвердження проекта землеустрою (а.с.11, 76, 74, 72).

Розгляд питань, порушених у заявах ОСОБА_5, на пленарне засідання сесії ОСОБА_3 сільської ради не виносився і відповідне рішення з вказаних питань прийнято не було.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 сільська рада допустила порушення вимог ст.118 ЗК України, оскільки саме до її повноважень віднесено питання регулювання земельних відносин, зокрема, pатвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, які вона зобов'язана розглянути та винести відповідне рішення, підписати акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, однак протягом визначеного законом строку цього не зробили, як і не зробила протягом часу розгляду справи у суді до постановлення рішення. Зважаючи на правомірність вимог позивача в цій частині, суд визнав незаконною бездіяльність ОСОБА_3 сільської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_5 по підписанню акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, зобов'язавши при цьому відповідача усунути такі порушення.

Чинне законодавство не містить обмежень прав громадян щодо розгляду їх земельних відносин відповідною радою, в тому числі обмеження щодо внесення на розгляд сесії відповідної ради земельних питань лише у разі наявності відповідних дозволів та/або погоджень. Та обставина, що проект землеустрою не був погоджений центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері земельних відносин (у даному випадку - Держземкадастром) могла бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою, але на для відмови у розгляді вказаного питання компетентним органом.

Тому доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 сільської ради не містять підстав для скасування судового рішення у відповідній частині.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 щодо незаконності відмови у задоволенні його позовних вимог про визнання недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради 8 сесії 7 скликання від 22 квітня 2016 року в частині надання дозволу ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності (землі не надані у власність або постійне користування) по вул..Запереводській в с.Запереводське, орієнтовною площею 2,0000 га та рішення 20 (позачергової) сесії 7 скликання від 28 лютого 2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_6 відповідної земельної ділянки, скасування державної реєстрації на вказану земельну ділянку та визнання права власності на вказану земельну ділянку, зважаючи на тривале користування, на протязі більше ніж 15 років, апеляційний суд вважає наведені у вказаній апеляційній скарзі доводи необґрунтованими та такими, що не містять підстав для скасування судового рішення у зазначеній частині, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні доказів, 22 квітня 2016 року на восьмій сесії сьомого скликання було прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,0000 га ОСОБА_5 (а.с.8) та орієнтовною площею 2,0000 га ОСОБА_8 (а.с.211). Зазначені землі раніше не надавались вказаним особам у користування тощо, земельні ділянки взагалі ще не були сформовані.

Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що при поданні ОСОБА_5 відповідної заяви про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою, інших документів, які б конкретизували бажану земельну ділянку ним не подавалися, в той час як ОСОБА_8 були надані документи, що конкретизували місце розташування земельної ділянки.

Рішенням двадцятої (позачергової ) сесії сьомого скликання від 28 лютого 2017 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_6 у власність земельної ділянки, у с.Запереводське, вул.Запереводська, кадастровий номер 7424180600:02:000:0019 для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0716 га, передавши таку їй у власність (а.с.86).

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджує звернення до реєстратора Виконавчого комітету Прилуцької міської ради 24.03.2017 року із заявою про реєстрації права власності та здійснення такої реєстрації Виконкомом Прилуцької міської ради 28.03.2017 року (а.с.85).

Позивач ОСОБА_5 заявив у суді свої претензії на вказану земельну ділянку, посилаючись на давність користування земельною ділянкою на протязі більше ніж 15 років, хоча до ОСОБА_3 сільської ради із заявою про надання земельної ділянки саме за давністю користування ОСОБА_5 взагалі не звертався, і тому вказане питання не було предметом розгляду сільської ради. Як вбачається із досліджених в судовому засіданні копій заяв про виділення ОСОБА_5 відповідної земельної ділянки, такі заяви не містять посилання на отримання її у власність саме за набувальною давністю.

Відповідно до вимог ст. 119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них права на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або користування громадянам на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому Земельним кодексом. Цей порядок передбачає звернення громадянина з клопотанням, розгляд останнього органом державної влади або місцевого самоврядування, прийняття про це відповідного рішення, підготовку землевпорядної документації, відведення земельної ділянки в натурі, видачу відповідних документів, здійснення реєстрації земельної ділянки.

Як на підтвердження тривалості користування спірною земельною ділянкою позивач посилався на показання свідків ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснив, що приблизно у 1989-1990 році допомагав обробляти спірну земельну ділянку саме ОСОБА_5, та свідка ОСОБА_7, яка є дружиною позивача, яка вказала, що спірну земельну ділянку вони обробляли з 1989 року по даний час. До показань свідків суд першої інстанції поставився критично, та не взяв їх до уваги як докази тривалості користування позивачем спірною земельною ділянкою, оскільки такі свідчення спростовуються іншими доказами по справі.

Так, по справі було встановлено, що частина спірної земельної ділянки перебувала у користуванні ОСОБА_10, який був власником будинку, що розміщений на вказаній земельній ділянці, орієнтовною площею 0,43 га та користувався даною земельною ділянкою з 1990 по 2011 роки. Інша частина, орієнтовною площею 0,43 га, з 1990 року по 1995 рік перебувала у користуванні ОСОБА_11 Вказані обставини підтверджені довідками ОСОБА_3 сільської ради та списками землекористувачів, які здійснювали у Прилуцьку ОДПІ сплату земельного податку (т.2 а.с. 1-7). Сам позивач не заперечував ті обставини, що вказані особи були власниками будинків, які були розміщені на вказаних земельних ділянках.

Згідно з положеннями частини шостої статті 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Частиною сьомою вказаної статті ЗК встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, яка протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Відповідно до частини дев'ятої статті 118 ЗК Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно зі статтею 26 Закону України від 21 травня 1997 року Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Частиною другою статті 9 зазначеного Закону зобов'язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

У статті 19 Закону визначені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, відповідно до частини першої цієї статті державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п. г) ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Під час розгляду справи судами встановлено, що під час оформлення відповідачем ОСОБА_6 права власності на спірну земельну ділянку ні нею, ні органом місцевого самоврядування жодних порушень допущено не було, і позивач не надав доказів, що спірна земельна ділянка належить саме йому, як і не надав доказів порушення його прав на вказану земельну ділянку, тому ОСОБА_5 було обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення ОСОБА_3 сільської ради 8 сесії 7 скликання від 22 квітня 2016 року в частині надання дозволу ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності (землі не надані у власність або постійне користування) по вул.Запереводській в с.Запереводське, орієнтовною площею 2,0000 га та рішення 20 (позачергової) сесії 7 скликання від 28 лютого 2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_6 відповідної земельної ділянки, скасування державної реєстрації на вказану земельну ділянку та визнання за ОСОБА_5 права власності на вказану земельну ділянку з підстав давності користування.

Отже, підстави для задоволення апеляційної скарги Отже, підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 також відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374 п.1 ч.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 сільської ради Прилуцького району Чернігівської області та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 28.09.2018.

Головуючий:Судді: