Рішення

від 21.09.2018 по справі 826/2298/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2018 року № 826/2298/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Столичні будтехнології до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Столичні будтехнології (далі - позивач, ТОВ Столичні будтехнології ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2016 № 0006881402-01 щодо зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 61 341,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 6 134,10 грн. та №00068914-02-01 щодо донарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість у сумі 938 659,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 234 665,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу щодо порушень ним вимог податкового законодавства, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам , оскільки реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинними документами, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкового кредиту, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень та просить їх скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки.

З урахуванням вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 13.07.2017), за згодою сторін суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Столичні будтехнології (код 35392258) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 21.11.2016 №475/26-15-14-02-01-14/35392258.

Згідно висновків, зафіксованих в акті перевірки від 21.11.2016 №475/26-15-14-02-01-14/35392258, встановлено порушення позивачем:

пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, статті 1, пункту 9.2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , підпунктів 1.2, 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, Вимоги П(С)БО - Національне положення (стандарт) бухгалтерського 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2 080 599 грн., в тому числі: за 2015 рік у сумі 2 080 599 грн.;

підпункту б пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 938 659 грн., у тому числі за лютий 2015 року на 814 871 грн., червень 2015 року на 123 788 грн. та завищено суму податку на додану вартість, що відображається у рядку 24 Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду Декларації з податку на додану вартість на загальну суму 61 341 грн., у тому числі за грудень 2015 року на суму 61 341 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0006881402-01 від 05.12.2016, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 61 341,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 134,10 грн.;

№ 00068914-02-01 від 05.12.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 173 324,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 938 659 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 234 665 грн.;

№ 0006901402-01 від 05.12.2016, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток у розмірі 2 080 599 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу № 162 від 14.12.2016 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 29.12.2016 №28362/6/99-99-11-01-01-25 продовжено строк розгляду скарги до 11.02.2017 включно.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 02.02.2017 №1910/6/99-99-11-01-01-25 частково задоволено скаргу ТОВ Столичні будтехнології , скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.12.2016 № 0006901402-01, а податкові повідомлення-рішення від 05.12.2016 № 0006881402-01 та № 00068914-02-01 - залишені без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства і є протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 встановлено його завищення на загальну суму 1 000 000 грн., у тому числі за лютий 2015 року на суму 1 000 000 грн.

Відповідно до податкової звітності, первинних та бухгалтерських документів, ІС Податковий блок підсистеми Аналітична система встановлено задекларовані взаємовідносини ТОВ Столичні будтехнології (код 35392258) з ТОВ Кагард Груп (код 39277671) у лютому 2015 року.

Відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того, суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених товарів, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих товарів.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, слід зазначити, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ Кагард Груп (Підрядник) укладено договір підряду від 05.01.2015 №05/01-ПР/15-ЛЗ, згідно умов якого Замовник доручає та оплачує, а Підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, будівельних матеріалів, обладнання та будівельної машинної техніки та підіймальних механізмів, у відповідності до даного Договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил, виконати комплекс підрядних будівельно-монтажних робіт, визначених Додатками до даного Договору при будівництві Об'єкту Замовника.

Об'єкт будівництва - будівництво третього кварталу другої черги житлового будівництва, що складається з 10 житлових будинків, паркінгів та інших будівель та споруд необхідних для експлуатації об'єкту за адресою: вул. Новомостицька та вул. Замковецька в Подільському районі м. Києва.

Згідно пункту 4.2 цього Договору, загальна ціна робіт за даним Договором з урахуванням вартості матеріальних ресурсів та обладнання, що є необхідними для виконання Робіт, а також затрат на експлуатацію будівельних машин та механізмів становитиме суму підписаних Сторонами додатків до Договору та/або відображатиметься у належним чином оформлених та підписаних Сторонами за Договором Актах по формі № КБ-2в та Довідках № КБ-3.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ Столичні будтехнології (Замовник) та ТОВ Кагард Груп (Підрядник) за вказаним договором позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за лютий 2015 року від 28.02.2015 на загальну суму 2 125 000 грн., у тому числі ПДВ - 354 166,67 грн. (Каналізація К-1); акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за лютий 2015 року від 28.02.2015 б/н на загальну суму 2 125 000 грн., у тому числі ПДВ - 354 166,67 грн. (Каналізація К-1).

Також, між ТОВ Столичні будтехнології (Замовник) та ТОВ Кагард Груп (Підрядник) укладено договір підряду від 16.01.2015 №16/01-ПР/15-Зл, згідно умов якого Замовник доручає та оплачує, а Підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, будівельних матеріалів, обладнання та будівельної машинної техніки та підіймальних механізмів, у відповідності до даного Договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил, виконати комплекс підрядних будівельно-монтажних робіт, визначених Додатками до даного Договору при будівництві Об'єкту Замовника.

Об'єкт будівництва - будівництво офісно-житлового комплексу на перетині вулиць Павлівської та Златоустівської у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно пункту 4.2 цього Договору, загальна ціна робіт за даним Договором з урахуванням вартості матеріальних ресурсів та обладнання, що є необхідними для виконання Робіт, а також затрат на експлуатацію будівельних машин та механізмів становитиме суму підписаних Сторонами додатків до Договору та/або відображатиметься у належним чином оформлених та підписаних Сторонами за Договором Актах по формі № КБ-2в та Довідках № КБ-3.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ Столичні будтехнології (Замовник) та ТОВ Кагард Груп (Підрядник) за вказаним договором позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за лютий 2015 року від 28.02.2015 на загальну суму 1 600 000 грн., у тому числі ПДВ - 266 666,67 грн. (зовнішні мережі водопостачання В-2); акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за лютий 2015 року від 28.02.2015 б/н на загальну суму 1 600 000 грн., у тому числі ПДВ - 266 666,67 грн. (зовнішні мережі водопостачання В-2).

Також, між ТОВ Столичні будтехнології (Замовник) та ТОВ Кагард Груп (Підрядник) укладено договір підряду від 19.01.2015 №19/01-ПР/15-ЛЗ, згідно умов якого Замовник доручає та оплачує, а Підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, будівельних матеріалів, обладнання та будівельної машинної техніки та підіймальних механізмів, у відповідності до даного Договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил, виконати комплекс підрядних будівельно-монтажних робіт, визначених Додатками до даного Договору при будівництві Об'єкту Замовника.

Об'єкт будівництва - будівництво третього кварталу другої черги житлового будівництва, що складається з 10 житлових будинків, паркінгів та інших будівель та споруд необхідних для експлуатації об'єкту за адресою: вул. Новомостицька та вул. Замковецька в Подільському районі м. Києва.

Згідно пункту 4.2 цього Договору, загальна ціна робіт за даним Договором з урахуванням вартості матеріальних ресурсів та обладнання, що є необхідними для виконання Робіт, а також затрат на експлуатацію будівельних машин та механізмів становитиме суму підписаних Сторонами додатків до Договору та/або відображатиметься у належним чином оформлених та підписаних Сторонами за Договором Актах по формі № КБ-2в та Довідках № КБ-3.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ Столичні будтехнології (Замовник) та ТОВ Кагард Груп (Підрядник) за вказаним договором позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за лютий 2015 року від 28.02.2015 на загальну суму 2 275 000 грн., у тому числі ПДВ - 379 166,67 грн. (зовнішні мережі водопостачання В-1); акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за лютий 2015 року від 28.02.2015 б/н на загальну суму 2 275 000 грн., у тому числі ПДВ - 379 166,67 грн. (зовнішні мережі водопостачання В-2).

Судом встановлено між ТОВ Столичні будтехнології (Покупець), в особі директора ОСОБА_2, та ТОВ БК Оптима (Постачальник), в особі директора ОСОБА_3, укладено договір поставки від 01.06.2015 № 01/06-15, відповідно до умов якого Постачальник передає Покупцю у встановлений у даному Договорі термін у власність Покупця будівельні матеріали (блоки газобетонні) за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджується Сторонами в порядку, визначеному цим Договором, та підтверджуються видатковими накладними, які є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується оплатити вартість Товару та прийняти його відповідно до умов Договору.

Ціни на Товар визначаються Сторонами в рахунку-фактурі, який виписується на конкретну партію Товару та підтверджується Покупцем в порядку, визначеному цим Договором, та вказується у накладній на конкретну партію Товару. Ціни зазначаються Постачальником, виходячи із чинних цін, що склалися на момент передачі партії Товару.

Загальна ціна цього Договору складається із суми цін на всю кількість Товару, придбану Покупцем за цим Договором згідно до асортименту, та становить загальну суму всіх видаткових накладних, згідно яких відвантажувався Товар на виконання умов цього Договору.

Якість Товару має повністю відповідати чинним в Україні державним стандартам, технічним умовам підприємств, технічній документації виробників, тощо і підтверджується документами, передбаченими чинним законодавством.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP. Постачальник здійснює поставку Покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Постачальник здійснював поставку товару Покупцю з доставкою на будівельний майданчик/Об'єкт Покупця за адресою: вул. Відпочинку, 9-А у Святошинському районі м. Києва.

Постачальник здійснює поставку на підставі поданого Покупцем письмового замовлення, в якому в обов'язковому порядку вказуються: асортимент, кількість замовленого Товару, спосіб та умови доставки, бажана дата відвантаження, адреса місця розвантаження, реквізити перевізника.

Підтвердженням прийняття Постачальником замовлення від Покупця, є оформлений Постачальником рахунок-фактура, який направляється Покупцю електронною поштою, факсом, тощо, та включає найменування, асортимент, кількість та ціни на замовлений Товар, умови поставки.

Розрахунок за Товар проводиться в безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень, шляхом перерахування Покупцем суми вартості партії Товару в гривнях на поточний банківський рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в цьому Договорі.

Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін.

На аналогічних умовах, окрім цього, ТОВ Столичні будтехнології (Покупець), в особі директора ОСОБА_2, та ТОВ БК Оптима (Постачальник), в особі директора ОСОБА_3, були укладені також договори поставки від 02.07.2015 №02/07/15-ПТ, від 03.08.2015 №03/АВ/15.

На виконання умов вказаних договорів позивачем надано видаткові накладні від 30.06.2015 №Оп-0000150, від 30.06.2015 №Оп-0000151, від 22.07.2015 №РН-0000092, від 17.08.2015 №РН-0000093, від 17.08.2015 №РН-0000094, від 18.08.2015 №РН-0000124, від 18.08.2015 №РН-0000125, від 19.08.2015 №РН-0000126, податкові накладні від 30.06.2015 №53, від 30.06.2015 №54, від 22.07.2015 №34, від 17.08.2015 №2, від 17.08.2015 №17, від 18.08.2015 №19, від 18.08.2015 №20, від 19.08.2015 №25, оборотно-сальдові відомості по рахункам. В підтвердження оплати до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень.

ТОВ Столичні будтехнології сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ визначених у податкових накладних, отриманих від ТОВ БК Оптима (ЄДРПОУ 37939773), а також сформовано витрати за рахунок вартості ТМЦ за видатковими накладними, отриманими від ТОВ БК Оптима .

Первинну документацію з боку контрагента підписано директором ТОВ БК Оптима ОСОБА_3

Згідно з базою даних ІС Податковий блок ТОВ БК Оптима (код ЄДРПОУ 37939773) (м. Київ) зареєстроване в органах державної влади 08.11.2011 за № 10731020000021538, взято на податковий облік 09.11.2011 за № 32851, станом на дату реєстрації акта перевірки знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, має стан 0 - платник податків за основним місцем обліку.

Директор, головний бухгалтер та засновник - ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість від 14.08.2015 № НОМЕР_3 зареєстровано платником ПДВ з 14.08.2015, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2.

Остання декларація з податку на прибуток надана ТОВ БК Оптима за 2015 рік, з податку на додану вартість за вересень 2016 року.

Як, наголошує податковий орган, під час перевірки проведеним аналізом встановлено ознаки відсутності факту реального здійснення господарських операцій ТОВ Столичні будтехнології з контрагентом-постачальником ТОВ БК Оптима (код ЄДРПОУ 37939773).

Податковий орган вказує, що директором ТОВ Столичні будтехнології до перевірки жодних документів, якими підтверджується факт перевезення (отримання) товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця не надано.

Також, відсутність згідно з базою даних ІС Податковий блок на ТОВ БК Оптима (код ЄДРПОУ 37939773) необхідних трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів (за відомостями декларацій на прибуток), дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання даних операцій, в підтвердження яких посадовими особами ТОВ Столичні будтехнології не надано сертифікатів якості, технічних паспортів, а також документів, підтверджуючих походження товарів, їх переміщення (перевезення) тощо.

Водночас, відповідно до акту, в ході перевірки була використана інформація, що міститься в ухвалі Тернопільського міського районного суду Тернопільської області від 26.01.2017 у справі №607/5818/16-к по кримінальному провадженню №32016210000000018, внесеному в ЄРДР 16.03.2016, а також інформація з баз даних, а саме: Податковий блок , АІС Податки , Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

В ухвалі Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.01.2017 по справі № 607/5818/16-к по кримінальному провадженню № 32016210000000018, внесеному до ЄРДР 16.03.2016 зазначено, що прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області Зайцев О.В., в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016210000000018 від 16.03.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням про проведення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ Столичні будтехнології (код ЄДРПОУ 35392258) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України по взаємовідносинах із ТОВ БК Оптима (код ЄДРПОУ 37939773) за період діяльності із 01.01.2015 по 31.12.2015.

В межах досудового розслідування кримінального провадження № 32016210000000018 від 16.03.2016 встановлено, що засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ БК Оптима в одній особі є ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1.

Допитаний як свідок ОСОБА_3 повідомив, що у 2015 році основні засоби (виробничі, складські приміщення, транспортні засоби тощо) у власності чи в оренді ТОВ БК Оптима . Кількість найманих працівників 1 особа. ОСОБА_3 не зміг вказати вид діяльності ТОВ БК Оптима , хоч є його єдиним засновником та, службовою особою, при тому, що зареєстрований та фактично постійно проживає із сім'єю у м. Харкові, а ТОВ БК Оптима створено і нібито проводить діяльність у місті Києві.

Згідно висновків аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ БК Оптима , дане товариство має ознаки фіктивності, використовувалось в схемах ухилення (мінімізації) від сплати податків, конвертації грошових коштів, при цьому загальна сума незаконно сформованого податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2015 по 31.05.2016 становить 52714299,03 грн.

Відтак на думку контролюючого органу, фінансово-господарські операції, проведені ТОВ БК Оптима не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та іншого, що економічно необхідно для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

У зв'язку із наведеним вище, на думку відповідача, ТОВ БК Оптима не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням їх виду, обсягу, часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного тощо. Укладені угоди з контрагентами, що мають ознаки нікчемності, не спричиняють реального настання правових наслідків, документи, виписані на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу покупців не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці документи не мають статусу юридично значимих.

Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 03.03.2016 по справі № К/800/11712/15.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, сума податкового кредиту підтверджена відповідними первинними документами.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Факт здійснення господарської діяльності підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду, а саме: договорами, рахунками-фактурами, накладними тощо.

Слід також додати, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку статті 55-1 ГК України. Не надано рішення суду, прийнятого в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами частиною 3 статті 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, господарській меті з метою досягнення правових наслідків.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на протокол допиту у якості свідка директора та головного бухгалтера ТОВ БК Оптима ОСОБА_3 про те, що він непричетний до здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ БК Оптима , оскільки вважає його неналежним доказом у підтвердження нікчемності вчинених ТОВ БК Оптима правочинів, оскільки згідно положень Кримінально-процесуального кодексу України показання обвинуваченого підлягають обов'язковій перевірці, а визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Вирок суду у кримінальній справі чи постанова у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок чи постанову суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (частина 4 статті 72 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_3 від 20.03.2017, згідно якої директор ТОВ БК Оптима ОСОБА_3 спростовує відомості протоколу свідка та зазначив, що з метою здійснення підприємницької діяльності реєстрував ТОВ БК Оптима , протягом всього часу існування ТОВ БК Оптима особисто керував його діяльністю, приймав рішення про підписання тих чи інших договорів та інших документів.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

За законом платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту .

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Факт виконання вимог договорів поставки та рух активів підтверджується первинними документами, зокрема, договором, видатковими і податковими накладними тощо, що відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Податкового кодексу України, що не спростовується і актом перевірки, та які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій і в сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій.

Щодо відсутності відомостей в ТТН слід зазначити, що ТТН не є підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій. В свою чергу, ухвалою ВАСУ від 13.01.2015 по справі №К/800/50432/13 висловлений правовий висновок: ...відсутність товарно - транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність ТТН є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме ТТН не є підставою для не включення вартості придбаних товарів (послуг) до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту .

В свою чергу відсутність окремих реквізитів у первинних документах свідчить про порушення відомчих актів, але не спростовує наявності у підприємства відповідних господарських операцій.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, що було встановлено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи (ухвала ВАСУ від 23 листопада 2016 року по справі № К/800/31156/13.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаних послуг у господарській діяльності позивач надав суду відповідні докази: договори, накладені тощо. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи предметом договорів постачання наступного товару: блоки газобетонні; суміш клеюча для блоків. Будівництво об'єкту: комплексу житлових будинків та об'єктів соціального, побутового призначення на вул. Відпочинку, 9-А у Святошинському районі м. Києва ТОВ Столичні Будтехнології здійснювало на підставі договору генерального підряду № 08/11-ГПР/11-В від 08.11.2011, укладеного з інвестором - Товариством з обмеженою відповідальністю СП Фасад (код ЄДРПОУ 33302136) та Дозволу на виконання будівельних робіт № КВ 11412074852 від 15.05.2012. Замовником будівництва об'єкта для позивача виступало ТОВ СП Фасад (код ЄДРПОУ 33302136).

Об'єкт будівництва повністю збудовано та введено у експлуатацію, що підтверджується, зокрема, сертифікатами відповідності серії ІУ № 164131710881, ІУ № 164133590040, ГУ № 165142880385, ІУ № 165151470374, ІУ № 165152811084.

З огляду на викладене, суд вважає, що операції позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того, суд враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02). Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Столичні будтехнології (04112, м.Київ, вул. Дегтярівська, буд. 62, кімн. 64 код ЄДРПОУ 35392258) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21.03.2017 № 0752615147, № 0772615147, № 0762615147.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Столичні будтехнології (04112, м.Київ, вул. Дегтярівська, буд. 62, кімн. 64 код ЄДРПОУ 35392258) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) сплачений ним судовий збір у розмірі 151 294,99 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур