Постанова

від 26.09.2018 по справі 755/165/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 755/165/15-ц

провадження № 61-18077св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - приватне підприємство Зедос , товариство з обмеженою відповідальністю Правнік , товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Традо ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2015 року у складі судді: Бартащук Л. П. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року у складі суддів: Слободянюк С. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного підприємства Зедос (далі - ПП Зедос ), товариства з обмеженою відповідальністю Правнік (далі - ТОВ Правнік ), товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Традо (далі - ТДВ Страхова компанія Традо ) про визнання договорів недійсними та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що 26 червня 2014 року позивач звернулась до ПП Зедос з метою отримання достовірних інформаційних даних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації та про надання безвідсоткової позики в межах програми кредитування CityCredit . Представник ПП Зедос запевнив позивача про те, що вона отримає бажану позику у розмірі 40000 грн за умови належної оплати щомісячного платежу до фонду програми CityCredit , що формується за рахунок суми платежів, сплачених учасниками. 29 червня 2014 року позивач, покладаючись на добросовісність та чесність представника ПП Зедос , уклала договір № 050710, та здійснила оплату у розмірі 2000 грн на поточний рахунок ПП Зедос . 23 липня 2014 року на виконання умов договору страхування № 006792 з ТДВ Страхова компанія Традо , позивач сплатила страховий платіж у розмірі 2000 грн. 28 липня 2014 року позивач додатково здійснила платіж до Фонду Учасників програми CityCredit за договором № 050710 у розмірі 655,60 грн.

Позивач вважала, що в момент підписання договорів її було поставлено в невигідне та таке, що порушує її права споживача фінансових послуг, становище, оскільки сукупна вартість кредиту не була доведена до її відома; представниками відповідачів її було введено в оману, оскільки позивачеві було надано недостовірну та завідомо неправдиву інформацію щодо порядку повернення позики і діяльності програми CityCredit , яка, по суті, являє собою заборонену законом пірамідальну схему; крім того, її змусили укласти непотрібний позивачу договір страхування життя.

Позивач, з посиланням на статті 203, 215, 229, 230 ЦК України та частину першу статті 19 Закону України Про захист прав споживачів , просила: визнати недійсним договір № 050710 від 26 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Зедос ; визнати недійсним договір № 050710 від 26 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Правнік ; визнати недійсним договір добровільного страхування від нещасних випадків № 006792 від 23 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ Страхова компанія Традо ; застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ПП Зедос 2000,00 грн. сплачених платежів та 2000,00 грн моральної шкоди, стягнути з ТОВ Правнік 655,60 грн сплачених платежів, стягнути з ТДВ Страхова компанія Традо 3 200,00 грн сплаченого платежу.

Заочним рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність умислу в діях відповідачів, умислу на введення позивача в оману щодо істотних обставин, що мали значення для укладення договору.

У березні 2017 року позивач звернулась з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, в якій просила оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Суди не врахували, що при укладенні договорів представники відповідачів ввели позивача в оману щодо природи укладених правочинів. Оспорювані договори суперечать пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України Про захист прав споживачів . Отже, правочини вчинені в результаті помилки, обману, психологічного тиску з боку працівників відповідача, що дає підстави визнати укладені договори недійними з підстав, передбачених статтями 203, 215, 229, 230 ЦК України та статті 19 Закону України Про захист прав споживачів . Також суди не вирішили питання про стягнення збитків та моральної шкоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 березня 2017 року відкрите касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 серпня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 26 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПП Зедос укладено договір щодо отримання достовірних інформаційних даних, консультаційних послуг та послуг з пошуку інформації про надання безвідсоткової позики. На виконання пункту 2 вказаного договору, 26 червня 2014 року ОСОБА_1 сплатила вартість інформаційних послуг в сумі 2000 грн.

26 червня 2014 року ОСОБА_1 уклала договір № 050710 з ТОВ Правнік , в якому сторони: визначили, що учасник зобов'язується укласти договори особистого страхування життя, здоров'я, працездатності та/або майнового страхування об'єкта застави (іпотеки) із страховою компанією на умовах, визначених у додатку № 2 до договору (пункт 2.1.5.); визначили суму безвідсоткової позики в розмірі 40 000,00 грн та розмір платежів до фонду учасників (додаток № 1 до договору); сторони погодили Умови програми CityCredit (додаток № 2 до договору). З метою отримання статусу Учасника Фонду позивач оплатила вступний внесок в сумі 655,60 грн.

23 липня 2014 року на виконання пункту 2.1.5 договору № 050710 від 26 червня 2014 року, ОСОБА_1 уклала договір страхування №006792 з ТДВ Страхова компанія Традо , на підставі якого сплатила суму в розмірі 2000,00 грн.

Суди встановили, що 04 серпня 2014 року ОСОБА_1 надіслала на адресу ТОВ Правнік лист, в якому просила розірвати договір № 050710 від 26 червня 2014 року та повернути кошти, які були перераховані усім відповідачам в сумі 4 655,60 грн.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).

Аналіз статті 229 ЦК України дозволяє стверджувати, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов'язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

У позовній заяві та апеляційній скарзі позивач акцентувала увагу на тому, що програма CityCredit є пірамідальною схемою.

Європейський суд з прав людини вказує, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (MALA v. UKRAINE, № 4436/07 , § 48, ЄСПЛ, від 3 липня 2014 року).

У постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-98цс14 зроблено висновок, що поняття пірамідальна схема , у розумінні пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України Про захист прав споживачів , має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення оплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Таким чином, для кваліфікації пірамідальної схеми необхідна наявність усіх зазначених ознак у сукупності. Відсутність будь-якої з указаних ознак виключає можливість визнання схеми як пірамідальної , тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Проте при вирішенні спору суди обмежилися з'ясуванням наявності підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів на підставі статей 229, 230 ЦК України. При цьому, не перевірили доводів позивача про те, що програма CityCredit є пірамідальною схемою та зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права (частина третя статті 411 ЦПК України). Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржені рішення судів скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року скасувати.

Передати справу № 755/165/15-ц на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2015 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат