Рішення

від 20.09.2018 по справі 515/2048/17

ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/2048/17

Провадження № 2/515/261/18

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Тимошенка С.В.

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О.Е.

представника позивачів (за довіреністю) ОСОБА_1

представника відповідача 1 ОСОБА_2

представника третьої особи 1 (за довіреністю) ОСОБА_3

представника третьої особи 3 (за довіреністю) ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області в по- рядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю Татарбунарське бюро техніч- ної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості Одеської області, комунального підприєм- ства Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації Одеської області, треті особи без са- мостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Татарбунарська міська рада Оде- ської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

про визнання дій незаконними,

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2017 року ОСОБА_5 і ОСОБА_9 пред'явили цивільний позов до товариства з обмеженою відповідальністю Татарбунарське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єк- тів нерухомості (далі ТОВ Татарбунарське БТІ та РОН , комунального підприємствва Ізмаїль- ське міжміське бюро технічної інвентаризації (далі - КП Ізмаїльське МБТІ ), в якому третіми особами без самостійних вимог щодо предмета спору зазначені Татарбунарська міська рада Одесь- кої області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання дій незаконними, посилаючись на наступні обставини.

Вони є співвласницями будинку по вул.Скальська,12-а у м.Татарбунари Одеської області, який споруджений на земельній ділянці площею 0,15 га і яку було передано в користування ОСОБА_10 (батькові та чоловікові позивачів) на підставі рішення Татарбунарської районної ради № 281 від 28.07.1972 р. за актом від серпня 1972 року. При цьому відстань від задньої стіни зазначеного будинку до межі земельної ділянки, переданої у користування (під забудову) складала 3 м. Цією земельною ділянкою площею 0,15 га їх сім'я користувалась тривалий час. Поруч, по вул.Скальсь- ка,12-б у м.Татарбунари проживав ОСОБА_7, якому надано в користування земельну ділянку площею 0,15 га. Її ширина на момент передачі в користування ОСОБА_7 складла 21 м. Однак, треті особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 самовільно захопили частину земельної ділянки, пере- даної ОСОБА_10, і на збільшену земельну ділянку виготовлено державний акт, згідно якого, ширина цієї земельної ділянки становить 22,95 м. Отже, зазначені дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 призвели до збільшення ширини зазначеної земельної ділянки з 21 м до 22 м 95 см за рахунок ділянки родини ОСОБА_10, що вбачається з Генерального плану садибної ділянки по вул.Скаль- ській,12-б у м.Татарбунари за 1981 рік та державного акту про право власності на земельну ділян- ку, виданого на ім'я ОСОБА_7 Посилаючись на те, що Ізмаїльським підрозділом Татарбунар- ської бригади Ізмаїльського БТІ, правонаступниками якого є відповідачі у справі, при проведенні інвентаризації у 1981 році було порушено вимоги відповідної Інструкції, складено план та абрис ділянки ОСОБА_7 без з'ясування підстав збільшення ширини його ділянки на 1 м 95 см та без відображення цього факту, позивачі вважали, що такі дії БТІ призвели до фактичного узаконення самозахвату ОСОБА_7 частини земельної ділянки, що передавалася ОСОБА_10 І.І., і це є під- ставою для визнання дій бюро технічної інвентаризації не законними.

В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник ТОВ Татарбунарське БТІ та РОН в судовому засіданні позов не визнав, надав суду заперечення (а.с.61-63), в яких зазначив, що на підставі рішення Татарбунарської районної ради № 281 від 28.07.1972 р. відділом райархітектури було виготовлено план забудови земельної ділянки, в якому відстань від будинку ОСОБА_10 до межі земельної ділянки ОСОБА_7 становить 1 м. При проведенні первинної інвентаризації 21.03.1977 р. було встановлено, що відстань від будинку, що належав ОСОБА_10 становить 1 м до межі земельної ділянки ОСОБА_7, що відповідає плану забудови, виданого у серпні 1972 року відділом райархітектури. Претензій зі сторони ОСОБА_11 не було. На час виникнення спірних правовідносин органи БТІ облік належних колгоспам земель не здійснювали. Тому БТІ не виконувало облік і реєстрацію прав землекористування у м. Татарбунари, оскільки земля не була передана колгоспом ім.Татарбунарського до міської ради. БТІ проводило інвентаризацію нерухомого майна з нанесенням будівель та споруд на схематично- му плані. Крім того, пояснив, що реєстрація землекористування здійснювалася на підставі ст.63 Земельного кодексу УРСР в земельно-шнуровій книзі, яка знаходилася у землевпорядника колгос- пу. Крім того пояснив, що при проведенні поточної інвентаризації у 1981 році було виявлено, що земельна ділянка ОСОБА_7 огороджена парканом загальною шириною 22 м 95 см, який при- лягає до паркану сусіда ОСОБА_10, встановленого останнім раніше, що і було відображено спів- робітником БТІ на оспорюваних позивачами абрисі та генеральному плані. Пояснив, що оскільки земельна ділянка надавалася ОСОБА_10 раніше ніж ОСОБА_7, при цьому відстань в 1 м збе- реглася, таке збільшення ділянки ОСОБА_7 могло відбутися за рахунок ділянки, що знаходи- ться з іншого боку ділянки ОСОБА_7 Зазначив також, що відповідальність за планування та за- будову території покладалася на відділ архітектури, бригада БТІ лише зафіксувала існуючі пара- метри споруд, парканів та конфігурацію земельної ділянки, матеріали інвентаризаційної справи є технічною документацією і ніколи не були підставою для оформлення права власності чи користу- вання земельними ділянками, а тому вважав, що дії органу БТІ жодним чином не порушили прав ні ОСОБА_10, а ні його спадкоємців - позивачів у справі. Щодо посилання представника позива- чів в обґрунтування позовних вимог на Інструкцію по технічній паспортизації житлових та суспі- льних споруд місцевих рад депутатів трудящих, затверджену наказом Міністра комунального гос- подарства УРСР № 607 від 14.12.1967 р., то вона стосується технічної паспортизації житлових та громадських будівель комунальної власності, а не технічної інвентаризації житлових будівель при- ватної власності. Тому, при проведенні поточної інвентаризації у 1981 році приватної (а не кому- нальної) житлової будівлі ОСОБА_7, представник БТІ не міг та не повинен був користуватись вимогами зазначеної Інструкції.

Представник КП Ізмаїльське МБТІ у судове засідання жодного разу не з'явився, заяв щодо причин неявки та про розгляд справи у його відсутність не надіслав, як не надіслав відзиву на по- зовну заяву.

Представник Татарбунарської міської ради позовні вимоги не визнав, вважаючи їх необґрунто- ваними та такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа ОСОБА_7, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спра- ви, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи ОСОБА_8 позовні вимоги також не визнав та просив у позові ві- дмовити. Надав суду заперечення (а.с.64-65), в яких зазначив, що згідно з планом земельної ділян- ки, відведеної ОСОБА_10 рішенням виконкому селищної ради депутатів трудящих від 28.07. 1972 р. № 281, відстань від задньої стіни будинку до сусідньої межі складає лише 1 метр, а не три, як стверджують позивачі, і така відстань залишилася в подальшому, що було відображено при ін- вентаризаціях, відтак інтереси ОСОБА_10 та його спадкоємців діями органу БТІ не порушені. Крім того, зазначив, що вказане рішення від 28.07.1972 р., яким ОСОБА_10 було передано у ко- ристування земельну ділянку площею 0,15 га, втратило чинність ще у 1997 році, коли позивачці ОСОБА_9 та її покійному чоловіку була передана у власність рішенням Татарбунарської мі- ської ради № 521 від 15.12.1997 р. земельна ділянка загальною площею 0,12га (по 0,06га кожно- му). Останні були обізнані з новою площею і ніяких спорів не виникало, тобто, земельна ділянка площею 0,12 га протягом 18 років знаходилась у власності позивачів і жодних претензій не було, аж поки не змінився власник земельної ділянки та житлового будинку по вул..Скальській,12-б. Та- кож просив врахувати, що матеріали інвентаризаційної справи та будь-які дані, що містяться у ній, ніколи не були основою для передачі у власність чи користування ОСОБА_7 земельної ділянки, не слугували відправною точкою для обчислення чи зміни її площі. Рішення Татарбунарської мі- ської ради про надання у приватну власність земельних ділянок в місті Татарбунари від 25.10.2010 р. № 822-V приймалося відповідно до заяв громадян та технічної документації із землеустрою що- до складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, до якої виміри технічної ін- вентаризації органів БТІ не мають відношення. Отже, дії відповідачів не можна визнавати незакон- ними, оскільки вони не брались до уваги та не несли ніяких правових наслідків. Вказав також на те, що позов є необґрунтованим, оскільки позивачами не доведено, чим саме порушено їх права діями відповідачів та яку саме норму закону вони порушили.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дій- шов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог з огляду на нас- тупне.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на підставі договору дарування від 22. 09.2001 р. та рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 25.03.1992 р., відпо- відно, отримали право власності (по 1/2 частці кожній) на житловий будинок по вул.Скальська,12- а у м.Татарбунари Одеської області, що слідує з копій зазначених документів (а.с.10,11,12).

Рішенням виконкому Татарбунарської районної ради № 281 від 28.07.1972 р. за заявою ОСОБА_10 (батька та чоловіка позивачів), на підставі рішення правління колгоспу ім.Татарбунарського повстання, за рахунок земель колгоспу, виділено земельну ділянку площею 0,15 га по вул.Скальсь- кій в смт Татарбунари для будівництва індивідуального житлового будинку (копія на а.с.13).

У серпні 1972 року зазначену земельну ділянку було відведено та передано забудовнику ОСОБА_11 в користування, що підтверджується копією акта про відведення (а.с.14).

Згідно плану земельної ділянки по вул.Скальській, переданій в користування ОСОБА_10, за- гальна площа ділянки складає 0,15 га, ширина ділянки дорівнює 30 м, довжина - 50 м (копія на а. с.16). При цьому відстань від стіни житлового будинку до межі суміжної ділянки складає 1 м (2мм = 1м в масштабі 1:500).

Рішенням виконкому Татарбунарської міської ради від 18.12.1997 р. № 521 (копія на а.с.15) під- тверджується, що земельну ділянку загальною площею 0,12 га було передано у приватну власність ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (по 0,06 га кожному) для обслуговування житлового будинку, го- сподарських споруд та ведення підсобного господарства по вул.Скальська,12-а у м.Татарбунари, де розташований житловий будинок позивачів.

На підставі того ж рішення виконкому Татарбунарської міської ради від 18.12.1997 р. № 521 ( копія на а.с.15,98 зв.) ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,16 га, у тому числі: площею 0,10 га - для будівництва і обслуговування житлового буди- нку і господарських будівель; площею 0,06 га - для ведення особистого підсобного господарства за адресою: м.Татарбунари, вул.Скальська,12-б.

Як вбачається з повідомлення відділу Держкомзему у Татарбунарському районі Одеської обла- сті № 1800 від 28.10.201 р. (а.с.107), земельній ділянці площею 0,1000 га, розташованій по вул. Скальська,12-б у м.Татарбунари Одеської області, яка передана у приватну власність ОСОБА_7 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадиб- на ділянка), присвоєно кадастровий номер 5125010100:02:003:0118.

В судовому засіданні встановлено, що третя особа ОСОБА_8 є власником земельної ділян- ки площею 0,1 га, кадастровий номер 5125010100:02:003:0118, розташованої по вул.Скальська,12- б у м.Татарбунари Одеської області на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 у листопаді 2011 року.

В судовому засіданні також встановлено, що рішенням виконкому Татарбунарської районної ради № 122 від 29.03.1974 р. на підставі рішення правління колгоспу ім.Татарбунарського повста- ння ОСОБА_7К передано під індивідуальну забудову земельну ділянку по вул.Скальській в смт Татарбунари.

З плану земельної ділянки по вул.Скальській, переданої в користування ОСОБА_7 на підста- ві вищезазначеного рішення виконкому № 122 від 29.03.1974 р. (копія на а.с.17), слідує, що за- гальна площа ділянки складає 0,15 га, ширина ділянки дорівнює 21 м, довжина - 72 м.

Як видно з копії генерального плану (схеми) земельної ділянки по вул.Скальська,12-б, складе- ного за результатами інвентаризації 09.12.1975 р. із змінами, виявленими та внесеними 20.04.1981 р., а також абрису, ширина ділянки, виділеної ОСОБА_7 дорівнює 22 м 95 см (а.с.18,19).

Судом встановлено та не заперечувалося представниками сторін, що земельні ділянки по вул. Скальська,12-а та вул.Скальська,12-б є сусідніми та межують.

Отже, із приведеного слідує, що ОСОБА_10 на підставі рішення виконкому Татарбунарської районної ради № 281 від 28.07.1972 р. за його заявою та на підставі рішення правління колгоспу ім.Татарбунарського повстання, за рахунок земель колгоспу було виділено у користування земель- ну ділянку площею 0,15 га по вул.Скальській в смт Татарбунари для будівництва індивідуального житлового будинку. Зазначене рішення втратило чинність з ухваленням виконкомом Татарбунар- ської міської ради від № 521 від 18.12.1997 р., яким ОСОБА_10 та ОСОБА_9 було переда- но у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,12 га (по 0,06 га кожному) для об- слуговування житлового будинку, господарських споруд та ведення підсобного господарства по вул.Скальська,12-а у м.Татарбунари, де розташований житловий будинок позивачів. З тих пір конфігурація наданої у приватну власність зазначеному подружжю земельної ділянки не змінюва- лась, а площа - не зменшувалась. На підставі того ж рішення виконкому Татарбунарської міської ради № 521 від 18.12.1997 р. ОСОБА_7 було передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,16 га, у тому числі: площею 0,10 га - для будівництва і обслуговування жит- лового будинку і господарських будівель; площею 0,06 га - для ведення особистого підсобного го- сподарства за адресою: м.Татарбунари, вул.Скальська,12-б. Земельні ділянки по вул.Скальська,12-

а та по вул.Скальська,12-б є сусідніми та межують. Ніяких спорів з приводу площі суміжних земе- льних ділянок між подружжям ОСОБА_9, з одного боку, та ОСОБА_7 - з іншого, не виника- ло до тих пір, коли власником домоволодіння по вул.Скальська,12-б у м.Татарбунари у 2011 році стала ОСОБА_8, купивши нерухомість у ОСОБА_7

Стороною позивачів не надано суду обєктивних доказів про порушення кем-небудь їх права власності на земельну ділянку площею 0,12 га по вул.Скальська,12-а у м.Татарбунари Одеської області за їх місцем проживання, а судом їх не встановлено.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, яким чином було порушено права позивачів у сп- раві діями органу технічної інвентаризації, оскільки як при первинній інвентаризації житлового будинку ОСОБА_10 за зазначеною адресою у 1972 році, так при проведенні такої інвентаризації у 1977 році, органом БТІ зафіксовано, що відстань від стіни будинку до межі земельної суміжної ділянки не змінювалася та складала 1 м. При цьому, земельна ділянка ОСОБА_10 виділялася у користування на 2 роки раніше, ніж ОСОБА_7, з чого можна зробити висновок, що збільшення ширини земельної ділянки, наданої у користування ОСОБА_7, на 1 м 95 см за рахунок зменше- ння земельної ділянки, виділеної у користування ОСОБА_10, не є неможливим.

Слід зазначити, що за змістом ст.63 Земельного кодексу УРСР (в редакції, що діяла на час ви- никнення спірних правовідносин) кожний колгоспний двір мав право на присадибну земельну ді- лянку, яка надавалася в порядку і в межах норм, передбачених статутом колгоспу. Право колгосп- ного двору на присадибну ділянку засвідчується записом в земельно-шнуровій книзі колгоспу.

А тому суд вважає неспроможними посилання представника позивачів на порушення відповіда- чами пп. г п.7 Статуту Ізмаїльського міжміського бюро технічної інвентаризації (а.с.26-29), оскі- льки, а) вказаний Статут затверджено 30.05.1983 р., тобто після виникнення спірних правовідно- син, б) вказаним пунктом Статуту врегульовано завдання БТІ, зокрема, щодо технічного обліку мі- ських (селищних) земель та реєстрації прав землекористування в містах та селищах міського типу, що входять до зони обслуговування БТІ. Між тим, як встановлено при розгляді справи, на час ви- ділення земельних ділянок по вул.Скальській у смт Татарбунари у користування ОСОБА_10 та ОСОБА_7, вказані землі належали до земель колгоспу ім.Татарбунарського повстання, і саме колгоспом здійснювалися визначення їх меж та реєстрація. Отже, технічний облік та реєстрація зе- млекористування зазначених земельних ділянок не входила до завдань органів БТІ, представника- ми яких є відповідачі у справі.

Також суд вважає безпідставним посилання представника позивачів на порушення відповіда- чами Інструкції по технічній паспортизації житлових та громадських будівель місцевих рад депу- татів трудящих в містах та селищах міського типу, затвердженої наказом Міністра комунального господарства УРСР від 14.12.1967 р. № 607 з посиланням на супровідний лист до неї (а.с.34), в якому зазначено, що даною Інструкцією регламентувався порядок здійснення органами БТІ інвен- таризації нерухомого майна станом на 1981 рік, оскільки згадана Інструкція стосувалася технічної паспортизації житлових та громадських будівель комунальної власності та не передбачала порядок технічної інвентаризації житлових будівель приватної власності. Тому, при проведенні поточної інвентаризації у 1981 році житлової будівлі ОСОБА_7 представник БТІ не міг та не повинен був користуватись вимогами зазначеної Інструкції.

Суд вважає надуманим пов'язування представником позивачів дій бригади БТІ при проведенні інвентаризації у 1981 році з виникненням у третіх осіб права власності на додаткову частину земе- льної ділянки, виділеної ОСОБА_10, у розмірі 1 м 95 см, оскільки з матеріалів справи вбачає- ться, що як у ОСОБА_10 і ОСОБА_9, так і у третьої особи ОСОБА_7 після припинення права користування земельними ділянками в подальшому виникло право власності на земельні ділянки, відповідно, по вул.Скальська 12-а та вул.Скальська 12-б в інших розмірах та конфігура- ціях, ніж при первинному відведенні та передачі в користування земель колгоспом у 1972 та 1974 р.р.: у ОСОБА_8 площею 0,1 га, у ОСОБА_10 - 0,06 га, у ОСОБА_9 - 0,06 га.. При цьо- му жодних доказів про наявність спору відносно користування земельними ділянками між первіс- ними суміжними землекористувачами - подружжям ОСОБА_9 та ОСОБА_7 - суду не надано, що спростовує доводи представника позивачів щодо порушення прав позивачів у справі діями ор- гану технічної інвентаризації, який при поточній інвентаризації ще у 1981 році зазначив нову кон- фігурацію земельної ділянки ОСОБА_7 з шириною 22,95 м.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами представника відповідача 1 та пред- ставника третьої особи 3 про те, що прийняття рішень про виділення земельних ділянок у власні- сть у певних розмірах належало до компетенції інших органів, а складена БТІ технічна докумен- тація, з якою після спливу більше 33 років після вчинення оскаржуваних дій, не погоджуються по- зивачі, не була правовою підставою для прийняття таких рішень, що свідчить про необґрунтовані- сть позовних вимог, являючись разом з тим підставою для відмови у їх задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК Украї- ни, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у позові ОСОБА_5, ОСОБА_9 до товариства з обмеже- ною відповідальністю Татарбунарське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів неру- хомості Одеської області, комунального підприємства Ізмаїльське міжміське бюро технічної ін- вентаризації Одеської області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на сторо- ні відповідачів - Татарбунарська міська рада Одеської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання дій незаконними.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня йо- го проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учас- никами справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили пі- сля повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тимошенко