Постанова

від 10.02.2021 по справі 515/2048/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 515/2048/17

провадження № 61-13055св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник позивачів - ОСОБА_3 ,

відповідачі : товариство з обмеженою відповідальністю Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості Одеської області, комунальне підприємство Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації Одеської області,

треті особи : Татарбунарська міська рада Одеської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 ,

на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області

від 20 вересня 2018 року у складі судді Тимошенка С. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у складі колегії суддів:

Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колесникова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом

до товариства з обмеженою відповідальністю Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості Одеської області (далі - ТОВ Татарбунарське РБТІ ), комунального підприємства Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації Одеської області (далі - КП Ізмаїльське МБТІ ), треті особи: Татарбунарська міська рада Одеської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про визнання дій незаконними.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 , який споруджений на земельній ділянці, площею 0,15 га,

і яка на підставі рішення Татарбунарської районної ради від 28 липня

1972 року № 281 за актом від серпня 1972 року передана ОСОБА_6 (батькові та чоловіку позивачів).

Зазначали, що відстань від задньої стіни житлового будинку до межі земельної ділянки, переданої у користування (під забудову), становила

3,0 м. Спірною земельною ділянкою, площею 0,15 га, сім`я позивачів користувалась тривалий час. Поруч, на

АДРЕСА_1 , проживав ОСОБА_4 , якому надавалась у користування земельна ділянка, площею 0,15 га, ширина якої на момент передачі становила 21,0 м.

Позивачі зазначали, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 самовільно захопили частину земельної ділянки, переданої ОСОБА_6 , на яку видано державний акт, згідно з яким ширина цієї земельної ділянки становить

22,95 м.

Вважали, що такі дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 призвели до збільшення ширини зазначеної земельної ділянки з 21,0 м до 22,95 м за рахунок земельної ділянки родини ОСОБА_7 , що вбачається з генерального плану садибної ділянки на АДРЕСА_1 за 1981 рік та державного акта про право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_4 .

Посилаючись на те, що Ізмаїльським підрозділом, правонаступниками якого є відповідачі, під час проведення у 1981 році інвентаризації земель порушені вимоги відповідної Інструкції по технічній паспортизації житлових

та громадських будівель місцевих рад депутатів трудящих в містах

та селищах міського типу, затвердженої наказом Міністерства комунального господарства УРСР від 14 грудня 1967 року № 607 (далі - Інструкція), складено план та абрис ділянки ОСОБА_4 без з`ясування підстав збільшення ширини його ділянки на 1,95 м та без відображення цього факту. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважали, що такі дії призвели

до порушення їхніх прав на частину земельної ділянки, що є підставою для визнання дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незаконними.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просиливизнати незаконними дії Ізмаїльського підрозділу щодо проведених інвентаризацій земельної ділянки АДРЕСА_1 про позначення на Генеральному плані садибної ділянки

на АДРЕСА_1 та абрисі земельної ділянки АДРЕСА_1 20 квітня 1981 року ширини земельної ділянки 22,95 м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю належних

та допустимих доказів порушення права власності позивачів на земельну ділянку, площею 0,12 га, на АДРЕСА_1 за їх місцем проживання.

Прийняття рішень про виділення земельних ділянок у власність у певних розмірах належало до компетенції інших органів, а складена БТІ технічна документація, з якою після спливу більше 33 років після вчинення оскаржуваних дій, не погоджуються позивачі, не була правовою підставою для прийняття таких рішень, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконними дій Ізмаїльського підрозділу щодо проведених інвентаризацій земельної ділянки АДРЕСА_1 , про позначення на Генеральному плані садибної ділянки

на АДРЕСА_1 та абрисі земельної ділянки АДРЕСА_1 20 квітня 1981 року ширини земельної ділянки 22,95 м.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 вересня 2018 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів

у їх сукупності та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до товариства та КП Ізмаїльське МБТІ про визнання незаконними дій Ізмаїльського підрозділу щодо проведених інвентаризацій земельної ділянки АДРЕСА_1 , про позначення на Генеральному плані садибної ділянки на

АДРЕСА_1 та абрисі земельної ділянки

АДРЕСА_1 20 квітня 1981 року ширини земельної ділянки 22,95 м.

Водночас суд апеляційної інстанції вважав, щоналежним відповідачем

у справі є комунальне підприємство Татарбунарське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості , яке створено на базі Татарбунарської бригади КП Ізмаїльське БТІ , якого до участі у справі залучено не було. Враховуючи те, що заміна неналежного відповідача належним можлива лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції

у порядку, визначеному статтею 51 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не має повноважень на вчинення такої процесуальної дії, як заміна неналежного відповідача належним на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції, вимоги позивачів до неналежних відповідачів

є необґрунтованими і з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції підлягають виключенню мотиви суду першої інстанції у частині недоведеності позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просять скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій

і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судові рішення судів першої

та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, яке створене

на базі Татарбунарської бригади КП Ізмаїльське МБТІ не існуювало на час звернення до суду з позовом так на час подання касаційної скарги. Саме

на базі ліквідованого КП Ізмаїльське МБТІ і було створено в подальшому товариство, яке фактично і стало правонаступником КП Ізмаїльське МБТІ .

Вважали, що, оскільки оспорені ними дії здійснено у 1981 році Ізмаїльським підрозділом Татарбунарської бригади Ізмаїльського бюро технічної інвентаризації, яка була структурним підрозділом Ізмаїльського бюро технічної інвентаризації, тому КП Ізмаїльське МБТІ є належним відповідачем у цій справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 515/2048/17

із Татарбунарського районного суду Одеської області.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзивів на касаційну скаргу не надходило

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Татарбунарської районної ради депутатів трудящих від 28 липня 1972 року № 281, за заявою ОСОБА_6 і на підставі рішення правління колгоспу ім. Татарбунарського повстання, за рахунок земель колгоспу, ОСОБА_6 виділена земельна ділянка площею 0,15 га на АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку, яка була відведена і передана забудовнику у серпні 1972 року (а. с. 13, 14).

Згідно з планом земельної ділянки на АДРЕСА_1 , яка передавалась у користування ОСОБА_6 , загальна площа ділянки 0,15 га, ширина 30,0 м, довжина 50,0 м, відстань від стіни житлового будинку до межі суміжної ділянки становить 1,0 м (а. с. 16).

Рішенням Татарбунарської міської ради від 18 грудня 1997 року № 521,

у приватну власність ОСОБА_6 і ОСОБА_2 (по 0,06 га кожному) передано земельну ділянку площею 0,12 га на

АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 передано земельну ділянку загальною площею 0,16 га (0,10 і 0,06 га) для ведення особистого господарства на АДРЕСА_1

(а. с. 15).

29 березня 1974 року на підставі рішення Татарбунарської районної ради депутатів трудящих № 122, а також рішення правління було видано під забудову земельну ділянку загальною площею 0,15 га, ширина - 21,0 м, довжина - 72,0 м (а. с. 17).

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22 вересня 2001 року та рішення Татарбунарського районного народного суду Одеської області від 25 березня 1992 року, кожна у рівних частках, по 1/2 частці стали власниками житлового будинку на

АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, площею 0,12 га (а. с. 1-12).

Згідно з Генеральним планом (схеми) земельної ділянки на АДРЕСА_1 , складеним за результатами інвентаризації 09 грудня 1975 року

зі змінами станом на 20 квітня 1981 року, ширина ділянки, виділеної

ОСОБА_4 становить 22,95 м (а. с. 18).

Рішенням Татарбунарської міської ради від 14 січня 2002 року № 201-ХХІІІ, на базі Татарбунарської бригади КП Ізмаїльське БТІ створено комунальне підприємство Татарбунарське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості , яке з 26 березня 2002 року зареєстроване

у державному реєстрі, код ЄДРПОУ 31873555 (а. с. 31-33).

У березні 2002 року КП Ізмаїльске міжміське бюро технічної інвентаризації було видало наказ про ліквідацію Татарбунарської виробничої бригади

(а. с. 30).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи,

в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем

і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України ).

Відповідачем є особа, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважали,

що працівники Ізмаїльського підрозділу Татарбунарської бригади Ізмаїльського бюро технічної інвентаризації (Ізмаїльський підрозділ), правонаступниками якого є товариство і КП Ізмаїльське МБТІ , під час проведення інвентаризації земельної ділянки на

АДРЕСА_1 щодо позначення на Генеральному плані садибної ділянки на АДРЕСА_1 та абрисі земельної ділянки на

АДРЕСА_1 у квітні 1981 року вчинили неправомірні дії щодо позначення на технічній документації ширини земельної ділянки площею 22,95 м, що призвело до збільшення ширини земельної ділянки ОСОБА_4 , чим порушено права позивачів на частину земельної ділянки.

Встановивши, що рішенням Татарбунарської міської ради Одеської області від 14 січня 2002 року № 201-ХХІІІ на базі Татарбунарської бригади

КП Ізмаїльське БТІ створено КП Татарбунарське БТІ , яке 26 березня

2002 року зареєстроване у державному реєстрі, код ЄДРПОУ 31873555,

а у березні 2002 року КП Ізмаїльське МБТІ було видано наказ про ліквідацію Татарбунарської виробничої бригади, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що належним відповідачем у справі є комунальне підприємство Татарбунарське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості , яке створено на базі Татарбунарської бригади

КП Ізмаїльське БТІ і з 26 березня 2002 року зареєстроване в державному реєстрі, код ЄДРПОУ 31873555.

Отже, зважаючи на те, що заміна неналежного відповідача належним можлива лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції у порядку, визначеному у статті 51 ЦПК України , а суд апеляційної інстанції не має повноважень на вчинення такої процесуальної дії, як заміна неналежного відповідача належним на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивачів до неналежних відповідачів є необґрунтованими.

При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції підлягають виключенню мотиви суду першої інстанції у частині недоведеності позовних вимог, з урахуванням висновку суду першої інстанції про необґрунтованість таких вимог, заявлених до товариства та КП Ізмаїльське МБТІ .

Доводи касаційної скарги не впливають на правильність судових рішень,

не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться

до переоцінки доказів у справі, що належно оцінені у мотивувальній частині оскаржених судових рішень.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність судових рішень не впливають, а спрямовані на переоцінку доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Вирішуючи справу суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 червня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович