Постанова

від 06.06.2019 по справі 515/2048/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1599/19

Номер справи місцевого суду: 515/2048/17

Головуючий у першій інстанції Тимошенко С.В.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2019 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участі секретаря - Чепрас А.І.

з участю: представника позивачів ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 вересня 2018 року (одноособово суддя Тимошенко С.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості Одеської області, комунального підприємства Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації Одеської області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Татарбунарська міська рада Одеської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дій незаконними,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

19.12.2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості Одеської області (далі-Товариство), комунального підприємства Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації Одеської області (далі-КП) про визнання дій незаконними, а саме: визнання незаконними дій Ізмаїльського підрозділу Татарбунарської бригади Ізмаїльського бюро технічної інвентаризації (далі-Ізмаїльський підрозділ) при проведенні інвентаризації земельної ділянки АДРЕСА_1 щодо позначення на Генеральному плані садибної ділянки по АДРЕСА_1 та абрисі земельної ділянки АДРЕСА_1 в 20.04.1981 року ширини земельної ділянки - 22,95 м2.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивачі є співвласницями будинку по АДРЕСА_1 , який споруджений на земельній ділянці площею 0,15 га і яка, на підставі рішення Татарбунарської районної ради № 281 від 28.07.1972 р., за актом від серпня 1972 року, передавалась ОСОБА_5 (батькові та чоловіку позивачок). При цьому, відстань від задньої стіни зазначеного будинку до межі земельної ділянки, переданої у користування (під забудову) складала 3 м2. Спірною земельною ділянкою площею 0,15 га сім`я позивачів користувалась тривалий час. Поруч, по АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_3 , якому надавалась у користування земельна ділянка площею 0,15 га, ширина якої на момент передачі складала 21 м. Однак. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самовільно захопили частину земельної ділянки, переданої ОСОБА_5 , на яку видано державний акт, згідно якого ширина цієї земельної ділянки становить 22,95 м2. Такі дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 призвели до збільшення ширини зазначеної земельної ділянки з 21 м2 до 22,95 м2 за рахунок ділянки родини ОСОБА_5, що вбачається з Генерального плану садибної ділянки по АДРЕСА_1 за 1981 рік та державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що Ізмаїльським підрозділом, правонаступниками якого є відповідачі, при проведенні у 1981 році інвентаризації порушені вимоги відповідної Інструкції, складено план та абрис ділянки ОСОБА_3 без з`ясування підстав збільшення ширини його ділянки на 1,95 м2 та без відображення цього факту, позивачі вважали, що такі дії призвели до порушення їхніх прав на частину земельної ділянки, що є підставою для визнання їхніх дій незаконними.

У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Представники Товариства, Татарбунарської міської ради та третьої особи ОСОБА_4 позов не визнали і просили у позові відмовити .

Представник КП і третя особа ОСОБА_3 не приймали участі у судових засіданнях.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20.09.2018 року ОСОБА_1 . і ОСОБА_2 у позові відмовлено.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять рішення суду від 20.09.2018 року скасувати, ухвалите нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначає: предметом даного судового спору є правомірність дій відповідача Ізмаїльського підрозділу; рішення суду не містить висновку про те, чи здійснено відповідачем оспорюванні дії та чи є такі дії правомірними; суд проігнорував висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду цього ж самого спору; житловий будинок під АДРЕСА_1 споруджено подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у період їхнього перебування в шлюбі, тому житловий будинок з господарськими спорудами під АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 ; позивачка ОСОБА_2 , отримала право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не на підставі рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 25.03.1992 року, яким поділене спільне майно подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , в тому числі домоволодіння під АДРЕСА_1 , а в результаті його спільного створення подружжям, тобто з моменту прийняття в експлуатацію; висновок суду щодо того, що ширина ділянки виділеної ОСОБА_3 дорівнює 22,95 м2 не підтверджений дослідженими судом та долученими до матеріалів справи доказами, а отже не відповідає фактичним обставинам справи; в рішенні не зазначено на якій підставі суд прийшов до висновку, що рішення виконкому Татарбунарської районної ради № 281 від 28.07.1972 року, яким родині ОСОБА_8 було виділено у користування земельну ділянку площею 0,15 га втратило чинність з ухваленням виконкомом Татарбунарської міської ради рішення № 521 від 18.12.1997 року, про передачу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га, оскільки відсутнє будь-яке рішення органу місцевого самоврядування про вилучення у родини ОСОБА_8 частини земельної ділянки, наданої їй у користування в 1972 році; рішення № 521 від 18.12.1997 року не зазначає про припинення чинності рішення № 281 від 28.07.1972 року; різниця між площею земельної ділянки складає 0,03 га і обставини (причини зменшення земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні родини ОСОБА_8 на 0,03 га) не є предметом спору та не досліджувалась судом першої інстанції; питання щодо наявності спорів між сусідами, родиною ОСОБА_8 та родиною ОСОБА_10 щодо площі земельних ділянок судом першої інстанції не досліджувалось, а отже висновок суду що ніяких спорів з приводу площі суміжних земельних ділянок між подружжям ОСОБА_9 з одного боку та ОСОБА_10 з іншого, не виникало базується виключно на нічим не підтверджених припущеннях; конфлікти між родиною ОСОБА_2 та родиною ОСОБА_10 виникали щовесни з приводу визначення меж між суміжними земельними ділянками; те, що ширина земельної ділянки АДРЕСА_1 могла збільшитись виключно за рахунок суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1 підтверджується оспорюваними позивачками документами; з 1981 року і до теперішнього часу порядок здійснення органами БТІ інвентаризації нерухомого майна не змінився; суду не надано жодного доказу того, що станом на 1981 рік земельні ділянки під АДРЕСА_1 відносились до земель колгоспу ім. Татарбунарського повстання; не надано доказів того, що технічний облік та реєстрація землекористування зазначених земельних ділянок не входила до завдань органів БТІ; представник відповідача сам визнав протиправність своїх дій, а суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення, не дав належної правової оцінки цим обставинам; ні у родини ОСОБА_8 , ні у третьої особи ОСОБА_3 право користування відповідними земельними ділянками ніколи не припинялось; право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку АДРЕСА_1 в іншому розмірі та конфігурації виникло саме в результаті того, що 20.04.1981 року Татарбунарською бригадою внесено до Генерального плану садибної ділянки та абрису земельної ділянки АДРЕСА_1 інформацію щодо ширини земельної ділянки у розмірі 22,95 м2

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

Відповідачі і треті особи не скористались правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлено і сторонами неоспорені такі обставини.

Рішенням виконкому Татарбунарської районної ради депутатів трудящих від 28.07.1972 року №281, за заявою ОСОБА_5 і на підставі рішення правління колгоспу ім. Татарбунарського повстання, за рахунок земель колгоспу, ОСОБА_5 виділена земельна ділянка площею 0,15 га по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку, яка була відведена і передана забудовнику у серпні 1972 року (а.с.13,14).

Згідно плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка передавалась у користування ОСОБА_5 , загальна площа ділянки 0,15 га, ширина 30 м2, довжина 50 м2, відстань від стіни житлового будинку до межі суміжної ділянки складає 1 м2 (а.с.16).

Рішенням Татарбунарської міської ради від 18.12.1997 року №521, у приватну власність ОСОБА_5 і ОСОБА_2 (по 0,06 га кожному) передано земельну ділянку площею 0,12 га по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 передано земельну ділянку загальною площею 0,16 га (0,10 і 0,06 га) для ведення особистого господарства по АДРЕСА_1 (а.с.15, 15 зворот).

29.03.1974 року, на підставі рішення Татарбунарської районної ради депутатів трудящих №122, а також рішення правління колгоспу ім. Татарбунарського повстання ОСОБА_3 передано під індивідуальну забудову земельну ділянку загальною площею 0,15 га, ширина - 21 м2, довжина - 72 м2 (а.с.17).

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 22.09.2001 року та рішення Татарбунарського районного народного суду Одеської області від 25.03.1992 року, кожна, у рівних частках, по Ѕ частці стали власниками житлового будинку по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,12 га (а.с.1-12).

З Генерального плану (схеми) земельної ділянки по АДРЕСА_1 , складеної за результатами інвентаризації 09.12.1975 року зі змінами станом на 20.04.1981 року вбачається, що ширина ділянки, виділеної ОСОБА_3 дорівнює 22,95 м2 (а.с.18).

Рішенням Татарбунарської міської ради від 14.01.2002 року №201-ХХШ, на базі Татарбунарської бригади КП Ізмаїльське БТІ , створено комунальне підприємство Татарбунарське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості , яке з 26.03.2002 року зареєстроване в державному реєстрі, Код ЄДРПОУ 31873555 (а.с.31-33).

Наказом КП Ізмаїльске міжміське бюро технічної інвентаризації у березні 2002 року видало наказ про ліквідацію Татарбунарської виробничої бригади (а.с.30).

Між сторонами виникли правовідносини з визнання неправомірними дій юридичної особи при проведенні інвентаризації об`єктів нерухомості, які регулюються нормами ЦК України, Інструкцією по технічній паспортизації житлових та суспільних споруд місцевих рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра комунального господарства УРСР від 14.12.1967 року №607 в редакції станом на квітень 1981 року (далі-Інструкція), ЦПК України.

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог до Товариства і КП (а.с.160-162).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Позивачі вважають, що працівники Ізмаїльського підрозділу Татарбунарської бригади Ізмаїльського бюро технічної інвентаризації (Ізмаїльський підрозділ), правонаступниками якого є Товариство і КП, при проведенні інвентаризації земельної ділянки АДРЕСА_1 щодо позначення на Генеральному плані садибної ділянки по АДРЕСА_1 та абрисі земельної ділянки АДРЕСА_1 у квітні 1981 року вчинили неправомірні дії щодо позначення на технічній документації ширини земельної ділянки у розмірі 22,95 м2.

Представник Товариства заперечував проти позову, зокрема посилаючись на те, що Товариство не є правонаступником Ізмаїльського підрозділу, тобто є неналежним відповідачем у справі (а.с.61-63).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Татарбунарської міської ради від 14.01.2002 року №201-ХХШ, на базі Татарбунарської бригади КП Ізмаїльське БТІ , створено комунальне підприємство Татарбунарське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості , яке з 26.03.2002 року зареєстроване в державному реєстрі, Код ЄДРПОУ 31873555, а наказом КП Ізмаїльске міжміське бюро технічної інвентаризації у березні 2002 року видало наказ про ліквідацію Татарбунарської виробничої бригади.

Таким чином, належним відповідачем у справі є комунальне підприємство Татарбунарське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості , яке створено на базі Татарбунарської бригади КП Ізмаїльське БТІ і з 26.03.2002 року зареєстроване в державному реєстрі, Код ЄДРПОУ 31873555.

Між тим, відповідачами у справі позивачі зазначили: товариство з обмеженою відповідальністю Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості і комунальне підприємство Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації (а.с.3-9).

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).

Зважаючи на те, що заміна неналежного відповідача належним можлива лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції у порядку, визначеному ст. 51 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не має повноважень на вчинення такої процесуальної дії, як заміна неналежного відповідача належним на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції, вимоги позивачів до неналежних відповідачів є необґрунтованими.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками

справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи позивачів у скарзі про те, що висновки суду в рішенні не відповідають фактичним обставинам і доказам у справі, суд необґрунтовано виходив з того, що правовідносини сторін не регулюються Інструкцією, - не заслуговують на увагу, оскільки позов пред`явлено до неналежних відповідачів.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Права і інтереси позивачів не є порушеними, оскільки позов пред`явлено до неналежних відповідачів.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові з підстав необґрунтованості позовних вимог, заявлених до Товариства і КП, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.

Разом з тим, з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції підлягають виключенню мотиви суду першої інстанції в частині недоведеності позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України).

Колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, тому позивачі не мають права на відшкодування судових витрат.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 18.06.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Г.Я. Колесніков