ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2718/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Величко Т.А., Аленіна О.Ю.
при секретарі - Лук'ященко В.Ю.
за участю представників:
Від ПАТ «Українська залізниця» : не з'явився
Від ТОВ «РОЯЛ СТІЛ» : ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційні скарги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ СТІЛ» та Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця»
на рішення господарського суду Одеської області від 03.04.2018р., суддя в І інстанції Рога Н.В., повний текст якого складено 12.04.2018 року в м. Одесі
у справі № 916/2718/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця»
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ СТІЛ»
про стягнення 136 700 грн.
та за зустрічним позовом: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Роял -Стіл»
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця»
про стягнення 12 876, 38 грн.
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Роял -Стіл» про стягнення 136 700 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній.
ТОВ «Роял - Стіл» не визнало позов та звернулося до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення грошових коштів у розмірі 12 876,38 грн. Обґрунтовуючи пред'явлені вимоги ТОВ Роял Стіл посилалося на те, що ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» в порушення норм чинного законодавства України не забезпечила збереження вантажу під час перевезення, хоча з залізничної накладної №40943797 від 11.05.2017р. вбачається, що вантаж охоронявся залізницею, у зв'язку з чим вагон № 67884312 з вантажем (металобрухт) прибув на станцію призначення з недостачею у розмірі 2400 кг на загальну суму 12 876,38 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 03 квітня 2018 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" - відмовлено повністю з мотивів необґрунтованості та недоведеності позовних вимог. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Роял Стіл" - відмовлено повністю з мотивів необґрунтованості та недоведеності позовних вимог. В апеляційній скарзі ТОВ "Роял Стіл" просить зазначене рішення скасувати, зустрічну позовну заяву задовольнити, а у задоволенні первісного позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених у рішенні висновків місцевого суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» , в якій скаржник посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права просить скасувати п. 1 рішення господарського суду Одеської області від 03.04.2018 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким первісний позов щодо стягнення з ТОВ Роял Стіл штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у перевізному документі в сумі 136 700 грн. задовольнити у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Роял Стіл" заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні первісного позову залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу від ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» не надходив.
За правилами встановленими ч. 2 ст. 216 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.09.2018 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вислухавши пояснення представника ТОВ "Роял Стіл", дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ "Роял Стіл" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 11.05.2017 року зі станції відправлення Одеса - Західна Одеської залізниці відповідачем за первісним позовом ТОВ "Роял Стіл" (відправник) на адресу одержувача ПАТ МК Азовсталь на станцію призначення Сартана Донецької залізниці був відправлений вантаж - лом чорних металів навалом, загальною масою вантажу 63900 кг у вагоні № 67884312, що підтверджується залізничною накладною № 40943797.
Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника (ТОВ Роял Стіл ) навалом. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 17.1, 17.3 гл. 3 Додатка 3 до СМГС. Вагон завантажений повністю та помаркований білим вапном. Масу вантажу визначено вантажовідправником на автомобільних вагах.
Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п. 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048, так і ст. 23 Статуту залізниць України.
Відповідно до комерційного акту № 486202/57 від 16.05.2017р., складеного на проміжній станції Волноваха Донецької залізниці, згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України відбулось контрольне зважування вагону № 67884312, вантаж - лом чорних металів, на справних 150 тон. вагонних вагах, які пройшли держповірку 15.02.2017р. Після зважування виявлено: вага нетто менше вказаної в документі на 4700 кг.
Коли прибув вагон ознак втрати і крадіжки не було. Вантаж завантажений у вагоні на рівні бортів, вантаж вкритий металевими листами і решітками, які не порушені, вантаж не помаркований в порушення Правил перевезення вантажів ч. 1 р.1, хоча в документах маркування зазначено. Вагон прибув у супроводженні стрілка ВОХР. В комерційному відношенні справний. Вагон бездвірний, розвантажувальні люки закриті на запірний механізм, закручені проволокою, технічно справний. З моменту прибуття і до відправлення вагон знаходився під охороною.
Відповідно до комерційного акту № 484809/424 від 18.05.2017р., складеного на станції призначення Сартана Донецької залізниці, згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України на підставі раніше складеного комерційного акту № 486202/57 від 16.05.2017р. було здійснено комісійне переважування зазначеного вагону № 67884312, вантаж - лом чорних металів, на справних 150 тон. вагонних вагах вантажоодержувача ПрАТ МК Азовсталь , які пройшли держповірку 09.09.2016р. Після зважування виявлено: вага нетто менше вказаної в документі на 4200 кг.
Коли прибув вагон ознак втрати і крадіжки не було. Вантаж завантажений у вагоні навалом на рівні бортів, вантаж вкритий металевими листами і решітками, покриття не порушено. В документі значиться маркування вапном, фактично маркування немає в порушення Правил перевезення вантажів р. 15 п. 6. У технічному відношенні вагон справний. На станцію Сартана прибув у супроводженні стрілка ВОХР. Вагон бездвірний люки закриті і закручені проволокою. З моменту прибуття і до переважування вагон знаходився під охороною вантажоодержувача - служби безпеки ПрАТ МК Азовсталь і комерційних агентів станція Сартана. Вагон зважувався два рази, результат не змінився.
Посилаючись на невірно зазначену масу вантажу при заповненні перевізних документів, а також на положення ст. ст. 23, 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про захист своїх порушених прав та стягнення з відповідача штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати в сумі 136 700 грн. (27340 грн. х 5).
Відмовляючи у задоволенні первісного позову місцевий господарський суд керувався приписами ст. 130 Статуту залізниць України, згідно з якою право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають:
а) у разі втрати вантажу:
відправник - за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу;
одержувач - за умови пред'явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред'явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу;
б) у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову;
в) у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної;
д) у разі втрати багажу чи вантажобагажу - пред'явник багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу - пред'явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу.
Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
При цьому суд виходив із того, що матеріали справи не містять оригіналів зазначених у позові ПАТ Українська залізниця накладної № 40943797 та комерційних актів № 486202/57 від 16.05.2017р., № 484809/424 від 18.05.2017р., що, на думку суду, свідчить про неналежність та недостовірність доданих до позову доказів.
За таких обставин, на думку суду, позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" є необґрунтованою, не підтвердженою матеріалами справи, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду, оскільки він зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Так, місцевий суд невірно тлумачить норму ст. 130 Статуту залізниць України, якою передбачено, що якщо залізниця порушила права вантажовідправників та вантажоодержувачів, то саме вони, звертаючись до суду за захистом своїх прав та інтересів, мають додавати до позову оригінали накладних та комерційних актів. Тобто, вимоги цієї статті Статуту залізниць України щодо подання тільки оригіналів вказаних документів розповсюджуються виключно на вантажовідправників та вантажоодержувачів, але аж ніяк не на залізницю, про що безпідставно зазначено місцевим судом.
Положеннями ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Як вбачається з матеріалів справи, належним чином засвідчені копії залізничної накладної № 40943797 та комерційних актів № 486202/57 від 16.05.2017р., № 484809/424 від 18.05.2017р. додані залізницею до свого позову і учасники справи відповідність поданих копій оригіналу під сумнів не ставили та не зверталися до суду з клопотанням щодо витребування їх оригіналів. Місцевий суд ніяким чином не обґрунтував свій висновок щодо неналежності та недостовірності доданих залізницею до позову належним чином засвідчених копій цих документів.
Таким чином, місцевий суд безпідставно виключив подані залізницею письмові докази в обґрунтування пред'явлених вимог з кола доказової бази у справі.
За вимогами ч. 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт» підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів» . Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до п.п. 2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то „Маса вантажу визначена відправником» - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси» . При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів» , своїм підписом підтверджує представник відправника.
В силу положень ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Аналогічні положення передбачені і п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
З вищевикладеного вбачається, що відповідальність за невірне зазначення відповідних відомостей у накладній несе саме відправник, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф.
За вимогами вищезазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту залізниць України. У застосуванні ст. ст. 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Так, судом встановлено, що факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу та невідповідності фактичної маси вантажу та зазначеної у документах у сторону зменшення на 4200 кг був виявлений на станції призначення Сартана Донецької залізниці та підтверджений комерційним актом № 484809/424 від 18.05.2017р. При цьому, існуючі розбіжності у вищезгаданих комерційних актах стосовно фактичної маси вантажу не спростовують факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу.
Згідно з п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Доводи відповідача в обґрунтування заперечень проти первісного позову, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на таке.
Як вбачається з комерційних актів, складених на проміжній станції Волноваха та станції призначення Сартана Донецької залізниці, вагон № 67884312 перебував у справному комерційному та технічному стані, будь - яких слідів втрати вантажу під час перевезення (виїмок, заглиблень, вільних місць) не виявлено та постійно знаходився під охороною. Вантаж вкритий металевими листами і решітками, покриття не порушено. В документі значиться маркування вапном, фактично маркування в порушення Правил перевезення вантажів було відсутнє.
Тому твердження відповідача за первісним позовом про можливість крадіжки металобрухту на шляху прямування є безпідставним і недоведеним належними доказами.
Як вбачається з залізничної накладної № 40943797 заповненою в ній є тільки графа 24 Маса вантажу визначена відправником , де проставлена маса вантажу 63 900 кг., а графа 25 Маса вантажу визначена залізницею не заповнювалась. Цим спростовується твердження відповідача про те, що маса вантажу у залізничній накладній заповнювалася відповідачем та позивачем і що дані у накладній із зазначенням маси вантажу у графах 24 та 25 були погодженні з представником залізниці.
Як вже було зазначено вище, відповідно до положень ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Твердження відповідача про те, що зважування вагону № 67884312 за залізничною накладною № 40943797 здійснювалось вантажовідправником спільно з представником залізниці, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки докази наявні у справі беззаперечно свідчать про те, що зважування вказаного вагону проводилося вантажовідправником без участі представника залізниці.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування,не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Пунктом 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Згідно з п. 2 цих Правил комерційні акти складаються, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
За змістом п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Як вбачається із змісту комерційного акту № 484809/424 від 18.05.2017р., вказаний акт підписано з боку Залізниці начальником станції, працівниками станції, які особисто здійснювали перевірку, а також одержувачем (завідувач вантажного двору за штатним розписом не значиться), тобто належними, уповноваженими на те особами, у відповідності до п. 10 Правил складання актів.
Згідно з п. 16 Правил складання актів, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.
Отже, комерційний акт № 484809/424 від 18.05.2017р., складений на станції Сартана Донецької залізниці за результатами комісійного зважування та видачі вантажу у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України є належним і допустимим доказом у справі.
Будь - яких інших доказів, які б спростовували відомості зазначені у цьому комерційному акті, або іншим чином підтверджували позицію відповідача, останнім до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься. З огляду на наведене, твердження відповідача про те, що зазначений комерційний акт не доводить факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 40943797 не приймається судом до уваги.
У суду апеляційної інстанції сумнівів щодо достовірності даних зважування при видачі вантажу не має. Тип ваг встановлено точно, державна повірка їх проведена в установленому порядку. Копії книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки, свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, акту результатів огляду - перевірки вагонних ваг для зважування вантажів, що перевозяться залізницями, що містяться в матеріалах справи, досліджені апеляційним судом та є належними і допустимими доказами у справі.
Посилання відповідача на телеграму № Ц-1-25-315-17 від 08.02.2017р. за підписом члена правління Залізниці на адресу залізниць України слід визнати безпідставним, оскільки цей документ не є нормативно - правовим актом та не носить обов'язковий характер.
На підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів та з урахуванням встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу підтверджений матеріалами справи, а розрахунок штрафу здійснено правильно, у відповідності до вимог Статуту залізниць України.
Приймаючи до уваги той факт, що відповідач за первісним позовом допустивши завантаження вагону № 67884312 з невідповідністю фактичної маси вантажу та зазначеною у перевізних документах у сторону зменшення, поставив під загрозу безпеку руху на залізничному транспорті, первісні позовні вимоги слід визнати обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, достовірність яких перевірена апеляційним судом, а тому підлягаючими задоволенню.
Стосовно зустрічного позову ТОВ «Роял - Стіл» до ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення грошових коштів у розмірі 12 876,38 грн. з посиланням на те, що ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» в порушення норм чинного законодавства України не забезпечила збереження вантажу під час перевезення, хоча з залізничної накладної №40943797 від 11.05.2017р. вбачається, що вантаж охоронявся залізницею, у зв'язку з чим вагон № 67884312 з вантажем (металобрухт) прибув на станцію призначення з недостачею у розмірі 2400 кг на загальну суму 12 876,38 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову місцевий господарський суд керувався приписами ст. 26 Закону України Про залізничний транспорт , згідно з яким порядок і терміни пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України. Відповідно до п.б) ст.130 Статуту залізниць право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів, у разі недостачі вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
За матеріалами справи, 11 травня 2017р. зі станції Одеса-Західна Одеської залізниці ТОВ Роял Стіл здійснило відправлення за залізничною накладною №40943797 вагону №67884312, навантаженого металобрухтом на станцію Сартана Донецької залізниці . Одержувачем вантажу відповідно до накладної №40943797 від 11.05.2017р. є - ПАТ МК АЗОВСТАЛЬ .
З урахуванням зазначеного, суд погодився з позицією відповідача за зустрічним позовом, стосовно того, що виходячи з матеріалів справи ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" не набуло права на пред'явлення позову щодо стягнення з залізниці вартості нестачі при перевезенні вантажу (металобрухту) за накладною №40943797 від 11.05.2017р. (мовою оригіналу).
За таких обставин, суд визнав зустрічну позовну заяву ТОВ "Роял Стіл" не обґрунтованою та не підтвердженою матеріалами справи, у зв'язку з чим такою, що задоволенню не підлягає. Колегія суддів в цілому погоджується з прийнятим судом першої інстанції судовим рішенням про відмову у задоволенні зустрічного позову, однак вважає, що мотиви, з яких позивачу за зустрічним позовом ТОВ "Роял Стіл" слід відмовити у задоволенні позову є іншими, ніж ті, що наведені судом у мотивувальній частині рішення, з огляду на таке.
Як вже було зазначено вище, відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають:
а) у разі втрати вантажу: відправник - за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу; одержувач - за умови пред'явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред'явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу;
б) у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову;
в) у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної;
г) у разі втрати багажу чи вантажобагажу - пред'явник багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу - пред'явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу.
Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
Як зазначено в пунктах 5, 6 оглядового листа Вищого господарського суду від 29.11.2007 №01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства", власник вантажу (якщо він не є відправником або одержувачем вантажу) не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення. Щодо права звернення до залізниці з претензією або і з позовом, з підстав, що випливають із Статуту залізниць України або договору перевезення вантажу, то пункт 130 Статуту залізниць України таке право надає сторонам у договорі перевезення - вантажовідправнику або вантажоодержувачу у відповідних випадках, передбачених Статутом. Власник вантажу (якщо він не є відправником або одержувачем вантажу) не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення. Позов про відшкодування вартості втрати, нестачі або пошкодження вантажу не може бути заявлено безпосередньо до залізниці як самостійної юридичної особи, винної в незбереженні вантажу під час перевезення. Позови про відшкодування вартості вантажу втраченого, пошкодженого або такого, який прибув з нестачею, при перевезенні вантажів у прямому залізничному сполученні в межах залізниць України заявляються як вантажоодержувачем, так і вантажовідправником, а також від їх імені уповноваженою особою у всіх випадках до залізниці призначення (а не відправлення або транзитної), що передбачено пунктом 131 Статуту залізниць України.
Таким чином, оскільки судом установлено, що ТОВ Роял Стіл є вантажовідправником за залізничною накладною №40943797, висновок місцевого суду щодо відсутності у ТОВ Роял Стіл права на звернення з даним позовом є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Згідно ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до норм статті 37 Статуту залізниць України та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажів визначається відправником.
Приписами статті 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.
Стаття 224 ГК України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до положень статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі втрати вантажу має вантажовідправник у відповідних випадках - за умови пред'явлення в оригіналі вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу.
До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред'явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (статті 114, 115 Статуту залізниць України).
Відповідно до пункту 6 Правил заявлення та розгляду претензій (затвердженні Міністерством транспорту України № 334 від 28.05.2002) до претензійної заяви додаються документи, передбачені статтями 130, 133 Статуту залізниць України, а також розрахунок суми претензії, якщо його не наведено в претензійній заяві. Паперова накладна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються тільки в оригіналах. У разі оформлення перевезення вантажу шляхом електронного документообігу до претензійної заяви додається паперова копія накладної, роздрукована на підставі електронної накладної та засвідчена календарним штемпелем станції призначення або суб'єктом перевезення згідно з чинним законодавством. Кількість і вартість відправленого вантажу підтверджуються згідно зі статтею 115 Статуту залізниць України документом відправника із зазначенням у ньому номера залізничної накладної, за якою відправлено вантаж. Якщо вантажовідправником є транспортно-експедиторське підприємство, яке не є виробником або постачальником вантажу, для підтвердження вартості відправленого вантажу заявником до претензії може бути додана завірена копія договору транспортного експедирування, укладеного між вантажовідправником (експедитором) і фактичним постачальником (виробником) вантажу, та рахунок або інший документ фактичного постачальника (виробника), що підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Як встановлено судом, позивачем за зустрічним позовом при зверненні з позовом до суду в якості доказу втрати вантажу та його вартості було надано копію договору поставки № 266/16-Д від 29.12.2016 з копією специфікації № 05/2-А від 10.05.2017 до нього, копію залізничної накладної № 40943797 від 11.05.2017, копію акту приймання - передачі від 31.05.2017, копію приймально-здавального акту № 49713 від 20.05.17, копію договору про організацію перевезень вантажів № 1173841 від 28.01.2014 та копію листа № 189 від 26.11.2016 про подачу вагонів.
Згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що надані позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи копії вищезгаданих документів не є належними доказами, які встановлюють втрату і вартість вантажу, що був відправлений позивачем за накладною № 40943797 від 11.05.2017, оскільки покупець ТОВ Метинвест-Ресурс за договором поставки № 266/16-Д від 29.12.2016 не має відношення до перевезення. Вказане підприємство у відповідності до статей 130, 133 Статуту залізниць України не є вантажовідправником або вантажоодержувачем за накладною № 40943797.
Статтею 111 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Судом установлено, і це підтверджується комерційними актами № 486202/57 та № 484809/424, що в ході огляду вагону № 67884312 з вантажем - лом чорних металів навалом, встановлено, що коли прибув вагон ознак втрати і крадіжки не було. Вантаж завантажений у вагоні навалом на рівні бортів, вантаж вкритий металевими листами і решітками, покриття не порушено. В документі значиться маркування вапном, фактично маркування немає в порушення Правил перевезення вантажів р. 15 п. 6. У технічному відношенні вагон справний. На станцію Сартана прибув у супроводженні стрілка ВОХР. Вагон бездвірний люки закриті і закручені проволокою. З моменту прибуття і до переважування вагон знаходився під охороною вантажоодержувача - служби безпеки ПрАТ МК Азовсталь і комерційних агентів станція Сартана.
Тому твердження позивача за зустрічним позовом про те, що ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» в порушення норм чинного законодавства України не забезпечила збереження вантажу під час перевезення так як існував факт розкрадання вантажу є безпідставним і недоведеним належними доказами.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом ТОВ Роял Стіл необґрунтовано звернувся із даним зустрічним позовом, а місцевий господарський суд, відповідно, правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову, однак прийшов до неправильного висновку про те, що він не набув права на пред'явлення позову щодо стягнення з залізниці вартості нестачі вантажу при перевезенні.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що допущені місцевим господарським судом помилки у застосуванні норм матеріального права при вирішенні даного спору не призвели до неправильного вирішення спору по суті заявлених зустрічних вимог, у зв'язку з чим не є підставами для скасування прийнятого у даній справі судового рішення, а обумовлюють лише відмову у задоволенні зустрічного позову з підстав, викладених у даній постанові.
Інші доводи скаржника ТОВ Роял Стіл , що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником ТОВ Роял Стіл в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги ТОВ Роял Стіл .
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову ПАТ Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим зазначене рішення в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення первісного позову, а в решті має бути залишено без змін з урахуванням викладеного у мотивувальній частині даної постанови.
Згідно з ст. ст. 123, 129 ГПК України за рахунок ТОВ Роял Стіл позивачеві за первісним позовом ПАТ Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 2051 грн. та за подання і розгляд апеляційної скарги в сумі 3078 грн., а всього в сумі 5129 грн.
Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ СТІЛ» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 03 квітня 2018 року у справі № 916/2718/17 в частині відмови у задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ СТІЛ» (код ЄДРПОУ 38574586) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (код 40150216) штраф в сумі 136 700 грн. та судові витрати в сумі 5129 грн.
В решті рішення господарського суду Одеської області від 03 квітня 2018 року у справі № 916/2718/17 залишити без змін.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Аленін О.Ю.
ОСОБА_3
Суд | Одеський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 26.09.2018 |
Оприлюднено | 05.10.2018 |
Номер документу | 76932899 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Одеський апеляційний господарський суд
Бєляновський В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні