Рішення

від 27.09.2018 по справі 393/98/18

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 393/98/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2018 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представника ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства Денис , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом, посилаючись на те, що є власником двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2908 га та 7,6197 га, що знаходяться на території Інгуло-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.

18 червня 2010 року за усною домовленістю разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для укладення договору оренди землі з тією особою, яка запропонує найбільш вигідні умови, ОСОБА_2 передала їм правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а також довіреність від 18 червня 2010 року.

23 вересня 2017 року замовивши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_2 отримала відповідні відомості щодо земельних ділянок, дізнавшись, що щодо земельних ділянок укладено договори оренди землі від 30 грудня 2015 року з фермерським господарством Денис .

Дізнавшись про укладення договорів оренди землі ОСОБА_2 негайно скасувала довіреність.

Позивачка зазначає, що спірні договори оренди землі не підписувала. Окрім цього, засновником і керівником фермерського господарства Денис є ОСОБА_5, а його дружина ОСОБА_3 є підписантом.

Отже, укладаючи спірні договори оренди землі відповідачі діяли у своїх інтересах, а не в інтересах довірителя, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Представником фермерського господарства Денис , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 надіслано до суду відзив на позов. У відзиві зазначає, що позивачка не вказує, що саме здійснено при укладенні спірних договорів не в її інтересах, а також відсутні правові підстави для визнання спірних правочинів недійсними.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 позов підтримали за обставин зазначених у ньому, попросили позов задовольнити. Представник суду пояснив, що при укладенні спірних договорів оренди землі ОСОБА_3 діючи в інтересах ОСОБА_2 одночасно була представником фермерського господарства Денис , оскільки була його підписантом.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_7, а також їх представник ОСОБА_8, який також є представником фермерського господарства Денис повторно у судове засідання не з'явились, про причину неявки не повідомили. Представник ОСОБА_8 повідомив про причину неявки, однак згідно з положеннями ст. 223 ЦПК України повторна неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 9,91 га, що складається з двох земельних ділянок площею 2,29 га та 7,62 га, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходяться на території Інгуло-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, що підтверджується державний актом серії НОМЕР_4, виданим 3 червня 2002 року Новгородківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (а. с. 12).

18 червня 2010 року ОСОБА_2 видано довіреність ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що посвідчена цього ж дня приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Саяпіною І.Г., зареєстрована у реєстрі за № 459. За змістом цієї довіреності повірені мають право, зокрема укладення договору щодо передачі у тимчасове володіння та користування (оренду, найм, позичку, емфітевзис) земельної ділянки площею 9,91 га, що знаходиться на території Інгуло-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області. Довіреність видана з правом передоручення іншим особам, і зберігає чинність до її скасування або припинення згідно зі ст. 248 ЦК України (а. с. 13).

31 травня 2017 року вищезазначену довіреність від 18 червня 2010 року припинено, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 33983508 від 31 травня 2017 року (а. с. 14).

30 грудня 2015 року ОСОБА_3 діючи згідно з довіреністю від 18 червня 2010 року від імені ОСОБА_2 уклала два договори оренди землі площею 2,29 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_5 та площею 7,62 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_6 з фермерським господарством Денис , що зареєстровані 8 лютого 2016 року (а. с. 69-74).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є , за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно зі Статутом фермерського господарства Денис (в редакції на момент укладення спірних правочинів), засновником господарства та його власником сто процентів статутного (складеного) капіталу є ОСОБА_5 Власникові статутного (складеного) капіталу належать корпоративні права на Господарство, що включають правомочності на участь засновника та його правонаступників в управлінні Господарством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) Господарства та активів у разі ліквідації Господарства, а також інші правомочності, передбачені законодавством та цим Статутом. Членами фермерського господарства є ОСОБА_3 (дружина засновника), ОСОБА_10 (теща засновника), ОСОБА_4 (син засновника).

Пунктом 1.5.1 Статуту передбачено, що члени фермерського господарства - це особи, визначені Законом України Про фермерське господарство , які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень цього Статуту.

За змістом ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім'ї відповідно до ст. 3 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про фермерське господарство членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

За змістом ст. 14 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію.

Главою 11 ГК України врегульовано поняття приватних та інших видів підприємств.

Статтею 114 ГК України передбачено, що фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

З огляду на вищезазначене, фермерське господарство є підприємством, що являє собою форму підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування.

У рішенні N 17-рп/2012 від 19 вересня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 61 СК України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналізуючи вищезазначені положення, можливо дійти висновку, що здійснюючи підприємницьку діяльність у формі фермерського господарства його член переслідує мету отримання прибутку.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12 липня 2018 року № 1004198732 станом на 12 лютого 2016 року, що стосується фермерського господарства Денис , особами уповноваженими представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - підписанти (а. с. 96-100).

Отже, оскільки ОСОБА_3 на підставі довіреності, виданої 18 червня 2010 року ОСОБА_2, що посвідчена приватним нотаріусом Новгородківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Саяпіною І.Г., зареєстрованої у реєстрі за № 459, будучи представником ОСОБА_2 за цією довіреністю, 30 грудня 2015 року діючи від імені довірителя , а також одночасно будучи представником фермерського господарства Денис за установчими документами, діючи у своїх інтересах уклала договір оренди землі, відповідно цей правочин має бути визнаний недійсним.

До вищезазначеного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 23 вересня 2014 року № 3-110гс14.

Разом із тим, пред'явлення вимог за цим позовом до ОСОБА_4 є необґрунтованим, оскільки між ним та позивачкою не виникли спірні правовідносини, що стосуються укладення спірних правочинів про оренду землі, відповідно у позові до цього відповідача слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_2 у цій справі понесла судові витрати, що складаються з 1409,60 грн витрат зі сплати судового збору, що підлягають стягненню з фермерського господарства Денис та ОСОБА_3 по 469,87 грн з кожного, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 27 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 203, 215, 236, 238 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_2 до фермерського господарства Денис , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними.

Визнати недійсним договір оренди землі площею 2,29 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_5, укладений 30 грудня 2015 року між ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_2 та фермерським господарством Денис , зареєстрованого 8 лютого 2016 року.

Визнати недійсним договір оренди землі площею 7,62 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_6, укладений 30 грудня 2015 року між ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_2 та фермерським господарством Денис , зареєстрованого 8 лютого 2016 року.

Відмовити у позові ОСОБА_2 у частині вимог до ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними.

Стягнути з фермерського господарства Денис (місцезнаходження за адресою: вул. Шевченка, 32, с. Інгуло-Кам'янка, Новгородківський район, Кіровоградська область, 28215, ідентифікаційний код 22221233) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (проживає за адресою: с. Інгуло-Кам'янка, Новгородківський район, Кіровоградська область, 28215, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) по 469,87 грн (чотириста шістдесят дев'ять гривень 87 копійок) з кожного понесених судових витрат.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 5 жовтня 2018 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський