Ухвала

від 10.10.2018 по справі 910/22493/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.10.2018Справа № 910/22493/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ"

на рішення державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛИТ" (93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Канатна, 58)

до Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" (03142, м. Київ, пров. Приладний, 2А)

про стягнення заборгованості у розмірі 963 956,72 грн.

За участю представників сторін:

від скаржника: Брицька Н.В., Шилін В.А.

від стягувача: не з'явився

від виконавчої служби: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛИТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" про стягнення заборгованості у розмірі 963 956,72 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.01.2017 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛИТ" задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛИТ" заборгованість у розмірі 603 157,00 грн., 3% річних у розмірі 33 514,29 грн., інфляційні у розмірі 327 285,43 грн. та судовий збір у розмірі 14 459,35 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 апеляційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2017 у справі №910/22493/16 - скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого Господарського суду України від 22.11.2017 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛИТ" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2017 року та рішення господарського суду міста Києва від 25 січня 2017 року у справі № 910/22493/16 скасовано, справу № 910/22493/16 направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суду.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 (суддя Демидов В.О.) у справі № 910/22493/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 та постановою Верховного Суду від 19.06.2018, позов задоволено повністю.

02.04.2018 на виконання рішення суду був виданий наказ.

01.10.2018 Державне підприємство "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" в порядку ст.ст. 339-341 ГПК України звернувся до господарського суду зі скаргою на рішення старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Абакумової Н.І. про арешт майна боржника від 28.08.2018 у виконавчому провадженні № 57060731.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді Демидова В.О., матеріали судової справи № 910/22493/16 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями справу №910/22493/16 передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.2018 прийнято до розгляду скаргу та призначено до розгляду скаргу на 10.10.18.

08.10.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення стягувача, з яких вбачається, що стягувач заперечує проти задоволення скарги та вважає, що постанова старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві про арешт майна боржника від 28.08.2018 у виконавчому проваджені № 57060731 відповідає вимогам діючого законодавства та містить усі необхідні реквізити та відомості, а боржником не доведено та не обґрунтовано незаконність постанови про арешт майна боржника.

09.10.2018 через загальний відділ діловодства суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № 57060731 на виконання вимог ухвали суду та письмові пояснення Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ, в яких зазначається, що відділ виконавчої служби заперечує проти скарги боржника, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження факту реалізації або здійснення заходів щодо підготовки до реалізації арештованого майна.

У судове засідання, призначене на 10.10.2018, з'явилися представники боржника, які надали усні пояснення по суті скарги та підтримали скаргу на рішення державної виконавчої служби.

Представник стягувача у судове засідання не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення від стягувача не надходило.

Представник Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві у судове засідання не з'явився, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, направив клопотання про розгляд скарги без участі представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши матеріали скарги та заслухавши усні пояснення представників, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ", виходячи з наступного.

В обґрунтування поданої скарг, боржник зазначає, що державний виконавець не встановивши рахунки боржника та наявні там кошти, не визначивши майно, на яке може бути звернено стягнення, прийняв постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника, чим порушив права та законні інтереси боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2017 видано наказ № 910/22493/16 від 02.04.2018.

28.08.2018 старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві Абакумовою Н.І. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 57060731 на підставі наказу Господарського суду м. Києва №910/22493/16 від 02.04.2018.

28.08.2018 старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві Абакумовою Н.І. винесено постанову від 28.08.2018 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

Не погоджуючись із постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві Абакумовою Н.І. про арешт майна від 28.08.2018, у визначений Законом України Про виконавче провадження строк, боржник звернувся до суду із скаргою на рішення старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві Абакумовою Н.І.

В обґрунтування скарги, боржник посилається на те, що державний виконавець відразу з відкриттям виконавчого провадження виніс постанову про арешт майна, проте спочатку мав звернути стягнення на кошти. Крім цього, боржник зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження та Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна звернення стягнення не може бути стягнуто на майно державного підприємства, яке є основним засобом виробництва.

На підставі чого, скаржник просить суд:

- визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Абакумової Н.І. про арешт майна боржника від 28.08.2018 у виконавчому провадженні № 57060731;

- зобов'язати старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Абакумової Н.І. скасувати постанову про арешт майна боржника від 28.08.2018 у виконавчому провадженні № 57060731.

Положенням частини 2 статті 19 Конституції України визначено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Стаття 327 Господарського кодексу України вказує, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Крім того, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Частинами 1 та 2 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження , під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

У відповідності до ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно із положенням статті 56 Закону України Про виконавче провадження вбачається, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Так, постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві Абакумовою Н.І. про відкриття виконавчого провадження № 57060731 зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно. Проте, як вбачається із наданих копій матеріалів виконавчого провадження № 57060731, відсутні будь-які документи щодо повідомлення боржником про доходи та майно.

Крім цього, судом досліджено відповідь боржника № 671 від 02.07.2018 на лист стягувача № 22-06/18 від 22.06.2018, в якому боржник зазначає, що Державне підприємство "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" є неприбутковим та на 2018 рік затверджені паспорт бюджетної програми Ліквідація збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств та Перелік робі (послуг) і витрати за проектами ліквідації вугледобувних та вуглепереробних підприємств, а тому на 2019 рік заборгованість буде включена до зазначеного Переліку.

У поданій скарзі, боржник зазначає, що відповідно до Статуту ДП "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, підприємство має державну форму власності (100%), та відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Отже, боржник вважає, що на підставі Закону України Про виконавче провадження та Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна забороняється звернення стягнення на те майно державного підприємства, яке є основним засобом виробництва, а тому мораторій на примусову реалізацію майна поширюється на нерухоме майно та необоротні активи, що обліковуються підприємством.

Зі змісту статті 2 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна вбачається, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд звертає увагу, що статтею 48 Закону України Про виконавче провадження визначено про те, що у разі відсутності у боржника коштів стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Таким чином, судом встановлено, що постанова про арешт майна боржника винесена на підставі статті 56 Закону України Про виконавче провадження та з метою забезпечення реального виконання рішення суду.

Отже, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України, а також враховуючи про відсутність у матеріалах справи жодних документів, які б підтвердили дії виконавчої служби щодо реалізації майна боржника у відповідності до ст. 2 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , суд не приймає до уваги твердження скаржника щодо порушення вимог Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем щодо винесення постанови про арешт майна боржника.

Також, судом враховано позицію Верховного Суду викладену у постанові від 10.04.2018 у справі № 904/9386/14, в якій зазначається, що чинне законодавство не містить заборони накладення державним виконавцем арешту одночасно на грошові кошти на інше майно боржника з метою забезпечення примусового виконання судового рішення. У цьому випадку в першу чергу здійснюється примусове списання грошових коштів, а за їх відсутності у достатньому для виконання рішення обсязі - відбувається вилучення та примусова реалізація виявленого майна боржника. При цьому, враховуючи динамічність руху грошових коштів на рахунках боржника, черговість здійснення таких виконавчих дій визначається державним виконавцем самостійно, з урахуванням конкретних обставин, у тому числі фінансового стану боржника. Таким чином, накладення у даному випадку арешту на рухоме майно одночасно з накладенням арешту на кошти не суперечить приписам Закону України "Про виконавче провадження" .

Крім того, суд звертає увагу статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 та 3 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус судді визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Стаття 326 Господарського кодексу України вказує, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказано, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 р. у справі №5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Європейський суду з прав людини у справах "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 зазначає, що критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Таким чином, виконання судового рішення не повинно залежати від дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження, що може призвести до порушення прав стягувача на стягнення заборгованості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

У відповідності до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що боржник не довів порушення старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві Абакумовою Н. вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна , а тому відсутні підстави для задоволення вимоги викладених Державним підприємством "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ"у скарзі на рішення старшого державного виконавця.

Керуючись ст.ст. 234, 339 - 342 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Державного підприємства "Об'єднана компанія "УКРВУГЛЕРЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ" на рішення державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ відмовити.

Ухвала набирає законної сили 10.10.2018 та ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.Г. Пукшин