Постанова

від 23.01.2019 по справі 910/22493/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2019 р. Справа№ 910/22493/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Мартюк А.І.

секретар Добрицька В.С.

за участю

представників: позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВДВС - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.10.2018 р. (повний текст складено 10.10.2018 р.)

за скаргою Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація"

на рішення державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

у справі № 910/22493/16 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промлит"

до Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація"

про стягнення заборгованості у розмірі 963956,72 грн

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2017 р. у справі № 910/22493/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 р. та постановою Верховного Суду від 19.06.2018 р., позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промлит" задоволено повністю.

На виконання зазначеного рішення 02.04.2018 р. Господарським судом м. Києва видано наказ.

До суду першої інстанції 01.10.2018 р. від Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" надійшла скарга на рішення державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, у якій скаржник просив:

- визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця вказаного відділу про арешт майна боржника від 28.08.2018 р. у виконавчому провадженні № 57060731;

- зобов'язати державного виконавця скасувати постанову про арешт майна боржника;

- зобов'язати державного виконавця повідомити про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, суд і заявника не пізніше, ніж у десятиденний строк з дня її отримання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.10.2018 р. у цій справі відмовлено повністю у задоволенні скарги Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" на рішення державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Державне підприємство "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю та постановити нову, якою задовольнити скаргу на рішення державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що державний виконавець без визначення майна, на яке може бути звернено стягнення, без проведення опису рухомого майна, що не підлягає державній реєстрації, прийняв постанову про арешт всього рухомого і нерухомого майна боржника, що є порушенням законних прав та інтересів останнього.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2018 р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/42/18 від 12.11.2018 р. у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/22493/16.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 р. апеляційну скаргу у справі № 910/22493/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду на 12.12.2018 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 23.01.2019 р.

26.11.2018 р. від позивача надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали щодо відповідача.

Так, позивач просить суд постановити окрему ухвалу про необхідність усунення порушень законодавства ДП "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" в частині належного, своєчасного та повного виконання остаточного та обов'язкового судового рішення, а саме: рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2017 р. у справі № 910/22493/16.

Обґрунтовуючи дане клопотання, позивач посилається на те, що з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили (20.03.2018 р.) боржником не вчинено жодної дії, спрямованої на виконання судового рішення, на рахунок стягувача не надійшло жодної суми коштів.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 8 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт, вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанції.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки за змістом ст. 246 ГПК України суд апеляційної інстанції наділений правом на постановлення таких ухвал та у випадках виявлення порушень законодавства при вирішенні спору.

У судове засідання 23.01.2019 р. представники сторін та ВДВС не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2017 р. видано наказ № 910/22493/16 від 02.04.2018 р.

28.08.2018 р. старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві Абакумовою Н.І. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 57060731 на підставі наказу Господарського суду м. Києва № 910/22493/16 від 02.04.2018 р.

28.08.2018 старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві Абакумової Н.І. винесено постанову від 28.08.2018 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

Не погоджуючись із постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві Абакумової Н.І. про арешт майна від 28.08.2018 р. боржник звернувся до суду із скаргою на це рішення державного виконавця.

Обгрунтовуючи скаргу, боржник посилається на те, що державний виконавець відразу з відкриттям виконавчого провадження виніс постанову про арешт майна, проте спочатку мав звернути стягнення на кошти. Крім цього, боржник зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження та Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна звернення стягнення не може бути стягнуто на майно державного підприємства, яке є основним засобом виробництва.

Відповідно до ст. 327 ГК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Крім того, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Як передбачено ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Частинами 1 та 2 статті 13 Закону України Про виконавче провадження , передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

У відповідності до ст. 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно зі ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві Абакумової Н.І. про відкриття виконавчого провадження № 57060731 зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно.

Однак боржник не надав жодних документів про свої доходи та майно.

Листом № 671 від 02.07.2018 р. боржник тільки повідомив стягувача, що Державне підприємство "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" є неприбутковим підприємством та на 2018 рік затверджені паспорт бюджетної програми Ліквідація збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств та Перелік робіт (послуг) і витрати за проектами ліквідації вугледобувних та вуглепереробних підприємств, а тому на 2019 рік заборгованість буде включена до зазначеного Переліку.

Відповідно до статуту ДП "Об'єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" останнє засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, підприємство має державну форму власності (100%).

Частиною 1 статті 1 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Отже, боржник вважає, що на підставі Закону України Про виконавче провадження та Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна забороняється звернення стягнення на те майно державного підприємства, яке є основним засобом виробництва, а тому мораторій на примусову реалізацію майна поширюється на нерухоме майно та необоротні активи, що обліковуються підприємством.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст. 48 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності у боржника коштів стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Чинне законодавство не містить заборони накладення державним виконавцем арешту одночасно на грошові кошти та на інше майно боржника з метою забезпечення примусового виконання судового рішення. У цьому випадку в першу чергу здійснюється примусове списання грошових коштів, а за їх відсутності у достатньому для виконання рішення обсязі - відбувається вилучення та примусова реалізація виявленого майна боржника. При цьому, враховуючи динамічність руху грошових коштів на рахунках боржника, черговість здійснення таких виконавчих дій визначається державним виконавцем самостійно, з урахуванням конкретних обставин, у тому числі фінансового стану боржника. Таким чином, накладення у даному випадку арешту на рухоме майно одночасно з накладенням арешту на кошти не суперечить приписам Закону України Про виконавче провадження .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 904/9386/14.

Як передбачено ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, скарга Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" на рішення старшого державного виконавця зазначеного вище відділу про арешт майна боржника від 28.08.2018 р. у виконавчому провадженні № 57060731 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

З урахуванням викладених обставин справи в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було правильно застосовано норми процесуального права, повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 10.10.2018 р. у справі № 910/22493/16 та задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація".

Витрати скаржника по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним покласти на скаржника, оскільки відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.10.2018 р. у справі № 910/22493/16 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство "Об`єднана компанія "Укрвуглереструктуризація".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.02.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Н.Ф. Калатай

А.І. Мартюк