Постанова

від 10.10.2018 по справі 911/4569/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/4569/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на ухвалу Господарського суду Київської області

(суддя - Лилак Т.Д.)

від 07.05.2018

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Станік С.Р. судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.)

від 26.06.2018

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

про видачу дублікату наказу

у справі № 911/4569/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Професіонал"

про стягнення 2 273 986, 35 дол. США та 5 439 294, 45 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Професіонал" (далі - ТОВ "Професіонал") про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 1 896 176, 24 доларів США та 743 861, 17 грн, заборгованості за процентами у розмірі 323 607, 61 доларів США та 165 766, 03 грн, заборгованості за комісією за управління кредитною лінією у розмірі 468 992, 40 грн, пені за прострочення основного боргу за кредитом у розмірі 3 546 850, 75 грн; пені за прострочення процентів за кредитом у розмірі 271 524, 59 грн, пені за комісією за управління кредитною лінією у розмірі 28 296, 82 грн, 3% річних за прострочення основного боргу за кредитом у розмірі 47 724, 52 доларів США та 18 158, 36 грн, 3% річних за прострочення процентів за кредитом у розмірі 6 477, 98 доларів США та 2 658, 11 грн, 3% річних за комісією за управління кредитною лінією у розмірі 9 470, 42 грн, а також 183 715, 78 грн інфляційної складової боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання з оплати кредиту за Генеральною угодою №7308N5 від 29.09.2008.

Згідно з приписами статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснювався Господарським судом Київської області.

1.2. Рішенням Господарського суду Київської області від 27.11.2014 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ТОВ "Професіонал" на користь АТ "Укрексімбанк" 1 896 176 доларів США 24 центи та 743 861, 17 грн заборгованості за кредитом, 323 607 доларів США 61 цент та 165 766, 03 грн заборгованості за процентами, 468 992, 40 грн заборгованості за комісією за управління кредитною лінією, 3 546 850, 75 грн пені за прострочення основного боргу за кредитом; 271 524, 59 грн пені за прострочення процентів за кредитом, 28 296, 82 грн пені за комісією за управління кредитною лінією, 47 724 долара США 52 центи та 18 158, 36 грн 3 % річних за прострочення основного боргу за кредитом, 6 477 доларів США 98 центів та 2 658, 11 грн 3 % річних за прострочення процентів за кредитом, 9 470, 42 грн 3 % річних за комісією за управління кредитною лінією, 183 715, 78 грн інфляційної складової боргу.

1.3. На виконання вказаного рішення 22.12.2014 видано наказ зі строком пред'явлення до виконання до 12.12.2015.

1.4. АТ "Укрексімбанк" 05.05.2018 звернулось до Господарського суду Київської області з заявою про видачу дубліката наказу від 22.12.2014.

В обґрунтування зазначеної заяви, заявник стверджує, що після проведення відділом державної виконавчої служби виконавчих дій та повернення виконавчого документу стягувачу, наказ було втрачено, на підтвердження чого до заяви додано довідку від 24.04.2018 про втрату виконавчого документа.

1.5. Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2018 відмовлено у задоволенні заяви АТ "Укрексімбанк" про видачу дубліката наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2014.

1.6. Ухвала суду мотивована таким:

- відповідно до пункту 19.4 Перехідних положень ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку;

- судом встановлено, що наказ Господарського суду Київської області від 22.12.2014 був дійсний для пред'явлення до виконання до 12.12.2015, а отже, на момент звернення АТ "Укрексімбанк" до суду з заявою про видачу дубліката наказу, строк пред'явлення його до виконання сплинув;

- зважаючи на те, що стягувач звернувся з заявою про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для пред'явлення його до виконання, у суду відсутні підстави для видачі дубліката наказу без звернення до суду з заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання.

1.7. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 ухвалу Господарського суду Київської області від 07.05.2018 залишено без змін.

1.8. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- згідно із заявою АТ "Укрексімбанк" від 21.01.2015 № 176-04/29 про відкриття виконавчого провадження, скаржник звернувся до Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2014 у справі № 911/4569/14. В додатках до заяви містяться відомості про долучення до заяви оригіналу вказаного наказу;

- відповідно до постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 02.02.2015, відкрито виконавче провадження № ВП 46286252 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2014 у справі № 911/4569/14.;

- у постанові старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 02.02.2015 зазначено, що заява про примусове виконання подана 29.01.2015, тобто у зазначений у наказі річний строк пред'явлення його до виконання;

- відповідно до постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 06.04.2015, накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ТОВ "Професіонал" - в межах суми стягнення 2 501 384, 98 дол. США та 6 063 611, 87 грн, а також накладено арешт на кошти боржника на рахунках згідно переліку, в межах суми стягнення 2 501 384, 98 дол. США та 6 063 611, 87 грн;

- згідно з постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 30.06.2015 повернуто виконавчий документ - наказ Господарського суду Київської області № 911/4569/14 від 22.12.2014 стягувачу;

- 16.12.2016 скаржник звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України з заявою № 176-04/1195 про надання інформації про хід виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2014 у справі № 911/4569/14;

- 01.02.2017 АТ "Укрексімбанк" звернулось до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із скаргою № 176-00/156 на бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби, в якій посилаючись на невиконання рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2014, просило здійснити перевірку своєчасності, правильності та повноти виконання державним виконавцем виконавчого провадження (ВП № 46286252) по примусовому виконанню наказу № 911/4569/14, виданого 22.12.2014;

- крім того, 20.06.2017, 01.11.2017, 22.01.2018 та 30.03.2018 скаржник повторно звертався до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з листами № 176-00/719 та № 176-00/1327, № 176-00/46, № 176-00/567, в яких просив повідомити про стан виконання якого звернень щодо своєчасності, правильності та повноти виконання державним виконавцем виконавчого провадження (ВП № 46286252) по примусовому виконанню наказу № 911/4569/14, виданого 22.12.2014, а також просив повернути наказ Господарського суду Київської області від 22.12.2014 № 911/4569/14;

- відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України листом від 24.04.2018 № 46286252/20.1-19 повідомив АТ "Укрексімбанк" про те, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП № 46286252 по примусовому виконанню наказу № 911/4569/14, виданого 22.12.2014 Господарським судом Київської області, у період з 02.02.2015 по 30.06.2015 та було завершено відповідно до вимог п. 9 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (редакція, чинна на момент прийняття рішення). Оригінал виконавчого документа та постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.06.2015 ВП № 46286252 - підлягали направленню на адресу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України, проте надати підтвердження направлення на адресу стягувача - не виявляється за можливе, у зв'язку з чим органом виконання рішень надано стягувачу довідку про втрату наказу, копія якої долучена стягувачем до матеріалів справи;

- судом апеляційної інстанції встановлено, що наказ Господарського суду Київської області від 22.12.2014 був дійсний для пред'явлення до виконання 1 рік - до 12.12.2015 (що відповідало законодавчо встановленому строку пред'явлення його до виконання на момент видачі наказу), і був пред'явлений до виконання у зазначений у ньому річний строк, що підтверджується постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 02.02.2015 про відкриття виконавчого провадження № ВП 46286252 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 22.12.2014 у справі № 911/4569/14;

- з 30.06.2015 згідно зі статтею 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 30.06.2015) річний строк пред'явлення до виконання наказу № 911/4569/14, виданого 22.12.2014 Господарським судом Київської області, перервався з дня повернення і, відповідно, закінчився 30.06.2016 (тобто, ще до набрання чинності новою редакцією Закону України "Про виконавче провадження");

- в свою чергу, лише 05.05.2018 скаржник - АТ "Укрексімбанк", звернувся до Господарського суду Київської області з заявою про видачу дубліката наказу від 22.12.2014, тобто з пропуском річного строку на пред'явлення до виконання вказаного наказу, і встановлений у наказі річний строк пред'явлення його до виконання - сплинув;

- при цьому стягувачем не подано в розумінні приписів ч. 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент звернення скаржника до суду першої інстанції з відповідною заявою) та вимог процесуального закону заяви про поновлення строку пред'явлення до виконання наказу № 911/4569/14, виданого 22.12.2014 Господарським судом Київської області з річним строком пред'явлення до виконання і який було пред'явлено до виконання, а ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не наділені правом самостійного такого поновлення, оскільки вказана дія є саме правом особи, яке реалізується нею у визначеному законом порядку.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

2.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 та ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2018, АТ "Укрексімбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким заяву АТ "Укрексімбанк" про видачу дублікату наказу задовольнити.

2.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме: частини 5 статті 236, частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України;

- судом апеляційної інстанції порушено норму статті 269 Господарського процесуального кодексу України;

- судами попередніх інстанцій не враховано, що строк пред'явлення виконавчого документа не міг сплинути, тому що наказ не був повернутий банку, про що свідчить довідка ВПВР ДДВС МЮУ від 24.04.2018;

- господарськими судами неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема пункт 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 21.04.1999), положення частини 3 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження".

3. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

3.1. Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

3.2. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

3.3. За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції "кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру".

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

3.4. Підпунктом 19.4 пункту 19) частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

3.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2014 було видано наказ 22.12.2014 зі строком пред'явлення до виконання до 12.12.2015.

3.6. На момент видачі зазначеного наказу був чинним Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV.

Статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV було врегульовано строки пред'явлення виконавчих документів до виконання.

Так, згідно з пунктом 2 частини 1 цієї статті виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення (пункт 1 частини 2 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV).

3.7. Виходячи з наведених законодавчих положень, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наказ Господарського суду Київської області від 22.12.2014 був дійсний для пред'явлення до виконання 1 рік - до 12.12.2015, що відповідало законодавчо встановленому строку пред'явлення його до виконання на момент видачі наказу.

3.8. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (частина 2 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (частина 3 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV).

3.9. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що наказ був пред'явлений до виконання у зазначений у ньому річний строк, що підтверджується постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 02.02.2015 про відкриття виконавчого провадження № ВП 46286252 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 22.12.2014 у справі № 911/4569/14.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 30.06.2015 повернуто виконавчий документ - наказ Господарського суду Київської області № 911/4569/14 від 22.12.2014 стягувачу.

При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що саме з 30.06.2015 згідно зі статтею 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 30.06.2015) річний строк пред'явлення до виконання наказу № 911/4569/14, виданого 22.12.2014 Господарським судом Київської області, перервався з дня повернення і, відповідно, закінчився 30.06.2016 (тобто, ще до набрання чинності новою редакцією Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду, що на момент звернення АТ "Укрексімбанк" до суду із заявою про видачу дубліката наказу, строк пред'явлення його до виконання сплинув, тобто стягувач звернувся з заявою про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для пред'явлення його до виконання

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання, проте також заяви АТ "Укрексімбанк" подано не було.

3.10. Разом з тим колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими з огляду на таке.

3.11. Статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV було визначено підстави повернення виконавчого документа стягувачу, а саме:

1) є письмова заява стягувача;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;

4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;

9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (частина 4 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Аналогічне правило: повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, встановлене частиною 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

3.12. Також у частині 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII закріплено аналогічне правило, що й у частині 3 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, а саме: у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

3.13. Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та не перевірили підстав, з яких було повернуто виконавчий документ стягувачеві та відповідно дійшли передчасного висновку про те, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання почав спливати заново та сплив, а стягувач відповідно звернувся з заявою про видачу дубліката наказу після закінчення такого строку.

3.14. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.15. При цьому колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки не може бути скасоване судове рішення з одних лише формальних міркувань.

3.16. Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що строк пред'явлення виконавчого документа не міг сплинути, тому що наказ не був повернутий банку, колегією суддів відхиляються як такі, що не узгоджуються з положеннями статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

4.2. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

4.3. Частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема суд не дослідив зібрані у справі докази.

4.4. З врахуванням викладеного, оскільки судами попередніх інстанцій не було досліджено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.06.2015, яка міститься в матеріалах справи та має значення для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Судові витрати

5.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 07.05.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі № 911/4569/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Г. Вронська