Постанова

від 10.10.2018 по справі 2-2009/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/0430/192/18 Справа № 2-2009/11 Суддя у 1-й інстанції - Бутенко М.В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кузьміна Н.В.,

сторони:

позивач: Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 "ПриватБанк"

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "ПриватБанк" на ухвалу Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 03 січня 2018 року, яка постановлена суддею Бутенко М.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області , -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 03 січня 2018 року ПАТ КБ ПриватБанк відмовлено у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 19.04.2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , який є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк , до ОСОБА_2, з залученням до участі третьої особи - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення зі спірного будинку, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , з залученням до участі третьої особи - ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки - недійсним .

В апеляційній скарзі ПАТ КБ ПриватБанк , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвали та задоволення заяви ПАТ КБ ПриватБанк про зміну способу виконання рішення Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 19.04.2012 року.

Апелянт зауважує на тому, що на даний момент ПАТ КБ Приватбанк позбавлено можливості виконання зазначеного рішення суду з причин: відсутність необхідних документів для реалізації предмета іпотеки, відсутність попиту покупців, відсутність у Банка вільного доступу до предмету іпотеки, який необхідний для проведення реалізації предмету іпотеки на підставі рішення суду. Усі вищезазначені факти роблять неможливим виконання рішення суду з зазначеним способом виконання.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви банку, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ ПриватБанк звернувшись з заявою про зміну способу виконання рішення суду, не надало доказів на підтвердження своїх вимог, що унеможливлюють виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 і ч. 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Зміна способу та порядку виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

При розгляді заяви ПАТ КБ ПриватБанк судом першої інстанції не встановлено обставини, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим у розумінні ст. 435 ЦПК України.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 19 квітня 2012 року Центрально-Міським райсудом м. Кривого Рогу по справі № 2-2009/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , який є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк , до ОСОБА_2, з залученням до участі третьої особи - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення зі спірного будинку, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , з залученням до участі третьої особи - ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки - недійсним, було винесено рішення, в якому виправлено описку ухвалою суду від 06.06.2012 року.

Вказаним рішенням суду позовні вимоги позивача були задоволені частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KRН1GА00150011 від 18.01.2008 року, у розмірі 28 159,58 дол. США, що є еквівалентом 223 587 грн. 06 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями, до складу якого входять: А-1 - житловий будинок, загальною площею 75,3 кв.м., житловою площею 53,3 кв.м., В - гараж, Г - вбиральня, Е - літня кухня, 1-2 - огорожа, І - замощення, що розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Дунайська, 115, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, за початковою ціною 204 723,38 грн. (на підставі договору іпотеки №KRН1GА00150011 від 18.01.2008 року) Публічним Акціонерним товариством ОСОБА_1 банк ПриватБанк , з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ ПриватБанк всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу нерухомого майна.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк : судовий збір - 1 700 грн., витрат на ІТЗ - 120 грн. У задоволенні решти позовних вимог, позивачу за первісним позовом, відмовлено.

Рішення суду набрало чинності 01.08.2012 року, та було отримано для виконання представником ПАТ КБ "Приватбанк".

Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років., крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У частині першій ст. 36 Закону України Про виконавче провадження зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Така ж норма міститься і ст.435 ЦПК України.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Згідно правової позиції, викладеної у справі №6-1680цс16: відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України Про іпотеку реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України Про виконавче провадження визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Положеннями статті 54 Закону України Про виконавче провадження визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України Про іпотеку до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України Про виконавче провадження .

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України Про виконавче провадження дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України Про виконавче провадження дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України Про іпотеку .

На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що матеріалами справи не встановлено обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, а виконання рішення суду суду можливо без зміни способу та порядку його виконаня.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення заяви ПАТ КБ ПриватБанк про зміну способу виконання рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що на даний момент заявник позбавлений можливості виконання зазначеного рішення суду з причин відсутності необхідних документів для реалізації предмета іпотеки, відсутності попиту покупців, відсутності у Банка вільного доступу до предмету іпотеки, який необхідний для проведення реалізації предмету іпотеки на підставі рішення суду, та усі вищезазначені факти роблять неможливим виконання рішення суду з зазначеним способом виконання, оскільки норми Закону України Про виконавче провадження дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України Про іпотеку .

Крім того слід зауважити, що відповідно до статті 45 Закону України Про іпотеку , прилюдні торги можна провести за наявності одного учасника, придбавши майно за його початковою ціною.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ ПриватБанк про те, що відсутність необхідних документів для реалізації предмета застави і попиту покупців, доступу до предмета іпотеки є суттєвими обставинами та ускладнюють виконання рішення суду не ґрунтуються на законі, оскільки банк фактично просить змінити не спосіб виконання рішення суду, а змінити спосіб захисту свого права у розумінні положень ст.16 ЦК України, що є неприпустимим.

За змістом статті ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому вказану ухвалу відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "ПриватБанк" - залишити без задоволення .

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 03 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2018 року.

Головуючий:

Судді: