Рішення

від 09.10.2018 по справі 904/2562/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2018м. ДніпроСправа № 904/2562/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Левицької К.Ю. розглянув спір

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Строй", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання договору укладеним

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 7/10-115 від 17.01.18 р., заступник начальника управління захисту інтересів територіальної громади міста у судах загальної юрисдикції департаменту правового забезпечення;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровська міська рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про визнання укладеним між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Строй" договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра в редакції, наданій позивачем.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2018 р. відкрито провадження у справі № 904/2562/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.07.2018 р.

Ухвалою від 04.07.2018 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та з огляду на необхідність витребування від позивача додаткових доказів господарським судом відкладено підготовче засідання до 08.08.2018 р.

Ухвалою від 08.08.2018 р. господарським судом за клопотанням позивача продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 04.09.2018 р.

Ухвалою від 04.09.2018 р. відкладено підготовче засідання до 10.09.2018 р.

Ухвалою від 10.09.2018 р. господарський суд закрив підготовче провадження та справу призначив до розгляду на 09.10.2018 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, в підготовчі та судові засідання його представник не з'явився, проте, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, виходячи з наступного.

Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.10.2018 р. підприємство відповідача зареєстровано за наступною адресою:49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шолохова, 11.

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасником судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Як вбачається з матеріалів справи, поштові відправлення з ухвалами суду як про відкриття провадження у справі, так і ухвалами про відкладення підготовчого засідання повернуті підприємством зв'язку з поміткою за закінченням терміну зберігання (а.с. 63-71).

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає порядок вручення судових рішень, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

Крім того, згідно ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу за наявними матеріалами.

09.10.2018 р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст.240 Господарського процесуального кодексу України.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись із даним позовом Дніпровська міська рада посилається на те, що до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради надійшов на візування проект рішення міської ради Про поновлення ТОВ Дак-Енергетика права користування земельною ділянкою по вул. Варварській, 24 по фактичному розміщенню будівель та споруд .

До вказаного рішення міської ради був доданий договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.03.2008 р., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Авто Строй (Відповідач у даній справі) продало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дак-Енергетика наступний об'єкт нерухомого майна: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Варварська, 24, а саме: Б-1 - гараж, загальною площею 285,0 м 2 , літ. Г-1 - адміністративно-побутові приміщення, загальною площею 494,7 м 2 , літ. Г 1 - ганок, літ. Д - туалет, літ. Е-1 - сторожка, загальною площею 14,9 м 2 , № 4,5а ,6, 8а - огорожа, № 5,8,9 - ворота, № 1 - водоколонка.

Вказаний вище об'єкт нерухомого майна належав ТОВ Авто Строй на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації Левлекс від 25.05.2007 р., яким встановлено що останній є його забудовником.

Зважаючи на вказані обставини, Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Строй направлено лист № 10/15-36 від 02.12.2016 р. (а.с.29-30).

За змістом вказаного вище листа, департамент вказав на обов'язок відповідача взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладення відповідного договору, що передбачено, зокрема, нормами Закону України Про планування і забудову територій , Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська, затвердженого рішенням міської ради від 21.03.2007 № 6/11.

Відповідач направлений в його адресу проект договору не підписав, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду із вимогами про визнання укладеним договору про пайову участь в редакції позивача.

Заявлені вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтею 40 якого встановлено обов'язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.

Так, за приписами частини другої зазначеної статті Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону).

В силу вимог частини п'ятої цієї статті Закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Таким чином, приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов'язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, до моменту набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", питання пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту було врегульовано Законом України "Про планування і забудову територій", який покладав на замовників аналогічні обов'язки, однак містив дещо відмінний від чинного механізм їх реалізації.

Так, за приписами статті 27 1 Закону України "Про планування і забудову територій" замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Правовий аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку про те, що Законом України "Про планування і забудову територій" на замовника будівництва покладався аналогічний обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладення відповідного договору і такий договір також мав бути укладеним в обов'язковому порядку.

Договір підлягав укладенню до одержання дозволу на виконання будівельних робіт, а внесок (пайову участь) замовник мав здійснити після прийняття об'єкта в експлуатацію.

Як вже зазначено вище, 12.03.2011 р. набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким визначено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. У зв'язку із набранням чинності цим Законом, Закон України "Про планування і забудову територій" втратив чинність.

Згідно приписів п. 7 розділу V "Прикінцеві положення" вказаного Закону якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Таким чином, норми Закону України "Про планування і забудову територій" застосовуються у тому випадку, якщо під час дії даного Закону замовник будівництва звернувся із заявою про укладання договору про пайову участь або коли під час дії даного Закону об'єкт будівництва здано в експлуатацію.

З огляду на викладене, до даних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про планування і забудову територій" , що узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 22.03.2018 р. у справі № 904/948/15.

Таким чином, виходячи із аналізу статті 27 1 Закону України "Про планування і забудову територій", для покладення на відповідача обов'язку щодо укладення договору про пайову участь суттєвим є встановлення факту того, що останній є забудовником спірного об'єкту.

Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, як б підтверджували, що Товариство з обмеженою відповідальністю Авто Строй є забудовником спірного об'єкту, позивачем суду не надано.

Разом з тим, господарський суд неодноразово зобов'язував Дніпровську міську раду надати документальне підтвердження того, що відповідач є забудовником спірного майна, що підтверджується ухвалами від 14.06.2018 р., 04.07.2018 р. та 08.08.2018 р.

Надане позивачем рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації Левлекс від 25.05.2007 р., яким визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Строй на спірний об'єкт та встановлено факт того, що останнім самостійно та власними силами і коштами було побудовано спірний об'єкт нерухомості, таким доказом бути не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

З огляду на те, що будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Авто Строй є забудовником спірного об'єкту, позивачем суду не надано,а тому у господарського суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог останнього.

Керуючись ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 27 1 Закону України "Про планування і забудову територій", статтями 73, 74, 75, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання договору укладеним - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 12.10.2018

Суддя ОСОБА_2