Ухвала

від 26.04.2019 по справі 904/2562/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/2562/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2019 (головуючий суддя Подобєд І.М., судді Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 (суддя Мельниченко І.Ф.) у справі № 904/2562/18

за позовом Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Строй"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради

про визнання договору укладеним,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2019 Дніпровська міська рада подала безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 у справі № 904/2562/18.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статтям 288, 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Статтею 116 Господарського процесуального кодексу України визначено початок і закінчення процесуальних строків, відповідно до якої, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2019, повний текст якої складений- 18.03.2019, останній день оскарження за приписами статті 288 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням вихідних днів припадає на 08.04.2019 , натомість касаційну скаргу скаржником надіслано до Верховного Суду - 15.04.2019 , що підтверджується відміткою Укрпошта Експрес на поштовому конверті.

Звертаючись з даною касаційною скаргою, скаржником в тексті касаційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування поважності причин пропуску строку на оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2019 вказує на ту обставину, що скаржник отримав копію повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - 25.03.2019, а тому має право на поновлення строку на касаційне оскарження посилаючись на приписи статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови, скаржником до матеріалів касаційної скарги додано копію постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2019 з вхідним номером № 12/2073 від 25.03.2019.

Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

За приписами частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Колегія суддів вважає, що підстави, наведені в обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, оскільки копія оскаржуваної постанови з власною відміткою позивача є неналежним доказом отримання скаржником копії постанови саме 25.03.2019 та не змінює встановлений законом початок перебігу строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У зв'язку з відсутністю у суду касаційної інстанції матеріалів справи № 904/2562/18, враховуючи ненадання скаржником належних доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної постанови, колегія суддів визнає підстави пропуску строку на подання касаційної скарги неповажними та відмовляє у задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.

Згідно з частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строк або навести інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для усунення зазначених вище недоліків, а саме, для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку в частині дати отримання копії повного тексту постанови та доданням відповідних доказів (копія конверта, довідка органа зв'язку тощо ).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Разом з цим особи, що звертаються до Верховного Суду з касаційними скаргами, мають враховувати, що Верховний Суд є судом "права, а не факту ", а тому посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи чи на перевагу одних доказів над іншими не допускається.

Всупереч наведеному, касаційна скарга Дніпровської міської ради зазначеним вимогам не відповідає.

В поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, що на підставі статей 1, 4, 5, 10, 11, 12, 20, 24, 41, 42, 46, 61, 73, 74, 75, 161- 170, 236, 286-291, 294, 308, 312 Господарського процесуального кодексу України, статей 179, 181, 187 Господарського кодексу України, статей 11, 14, 261, 263, 649 Цивільного кодексу України, статей 4, 10, 16, 18-1,28, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування України, статей 4, 39, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" просить суд скасувати оскаржувані судові рішення у даній справі, проте, скаржником не зазначено, обґрунтування того, в чому саме полягає такі порушення або неправильне застосування і яким чином це вплинуло на прийняття оскаржуваних судових рішень у даній справі .

При цьому, зміст касаційної скарги зводиться лише до викладення обставин справи та оцінки доказів у ній.

Саме лише посилання на неповноту з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для її вирішення, невідповідність окремих висновків обставинам справи, цитуванням окремих норм законів, а також посилання лише на факт порушення норм матеріального та процесуального права, не є належним виконанням зазначеного вище положення Господарського процесуального кодексу України.

Під виглядом касаційної скарги скаржником завуальовано скаргу апеляційну, адже доводи, що наведені у ній не стосуються питань права та правозастосування, хоча формально скарга і містить посилання на норми матеріального права.

Суд вважає, що подана Дніпровською міською радою касаційна скарга по суті зводиться до висловлення незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями і фактично є спробою спрямувати Суд до необхідності надання власної оцінки встановленим обставинам справи, тобто скаржник просить Суд втрутитися у фактичну складову судового рішення, ухваленого щодо нього судами попередніх інстанцій.

Суд зазначає, що в силу приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а тому всі доводи скаржника про недоведеність обставин справи та про необхідність додаткової оцінки доказів Судом не приймаються.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, які саме норми порушено чи застосовано неправильно, і в чому саме полягає це порушення або неправильне застосування.

За таких обставин, враховуючи, що касаційна скарга зводиться до викладення обставин справи та посилання на норми матеріального та процесуального права без належного обґрунтування в чому саме полягає порушення або неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень у даній справі, така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 5 статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про залишення касаційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду уточнену касаційну скаргу з обґрунтування того, в чому саме полягають такі порушення або неправильне застосування і яким чином це вплинуло на прийняття оскаржуваних судових рішень у даній справі та клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав в частині дати отримання повного тексту постанови та доданням відповідних належних доказів (копія конверта, довідка органу зв'язку тощо ).

Матеріали з усунення недоліків слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні Дніпровської міської ради про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги у справі № 904/2562/18.

2 . Касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 у справі № 904/2562/18 залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків скарги.

4. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул.О.Копиленка, 6.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.