Постанова

від 19.02.2019 по справі 904/2562/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2019 Справа № 904/2562/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач)

суддів: Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: Конарева С.К., довіреність №7/10-3717 від 21.12.2018, представник

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Вовкотеча А.В., довіреність №10/18-880 від 28.12.2018, головний спеціаліст

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 у справі №904/2562/18 (суддя Мельниченко І.Ф.; рішення ухвалене о 11:46 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 12.10.2018)

за позовом Дніпровської міської ради, м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Строй", м.Дніпро

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, м.Дніпро

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Строй" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської, в якій просило визнати укладеним в редакції міської ради договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра.

В обґрунтування пред'явленого позову позивач послався на те, що ухилення замовника від укладення договору пайової участі, є порушенням зобов'язань та вимог, які прямо передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та прийнятим міською радою Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвиток інфраструктури міста Дніпропетровська.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 у справі №904/2562/18 (суддя Мельниченко І.Ф.) у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання договору укладеним відмовлено.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що ТОВ "Авто Строй" є забудовником спірного об'єкту.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Дніпровська міська рада (позивач) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 у справі №904/2562/18, прийняти нове рішення, яким позов Дніпровської міської ради до ТОВ "Авто Строй" про визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра задовольнити.

Заперечуючи щодо висновку суду про відсутність доказів, які б підтверджували, що відповідач є забудовником спірного об'єкту, позивач звертає увагу на наявність рішення постійного діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс" від 25.05.2007 у справі №12-42/07. Цим рішенням визнано за товариством право власності на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: вул. Варварівська, 24 без акта введення в експлуатацію та встановлено, що ТОВ "Авто Строй" є забудовником цих будівель і споруд. В КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради за ТОВ "Авто Строй" зареєстровано право власності на збудовані товариством будівлі і споруди за адресою вул. Варварівська, 24 без акта введення в експлуатацію.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Строй" (відповідач) відзив на апеляційну скаргу не надало.

Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради (третя особа) письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав.

У судовому засіданні 19.02.2019 за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлені такі обставини.

У жовтні 2016 року Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради отримано для візування проект рішення міської ради "Про поновлення ТОВ "ДАК-Енергетика", код ЄДРПОУ 33165522, права користування земельною ділянкою по вул. Варварівській, 24 (Амур-Нижньодніпровський район) по фактичному розміщенню будівель та споруд".

До проекту рішення були додані документи, з яких вбачалось, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.03.2008 ТОВ "Авто Строй" продало ТОВ "ДАК-Енергетика" наступні об'єкти нерухомого майна: Б-1 - гараж (шл.блок), загальною площею 285 кв.м, літ.Г-1, г - адміністративно-побутові приміщення з ганком (з/б блоки), загальною площею 494,7 кв.м, літ.Д - туалет (цегла), літ.Е - сторожка (цегла), загальною площею 14,9 кв.м, №4, 5а , 6, 8а - огорожі, №5,8,9 - ворота №1 - водоколонка - надалі за текстом об'єкт.

Постійно діючим Третейським судом при асоціації "Левлекс" від 25.05.2007 встановлено, що ТОВ "Авто Строй" самостійно та власними силами і коштами було побудовано адміністративно-побутові приміщення з ґанком та переобладнано гараж по вул. Варварівська, 24 у м. Дніпропетровську (а.с.106-109).

ТОВ "Авто Строй" з питання укладання договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра до департаменту економіки, фінансів та міського бюджету не зверталося.

Управління економіки Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради на адресу ТОВ "Авто Строй" направило лист №10/15-36 від 02.12.2016 про обов'язок товариства у зв'язку з вищенаведеними обставинами взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладення відповідного договору відповідно до положень Закону України "Про планування і забудову територій", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Дніпропетровська, затвердженого рішенням міської ради від 21.03.2007 №6/11. До листа були додані для підписання 2 примірники проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра (а.с. 29-35).

У зв'язку з тим, що проект договору ТОВ "Авто Строй" підписаний не був, Дніпровська міська рада звернулась до господарського суду з позовом про визнання укладеним договору про пайову участь в редакції позивача.

Відмовляючи у позовних вимогах суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували той факт, що відповідач є забудовником збудованих об'єктів нерухомого майна за адресою по вул. Варварівська, 24. В обґрунтування доводів міська рада посилалась на рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс" від 25.05.2007 у справі №12-42/07, яким було встановлено, що ТОВ "Авто Строй" є власником і забудовником вказаного нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з таких мотивів.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності в Україні" від 17.02.2011 №3038-VI (надалі - Закон №3038-VI від 17.02.2011).

До моменту набрання чинності цим законом діяв Закон України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 №1699-ІІІ (надалі - Закон №1699-ІІІ від 20.04.2000).

Відповідно до положень статті 27 1 Закон №1699-ІІІ від 20.04.2000 та положень статті 40 наступного Закону №3038-VI від 17.02.2011 на замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, покладався обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених цими Законами.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури, а величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

21.03.2007 за №6/11 рішенням Дніпропетровської міської ради було затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011 №5/14 вказаний Порядок викладений у новій редакції і має нову назву "Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвиток інфраструктури міста Дніпропетровська" (а.с. 22-25).

Положеннями пункту 2.6. Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська встановлено, що величина пайової участі визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради (далі - департамент) звернення замовника (забудовника) про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість об'єкта, з техніко-економічними показниками, погодженими з постійною комісією міської ради з питань соціально-економічного розвитку, бюджету і фінансів.

Величина пайової участі визначається у договорі, укладеному між Дніпропетровською міською радою, в особі департаменту та замовником (забудовником).

Договір про пайову участь укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації департаментом звернення замовника (забудовника) про його укладення.

У вищенаведених Законах поняття "забудовник" ототожнюється із поняттям "замовник", визначення якого наведено у пункті 4 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності в Україні" та у статті 1 Закону України "Про архітектурну діяльність".

Відповідно до наведених норм замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 №1699-III (в редакції на час забудови будівництва об'єктів нерухомого майна за адресою вул. Варварівська, 24) забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Частинами 1-6 статті 24 цього Закону було встановлено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними та/або місцевими правилами забудови.

У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.

Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови (далі - комплексний висновок).

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи господарським судом.

Тобто, за змістом частини восьмої статті 75 Господарського процесуального кодексу України та частини десятої статті 38 Закону України "Про третейські суди" обставини, встановлені рішенням третейського суду, не мають преюдиціального значення для господарського суду, в тому числі і у розгляді ним справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у третейському провадженні.

Між тим матеріали справи не містять жодного документа наведеного у статті 24 Закону на підтвердження того, що відповідач є забудовником збудованих об'єктів нерухомого майна за адресою вул. Варварівська, 24, як от: заяви про надання дозволу на будівництво, дозволу на виконання будівельних робіт, рішення про надання земельної ділянки для розміщення об'єкта містобудування тощо.

В матеріали справи позивачем надано копію Технічного паспорта, виконаного КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради на вказаний об'єкт нерухомого майна, в якому наведена характеристика будинку, господарських будівель та споруд за станом на 19.03.2008 з відміткою про погашення цього Технічного паспорта 05.01.2011 (а.с.96-99).

Також в матеріали справи позивачем надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 27.02.2017, яка містять дані про реєстрацію за ТОВ "Авто Строй" права приватної власності на нерухоме майно по вул. Варварівська, 24 (а.с.80-86).

Дослідивши зазначені докази колегія суддів встановила, що право власності на нерухоме майно - будівлі і споруди за означеною адресою первісно було зареєстроване 17.04.2004 за ВАТ "Дніпропетровськгаз" на підставі наказу Регіонального відділення Фонда державного майна України по Дніпропетровській області від 18.02.2000, в подальшому Приватним виробничим підприємством "Будіновація" на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2004 набуто долю в цьому майні, яка згодом передана у власність ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 13.12.2004. Реєстрація прав власності у цьому майні за ТОВ "Авто Строй" вперше проведена за договором купівлі-продажу від 12.05.2005, вдруге за дублікатом договору купівлі-продажу 29.03.2007, а востаннє на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс" від 25.05.2007.

Таким чином, наведені в означеному рішенні Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс" від 25.05.2007 обставини, відносно того, що ТОВ "Авто Строй" було забудовником вказаного нерухомого майна не підтверджено у даній справі належними та допустимими доказами.

Не підтверджує надання земельної ділянки відповідачу у користування для забудови і рішення Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 №72/4 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто Строй", код ЄДРПОУ 32964826, земельної ділянки за адресою: вул. Варварівська, 24 в оренду по фактичному розміщенню будівель та споруд".

Так пунктом 1 означеного рішення міської ради було вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ фірмою "Геора" і передати земельну ділянку (план земельної ділянки додається) площею 0,4023 га (кадастровий номер 1210100000:01:460:0040) в оренду строком на п'ять років Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто Строй" по фактичному розміщенню будівель та споруд за адресою: вул. Варварівська, 24, код цільового використання землі (УКЦВ3) 1.11.6 (інша комерційна діяльність), за рахунок земель не переданих у власність або користування.

Щодо аргументів позивача про те, що у розділі "Характеристика будинку, господарських будівель та споруд" технічного паспорта зазначено 2007 рік побудови об'єкта по вул. Варварівській, 24, що свідчить, що саме ТОВ "Авто Строй" є забудовником об'єкта, то таке твердження позивача спростовується наведеними вище даними з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Посилання позивача на акт передання - приймання будівель та споруд по вул.Варварівській, 24 від 27.03.2008, на виконання п.2.2. договору купівлі-продажу від 26.03.2008 укладеного між ТОВ "Авто Строй" та ТОВ "ДАК-Енергетика", відхиляється судом апеляційної інстанції з тих підстав, що такий доказ не міститься в матеріалах даної справи.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що сукупність наведених доказів вказує на можливе виконання відповідачем будівельних робіт на об'єкті нерухомого майна, який вже був збудований його попередніми власниками, а тому зазначені позивачем у Розрахунку пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра відомості про потужність об'єкта, для якого визначається величина пайової участі: 14,9 кв. м та 494,7 кв. м, на підставі яких позивачем вирахувано розмір пайової участі в сумі 343070,82 грн. - є необґрунтованими.

За приписами частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

В силу вимог вищенаведених процесуальних норм колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Разом із цим колегія судів встановила, що розглядаючи даний спір суд першої інстанції не врахував окремі обставини, що мають значення для даної справи, виходячи із характеру даного спору.

Так за твердженням позивача ухилення замовника від укладення договору пайової участі, є порушенням зобов'язань та вимог, які прямо передбачені Законом та прийнятим міською радою Порядком.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом розглядаються судом.

Частина сьома статті 179 Господарського кодексу України встановлює, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись до відповідача із вимогами про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту в редакції, що була запропонована позивачем, позивач не довів суду самого факту отримання відповідачем такої пропозиції, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем листа позивача за №10/15-36 від 02.12.2016, до якого додавався відповідний проект договору.

В судовому засіданні 19.02.2019 із пояснень представника позивача колегією суддів з'ясовано, що означеного листа позивача до відповідача із пропозицією про укладення договору було повернуто його відправнику за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, позивач передав на вирішення господарського суду спір, предметом якого є укладення договору, проект якого як і пропозиція про укладення якого фактично не були доведені до відома відповідача.

Відтак суд апеляційної інстанції вважає недоведеною належними чином також й обставину ухилення відповідача від укладення запропонованого позивачем договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі, тому відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 у справі №904/2562/18 - залишити без змін.

Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Дніпровську міську раду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 18.03.2019.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Кощеєв