Рішення

від 16.10.2018 по справі 826/11748/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року м. Київ № 826/11748/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтелектуальні системи-ГЕО до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

29.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Інтелектуальні системи-ГЕО звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2014 року №31326552208 та №31426552208.

В обґрунтування заявлених вимог зазначило, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна Фірма Мілана (ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Мілана ) є помилковими, оскільки дійсність операцій підтверджується усіма первинними документами, наданими до суду. Крім цього, рішеннями Європейського Суду з прав людини зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за порушення, вчинені його контрагентом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016 у справі відкрито провадження і призначено її до розгляду.

10.10.2017 розпорядженням керівника апарату суду №6788 справу передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями. 22.01.2018 автоматичний розподіл для розгляду даної справи між суддями проведено вдруге на підставі розпорядження керівника апарату суду №139.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2018 справу прийнято до провадження і призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

02.04.2018 судом отримані додаткові пояснення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази.

Представник ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проти задоволення позову заперечила з підстав, зазначених у письмових запереченнях та додаткових поясненнях. Пояснила, що встановлена нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Мілана . Згідно акту зустрічної звірки ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Мілана , проведеного Бориспільською об'єднаною податковою інспекцією від 24.07.2013 не підтверджена реальність господарських операцій вказаного суб'єкта господарювання з підприємствами - постачальниками та підприємствами - покупцями. Відповідно до протоколу допиту свідка у кримінальній справі ОСОБА_1 - колишнього директора ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Мілана , він не планував займатись підприємницькою діяльністю, не знав, що є директором та засновником і ніяких документів не підписував.

Також, представник відповідача звернула увагу на те, що в укладених позивачем договорах вказаний банківський рахунок його контрагента, який був відкритий пізніше, ніж укладені самі договори, що, на їх думку, свідчить про підроблення зазначених договорів і послалася на рішення Верховного Суду від 23.01.2018 щодо прийняття до уваги матеріалів (доказів) кримінального провадження до постановлення вироку.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників позивача та відповідача, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції КАС України.

Так, суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.02.2014 №463 проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Мілана за період діяльності з 01.12.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складений акт перевірки від 14.02.2014 №149/20-55-22-08124088287.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем:

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 всього на загальну суму податку на додану вартість 60833,34 грн, у тому числі за грудень 2011 року на цю ж суму;

- а також статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України за період діяльності з 01.12.2011 по 31.12.2011, що призвело до заниження податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року на суму 69958 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 27.02.2014 прийняті податкові повідомлення - рішення №31326552208, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 60833 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 15208 грн, загальна сума 76041 грн та №31426552208, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 69958 грн.

Заявою від 15.04.2015 за №20/04-2015 ТОВ Інтелектуальні системи-ГЕО просило ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві застосувати процедуру податкового компромісу.

Рішенням про відмову щодо застосування податкового компромісу від 28.04.2015 за №25975/10/26-55-22-08-10 позивачу відмовлено у зв`язку із тим, що суми податкових зобов'язань, визначені у спірних податкових повідомленнях - рішеннях, є узгодженими.

Все ж не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ТОВ Інтелектуальні системи-ГЕО звернулося до суду.

В свою чергу суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що по податковому повідомленні - рішенні від 27.02.2014 року №31326552208 згідно пункту 185.1 статті 185 ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного

податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг,

не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

У ході судового розгляду справи встановлено, що між позивачем та ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Мілана 12.09.2011 укладений договір №ISD110912 із додатком, згідно якого позивач (замовник) доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт за темою - розробка WEB сервісів та баз даних для використання в телекомунікаційних системах.

02.11.2011 також був укладений договір №ISD111101 із додатком, згідно якого позивач (замовник) доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт за темою - розробка програмного забезпечення адресної бази даних.

На виконання вказаних договорів позивачем до суду надані наступні первинні документи: технічні умови за темами розроблення, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, банківські виписки, вихідні коди до просторових веб-сервісів та вихідні коди адресних (непросторових) веб-сервісів.

Згідно виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності позивача є комп'ютерне програмування, а також друкування іншої продукції, оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, видання іншого програмного забезпечення, консультування з питань інформатизації, діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, веб- портали.

З наведеного вбачається, що договори позивачем були укладені з метою здійснення підприємницької діяльності в межах видів такої діяльності, визначених у державному реєстрі.

Крім цього, позивачем до суду надані документи, які підтверджують використання розроблених та отриманих веб-сервісів, а саме: договір між позивачем та Державним підприємтвом ЕС ЕНД ТІ Україна , технічні вимоги, технічне завдання, програма та методика випробувань, протокол випробувань, акт введення в промислову експлуатацію.

Суд приймає до уваги пояснення позивача щодо невідповідності банківських реквізитів, вказаних в укладених договорах, та відповідно не приймає до уваги пояснення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо недостовірності укладених договорів, з огляду на наступне.

Укладення договору, згідно статті 638 Цивільного кодексу України (ЦК України), це досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Укладені позивачем договори на виконання робіт за своєю юридичною суттю є договорами підряду, згідно яких одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦК України).

У даному випадку, позивач зі своїм контрагентом досяг згоди по умовам договору підряду. ЦК України не передбачена обов'язкова письмова форма такого виду договорів.

Тобто, додаткове оформлення договорів у письмовій формі це домовленість сторін на власний розсуд. Сторони могли взагалі укласти договір в усній формі, а вже його виконання оформлювати (фіксувати) відповідними письмовими первинними документами.

Тому сам по собі письмовий документ під назвою договір лише фіксує факт домовленості між суб'єктами господарювання.

За таких обставин, суд приймає до уваги, що сторони під час підписання актів виконаних робіт здійснили переоформлення вказаних договорів у зв`язку зі зміною банківських реквізитів без зміни дати початку робіт.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що розрахунки між сторонами відбулись в безготівковій формі, позивач перерахував на банківський рахунок свого контрагента грошові кошти у загальній сумі 365 00 грн у період з 01.12.2011 по 31.12.2011, тобто перерахування коштів фактично дійсно відбулось вже після відкриття банківського рахунку ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Мілана 30.11.2011, що також підтверджується банківськими виписками від 20.12.2011 та 01.04.2012.

Суд звертає увагу на те, що посилання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на рішення Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а (К/9901/436/18) стосовно взяття до уваги судом протоколу допиту свідка є некоректним, оскільки згідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду даної справи судом були враховані висновки Верховного Суду саме при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а наголошено, що контролюючий орган повинен довести та надати докази про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними, а також вироку суду по кримінальній справі за фактом фіктивного підприємництва, на яку контролюючий орган посилається як на підставу нереальності господарських операцій. Крім того, контролюючим органом мають бути надані докази, які б підтверджували обставини, викладені в протоколі допиту засновника та директора контрагента позивача, зокрема, щодо не підписання реєстраційних, фінансових та інших документів від імені вказаного контрагента.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на протокол допиту свідка ОСОБА_1 - колишнього директора ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Мілана стосовно відсутності факту підписання ним будь-яких документів, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження злагодженості дій позивача та його контрагента, а також на підтвердження обставин, викладених у протоколі допиту.

Також суд звертає увагу, що первинні документи, надані ТОВ Інтелектуальні системи-ГЕО , оформлені належним чином та відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV, що також не спростовується ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи.

Суд приймає до уваги посилання позивача на рішення Європейського Суду з прав людини, зокрема від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , згідно якого якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Тобто, у даному випадку, право позивача на формування податкового кредиту, не може ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, оскільки таке порушення тягне за собою юридичну відповідальність саме особи, яка її порушила.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується фактичне виконання господарських операцій, підтверджено правомірність визначення податкового кредиту та включення до його складу суми податку на додану вартість у вказаному розмірі.

За таких обставин та з урахуванням відсутності факту порушення позивачем вимог податкового законодавства нарахування ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкового зобов'язання з податку на додану вартість є необґрунтованим та протиправним, відповідно спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2014 №31426552208 суд зазначає наступне.

Згідно статті 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг

та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України (в редакції станом на час виникнення правовідносин) передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вже зазначалось, у ході судового розгляду справи встановлено реальне здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ Виробничо-Комерційна Фірма Мілана , відповідно, надані позивачем первинні документи також підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток.

За таких обставин та з урахуванням відсутності факту порушення позивачем вимог податкового законодавства нарахування ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС ум. Києві податкового зобов'язання з податку на прибуток є необґрунтованим та протиправним, відповідно спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до положень частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою статті 9 КАС України закріплено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, а межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, а також те, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними.

Частиною першою статті 139 КАС України закріплено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 255 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інтелектуальні системи-ГЕО задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27.02.2014 №31326552208 та №31426552208.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтелектуальні системи-ГЕО витрати зі сплати судового збору у розмірі 2189,99 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Інтелектуальні системи-ГЕО (01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, 24-а, кв. 25; код ЄДРПОУ 24088287).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (01011, м. Київ, Лєскова, 4; код ЄДРПОУ 39669867).

Суддя О.М. Чудак