Ухвала

від 11.10.2018 по справі 914/2713/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.10.2018 р. Справа № 914/2713/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мімоза» від 04.09.2018 року (вх..№2376/18 від 11.09.2018р.)

про на дії (бездіяльність) приватного виконавця

у справі 914/2713/15

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Мімоза» , м.Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача : Приватне підприємство «Торговий дім «Липовий цвіт» , м.Львів

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Рава-Руська Львівської області

про розірвання договору оренди та виселення з приміщення

особа, дії якої оскаржуються: приватний виконавець виконавчого округу у Львівській області ОСОБА_2А

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицькій Р.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність № 2302-вих-185 від 09.01.18 р.)

від відповідача (заявника): ОСОБА_4 - представник (за договором про надання правової допомоги від 10.09.2018р. №011009/18)

від суб'єкта оскарження: ОСОБА_2

присутні вільні слухачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мімоза» подало на розгляд до Господарського суду Львівської області скаргу 04.09.2018р. (вх.№ 2376/18 від 11.09.2018р.) з вимогою визнати неправомірними дії приватного виконаввця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 в частині проведення приватним виконавцем ОСОБА_7 в рамках виконавчого провадження ВП 56304237, виконавчих дій 28.08.2018р. щодо примусового виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Мімоза» з орендованого приміщення 159,3 кв.м. розташованого за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Краківська, 7 та скасувати акт опису майна боржника від 28.08.2018р.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад суду для розгляду заяви, а саме заяву передано для розгляду судді Кітаєвій С.Б.

Ухвалою суду від 12.09.2018р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мімоза» від 04.09.2018 року (вх..№2376/18 від 11.09.2018р.) - залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Мімоза» п'ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків поданої скарги.

25.09.2018р. від скаржника через канцелярію суду за вх.№35657/18 поступили документи на усунення недоліків, допущених при оформленні скарги.

Ухвалою суду від 01.10.2018р. прийнято скаргу до розгляду та її розгляд призначено на 11.10.2018р.

Скаржник (відповідач) явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, вимоги скарги підтримав з підстав, викладених у скарзі та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, вимоги скарги заперечив з підстав, викладених у відзив на скаргу від 11.10.2018р. (вх.№38424/18) та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Суб'єкт оскарження явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, вимоги скарги заперечив з підстав, викладених у відзив на скаргу від 10.10.2018р. (вх.№38006/18) та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін та приватного виконавця, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У скарзі представник скаржника зазначає, що 03.05.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області ОСОБА_8 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу №914/2713/15 від 20.10.2015 р. щодо зобов'язання ТОВ Мімоза повернути шляхом виселення позивачу орендоване приміщення по вулиці Краківській, 7 м. Львові.

10.08.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області ОСОБА_8 надіслано боржнику повідомлення про те, що 28.08.2018 р. відбуватиметься виконання зазначеного рішення о 11 год. 00 хв по вул. Краківській, 7 в м. Львові.

Як стало згодом відомо директору ТОВ Мімоза з метою реалізації даного повідомлення приватним виконавцем було залучено Стягувача, а також представників правоохоронних органів, муніципальну дружину міста. Безпосередньо ТОВ Мімоза в такому приміщенні, ані його уповноважених представників на час виселення не було.

Як зазначає скаржник, без складання відповідного акта, складення опису майна боржника, винесення постанови про передачу на зберігання особистого майна боржника, приватний виконавець незаконним чином відсторонив від своїх робочих місць продавців даного закладу, поміняв вхідні замки до дверей магазину, залишив всередині найманих охоронців з метою цілодобового чергування, та здійснив опечатання магазину, де знаходилися всі належні на праві власності речі Боржника, які більш того є предметами, що швидко псуються, адже серед таких були більшість продукти харчування, відтак неправомірно виселив Боржника, не вчинивши для цього дії.

Орендоване приміщення площею 159,3 кв м. по вулиці Краківській, 7 м. Львові, яке було предметом виселення використовувалося під магазин з 1996 року до 28.08.18 р., та являлося предметом торгівлі продуктових товарів, відтак в орендованому приміщенні на час незаконних дій зазначеного приватного виконавця було товару орієнтовною вартістю 466 770 грн. 53 коп., не враховуючи матеріальні цінності для обслуговування магазину сумою близько 300 000 грн. (триста тисяч грн. 00 коп.) Даний товар не було передано боржнику, чи його уповноваженому представнику, більш того, в даному приміщенні знаходяться на даний час представники служби охорони, відтак є обгрунтовані підозри, що очевидно зазначені особи, зловживаючи своїм становищем вчиняють самоправство відносно ввіреного їм без відповідної правової підстави, товару, який належить виключно боржнику згідно накладних та видаткових накладних стверджує скаржник у скарзі.

Всі зазначені вище дії приватного виконавця скаржник вважає протиправними та незаконними, такими, що не відповідають спеціальним нормам Закону України Про виконавче провадження в частині обов'язкового складання опису майна боржника приватним виконавцем, вручення такого акта опису під розписку боржникові, що не було виконано та є грубим порушенням норм права, професійності, неупередженості, справедливості при вчиненні дій з виселення.

Скаржник наголошує, що приватний виконавець порушив вимоги ст.66 Закону України Про виконавче провадження , не здійснив опис товару, номенклатура якого більш, аніж 2000 одининь, не передав на зберігання відповідальним особам, відтак спричинив майнові збитки Боржнику в сумі 466 770 грн. 53 коп., матеріальні цінності у вигляді холодильника, таким чином порушивши його інтереси та охоронювані права на право власності.

Відтак, просить суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_8 в частині проведення приватним виконавцем ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження ВГІ 56304237, виконавчих дій 28.08.2018 р. щодо примусового виселення Товариства з обмеженою відповідальністю Мімоза з орендованого приміщення площею 159,3 кв. м розташованого за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Краківська, 7 та скасувати акт опису майна боржника від 28.08.2018 р.

Позивач не погоджується з даною скаргою вважає її необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Зазначає, що згідно ч.1 ст 28 ЗУ Про виконавче провадження документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі

Отже боржник був належним чином повідомлений, так як до скарги долучено постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2018 та повідомлення від 10.08.2018 про примусове виселення 28.08.2018 о 11.00, всі дії приватного виконавця були правомірними.

Відповідно до ст. 74 ГПУ України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на переконання стягувача скаржник не доводить та не підтверджує належними та допустимими доказами ті обставини на яких ґрунтуються вимоги скарги.

Стягувач зазначає зокрема, що в додатках до скарги ОСОБА_9 Мімоза долучено товарний звіт з печаткою ПП Торговий дім Липовий цвіт на суму 19158,00 грн. Тим самим ОСОБА_9 Мімоза підтверджує факт, що дане майно не належить боржнику.

Позивач звертає увагу суду, що боржник ОСОБА_9 «Мімоза" не звертався в управління комунальної власності із заявою про повернення майна, в управління надходили звернення від ПП Торговий дім Липовий цвіт та ФОП ОСОБА_1В щодо надання можливості вивезти товарно-матеріальні цінності з приміщення по вул. Краківській,7.

Позивач підтверджує, що майна та речей боржника ОСОБА_9 Мімози на час проведення виконавчих дій не було, що відображено приватним виконавцем в акті від 28.08.2018р.

Позивач вважає, що у зв'язку з виконанням наказу суду приватним виконавцем, права стягувача не були порушені.

Приватний виконавець вважає скаргу подану боржником безпідставною, та такою що не підлягає задоволенню.

Зокрема, зазначає, що 03.05.2018р. на виконання вимог ст.3,4,24,25,26,27 ЗУ Про виконавче провадження приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та зобов'язано боржника виконати рішення в 10-ти денний строк.

18.05.2018р. актом приватного виконавця встановлено, що рішення суду не виконано.

17.07.2018р. актом приватного виконавця встановлено, що рішення суду не виконано.

17.07.2018р. на виконання вимог ст.63,66,75 ЗУ Про виконавче провадження приватним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100грн. та зобов'язано виконати рішення протягом 10-ти днів.

08.08.2018р. актом приватного виконавця встановлено, що рішення суду не виконано.

10.08.2018р. на виконання вимог ст.63,66,75 ЗУ Про виконавче провадження приватним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 10200грн. та зобов'язано виконати рішення протягом 10-ти днів.

10.08.2018р. на виконання вимог ст.63,66 ЗУ Про виконавче провадження приватним виконавцем скеровано боржнику повідомлення про призначення виконання на 28.08.2018р. на 11:00 год.

28.08.2018р. актом приватного виконавця встановлено: при виході за адресою Львів вул. Краківська, 7 для проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду з слів (продавця) ОСОБА_10 в приміщенні боржника і його майна немає, а знаходиться суборендар ПП ТД Липовий цвіт , який в приміщенні даному займається роздрібною торгівлею, продукти, алкоголь, тютюн, та інше. Приватним виконавцем при виконанні рішення суду роз'яснено всім учасникам права та обовязки, що виконавчі дії проводяться виключно щодо майна боржника і самого боржника. Учасники проведення виконавчих дій повідомили, що в зазначеному приміщенні відсутній боржник, його майно, і домашні тварини, боржнику встановлено заборону на користуванням приміщення. Жодних виконавчих дій, щодо майна осіб, які не є боржниками не здійснювались, заходи примусового виконання до осіб, які не є боржниками не здійснювались. ОСОБА_11 (представник стягувача) повідомив, що він зв'язався в телефонному режимі з ОСОБА_12, який є власником ПП ТД Липовий цвіт та повідомив, що проводяться виконавчі дії в приміщенні за адресою м. Львів вул. Краківська, 7 та запропонував звільнити приміщення зазначене в рішенні суду від майна. При проведенні виконавчих дій жодним учасником в письмовій чи усній формі не повідомлено про наявність в приміщенні майна боржника чи самого боржника. Приватним виконавцем проведено огляд приміщення, представники стягувача залишились в приміщенні. Заяв, клопотань, та звернень від учасників проведених виконавчих дій не поступало. Права й обов'язки роз'яснено. Акт складається в одному примірнику, копія акту буде скеровано сторонам виконавчого провадження.

06.09.2018р. приватному виконавцю надійшов лист стягувача від 05.09.2018р. про фактичне виконання рішення суду.

07.09.2018р. на виконання вимог п.9 ч.1 ст.39 ЗУ Про виконавче провадження приватним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до акту приватного виконавця від 28.08.2018р. за участю 2 понятих, працівника поліції та інших учасників встановлено, що жодних виконавчих дій, щодо майна осіб, які не є боржниками не здійснювалось, заходи примусового виконання до осіб, які не є боржниками не здійснювались.

З змісту поданої скарги, та згідно реєстру рекомендованої кореспонденції від 15.03.2018р вбачається, що боржник отримав повідомлення про проведення виконавчих дій на 28.08.2018р., проте не забезпечив участі керівника, чи представника. В акті приватного виконавця зафіксовано, що все майно, яке знаходиться в приміщенні належить ПП ТД Липовий цвіт . Повноважень щодо перевірки законності знаходження в приміщенні ПП ТД Липовий цвіт та його майна у приватного виконавця немає, описувати майно, яке належить ПП ТД Липовий цвіт теж підстав немає, оскільки всі виконавчі дії повинні бути здійснені виключно з майном боржника, перешкоджати ПП ТД Липовий цвіт здійснювати господарську діяльність у орендованому приміщенні за адресою: Львів вул. Краківська, 7, у приватного виконавця підстав немає.

Станом на 02.10.2018р., тобто через місяць після проведених виконавчих дій до приватного виконавця не поступало жодної заяви від боржника чи від третіх сторін про повернення майна. Боржник з матеріалами виконавчого провадження не ознайомлювався.

Згідно листа Управління комунальної власності ДЕП Львівської міської ради від 02.10.2018р. стягувач повідомляє, що станом на 02.10.2018р. до стягувача не надходили заяви боржника ОСОБА_9 Мімоза про повернення майна боржника, дане майно частково повернено стягувачем ПП ТД Липовий цвіт .

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, які містяться в отриманому судом витягу керівником і боржника ОСОБА_9 Мімоза , і ПП ТД Липовий цвіт є ОСОБА_12.

Згідно акту приватного виконавця від 28.08.2018р. встановлено, що виконавчі дії виконавцем щодо майна третіх осіб не здійснювались.

Приватний виконавець також зазначає, що всі інші обставини викладенні в скарзі боржника (відсторонення продавців, заміна замків, заміна дверей, залучення охорони, опечатування) не доведені боржником в скарзі, та не відображаються у жодному процесуальному документі приватного виконавця ОСОБА_8

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного:

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. у справі №914/2713/15 позов задоволено повністю, розірвано договір оренди нежитлових приміщень №6686 від 25.06.1998 р., укладений між Управлінням комунального майна та ТОВ «Мімоза» ; зобов'язано ТОВ «Мімоза» повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності ДЕП ЛМР орендоване майно - приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 7, загальною площею 159,3 кв.м. Вказане рішення суду обґрунтоване тим, що відповідачем в порушення приписів ч. 3 ст. 285 ГК України, ст. 762 ЦК України, ст. 18, 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , п. 16.2. договору було передано об'єкт оренди в суборенду третім особам без згоди орендодавця.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2016р. у справі №914/2713/15 рішення господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. скасовано, прийнято нове, яким у позові Управління комунальної власності ДЕП ЛМР до ТОВ «Мімоза» про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення відмовлено. Постановою ВГС України від 06.04.2016р. у справі №914/2713/15 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2016р., рішення господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. залишено без змін.

В подальшому, ТОВ «Мімоза» звернулося до господарського суду Львівської області з заявою про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. у справі №914/2713/15 за нововиявленими обставинами.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2016р. у справі №914/2713/15 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2017р.) заяву ТОВ «Мімоза» про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. №914/2713/15 за нововиявленими обставинами було задоволено, рішення господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. у справі №914/2713/15 скасовано, в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з Управління комунальної власності ДЕП ЛМР на користь ТОВ «Мімоза» 2670,60 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. Додатковим рішенням господарського суду Львівської області від 04.01.2017р. у справі №914/2713/15 з Управління комунальної власності ДЕП ЛМР стягнуто на користь ТОВ «Мімоза» 3031,60 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору за перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Постановою ВГС України від 25.07.2017р. касаційну скаргу Управління комунальної власності ДЕП ЛМР задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2017р. та рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2016р. у справі №9142713/15 скасовано, заяву ТОВ «Мімоза» про перегляд рішення господарського суду Львівської області від 06.10.2015 р. у справі №914/2713/15 за нововиявленими обставинами передано на новий розгляд до господарського суду. Підставою для скасування постанови та рішення являлося не засвідчення наявних в матеріалах справи рішень суду у справі №914/2022/16, №914/2023/16 та відсутність інформації про набрання такими законної сили.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.09.2017р. у справі №914/2713/15 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.09.2017р.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_9 «Мімоза» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. у справі №914/2713/15. Стягнуто з ОСОБА_9 «Мімоза» на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 2679,60 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги та 2923,20 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 ухвала Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 залишена без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.03.2018р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мімоза" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 у справі за № 914/2713/15- без змін.

15.12.2017 р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. № 2147-VIII.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу XІ «Перехідні положення» , за правилами Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.

У відповідності до приписів п. 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" (у відповідній редакції) у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватись положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише Закону, отже у рішеннях суду втілюється волевиявлення самої держави, а тому, обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 327 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого судом наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно частин 1, 2 статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження", крім: 1)рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи ; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності ; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб ; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Таким чином, Законом №1404-VІІІ не заборонено приватному виконавцю вчиняти виконавчі дії на користь державних підприємств та органів місцевого самоврядування, в тому числі спрямовані на примусове виселення юридичних осіб з державного чи комунального нерухомого майна.

Частиною 2 статті 24 Закону №1404-VІІІ встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VІІІ заходами примусового виконання рішення є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Частиною 7 статті 26 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Згідно з частиною 3 статті 66 Закону №1404-VІІІ примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи , зазначені у виконавчому документі.

Частиною 3 статті 343 ГПК України передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи положення статей 3, 5, 10, 18, 24, 26, 66, 75 Закону №1404-VІІІ, суд дійшов висновку про те, що виконуючи виданий Господарським судом Львівської області наказ №914/2713/15 від 20.10.2015, приватним виконавцем ОСОБА_2 було вчинено всі необхідні виконавчі дії виключно щодо самого боржника, а саме: накладено штрафи, встановлено заборону боржнику користуватись приміщенням.

Відтак, приватним виконавцем ОСОБА_2 виконано судове рішення у цій справі чітко у спосіб, визначений самим рішенням та у межах повноважень, наданих статтями 3, 5, 10, 26, 66, 75 Закону №1404-VІІІ.

Суд вбачає за доцільне зазначити, що з метою захисту прав суб'єктів права державної та комунальної власності Законом №1404-VІІІ суттєво обмежено повноваження приватного виконавця щодо виконання рішень судів у справах, у яких боржником виступає держава, державний орган чи орган місцевого самоврядування, зокрема, заборонено вчиняти виконавчі дії щодо майна, яке належить державі чи перебуває у комунальній власності.

Проте, зазначеним Законом не заборонено приватному виконавцю вчиняти виконавчі дії на користь державних підприємств та органів місцевого самоврядування, які є стягувачами.

При цьому суд зазначає, що статус комунального нерухомого майна до і після вчинення всіх виконавчих дій у межах ВП №56304237 не змінився, права власника не порушено, розмір майна не змінився, фізичні характеристики аналогічні, арешти на майно не накладалися, звернення стягнення на нього не проводилось, а майна самого боржника як до виконання рішення, так і після виконання у нежитловому приміщенні комунальної власності по вул. Краківській, 7 у м. Львові немає. Суть виконання рішення зводилась до встановлення факту відсутності боржника і його майна у приміщенні комунальної власності та встановлення боржнику заборони користування цим приміщенням. Таким чином, всі вчинені приватним виконавцем ОСОБА_2 виконавчі дії стосуються виключно боржника і його майна.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження обставин, які наведені у скарзі скаржником не надано належних та допустимих доказів.

Долучений до скарги товарний звіт не оцінюється судом як належний та допустимий доказ на підтвердження доводів скарги, що в нежитловому приміщенні за адресою: м.Львів, вул.Краківська, 7, знаходилось належне боржнику майно, оскільки такі відомості у товарному звіті відсутні. Крім того, товарний звіт завірений печаткою ПП ТД Липовий цвіт і не містить жодної інформації про відношення скаржника до переліченого в цьому документів майна.

Крім того, при розгляді скарги судом не взято до уваги долучені стягувачем до відзиву незасвідчені копії документів, оскільки в силу положень ст.91 ГПК України останні не мають статусу письмового доказу.

Окрім того, виконавчі дії вчиняються, виходячи з положень Закону України Про виконавче провадження державним чи приватним виконавцем і відображаються у відповідних, передбачених даним Законом та Інструкцією з вчинення виконавчих дій документах.

Матеріали справи, як і матеріали виконавчого провадження не містять документів на підтвердження доручення стягувачу проводити виконавчі дії, зокрема здійснювати фіксацію виконавчих дій 28.08.2018р. Відповідно долучений до відзиву диск відеофіксації виконавчих дій приватного виконавця 28.08.2018, записаний стягувачем, судом до уваги не береться.

Відповідно до приписів статті 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведене, судом не вбачаються підстав для задоволення скарги за вимогами про визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 в частині проведення приватним виконавцем ОСОБА_7 в рамках виконавчого провадження ВП 56304237, виконавчих дій 28.08.2018р. щодо примусового виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Мімоза» з орендованого приміщення 159,3 кв.м. розташованого за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Краківська, 7 та скасувати акт опису майна боржника від 28.08.2018р., а тому в її задоволенні слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 18, 42, 76-79, 234, 235, 342-344 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариства з обмеженою відповідальністю «Мімоза» в задоволенні скарги від 04.09.2018 року (вх..№2376/18 від 11.09.2018р.) про на дії (бездіяльність) приватного виконавця.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 16.10.2018

Суддя Кітаєва С.Б.