Постанова

від 08.10.2018 по справі 566/1208/17

МЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 566/1208/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року смт. Млинів Рівнеської області

Млинівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючої судді Бандури А.П.,

при секретарі: Антонович М.Я.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Млинів Рівненської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинити дії (призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Млинівського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов'язати Млинівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.14 Закону України Про пенсійне забезпечення з 05 вересня 2017 року. При цьому позивач посилався на те, 05 вересня 2017 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі ч.1 ст.14 Закону України Про пенсійне забезпечення , проте відповідач протиправно відмовив йому в призначенні пенсії, протиправно не зарахувавши до пільгового стажу указані періоди, коли він працював на підприємствах, що залишилися на тимчасово окупованій території України.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_2 позов підтримали та просили його задоволити.

Представник відповідача - ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що надані позивачем уточнюючі довідки щодо його роботи від 28 червня 2017 року №394 та №396 є недійсними та не підлягають перевірці.

Крім цього, до Млинівського районного суду Рівненської області, 08 травня 2018 року, надійшов відзив на заяву про зміну (уточнення) підстави позовних вимог , в якому йдеться про те, що уточнююча довідка №394 від 28 червня 2017 року видана підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, є недійсною і не береться до уваги управлінням для підтвердження пільгового стажу позивача, а тому призначити пенсію на пільгових умовах відповідно до п.1 ст.14 ЗУ Про пенсійне забезпечення немає підстав, так як позивача ОСОБА_1 відсутній спеціальний стаж не менше 25 років за списком робіт і професій, затвердженим постановою КМУ №202 від 31 березня 1994 року та підтвердження зазначеного періоду роботи результатами атестації робочого місця згідно пільгової довідки, яка видана підприємством.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

Позивачем у справі є ОСОБА_1, який народився 28 липня 1974 року в м.Краснодон Луганської області.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на підставі ст.14 Закону України Про пенсійне забезпечення 05 вересня 2017 року

(а.с.10).

18 вересня 2017 р. Млинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за віком згідно ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", посилаючись на те, що згідно документів, які надані ОСОБА_1, він має стаж, який необхідний для даного виду пенсії 20 років 2 місяці 6 днів . З метою перевірки довідок про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії №394 від 28 червня 2017 року та №396 було зроблено запит у Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області. згідно відповіді №1303801-20 від 11 серпня 2017 року, довідки від 28 червня 2017 року №394 та №396 є недійсними та не підлягають перевірці , а тому права на призначення пенсії на пільгових умовах немає.

(а.с.12) .

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року (зі змінами станом на 22 травня 2018 року) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

В копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 серії БТ-ІІ №6186788 містяться наступні записи про трудову діяльність позивача протягом таких періодів:

- 01 вересня 1989 -29 січня 1993 року - навчання в ПТУ №14 м.Суходільськ шахта імені ОСОБА_5 ПАТ Краснодонвугілля ;

- 03 лютого 1993 - 30 травня 1993 року - електрослюсар третього розряду з повним робочим днем на підземних роботах шахта імені ОСОБА_5 ПАТ Краснодонвугілля ;

- 15 червня 1993 - 02 грудня 1994 року - служба в армії;

- 03 квітня 1995-16 липня 2002 року - підземний електрослюсар з повним робочим днем.Робоче місце атестоване за умовами праці, підтверджується право на пільгову пенсію. Шахта імені ОСОБА_5 перейменована в шахту Суходольська ;

- 16 липня 2002 року - звільнений по переводу на шахту імені ОСОБА_6 (ГОАО шахта імені ОСОБА_6 ГХК Краснодонвугілля ;

- 29 липня 2002 - 31 липня 2006 року - підземний електрослюсар 5 розряду, зайнятість протягом повного робочого дня на підземних роботах, за переводом з шахти Суходольська . Робоче місце атестовано за умовами праці за списком №1;

- 31 липня 2006 - 02 квітня 2007 року - переведений підземним електрослюсарем ІV розряду з повним робочим днем на підземній роботі на дільницю №5;

- 02 квітня 2007 - 14 березня 2017 року - переведений підземним електрослюсарем V розряду на підземній роботі на дільницю №5.

Робоче місце атестовано за умовами праці, підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до списку №1;

(а.с.15-18)

Відповідно до копії диплому №569461 виданого ОСОБА_1 30 січня 1993 року , ОСОБА_1 01 вересня 1989 року вступив до ПТУ №14 м.Суходільська і 29 січня 1993 року закінчив повний курс за професією електрослюсар підземний .

(а.с.14)

Копією військогового квитка серії УН №0538698 виданим Краснодонським міським військовим комісаріатом Луганської області 09 червня 1993 року підтверджується, що ОСОБА_1 з 15 червня 1993 року по 02 грудня 1994 року перебував на службі в армії ЗСУ.

(19-23)

З копії особової картки №100 від 03 лютого 1993 року вбачається, що навчання ОСОБА_1 в ПТУ №14 з 01 вересня 1989 по 29 січня 1993 року зараховується в загальний стаж роботи по спеціальності.

(а.с.25)

Згідно виписки з наказу №52-б від 29 липня 1994 року ПАТ Краснодонвугілля , робоче місце підземний електрослюсар атестоване за умовами праці, підтверджене право на пенсію на пільгових умовах за списком №1.

(а.с.26)

Згідно виписки з наказу №70 від 31 березня 1998 року ПАТ Краснодонвугілля , робоче місце підземний електрослюсар атестоване за умовами праці, підтверджене право на пенсію на пільгових умовах за списком №1.

(а.с.27)

З копії додатку №1 до наказу №78/б від 14 травня 2002 року вбачається, що під пунктом 14 переліку робочих місць, робіт, професій і посад, якийм підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення , передбачене списком №1, міститься запис електрослюсар підземний, код професії 10100100а

(а.с.38)

З копії додатку №1 до наказу №155/б від 14 вересня 2007 року вбачається, що під пунктом 34 переліку робочих місць, робіт, професій і посад, якийм підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення , передбачене списком №1, міститься запис електрослюсар підземний

(а.с.43)

Згідно додатку №1 до наказу №182/б від 27 листопада 2002 року вбачається, що під пунктом 14 переліку робочих місць, робіт, професій і посад, якийм підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення , передбачене списком №1, міститься запис електрослюсар підземний

(а.с.47)

З довідок №11/1764-33 від 08 квітня 2009 року та №11/0778-33 від 05 лютого 2013 року вбачається, що державною експертизою умов праці СП Шахта імені ОСОБА_7 ПАТ Краснодонвугілля встановлено, що атестація робочих місць проведена згідно з вимогами Методичних рекомендацій по її проведенню, затверджених постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41.

(а.с.48-49)

Крім цього, в матеріалах справи міститься ряд довідок про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, які підтверджують період роботи ОСОБА_8 за посадою електрослюсар підземний , що передбачена списком №1 за період з 29 липня 2002 року по 10 липня 2003 року, з 11 липня 2003 року по 30 липня 2006 року, з 01 січня 2015 року по 14 березня 2017 року, з 03 лютого 1993 року по 30 травня 1993 року, з 01 червня 2015 року по 14 березня 2017 року, з 01 квітня 2017 року по 15 травня 2017 року, які були видані підприємством, яке залишилося на тимчасово окупованій території України.

(а.с.61-66)

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що відповідно до статей 1, 3, 8 Основного Закону Україна є соціальною та правовою державою, де найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, де права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, де утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, де визнається і діє принцип верховенства права. З урахуванням цього згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права .

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: … 3) обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); … 5) добросовісно ; 6) розсудливо ; … 8) пропорційно , зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)… .

У відповідності до ст.9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15 квітня 2014 року (зі змінами станом на 18 лютого 2018 року) державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Згідно ст.ст.1,2 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20 жовтня 2014 року (зі змінами станом на 08 лютого 2018 року) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно ч.2,3 ст.7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20 жовтня 2014 року (зі змінами станом на 08 лютого 2018 року) Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі Andrejeva v. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку - незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків - ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.14 Закону України Про пенсійне забезпечення , стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року , п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо). Суд переконаний, що з огляду на зазначені вище положення статей 1, 3, 8, 129 Конституції України можна за аналогією стверджувати, що права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці .

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить , але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а так само Конституцією та законодавством України, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично .

Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації:

1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1 .

Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі Тлімменос проти Греції ( Thlimmenos v. Greece , рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Аналогічний підхід закріплено в національному праві. Так, відповідно до Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні від 06 вересня 2012 року (зі змінами станом на 13 травня 2014 року) формами дискримінаціє є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (ст.5). Відповідно до ст.1 цього Закону непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Саме в такій особливій ситуації опинився позивач ОСОБА_1, який є внутрішньо переміщеною особою та раніше працював на підприємствах, які залишилися на тимчасово окупованій території України, що унеможливлює подання будь-яких уточнюючих довідок чи інших архівних документів щодо роботи позивача на цих підприємствах (а у випадку надання таких документів вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки неможливо перевірити їх достовірність).

Слід зазначити, що відповідач відмовляється визнати пільговий стаж позивача виключно на тій підставі, що позивач не надав уточнюючих довідок підприємства, виданих в установленому законом порядку, а надані позивачем довідки, які були видані підприємством, яке залишилося на тимчасово окупованій території України, відповідач не врахував як такі, що видані незаконно.

Як вбачається з постанови Верховного Суду України у справі №569/14531/16-а від 02 жовтня 2018 року, … у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать .

При цьому, на думку колегії суддів, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

З висновку колегії суддів Верховного Суду України у постанові від 02 жовтня 2018 року вбачається, що колегія суддів вважає можливим застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів , оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці…

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року (зі змінами станом на 22 травня 2018 року) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Крім того, відповідно до п.20 Порядку , в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5); у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування .

Разом із цим, у цій справі відповідач не застосував інших правових процедур підтвердження пільгового стажу, передбачених Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, та не врахував, що доступ до трудових архівів відповідних підприємств є неможливим внаслідок воєнних дій та тимчасової окупації частини території Луганської області.

У даному випадку відповідач повинен був керуватися положеннями ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення , а також пунктами 1, 2, 17, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, та перевірити наявність пільгового стажу на підставі записів у трудовій книжці, показань свідків, даних, наявних у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки, виданої в установленому законом порядку, є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача повний робочий день під землею, на посадах, які відносяться до списку № 1 підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом, виданою 24 березня 1993 року.

Крім цього, як вбачається з повідомлення наданого ОСОБА_3 об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області, ОСОБА_1 період навчання в ПТУ -14 м.Суходольська Луганської області та період проходження служби в армії ЗСУ зараховано до загального стажу, однак не включено до стажу роботи на пільгових умовах.

Однак, суд не погоджується з такими доводами відповідача, так як у відповідності до статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року (зі змінами станом на 22 травня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ст. 56 ЗУ Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року (зі змінами станом на 22 травня 2018 року) , до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ст. 38 ЗУ Про професійно-технічну освіту від 10 лютого 1998 року (зі змінами станом на 22 травня 2018 року) , час навчання особи у професійно-технічному навчальному закладі зараховує до трудового стажу роботи за спеціальністю, що дає право на отримання пільги, встановленої для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України № 715 від 07 вересня 1993 року Про затвердження положення про професійний навчально виховний заклад час навчання у професійному навчально-виховному закладі зараховується до загального трудового стажу, а також до стажу роботи, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва без поважних причин між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує одного місяця.

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, позивач після закінчення спеціалізованого професійного технічного навчального закладу, 29 січня 1993 року , де він набув спеціальність електрослюсар підземний, був зарахований 03 лютого 1993 року на роботу до ПАТ Краснодонвугілля на шахту імені ОСОБА_5 на посаду електрослюсара підземного, робота на якій дає право на призначення пенсії за списком №1. Таким чином, період навчання позивача ПТУ №14 м.Суходільська шахти імені ОСОБА_5 ПАТ Краснодонвугілля відповідно до приписів ст. 56 ЗУ Про пенсійне забезпечення підлягає врахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за списком №1.

Згідно ст.2 Закону України Про загальновійськовий обов'язок і військову службу від 25 вересня 1992 року (зі змінами станом на 05 квітня 2018 року) , час проходження військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до набрання чинності Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Статтею 8 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2012-ХІІ від 20 грудня 1991 року (зі змінами станом на 22 травня 2018 року) , передбачено, що час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно записів трудової книжки та військового квитка позивача вбачається, що ОСОБА_1 з 30 травня 1993 року по 02 грудня 1994 року проходив службу в армії.

(а.с. 15-23)

Отже, службу в армії також слід врахувати до стажу позивача, який враховується для призначення йому пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, судом встановлено, що позивач має пільговий стаж, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі ч.1 ст. 14 Закону України Про пенсійне забезпечення .

З огляду на це, суд приходить до висновку, що дії відповідача по відмові в зарахуванні пільгового стажу та відмові в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є незаконними, оскільки не відповідають вимогам ст.ст.1, 3, 8, 46 Конституції України, ст.ст.14, 62 Закону України Про пенсійне забезпечення , пунктів 1, 2, 17, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні , ст. 14 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у поєднанні зі ст.1 Першого Протоколу до неї, ст.1 Протоколу №12 до указаної Конвенції, пунктів 3, 5, 6, 8 ч.3 ст.2 КАС України.

На підставі наведеного,

керуючись ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,

ст.ст.1,38,46,129 Конституції України,

ч.2 ст.2, ст.6 КАС України, ст.ст.14, 56,62 Закону України Про пенсійне забезпечення , ст.2 Закону України Про загальновійськовий обов'язок і військову службу , Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні ,

суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинити дії (призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах) - задоволити .

Зобов'язати Млинівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.14 Закону України Про пенсійне забезпечення з 05 вересня 2017 року.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Млинівського райсуду А.П. Бандура