Постанова

від 06.03.2019 по справі 566/1208/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/3346/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Млинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 08 жовтня 2018 року, ухвалене головуючим суддею Бандурою А. П. об 11:14 год у смт. Млинів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Млинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Млинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просив зобов'язати відповідача призначити, нараховувати та виплачувати йому пенсію на пільгових умовах за вислугою років відповідно до статті 14 Закону України Про пенсійне забезпечення з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 05 вересня 2017 року.

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 08 жовтня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Млинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивач не має права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України Про пенсійне забезпечення з огляду на відсутність належного підтвердження періоду його роботу підземним електрослюсарем протягом повного робочого дня. Також зазначає, що дану справу розглянуто судом з порушенням правил предметної підсудності.

В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 в період з 01 вересня 1989 року по 29 січня 1993 року навчався в ПТУ № 14 м. Суходільськ ОСОБА_2 ПАТ Краснодонвугілля та закінчив повний курс електрослюсар підземний.

Позивач працював на таких посадах:

03 лютого 1993 - 30 травня 1993 року - електрослюсар третього розряду з повним робочим днем на підземних роботах в шахті імені ОСОБА_2 ПАТ Краснодонвугілля ;

03 квітня 1995 року - 16 липня 2002 року - підземний електрослюсар з повним робочим днем;

29 липня 2002 року - 31 липня 2006 року - підземний електрослюсар 5 розряду з повним робочим днем;

31 липня 2006 року - 02 квітня 2007 року - переведений підземним електрослюсарем IV розряду з повним робочим днем на підземній роботі на дільницю № 5;

02 квітня 2007 року - 14 березня 2017 року - переведений підземним електрослюсарем V розряду на підземній роботі на дільницю № 5.

Крім цього, в період з 15 червня 1993 року по 02 грудня 1994 року позивач проходив службу в армії.

Загальний страховий стаж складає 27 років 1 місяць 16 днів, що визнається сторонами у справі.

У зв'язку з неможливістю проживання в АДРЕСА_1, на території якого здійснювалась антитерористична операція, позивач переїхав проживати в АДРЕСА_2, про що видано йому довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19 вересня 2017 року.

05 вересня 2017 року позивач звернувся до Млинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Листом відповідача від 18 вересня 2017 року № 1788/04 повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки надані ним довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії від 28 червня 2017 року № 394 та № 396 є недійсними та перевірці не підлягають. В додаток до даного листа позивачу надіслано копію відповіді Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на звернення відповідача, в якій також зазначено про недійсність таких довідок та неможливість їх перевірки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що трудова книжка та військовий квиток позивача містять всі необхідні відомості для встановлення періоду, характеру роботи позивача, а уточнюючі довідки необхідні лише у випадку відсутності цих даних. Відтак, позивач має пільговий стаж, що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі частини першої статті 14 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України .

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк на весь час дії такої довідки.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення .

Відповідно до пункту а частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 14 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Аналогічний порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо - рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуруються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Крім цього, згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинними на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України Про пенсійне забезпечення є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, за наявності результатів атестації відповідного робочого місця та за умови безпосередньої зайнятості повний робочий день не менше 25 років. При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач працював підземним електрослюсарем, робота яким передбачена Списками N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року N 162 та постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року N 36.

Трудова книжка позивача містить відомості про займану посаду, тривалість робочого часу та здійснення атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Крім цього, в матеріалах справи наявні копії наказів роботодавців позивача, за результатами атестації робочих місць за умовами праці, а також довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що підтверджують періоди роботи ОСОБА_3 за посадою підземний електрослюсар.

Не заслуговують на увагу доводи скаржника щодо неможливості зарахування до пільгового стажу роботи періодів роботи позивача підземним електролюсарем з підстав недійсності та неможливості здійснити перевірку довідок про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, виданих Державним унітарним підприємством Луганської народної республіки Углереструктуризация та засвідчених печаткою підприємства і підписами посадових осіб, що містять обов'язкові відомості про періоди роботи, характер виконуваної роботи у спірний період та підстави видачі довідок з посиланням на первинні документи, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VII Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (далі - Закон № 1207-VII) на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частиною першою статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави-члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважає ЄСПЛ, - для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать .

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для призначення пенсії.

Те, що Млинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області через проведення АТО позбавлене можливості провести перевірку відповідності записів довідки первинним документам, не може покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки довідка містить усі необхідні реквізити та відомості. Більше того, періоди та характер роботи позивача, зазначений у таких довідках підтверджено записами в трудовій книжці позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23 січня 2018 року у справі № 583/392/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 234/3038/17, від 31 січня 2019 року у справі № 233/1181/17.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо неправомірності відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України Про пенсійне забезпечення та наявності підстав для призначення такої пенсії з 05 вересня 2017 року.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Млинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області залишити без задоволення, а рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 08 жовтня 2018 року у справі № 566/1208/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, коли постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 18 березня 2019 року.