Рішення

від 16.12.2008 по справі 2-181/2008

САВРАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    Справа №2-181/2008 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2008року.     Саврансъкийрайонний суд Одеської області

в складі:   головуючого-судді     Лепехи В.А.,

при секретарі     Рябковій В.В.,  -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.  Саврань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  Овідіопольсь-кого районного споживчого товариства та ОСОБА_3 про стягнення 50000 (п'ятдесят тисяч) грн.,  -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з солідарних боржників ОСОБА_2 (відповідач-1),  Овідіопольського районного споживчого товариства (відповідач-2) та ОСОБА_3 (відповідач-3) штрафних санкцій у розмірі 45000 грн. за порушення зобов'язань за договором від 07.07.2008р.,  а також про стягнення з відповідачів„моральної шкоди у розмірі 5000 грн.. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те,  що між ним та відповідачем-1 07.07.2008р. був укладений договір про переробку насіння соняшника,  яка повинна була відбуватися в орендованому ОСОБА_2 у Овідіопольського районного споживчого товариства приміщенні,  де було розташовано обладнання відповідача-1 для цієї переробки. Але відповідач-1,  посилаючись на неправомірні дії відповідача-2,  який безпідставно розірвав з ним договір оренди цього приміщення,  відмовився від прийняття і переробки поставленого позивачем насіння соняшника,  чим порушив взяті на себе зобов'язання за договором від 07.07.2008р.,  за які у цьому договорі передбачена відповідальність у вигляді штрафу (п.п.5.2.3,  5.2.4 договору). Такими неправомірними діями ОСОБА_2 та Овідіопольського районного споживчого товариства позивачу було завдано моральну шкоду; зобов'язання з відшкодування моральної шкоди були забезпечені договором поруки від 25.10.2008р.,  укладеним між позивачем та ОСОБА_3  (відповідач-3),  а тому позивач просив стягнути солідарно моральну шкоду з відпові-дача-1 і відповідача-2 у розмірі 4500 грн.,  та з відповідача-3 - у розмірі 500 грн..

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив задовольнити їх по викладеним в позові підставам.

Представник відповідача-1 ОСОБА_2 проти позову заперечує,  оскільки вважає,  що його вини в порушенні зобов'язань за договором від 07.07.2008р. не має,  так як невиконання зобов'язань з переробки насіння соняшника сталося з вини неправомірних дій з боку Овідіопольського районного споживчого товариства,  яке безпідставно припинило дію договору оренди приміщення,  де було розташовано обладнання для переробки насіння соняшника,  а тому ця обставина позбавляє його від відповідальності за порушення та розірвання договору про переробку насіння соняшника.

Представники відповідача-2 Овідіопольського районного споживчого товариства позов не визнали,  посилаючись на те,  що відповідач-2 не підписував договір від 07.07.2008р. і не є стороною у цьому договорі,  а тому не несе відповідальності за його невиконання та є неналежним відповідачем за даним позовом; до того ж відповідач-2 вважає,  що даний спір підвідомчій господарському суду,  оскільки договір про переробку насіння соняшника є підприємницьким договором.  Крім цього відповідач-2 також вважає,  що договір оренди від 25.05.2006р. не був розірваний або припинений,  він і досі є чинним,  а отже його вини у порушенні зобов'язань ОСОБА_2 з переробки насіння соняшника за договором від 07.07.2008р. не має,  а тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідач-3 ОСОБА_3  в судове засідання не з'явився,  надав суду письмові заперечення проти позову,  в яких позов щодо стягнення з нього у відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн. не визнав і просив відмовити у його задоволенні,  оскільки позивач не довів факт завдання йому моральної шкоди,  але підтвердив той факт,  що він дійсно є поручителем перед кредитором боржника,  тобто ОСОБА_2,  за договором поруки,  який був укладений ним з позивачем 25.10.2008р. в забезпечення виконання зобов'язань боржника щодо відшкодування моральної шкоди завданої невиконанням чи неналежним виконанням договору від 07.07.2008р. про переробку насіння соняшника у розмірі 10 % від суми зобов'язання,  при цьому справу просив розглянути за його відсутності.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи,  суд прийшов до наступних висновків.

07 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір про переробку насіння соняшника,  за яким ОСОБА_1  (за договором - замовник) зобов'язався поставляти ОСОБА_2 (за договором - виконавець) на переробку насіння соняшника (п.1.1 договору),  а ОСОБА_2 зобов'язався приймати насіння соняшника та виконувати його переробку в олію соняшникову нерафіновану,  за що отримати винагороду,  встановлену цим договором (п.1.2 договору).

Посилання Овідіопольського районного споживчого товариства на те,  що відповідно до ч. 1  ст. 12 ГПК України даний спір підвідомчий господарському суду не приймається судом до уваги,  з огляду на наступне.

Відповідно до  ст.  ст. 1, 21 ГК України,  сторонами у господарському суді можуть бути лише підприємства,  установи,  організації,  інші юридичні особи (у тому числі іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Між тим,  як вбачається з договору про переробку насіння соняшника від 07.07.2008р.,  цей договір був укладений не між суб'єктами підприємницької діяльності,  що виключає розгляд спору у господарському суді. Цей висновок підтверджується також і позицією Президії Вищого господарського суду України,  висловленою у п.3 Рекомендацій від 27.06.2007р. N04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

Відповідно до умов п.п.2.2.1,  3.1 договору ОСОБА_2 повинен був почати виконання робіт 01.08.2008р.,  але не раніше надання позивачем об'ємів сировини (насіння соняшника) достатніх для безперебійної роботи відповідача-1 на протязі 2-х діб.

Судом встановлено,  що позивач належним чином виконав умови договору,  а саме надав ОСОБА_2 сировину у кількості та в строки обумовлені п.п.2.2.1,  3.1 договору від 07.07.2008р.,  але відповідач-1 у порушення умов цього договору та вимог законодавства,  не прийняв насіння на переробку. У зв'язку з відмовою від прийняття насіння позивач направив ОСОБА_2 листа №08-01пр від 01.08.2008р.,  в якому попередив його про відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань за договором від 07.07.2008р.,  передбачену у п.п.5.2.3 і 5.2.4 цього договору.

10.08.2008р. у своєї відповіді на лист позивача ОСОБА_2 зазначив,  що він не може виконати договір у наслідок неправомірних дій Овідіопольського районного споживчого товариства,  яке безпідставно припинило дію договору оренди приміщення,  де було розташовано обладнання для переробки насіння соняшника. Цим же листом ОСОБА_2 повідомив позивача про розірвання договору від 07.07.2008р..

У своєму запереченні проти позову ОСОБА_2 також послався на неправомірні дії з боку Овідіопольського районного споживчого товариства,  що на думку ОСОБА_2 позбавляє його від відповідальності за порушення та розірвання договору про переробку насіння соняшника. Але зазначені посилання ОСОБА_2 не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

25.05.2006р. між ОСОБА_2 та Овідіопольським районним споживчим товариством був укладений договір оренди,  за яким Овідіопольське районне споживче товариство надало у оренду нерухоме майно (п.п.1.1 договору оренди від 25.05.2006р.). Договір оренди від 25.05.2006р. був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4,  реєстровий №3386,  та внесений до Державного реєстру правочинів за номером 1329195,  що підтверджується витягом з цього реєстру №2427435 від 25.05.2006р.. З цього часу договір набув чинності та є дійсним.

Факт передачі майна у оренду підтверджується Актом приймання-передачі основних засобів в операційну оренду від 25.05.2006р..

Згодом,  у простий письмовій формі ОСОБА_2 та Овідіопольське районне споживче товариство до договору оренди від 25.05.2006р. підписали дві додаткові угоди - від 01.01.2008р. та від 30.08.2007р..

Відповідно до  ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі,  що й договір,  що змінюється або розривається,  якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Згідно ч. 1  ст. 220 ЦК України,  у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи,  що договір оренди від 25.05.2006р. був укладений сторонами у нотаріальній формі,  то і додаткові угоди від 01.01.2008р. та від 30.08.2007р. повинні бути укладені також у нотаріальній формі. Оскільки цього зроблено не було,  то додаткові угоди від 01.01.2008р. та від 30.08.2007р. є нікчемними.

Недійсним є правочин,  якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2  ст. 215 ЦК України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків,  крім тих,  що пов'язані з його недійсністю (ч. 1  ст. 216 ЦК України). Тому,  додаткові угоди від 01.01.2008р. та від 30.08.2007р. до договору оренди від 25.05.2006р. не створюють юридичних наслідків.

Листом №59 від 10.07.2008р. Овідіопольське районне споживче товариство сповістило ОСОБА_2 про одностороннє розірвання договору оренди від 25.05.2006р. з 01.08.2008р.. Як зазначено у листі №59 від 10.07.2008р.,  підставою для одностороннього розірвання договору стало порушення ОСОБА_2 строків оплати орендної плати та неналежне виконання обов'язку щодо проведення капітального ремонту орендованого майна.

Відповідно до ч. 1  ст. 782 ЦК України,  наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі,  якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Між тим,  судом встановлено,  що ОСОБА_2 не допускав не внесення плати протягом трьох місяців підряд,  що підтверджується квитанціями про оплату,  виданими Овідіопольським районним споживчим товариством.  А саме,  квитанції до прибуткових касових ордерів №2026 від 06.06.2006р на суму 200, 00грн; № 2203 від 21.06.2006р на суму 200, 00грн; № 2380 від 05.07.2006р на суму 400, 00грн; №2971 від 28.08.2006р на суму 400, 00грн; б/н від 19.09.2006р на суму 400, 00грн; №3654 від 15.10.2006р на суму 400, 00грн; №3876 від 06.11.2006р на суму 400, 00грн; б/н від 12.12.2006р на суму 400, 00грн; №406 від 07.02.2007р на суму 400, 00грн; №761 від 07.03.2007р на суму 400, 00грн; №1124 від 10.04.2007р на суму 400, 00грн; №1445 від 07.05.2007р на суму 400, 00грн; №1799 від 04.06.2007р на суму 400, 00грн; №2662 від 07.08.2007р на суму 400, 00грн; б/н від 06.09.2007р на суму 426, 24грн; №3364 від 03.10.2007р на суму 815, 00грн; №3882 від 06.11.2007р на суму 815, 00грн; №4187 від 11.12.2007р на суму 857, 00грн; №129 від 15.01.2008р на суму 876, 00грн; б/н від 06.02.2008р на суму 927, 04грн; №1240 від 16.04.2008р на суму 1300, 00грн; №1535 від 14.05.2008р на суму 1358, 00грн; №2021 від 18.06.2008р на суму 850, 00грн; №2414 від 22.07.2008р на суму 1460, 00грн; №2416 від 22.07.2008р на суму 496, 00грн..

Крім того,  відповідно до наданого ОСОБА_2 розрахунку орендної плати за період дії договору від 25.05.2006р. з урахуванням індексу інфляції,  який був досліджений у судовому процесі та визнаний судом вірним,  загальна сума орендної плати,  яка підлягала сплаті за період з початку дії договору оренди і до моменту його розірвання становить 13261, 77грн,  а загальна сума орендної плати,  яка була фактично сплачена за цей період ОСОБА_2 становить 15380, 51грн,  тобто ОСОБА_2 сплатив на 2118, 74грн більше,  ніж це було передбачено умовами договору оренди.

Що стосується неналежного виконання обов'язку з проведення капітального ремонту орендованого майна,  то відповідно до ч.2  ст. 776 ЦК України,  капітальний ремонт речі,  переданої у найом,  провадиться наймодавцем за його рахунок,  якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір оренди від 25.05.2006р. не встановлював обов'язку наймача (ОСОБА_2 Є.) щодо проведення капітального ремонту орендованого майна. Цей обов'язок сторони планували встановити шляхом укладення додаткової угоди від 30.08.2007р. до договору оренди від 25.05.2006р.,  але як вже було встановлено вище,  ця угода є нікчемною. За таких обставин у ОСОБА_2 не виникло зобов'язань проводити капітальний ремонт орендованого майна.

Таким чином,  суд приходить до висновку щодо безпідставності та незаконності одностороннього розірвання Овідіопольським районним споживчим товариством договору оренди від 25.05.2006р..

Посилання Овідіопольського районного споживчого товариства на те,  що воно своїм листом №59 від 10.07.2008р. не розривало договір оренди від 25.05.2006р. з 01.08.2008р.,  а лише запропонувало ОСОБА_2 укласти угоду щодо припинення дії цього договору,  судом не приймається до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1  ст. 641 ЦК України,  пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи,  яка її зробила,  вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Згідно ч. 1  ст. 202 ЦК України,  правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.2  ст. 202 ЦК України). Таким чином,  угода про розірвання договору є також договором,  оскільки це є дією двох сторін,  яка спрямована на припинення цивільних прав та обов'язків (ч.ч. 1,  2  ст. 202 ЦК України). Тому,  лист №59 від 10.07.2008р.,  як би він дійсно був пропозицією щодо припинення договору оренди від 25.05.2006р.,  мав містити пропозицію щодо вчинення сторонами відповідних дій. Але,  у листі Овідіопольського районного споживчого товариства №59 від 10.07.2008р. було зазначено - «сообщаем Вам,  что договор между Овідіопольским РайПО расторгается с 1 -го августа 2008г. на основании невыполнения условий договора» (цитата мовою оригіналу). Тобто лист Овідіопольського районного споживчого товариства №59 від 10.07.2008р. містить волевиявлення (намір) Овідіопольського районного споживчого товариства,  яке було спрямовано виключно на одностороннє розірвання договору оренди від 25.05.2006р. і не містить пропозиції ОСОБА_2 укласти угоду щодо розірвання цього договору.

Згідно ч. 1  ст. 60 ЦПК України,  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Але,  у порушення ч. 1  ст. 60 ЦПК України,  Овідіопольське районне споживче товариство пославшись на те,  що у ОСОБА_2 не має перешкод у користуванні наданим йому за договором оренди від 25.05.2006р. майном,  не надало жодного доказу на підтвердження того факту,  що ОСОБА_2 продовжував користуватися майном і після 11.08.2008р. Таким чином,  суд вважає встановленим той факт,  що 11.08.2008р. ОСОБА_2 звільнив орендоване приміщення,  тобто фактично повернув орендоване майно орендодавцю,  що підтверджується Актом приймання-передачі основних засобів (повернення з операційної оренди) від 11.08.2008р. ( ст.  ст. 57,  64 ЦПК України). Овідіопольське районне споживче товариство ухилилося від підписання Акту приймання-передачі,  що змусило ОСОБА_2 направити цей акт поштою. Супровідний лист ОСОБА_2 та Акт приймання-передачі основних засобів (повернення з операційної оренди) від 11.08.2008р. був вручений Овідіопольському районному споживчому товариству 15.10.2008р.,  що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Незважаючи на викладене,  незаконні дії Овідіопольського районного споживчого товариства не є підставою для звільнення ОСОБА_2 від відповідальності. Так,  згідно  ст. 617 ЦК України,  особа,  яка порушила зобов'язання,  звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання,  якщо вона доведе,  що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком,  зокрема,  недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника,  відсутність на ринку товарів,  потрібних для виконання зобов'язання,  відсутність у боржника необхідних коштів. Тому ОСОБА_2 несе відповідальність за порушення умов договору від 07.07.2008р. про переробку насіння соняшника та за одностороннє розірвання цього договору на загальних підставах у повному обсязі.

Щодо стягнень з Овідіопольського районного споживчого товариства,  то у цій частині належить відмовити з наступних підстав.

Відповідно до  ст. 611 ЦК України,  обов'язок щодо сплати неустойки виникає у разі порушення зобов'язання. Між тим,  Овідіопольське районне споживче товариство не мало перед позивачем жодних зобов'язань,  а тому і не могло їх порушити. Зобов'язання мав лише ОСОБА_2,  а тому саме він і є особою відповідальною за невиконання договору про переробку насіння соняшника від 07.07.2008р..

Що стосується стягнення у відшкодування моральної шкоди,  то згідно ч. 1  ст. 60 ЦПК України,  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Але,  у порушення цих вимог закону,  позивач не надав належних та допустимих доказів факту спричинення йому моральної шкоди,  тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст. 213-215 ЦПК України,  суд,  -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  Овідіопольського районного споживчого товариства,  ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1,  що мешкає в смт.  Овідіополь,  вул.  Нова,  26,  Одеської області) за порушення зобов'язань по договору від 07 липня 2008 р. суму штрафних санкцій у розмірі 45000 (сорок п'ять тисяч) грн..

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Савранський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України,  з подачею її копії до апеляційної інстанції.