Постанова

від 27.06.2007 по справі 28/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27.06.2007р.м.Київ№ 28/78

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оферта»

до  Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротранс»,

провизнання недійсними рішень.

Суддя Євсіков О.О.

Секретар судового засідання Дупляк С.А.

Представники сторін:

від позивача       Семашко Д.М. (представник за довіреністю);

від відповідача  Туровська К.В. (представник за довіреністю);

від третьої особиЯременко В.В. (представник за довіреністю).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.06.2007 о 10 год. 20 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 03.07.2007 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог № 19/04 від 19.04.2005 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському у районі м. Києва від 09.09.2004 № 0003762340/0/32112417 та від 30.11.2004 № 0003762340/0/32112417/2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2005 у справі № 28/78, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду міста Києва від 13.12.2005, позов задоволено повністю, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 09.09.2004 №0003762340/0/32112417 та від 30.11.2004 № 0003762340/0/32112417/2.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.10.2006 у справі № 28/78 скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2005 та скеровано справу на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

При цьому касаційна інстанція вказала на те, що з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Автотранс" не укладало зовнішньоекономічного контракту з ТОВ "JB & СОМРАМУ" (Грузія) № 28/8/03 від 28 серпня 2003 року, який був підставою для експорту за митну територію України насіння соняшника. Наведені обставини судами першої та апеляційної інстанцій не перевірені та не з'ясовані.

Крім того касаційна інстанція зазначила, що за даним фактом (вивезення насіння соняшника) постановою старшого слідчого Слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 18 січня 2005 року стосовно службових осіб ТОВ „Оферта” за умисне ухилення від сплати податків порушено кримінальну справу за статтею 212 частиною 3 Кримінального кодексу України. Вказаним обставинам суд не дав належної правової оцінки та у відповідності до статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України не розглянув питання про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи.

При повторному розгляді справи позивач повністю підтримав позовні вимоги, заявлені при первісному розгляді справи, а також надав додаткові пояснення та докази на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки від 07.09.2004, на підставі якого відповідачем були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства України. Позивач стверджує, що ним правомірно застосовано нульову ставку ПДВ по операціях з експорту нерезиденту товару (насіння соняшника) за договором комісії, оскільки у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" він має належним чином оформлену вантажну митну декларацію, яка підтверджує факт вивезення (експорту) товару за межі митної території України. А тому висновки відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ у листопаді 2003 року на 1.139.439,73 грн. позивач вважає безпідставними.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що надана позивачем до перевірки ВМД містить інформацію, яка не відповідає дійсності, а саме: нерезидент ТОВ "JB & COMPANY" (Тбілісі, Грузія) зовнішньоекономічний договір з резидентом України не укладав; товар (соняшникове насіння) на територію Грузії не надходив; транспортне судно, яке вказане у ВМД, державний кордон не перетинало; тому така ВМД не є належно оформленою. Також відповідач вказує на те, що зустрічні перевірки постачальників позивача провести не можливо, оскільки за ланцюгом постачальників позивача встановлено підприємства, які за юридичною адресою не знаходяться або фінансово-господарські документи яких вилучені податковою міліцією. Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що продаж товару за межі митної території України не відбувався. А тому позивач в порушення пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно скористався нульовою ставкою оподаткування операцій з продажу товару нерезиденту. За таких обставин відповідач вважає, що зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування у листопаді 2003 року є обґрунтованим, а оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням № 0003762340/0/32112417 від 09.09.2004 відповідно до пп. 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” у позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю „Оферта” виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2003 року у розмірі 1.139.439,73 грн.

В межах апеляційного оскарження рішенням Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про результати розгляду скарги № 8621/10/23-20 від 29.09.2004, рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду скарги № 5144/10/25-014 від 22.11.2004 та рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги № 807/6/25-1115 від 28.01.2005 скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0003762340/0/32112417 від 09.09.2004 - без змін.

У зв'язку з цим ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення №0003762340/0/32112417/2 від 30.11.2004, яким у позивача на підставі рішення про результати розгляду скарги № 11003/7/25-014 від 3.11.2004 та відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2003 року у розмірі 1.139.439,73 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акта ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 297-23/030 від 07.09.2004 „Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Оферта", код ЄДРПОУ 32112417 за період з 20.09.2002 по 01.04.2004" (далі - акт перевірки від 07.09.2004).

Копії усіх названих документів наявні в матеріалах справи.

Як зазначено в акті перевірки від 07.09.2004 (п. 2.5 акта), перевіркою, зокрема, встановлено, що:

- між ТОВ "Оферта" та ТОВ "Агротранс" укладено договір комісії № 13-С від 01.08.2003; згідно з умовами договору ТОВ "Агротранс" укладає від свого імені зовнішньоекономічну угоду по продажу насіння соняшника в інтересах та за рахунок ТОВ "Оферта". Особою, відповідальною за фінансове врегулювання, виступає ТОВ "Агротранс". За вказаним договором комісії, згідно з актом прийому-передачі товару від 10.11.2003 позивач передає ТОВ "Агротранс" насіння соняшника в кількості 4.291,132 т на суму 5.668.585,37 грн.

- на виконання умов договору комісії ТОВ "Агротранс" (як продавцем)

укладений зовнішньоекономічний контракт з ТОВ "JB & COMPANY" (Тбілісі, Грузія) № 28/08/03 від 28.08.2003 про поставку насіння соняшника, згідно ВМД № 301327 від 10.11.2003 товар задекларовано на експорт в кількості 4.291.132 кг, загальна фактурна вартість 5.697.198,65 грн. В вантажній митній декларації задекларовано: в графі 2 - відправник - ТОВ "Оферта"; в графі 8 - одержувач - ТОВ "JB & COMPANY" (Тбілісі, Грузія); в графі 9 - особа, відповідальна за фінансове врегулювання - ТОВ "Агротранс”;

- відповідно до відповіді слідчого департаменту Міністерства фінансів Грузії та

пояснень Бидзина Джихвадзе, директора ТОВ "JB & COMPANY" (Тбілісі, Грузія), ТОВ "JB & COMPANY" зовнішньоекономічних контрактів з ТОВ "Оферта" та ТОВ "Агротранс" не укладало, договір № 28/08/03 від 28.08.2003 про поставку насіння соняшника ним не підписувався;

- згідно з листом № 10-13/3657 від 31.03.2004  управління  статистики  і інформатики департаменту митниці Грузії, інформація щодо імпорту насіння соняшника  з України в Грузію фірмою ТОВ "JB & COMPANY" в базі даних митного департаменту не зафіксована;

- відповідно до листа від 14.07.2004 № 7/5/10568 Адміністрації Державної прикордонної служби України за період з 01.09.2003 по 31.12.2003 теплохід "SUSIE", який зазначений у вищевказаній вантажній митній декларації, державний кордон України не перетинав.

На підставі викладеного перевіряючими зроблено висновок про те, що факт експорту товару не підтверджується у зв'язку з тим, що графа 8 ВМД № 301327 від 10.11.2003 містить інформацію, яка не відповідає дійсності, зазначена ВМД не є належно оформленою; визначений у ВМД товар не вивозився з України, не відбулось його продажу на експорт, а тому позивачем в порушення пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" експортні операції безпідставно оподатковувались податком на додану вартість за нульовою ставкою.

За результатами перевірки сума податку на додану вартість, обчислена відповідно до п. 6.1 ст. 6 вищевказаного Закону за ставкою 20%, становить 1.139.439,73 грн. (5.697.198,65 х 20%).

Заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позов та в усних поясненнях його представників, співпадають з доводами та висновками, викладеними в акті перевірки від 07.09.2004.

З доводами відповідача та висновками, викладеними в акті перевірки від 07.09.2004 щодо безпідставного застосування позивачем нульової ставки при обчисленні ПДВ та щодо зменшення бюджетного відшкодування (від'ємного значення) по ПДВ за листопад 2003 року, суд не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з наданими при новому розгляді справи Товариством з обмеженою відповідальністю „Агротранс” до матеріалів справи письмовими пояснення до відповідними доказами, 01.08.2003 між Позивачем та ТОВ "Агротранс" було укладено договір комісії № 13-С (надалі - Договір), згідно з умовами якого ТОВ „Агротранс" здійснив від свого імені зовнішньоекономічну угоду про продаж насіння соняшника в інтересах та за рахунок Позивача. За вказаним договором згідно з актом прийому-передачі товару від 10.11.2003 позивач передав ТОВ „Агротранс” насіння соняшника в кількості 4.291.132 т. на суму 5.668.585,37 грн.

На виконання умов даного договору, що також підтверджено третьої особою, ТОВ "Агротранс" (як продавцем) був укладений зовнішньоекономічний контракт (надалі - Контракт) з ТОВ „JB&COMPANY” (Тбілісі, Грузія) № 28/08/03 від 28.08.2003 про поставку насіння соняшника; згідно з ВМД від 10.11.2003 товар задекларовано на експорт в кількості 4.291.132 кг., загальна фактурна вартість 5.697.198,65 грн.

Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання, зокрема, виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу. Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України (ст. 70 МК України).

Відповідно до Положення "Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення", затвердженого наказом Державної митної служби України №771 від 08.12.1998р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.1999 за №42/3335 (надалі - Положення № 771), розробленого з метою встановлення надійного контролю за переміщенням товарів та інших предметів між митницями України, контроль за доставкою товарів в митницю призначення здійснює митниця призначення цих товарів (п. 1.9 Положення).

Згідно з п. 1.10 Положення № 771 у разі виявлення фактів недоставки вантажу в митницю призначення справу про порушення митних правил заводить митниця, якій було надане відповідне зобов'язання.

Відповідно із п.3.1. Положення № 771 для здійснення контролю за доставкою вантажів, що вивозяться з митної території України (напрямок переміщення експортний кордон) та переміщуються з метою експорту, використовується вантажна митна декларація. Згідно розділу 3 Положення митниця відправлення протягом чотирьох годин після завершення митного оформлення експорту товарів передає інформацію за ВМД до центральної бази в БД ІАМУ засобами електронного зв'язку. При надходженні вантажу до прикордонної митниці призначення, зазначена митниця робить оперативний запит до БД ІАМУ щодо експортної ВМД та перевіряє відповідність вантажу відомостям, зазначеним у ВМД. Після надходження вантажу в митницю призначення він береться під контроль цієї митниці. Одразу після здійснення пропуску експортного вантажу за межі митної території України інспектор митниці для зняття цього експортного відправлення з контролю передає в оперативному режимі до БД ІАМУ інформацію про пропуск вантажу, у т.ч. дату і час перетину митного кордону.

У відповідності до п. 3.15 Положення № 771 у разі виявлення порушення митних правил справа про таке порушення заводиться відповідно до п. 1.10 Положення.

Доказів про виявлення факту порушення позивачем митних правил відповідачем не надано.

Порядок віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7  названого Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пункт 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що платник податку, який здійснює операції з вивезенням (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межи митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом ЗО календарних днів з дня подання такого розрахунку. В цьому ж пункті закону встановлений вичерпний перелік документів, необхідних для отримання такого відшкодування, а саме: митна декларація, яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України та копії платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг).

Таким чином, саме митна декларація підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України.

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану

вартість" передбачено, зокрема, що товари вважаються вивезеними (експортованими) платниками податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

У відповідності з пунктами 2, 6 "Положення про вантажну митну декларацію", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.97, вантажна митна декларація (далі ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення, їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД.

Згідно з п. 8 названого положення ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару. Оформлення ВМД є підтвердженням надання особі права розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі, прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Вантажна митна декларація, наявна у позивача, має особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, напрямок переміщення предметів (експорт), найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митний кордон. Тобто, вантажна митна декларація позивача оформлена належним чином.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування відомостей, викладених у ВМД № 50400/3/301327 (копія - у справі) щодо фактичного вивезення вантажу по вказаній ВМД за межі митної території України в листопаді 2003 року.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 243 від 01.03.2002 "Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції" для відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість платник податку, який здійснив операції з вивезенням (пересиланням) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД -2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної особи і гербовою печаткою митного органу. Такий напис вчиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалось вивезення товарів, офіційного повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України у повному обсязі.

Як вбачається з наданої позивачем ВМД № 50400/3/301327, на ній наявний напис митного органу про те, що задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України 10.11.3003. Цей напис засвідчений підписом заступника начальника Миколаївської митниці та гербовою печаткою митного органу.

Відповідно до листа Південного регіонального управління Одеського прикордонного загону № 7/6104 від 10.09.2004, а також його листа від 16.03.2007 № 253/1926, отриманого на судовий запит, пароплав "SUSIE", прапор Румунія, порт приписки Констанца, державний кордон України на ділянці загону перетинав у пункті пропуску "Миколаївський морський торгівельний порт" - 10.11.2003 на відхід в порт Малага (Іспанія) з вантажем насіння соняшникове вагою 4.786,132 метричних тон, агентуюча фірма "Марконі", відправник "Оферта", м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23 б, "Промспецнаб ЛТД" м. Донецьк, вул.. Куйбишева, 211/19; напрямок –Малага, Іспанія.

Адміністрація Державної прикордонної служби України у листах від 11.09.2004 №7/5/12697, від 02.12.2004 № 7/5/18337, а також у листі від 26.03.2007 № 28/78-11/667, отриманому на судовий запит, зазначає, що за наявною у неї інформацією пароплав "SUSIE", прапор Румунія, порт приписки Констанца, перетинав державний кордон України 10.11.2003р. на відхід у пункті пропуску "Миколаївський морський торгівельний порт" з призначенням у порт Малага (Іспанія).

Як встановлено судом, позивачем були сплачені всі необхідні митні збори, а право власності на товар перейшло до ТОВ " JB&COMPANY" після завершення завантаження товару на борт теплохода.

Усе вищенаведене свідчить про те, що переданий за договором комісії позивачем товар був експортований, що підтверджується належним чином оформленою вантажною митною декларацією з відміткою митного органу.

Вищенаведене також спростовує доводи відповідача про те, що продаж товару за межі митної території України не відбувався та позивач в порушення пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно скористався нульовою ставкою оподаткування операцій з продажу товару нерезиденту.

За таких обставин висновок відповідача про безпідставне застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість при оподаткуванні операції з експорту товару та про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ у листопаді 2003 року на суму 1.134.439,73 грн. є необґрунтованим.

Суд враховує, що 18 січня 2005 року слідчим відділенням податкової міліції ДПІ у Святошинському районі м. Києва порушено кримінальну справу № 78-00089 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. З КК України відносно службових осіб суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ "Оферта" (код 32112417), зареєстрованого 17.09.2002 року Святошинською районною державною адміністрацією в м. Києві за юридичною адресою: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б, які, як зазначається в постанові, в порушення пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, здійснюючи фіктивні експортні операції з насінням соняшника в адресу нерезидента - фірми LTD "JB & COMPANI" (Грузія), в період 2004 року безпідставно застосували 0% ставку при обчисленні зобов'язань з податку на додану вартість, умисно ухилившись від сплати податку на додану вартість в сумі 371.000,0 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

12 грудня 2005 року направлено міжнародне доручення до правоохоронних органів Республіки Грузія щодо виконання слідчих дій на території Республіки Грузія по кримінальній справі № 78-00089 та допиту в якості свідка директора фірми LTD "JB & COMPANI" щодо факту взаємовідносин даного підприємства з ТОВ "Оферта" (купівлю насіння соняшника).

Враховуючи, що по справі виконано всі необхідні дії, провадження по справі зупинено за ст. 206 п. 3 КПК України (копія постанови слідчого СВ РКС у Солом'янському районі м. Києва СВ ПМ ДПА у м. Києві від 28.04.2006) до отримання результатів міжнародного доручення з республіки Грузія для прийняття остаточного рішення по справі.

Разом з тим, до справи відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження ”безтоварності” здійсненої позивачем господарської операції. Відповідачами не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про неперетин товаром митного кордону за розглянутими господарськими операціями носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами і спростовується наданими позивачем доказами.

При цьому суд відзначає, що відповідно до пп. 5.2.6 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо  платник  податків оскаржує  рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не  може  грунтуватися  на  такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи  судом,  за  винятком  коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а  й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Порушення  кримінальної  справи  за  будь-якими  приводами та підставами  стосовно  платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у  справі  або  залишення  без  розгляду  скарги  (позову)  такого платника податків,  поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на пояснення директора ТОВ "JB&COMPANY", який стверджує, що не укладав зовнішньоекономічного контракту з ТОВ "Агротранс" та не виконував операцій щодо імпорту товару на митну територію Грузії.

Відповідач додав до справи пояснення Б. Джихвадзе, надруковані на папері російською мовою, під текстом якого відсутній підпис.

Однак вказані пояснення п. Б.Джихвадзе не є підставою вважати, що контракт № 28/08/03 від 28.08.2003 не був укладений.

Як свідчать матеріали справи, контракт № 28/08/03 від 28.08.2003 був укладений з дотриманням вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", який встановлює порядок укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Письмова форма була дотримана, печатки юридичних осіб та підписи представників присутні на договорі. Зазначені обставини підтверджені безпосередньо в судовому засіданні представником ТОВ «Агротранс»(котре безпосередньо укладало контракт). При цьому суд бере до уваги, що згідно з наявними в матеріалах справи документами місцем доставки вантажу була не Грузія, а Іспанія.

Суд також зазначає, що відповідач не вживав жодних заходів щодо визнання договору комісії неукладеним.

Доводи відповідача про те, що зменшення відповідачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2003 року є підставним, оскільки зустрічні перевірки постачальників позивача провести не можливо (так як за ланцюгом постачальників позивача встановлено підприємства, які за юридичною адресою не знаходяться або фінансово-господарські документи яких вилучені податковою міліцією), судом до уваги не приймаються, оскільки з оспорюваних податкових повідомлень-рішень вбачається, що завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2003 року у сумі 1.134.439,73 грн. виявлено відповідачем саме у зв'язку з порушенням пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (а не у зв'язку з порушенням інших норм вказаного закону). Також суд відзначає, що матеріалами справи повністю підтверджується сплата позивачем ПДВ у складі ціни  придбаного насіння соняшника при його купівлі на території України постачальникам товару і вказані обставини не спростовані відповідачем у належний і допустимий спосіб.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується  принципом  законності, відповідно  до  якого  органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт  владних  повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин справи, поданих доказів та вимог законодавства.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання спірних рішень недійсними, то суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 КАС України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб'єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4 ст. 105, абзацом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень КАС України, ст. 12 ГПК України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні 27.06.2007 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача компенсації не підлягають та покладаються на нього.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Святошинському районі м. Києва від 09.09.2004 № 0003762340/0/32112417.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Святошинському районі м. Києва від 30.11.2004 № 0003762340/0/32112417/2.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                              О.О.Євсіков

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –03.07.2007.