Рішення

від 16.10.2018 по справі 740/4068/18

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/4068/18

Провадження № 2/740/1686/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Ковальової Т.Г.,

секретаря - Кононяко С.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача - голови Ніжинської райдержадміністрації Чернігівської області ОСОБА_3, - ОСОБА_4,

представника відповідача - Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді - ОСОБА_5,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача,- Чернігівського обласного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_3 та Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Чернігівський обласний центр соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді,

про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить скасувати розпорядження голови Ніжинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2018 року №72-0 про звільнення її із займаної посади директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді на підставі п.1 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України від 06 серпня 2018 року, поновити її на посаді директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді та стягнути з Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07 серпня 2018 року по день ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 15 лютого 1999 року вона обіймала посаду директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді (далі - Центр).

Центр утворений розпорядженням голови Ніжинської районної державної адміністрації від 31.03.1997 №102.

Згідно п.11 Положення про центр його очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку головою Ніжинської районної державної адміністрації за погодженням з Чернігівським обласним центром соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді.

Згідно розпорядження голови Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_3 від 03.08.2018 №72-о вона була звільнена 06 серпня 2018 року із займаної посади директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності).

Причиною до звільнення послугував факт смерті малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в с.Мильники Ніжинського району Чернігівської області 20 березня 2018 року.

За даним фактом розпорядженням голови Ніжинської РДА від 26.03.2018 №21-о було зобов'язано провести службове розслідування щодо невиконання нею посадових обов'язків як директором Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді.

В подальшому розпорядженням голови РДА від 25.04.2018 року №36-о було відтерміновано проведення вищезазначеного розслідування до моменту закінчення її стаціонарного лікування та зобов'язано комісію завершити проведення службового розслідування упродовж 10 днів з моменту закінчення лікування.

З 23.04.2018 по 31.05.2018 вона не працювала у зв*язку з тимчасовою непрацездатністю і вийшла на роботу 01 червня 2018 року, хоча і була відсторонена від виконання посадових обов'язків.

Відповідно до протоколу №5 від 04 червня 2018 року внаслідок проведення службового розслідування комісією було прийнято рішення про затвердження акту за результатами службового розслідування та передання його на розгляд і прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства голові Ніжинської районної державної адміністрації.

На засіданні комісії 04 червня 2018 року, на якому вона була присутня, акт за результатами розслідування не оголошувався та їй для ознайомлення наданий не був, а був наданий їй для ознайомлення та підписання лише 14 червня 2018 року та був датований 5 червня 2018 року, - наступним днем після засідання комісії 04 червня 2018 року.

З даному акті зазначено, що службове розслідування було проведено спеціально створеною комісією у період з 26 березня по 07 червня, містить посилання на її нагороди та заслуги в процесі роботи в Ніжинському районному центрі соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді, листи з висловлюванням підтримки та рекомендації комісії голові Ніжинської РДА звільнити її із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Зазначені в акті службового розслідування недоліки в роботі Центру, які трактовані як одноразове грубе порушення нею трудових обов'язків та які стали підставою для її звільнення, є надуманими та безпідставними.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що звільнення на підставі п.1 ст.41 КЗпП України має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у ст.ст.148, 149 КЗпП України, а тому вважає, що дисциплінарне стягнення щодо неї у виді звільнення було застосоване з пропуском місячного строку, встановленого ст.148 КЗпП України.

Також зазначає, що у розпорядженні про її звільнення від 03.08.2018 №72-О міститься посилання на те, що її звільнення проводиться за погодженням з Чернігівським обласним центром соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді.

Однак, у листі від 11.07.2018 №01-23/481 Чернігівського обласного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді обласний центр зазначає, що не надає згоди на її звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, тобто її звільнення фактично не було погоджене обласним центром.

Вважає, що її було звільнено без законної підстави, з грубим порушенням приписів чинного трудового законодавства, а тому вона повинна бути поновлена на попередній роботі.

Ухвалою суду від 07 вересня 2018 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов за обставин, викладених в позовній заяві.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 було звільнено без законної підстави, з грубим порушенням приписів чинного трудового законодавства, за відсутності одноразового грубого порушення трудових обов*язків та з пропущенням місячного строку притягнення до відповідальності навіть у разі наявності порушення. Просив стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 серпня 2018 року по 16 жовтня 2018 року в сумі 19660 грн., надавши письмовий розрахунок.

Представник відповідача - голови Ніжинської райдержадміністрації Чернігівської області ОСОБА_3А - ОСОБА_4 у судовому засіданніпояснила, що вони визнають позовні вимоги лише в частині пропущення місячного строку накладення дисціплінарного стягнення у виді звільнення ОСОБА_1, а службова перевірка ускладнювалася тиском з боку громадськості.

Представник відповідача - Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді - ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вони не були знайомі зі змістом актів службового розслідування і до питань звільнення ОСОБА_1 Центр відношення не має, оскільки прийняття на роботу і звільнення з роботи директора Центру належить до повноважень голови Ніжинської райдержадміністрації за погодженням з Чернігівським обласним центром соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Чернігівського обласного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді - ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила , що Чернігівській обласний центр не вбачає в діях ОСОБА_1 одноразового грубого порушення трудових обов*язків і не давав згоду на її звільнення за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності), вважає звільнення ОСОБА_1 незаконним, а розпорядження голови Ніжинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2018 року №72-0 таким, що підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі на посаді директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12,13,89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 15 лютого 1999 року обіймала посаду директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді .

Розпорядженням голови Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_3 від 03.08.2018 №72-о вона була звільнена 06 серпня 2018 року із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України (одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності).

Ніжинський районний центр соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді утворений розпорядженням голови Ніжинської РДА від 31.03.1997 року №102, який в подальшому розпорядженням голови РДА від 28.12.2004 №349 був перейменований.

Положення про центр, штатний розпис центру в межах граничної чисельності та фонду оплати праці працівників затверджується головою Ніжинської РДА.

Згідно п.11 Положення про центр Центр очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку головою Ніжинської районної державної адміністрації за погодженням з Чернігівським обласним центром соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді.

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1)догана; 2)звільнення.

Відповідно до вимог ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Як роз*яснено в п.18 постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 № 9 у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У п.27 даної постанови містяться роз*яснення, що вирішуючи питання про законність звільнення на підставі п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків та з*ясовуючи, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв*язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Представник відповідача-голови Ніжинської райдержадміністрації Чернігівської області ОСОБА_3А - ОСОБА_4 у судовому засіданнівизнала факт порушення строку накладення на ОСОБА_1 дисціплінарного стягнення у виді її звільнення, що тягне за собою визнання звільнення незаконним.

В судовому засіданні також встановлено, що представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Чернігівського обласного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді - ОСОБА_6 у судовому засіданні визнала факт того, що Чернігівській обласний центр не вбачає в діях ОСОБА_1 одноразового грубого порушення трудових обов*язків і не надавав згоду голові Ніжинської райдержадміністрації на її звільнення за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, що тягне за собою незаконність виданого ним розпорядження про звільнення ОСОБА_1, яка підлягає поновленню на посаді директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді.

В матеріалах справи наявна відповідь Чернігівського обласного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді від 11.07.2018, в якій зазначено, що обласний центр соціальних служб не згоден щодо звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України, оскільки висновки акту за результатами службового розслідування від 05 червня 2018 року не містять даних про одноразове грубе порушення керівником трудових обов*язків . (а.с.34).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог чинного законодавства про працю, внаслідок чого порушене право позивача підлягає захисту шляхом поновлення її на займаній посаді.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів у випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п.2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами абз.3 п.3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

В матеріалах справи мається довідка Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молодіпро розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1, яка складає 393,20 грн. (а.с.103).

Отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 серпня 2018 року по 16 жовтня 2018 року, яка підлягає стягненню з відповідача - Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді, на користь позивача, становить 19660грн., яка складається з: 7077 грн.60 коп. -заробіток за 18 днів вимушеного прогулу в серпні 2018 року (393,20 грн. х 18) , 8257 грн.20коп. - середній заробіток за вересень 2018 року; 4325 грн.20коп. -заробіток за 11 робочих днів вимушеного прогулу в серпні 2018 року (393,20 грн. х 11 ) .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись ст.ст.41,148, 149, 235 КЗпП України, ст.ст.5, 12, 13, 76-81, 141, 263-265,273, 274, 279, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати розпорядження голови Ніжинської районної державної адміністрації від 03 серпня 2018 року №72-О про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді на підставі п.1 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України (одноразове грубе порушення трудових обв*язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності) 06 серпня 2018 року.

Поновити ОСОБА_1 на попередній роботі на посаді директора Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді.

Стягнути з Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді, адреса: 16600 Чернігівська область, м.Ніжин, пл.Івана Франка, 1, код ЄДРПОУ 22822694, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса:АДРЕСА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 серпня 2018 року по 16 жовтня 2018 року в сумі 19660 (дев'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. ( без утримання податків та інших обов'язкових платежів).

Стягнути з Ніжинської районної державної адміністрації та Ніжинського районного центру соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді 1409 (одна тисяча чотириста дев*ять) грн. 60 коп. судових витрат на користь держави - по 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. з кожного.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2018 року.

Головуюча суддя Ковальова Т.Г.