Постанова

від 18.10.2018 по справі 442/2491/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

Київ

справа №442/2491/16-а

адміністративне провадження №К/9901/36723/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 442/2491/16-а

за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3

до Дрогобицької міської ради,

третя особа Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків Юність-2

про визнання недійним рішення та заборону чинити дії,

за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків Юність-2

на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2016 року (у складі судді Коваль Р.Г.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року (у складі колегії суддів Макарика В.Я., Большакової О.О., Глушка І.В.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

21 березня 2016 року позивачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до відповідача - Дрогобицької міської ради, за участю третьої особи ОСББ Юність-2 в якому просили визнати недійсним рішення Дрогобицької міської ради № 1382 від 26 червня 2014 року в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ Юність-2 площею 1792 кв.м. на вул. Ю.Дрогобича, буд. 30 для обслуговування даного будинку. Заборонити Дрогобицькій міській раді відчужити проїзд загального користування будинків № 30,34,36,40 по вул. Ю.Дрогобича в м. Дрогобичі.

Свій позов обґрунтували тим, що 23 травня 2013 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області прийняв постанову у справі № 2-а-881/11, якою було зобов'язано виконавчий комітет Дрогобицької міської ради розробити проект облаштування заїзду, а Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради облаштувати заїзд до будинковолодіння № 40, яке належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вул. Ю.Дрогобича, у м. Дрогобичі зі сторони житлових будинків № 30, 34, 36 з тильної сторони від споруди вбиральні довжиною 17,0 м. та шириною 3,50 м. з урахуванням пропозицій, викладених у висновку будівельно-технічної експертизи № 4367 від 17 грудня 2012 року у строк не більше трьох місяців. Дане рішення залишене в силі Львівським апеляційним адміністративним судом та Вищим адміністративним судом України.

Вказує на те, що Дрогобицька міська рада не виконувала рішення суду і вони звернулися до державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області, в результаті чого було відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-881/11, виданого 18 червня 2014 року.

Проте Дрогобицька міська рада й надалі продовжувала ігнорувати рішення суду. У результаті цього начальник відділу ПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області направив подання державного виконавця від 05 грудня 2014 року № 09.1-45/2843/В7- 12750 про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

Усвідомлюючи, що Дрогобицька міська рада не має наміру виконувати рішення суду, вони самостійно облаштували заїзд до свого будинковолодіння, згідно постанови Дрогобицького міськрайонного суду від 23 травня 2013 року у справі № 2-а-881/11, яким користуються по даний час.

Проте навіть після цього виконавчий комітет Дрогобицької міської ради не розробив проект облаштування заїзду до будинковолодіння № 40, яке належить позивачам, та знаходиться на вул. Ю.Дрогобича, у м. Дрогобичі.

Їм стало відомо, що 26 червня 2014 року рішенням Дрогобицької міської ради № 1382 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ Юність-2 , площею 1792 кв.м. на вул. Ю.Дрогобича, буд. 30, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. В межі ділянки, на яку було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою входить проїзд загального користування площею 282 кв.м., який був визнаний судом заїздом до будинку № 40 по вул. Ю. Дрогобича, про що на той час Дрогобицькій міській було достеменно відомо. На сьогодні проект землеустрою ОСББ Юність - 2 на земельну ділянку площею 1792 кв.м. за адресою м. Дрогобич, вул. Ю.Дрогобича, буд. 30, розроблений, погоджений та отримав позитивне рішення земельної комісії Дрогобицької міської ради, на підставі чого дане питання включено в проект рішення Дрогобицької міської ради про затвердження проектів землеустрою та передачу в приватну власність.

Вказують на те, що під час прийняття даного рішення Дрогобицькій міській раді було відомо, що вони користуємося даним заїздом до свого будинковолодіння, а саме проїздом загального користування по вул. Ю.Дрогобича, у м. Дрогобичі зі сторони житлових будинків № 30,34, 36 по вул. Ю.Дрогобича з тильної сторони від споруди, окрім зазначеного проїзду загальні користування, вони не мають можливості здійснювати під'їзд з іншого місця до їхнього будинковолодіння, так як технічно облаштувати інший заїзд не видається можливим.

Враховуючи вищенаведене, прийняте рішення порушує їхні права, які встановлені в постанові Дрогобицького міськрайонного суду від 23 травня 2013 року та спричиняє незаконну передачу у приватну власність ОСББ Юність - 2 проїзду загального користування до будинків №№ 30, 34, 36, 40 по вул. Ю. Дрогобича.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Дрогобицької міської ради № 1382 від 26 червня 2014 року в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ Юність-2 , площею 1792 кв.м. на вул. Ю.Дрогобича, буд. 30, для обслуговування даного будинку.

Стягнуто з відповідача на користь позивачів сплачений судовий збір в розмірі 551,30 гривень.

В решті задоволення позову відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов до висновків про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Дрогобицької міської ради № 1382 від 26 червня 2014 року в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ Юність-2 , площею 1792 кв.м. на вул. Ю.Дрогобича, буд. 30, для обслуговування даного будинку.

Що стосується позовної вимоги позивачів стосовно заборони Дрогобицькій міській раді відчужувати проїзд загального користування будинків №№ 30,34,36,40 по вул. Ю.Дрогобича в м. Дрогобичі то на думку суду така вимога не може бути задоволена, оскільки відповідно до ухвали судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 березня 2016 року з метою забезпечення позову зупинено дію рішення Дрогобицької міської ради від 26 червня 2014 року № 1382 в частині надання ОСББ Юність-2 дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1792 кв.м на вул. Ю.Дрогобича, 30 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, заборонено Дрогобицькій міській раді вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням спірної земельної ділянки.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила третя особа ОСББ Юність-2 , яка посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків Юність-2 залишено без задоволення, а постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2016 року - без змін.

Залишаючи без зміні рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у разі приватизації проїзду загального користування будинків №№ 30,34,36,40 по вул. Ю.Дрогобича, позивачів буде позбавлено права під'їзду до їхнього будинковолодіння.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій та вважаючи, що вони прийняті з порушення норм матеріального та процесуального права і призвело до неправильного вирішення справи, третя особа ОСББ Юність-2 звернулася до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 10 травня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 442/2491/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 19 вересня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 442/2491/16-а та призначив її до розгляду ухвалою від 17 жовтня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 18 жовтня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 травня 2013 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області було задоволено позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Дрогобицького міської ради, департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, виконкому Дрогобицької міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8, Дрогобицького державного педагогічного університету, управління Держкомзему у м. Дрогобичі, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСББ Юність про зобов'язання облаштування проїзду та зобов'язано виконавчий комітет Дрогобицької міської ради розробити проект облаштування заїзду, а Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради облаштувати заїзд до будинковолодіння № 40, яке належить позивачам на вул. Ю.Дрогобича, у м. Дрогобичі зі сторони житлових будинків № 30, 34, 36 з тильної сторони від споруди вбиральні довжиною 17,0 м. та шириною 3,50 м. з урахуванням пропозицій, викладених у висновку будівельно-технічної експертизи № 4367 від 17 грудня 2012 року у строк не більше трьох місяців.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року вищезгадане рішення Дрогобицького міськрайонного суду залишено в силі.

З вищевказаними рішеннями не погодилось ОСББ Юність-2 подавши касаційну скаргу, яку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2014 року повернуто заявникові в зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 23 травня 2013 року набрало законної сили.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з тим, що відповідач не виконувала рішення суду першої інстанції, позивачі зверталися до державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області.

12 серпня 2014 року державним виконавцем відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Львівській області було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-881/11 виданого 18 червня 2014 року на підставі рішення суду від 23 травня 2013 року.

Крім того, начальником відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області було направлено подання від 05 грудня 2014 року № 09.1-45/2843/В7-12750 про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

Судом першої інстанції встановлено, що Дрогобицька міська рада не виконала рішення суду, позивачі самостійно облаштували заїзд до свого будинковолодіння, яким користуються по даний час.

Рішенням № 1382 сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ Юність-2 , площею 1792 кв.м. на вул. Ю.Дрогобича, буд. 30, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачі звернулись з позовом до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що наведені ОСББ Юність-2 доводи були проігноровані судами, які визнали вказані позивачами обставини встановленими без належної їх перевірки доказами у справі та без врахування доводів третьої особи у зв'язку з цим, всупереч нормам, передбаченим Конституцією України та чинним українським законодавством, судами першої та апеляційної інстанцій не було дотримано засад рівності учасників судового процесу.

12 червня 2018 року позивачем подано заперечення на касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків Юність-2 , в якій позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняте відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, у зв'язку із чим просить залишити без задоволення касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків Юність-2 , а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту а частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Згідно статті 7 Закону України Про автомобільні дороги 08 вересня 2005 року N 2862-IV автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають в державній власності і не підлягають приватизації. Автомобільні дороги загального користування, які у зв'язку з розширенням меж територій міст стають частиною їх вулично-дорожньої мережі, можуть передаватися безоплатно в комунальну власність рішенням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18 травня 2010 року встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Згідно з п. 3.12. цього ж наказу закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. В матеріалах справі відсутні докази належного повідомлення позивачів про вчинення таких дій та отримання згоди на погодження меж.

Згідно пункту г частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до частини першої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ті порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною білянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пункту б частини другої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з'ясувати, зокрема, чи було оскаржувані дії та рішення Дрогобицької міської ради здійснені, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були такі дії (бездіяльність) здійснені пропорційно та своєчасно.

Виходячи із змісту частини четвертої статті 83 ЗК України та статті 7 Закону України Про автомобільні дороги вбачається, що землі загального користування, в тому числі проїзди, перебувають в державній або комунальній власності і не підлягають приватизації.

Судами попередніх інстанцій було встановлено із оскаржуваного рішення, що до складу ділянки включено проїзд площею 282 кв.м, який був визнаний судом для заїзду до будинку № 40 по вул. Ю.Дрогобича, а відтак, не може передаватися у приватну власність.

Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18 травня 2010 року встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Згідно з п. 3.12. цього ж наказу закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій в матеріалах справі відсутні докази належного повідомлення позивачів про вчинення таких дій та отримання згоди на погодження меж.

Згідно пункту г частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Таким чином, Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у разі приватизації проїзду загального користування будинків №№ 30,34,36,40 по вул. Ю.Дрогобича, позивачів буде позбавлено права під'їзду до їхнього будинковолодіння.

Суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на витяг з рішення VІІІ сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради від 31 березня 2016 року за № 204 Про відмову в затвердженні проектів відведення земельних ділянок щодо зміни їх цільового призначення, у передачі в оренду, у державну власність та у наданні дозволів на розробку проектів відведення земельної ділянки, про відмову у внесенні змін до рішення та у включенні в перелік для продажу земельних ділянок з якого видно, що, ОСББ Юність відмовлено у затвердженні матеріалів проекту відведення та у передачі у власність земельної ділянки площею 1792 кв.м на вул. Ю.Дрогобича, 30 для обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

За встановлених обставин та враховуючи положення вищевказаних норм законодавства, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що у разі приватизації проїзду загального користування будинків №№ 30,34,36,40 по вул. Ю.Дрогобича, позивачів буде позбавлено права під'їзду до їхнього будинковолодіння.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків Юність-2 залишити без задоволення.

Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко